Рішення № 16751867, 18.03.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-338/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі за текстом ДП ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог позивача ОСОБА_1 пояснив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 22.02.1996 року, працюючи прохідником 5 розряду. 02.06.2009 року відповідачем відносно нього було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, оскільки йому було встановлено діагноз: хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим правостороннім корінцем, м,язово-тоничні синдроми, статико-динамічні порушення. Через дане захворювання він знаходився на лікуванні з 03.12.2009 року по 14.12.2009 року, з 19.07.2010 року по 30.07.2010 року, з 12.01.2011 року по 21.01.2011 року. 30.07.2009 року за висновком Красноармійської МСЕК йому була встановлена третя група інвалідності та 50% стійкої втрати працездатності. У зв,язку з втратою працездатності відділенням виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров йому були сплачені одноразова допомога та втрачений заробіток. Моральна шкода Фондом йому не відшкодовувалася. Між тим, через професійне захворювання він зазнав і зазнає фізичну біль в поясничному відділенні хребта, яка віддається у праву ногу, обмеженість у русі через біль, поганий сон, головні болі, моральні страждання, виражені у почуттях розпачу, дратівливості, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду позивач оцінює у 92200 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Представник відповідача –ДП «ВК «Краснолиманська» до суду не з,явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду письмові заперечення, згідно за якими підприємство позов не визнає, оскільки відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров,я або у разі смерті працівника, перекладено з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, бо ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне страхування.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 22.02.1996 року по 26.09.2007 року працював у ДП ВК «Краснолиманська»прохідником підземним п,ятого розряду з повним робочим підземним днем у шахті, звільнившись з роботи за ст.38 КЗпП України у зв,язку з переходом на пенсію, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.9-13).

02.06.2009 року за результатами розслідування хронічного професійного захворювання відносно позивача ОСОБА_2 складено акт за формою П-4, затверджений головним державним санітарним лікарем 05.06.2009 року (а.с.14-15). У п.п.7, 13 та 16 даного акту зазначено, що діагноз захворювання позивача: хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим правостороннім корінцем, м,язово-тоничні синдроми, статико-динамічні порушення; причиною професійного захворювання позивача є довготривалий період його роботи у шкідливих умовах, тяжка фізична праця, які за шкідливістю умов праці відносяться до Ш класу 3 ступеню.

Згідно за випискою з акту огляду МСЕК від 30.07.2009 року позивачу у зв,язку з професійним захворюванням вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком на два роки –до 30.07.2011 року з рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с.5).

Відповідно за ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов,язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов,язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21.11.2002 року відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі Закон) від 23.09.99, що набрав чинності 01.04.2001 року.

Відповідно за ст.ст.13, 21, 28 Закону при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий – застрахована особа - має право на різні види відшкодування шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.

          Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров,ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду вже не діяв.

          Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень ч.1 ст.1167 ЦК України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків шкода, на підставі ст.ст.1172 ЦК України та 2371 КЗпП України відшкодовується юридичною особою –власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв,язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

           Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача у відповідача встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2           

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЭК від 30.07.2009 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

Через професійне захворювання позивач з 03.12.2009 року по 14.12.2009 року, з 19.07.2010 року по 30.07.2010 року, з 12.01.2011 року по 21.01.2011 року знаходився на лікуванні у неврологічному відділенні Красноармійської центральної районної лікарні, з діагнозом: хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим правостороннім корінцем, м,язово-тоничні синдроми, статико-динамічні порушення, що підтверджується відповідними епікризами, з записів яких також вбачається, що позивач неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно з даним діагнозом, починаючи з 2006 року (а.с.6, 7, 8).

Зазначене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За приписами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю, позовна давність не поширюється.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, розмір втрати працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 19000 грн.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі статей 268, 1167 ЦК України, ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди 19000 (дев,ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2011 року.

Суддя