Рішення № 16748369, 23.05.2011, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 2-356-11

Головуючий у справі Челюбєєв Є.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Бондарчук Т.І.,

з участю:

представника позивача - Зікунової Н.А.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитного договору, зобовязання повернути незаконно вилучений транспортний засіб та надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором , -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року позивач за первісним позовом звернувся до суду з зазначеним позовом.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 62 205 тис. грн. 37 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.12.2012 року.

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобовязання згідно графіку погашення кредиту. Однак, відповідач за первісним позовом, ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, відповідно до цього Банк нарахував заборгованість за кредитом, яка станом на 18.10.2010 року складає 78419 тис. грн. 74 коп., з них: 48888 грн. 74 коп. заборгованість за кредитом, 6208 грн. 17 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4907 грн. 32 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом, 14443 грн. 14 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором.

У звязку із порушенням відповідачем за первісним позовом строків платежів по грошовому зобовязанню, передбаченому кредитним договором, банк згідно до вимог п. 4.3. кредитного договору нарахував штраф за порушення строків погашення кредиту в сумі 250 грн., а також пять відсотків від ціни позову в розмірі 3722,37 грн.

В той же день, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 був укладений договір застави рухомого майна. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 надав в заставу рухоме майно транспортний засіб «ВАЗ 21154», легковий сєдан, 2007 року випуску, держ. номер НОМЕР_1. Заставлений транспортний засіб належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва реєстрації транспортного засобу АНС № НОМЕР_4 от 05.12.2007.

За цим договором банк має право в разі невиконання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, яким виступає автомобіль. Так як відповідачем за первісним позовом були порушені зобовязання за кредитним договором, і він проігнорував своє зобовязання протягом семи днів передати предмет застави банку, то банк своїми силами здійснив доставку предмету застави в заклад заставодержателя.

В квітні 2011 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив відмовити позивачу за первісним позовом в задоволенні заявлених вимог про звернення стягнення на предмет застави. Наряду з цим, просив розірвати кредитний договір, укладений 06.12.2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», зобовязати позивача за первісним позовом повернути йому незаконно вилучений у нього автомобіль «ВАЗ 21154», держ. номер НОМЕР_1, а також надати розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення з нього грошових коштів за кредитним договором шляхом здійснення щомісячних платежів в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1000 тис. грн., до повного погашення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом зазначив, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанком»в грудні 2007 року були укладені два кредитних договорів, у тому числі № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року (далі кредитний договір), відповідно до якого він отримав кредит у сумі 67802 тис. грн. 80 коп., на придбання автомобілю.

В 2008 році він потрапив у дорожньо транспорту пригоду, у звязку з чим тривалий час знаходився на лікуванні в медичній установі. За час лікування він не сплачував кошти за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість. Позивачу за первісним позовом були відомі ці обставини, але в порушення умов договору та чинного законодавства банк все ж таки вилучив шляхом обману у водіїв транспортні засоби без складання процесуальних документів про вилучення майна.

Про те, що позивач за первісним позовом мав намір достроково розірвати з ним кредитний договір, він не знав, тому що не отримував від банку ніяких відповідних повідомлень про одностороннє розірвання з ним кредитного договору. Також за його адресою від банку не надходило жодної вимоги з вказівкою суми заборгованості за кредитним договором, строку сплати якої настав, у тому числі по кредиту, відсоткам, неустойки, іншим платежам, із попередженням, в разі порушення ним взятих на себе зобовязань, доставити предмет застави за адресою банку в семиденний строк з моменту предявлення цієї вимог, як встановлено договором та законодавством.

Наряду з цим, зазначив, оскільки банк не надав суду жодних доказів про направлення за його адресою таких повідомлень та, в свою чергу, отримання ним цих повідомлень, то відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Вважає, що такими діями банк порушив його права та інтереси, завдавши йому моральної шкоди. Розмір моральної шкоди оцінює в 200000 тис. грн.

У звязку з лікуванням в медичній установі, проведенням операції, у нього виникли матеріальні труднощі. Зазначене призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому просить відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором шляхом здійснення щомісячних платежів у сумі 1000 тис. грн., до повного виконання грошового зобовязання.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, вимоги за зустрічною позовною заявою не визнала, просила суд повністю відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги за первісним позовом також не визнав, просив суд повністю відмовити в їх задоволенні. Заявлені вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлене наступне.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так, відповідно до договору № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 62205,37 тис. грн., із зобовязанням сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік, з кінцевим терміном повернення 05.12.2012 року (а.с. 6-8). Однак, в порушення умов договору ОСОБА_3 не сплачував суми кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість. Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3, встановив, що станом на 18 жовтня 2010 року утворилась заборгованість на загальну суму 78419,74 грн., з них 48888,74 грн. заборгованість за кредитним договором, 6208,17 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 4907,32 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 14443,14 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф за невиконання зобовязання, 3722,37 грн. 5% від суми позову (а.с. 1,5,7).

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу. Отже, заборгованість, яка виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобовязання повинна бути стягнена з відповідача ОСОБА_3

Крім цього, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені. Як вбачається із розрахунку погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, який суд перевірив та зазнав правильним, відповідно був нарахований штраф за невиконання грошового зобовязання в сумі 250 грн. та 5% від суми позову, передбачених кредитним договором у сумі 3722,37 грн.

У звязку з порушенням відповідачем зобовязань щодо повернення чергової суми кредиту, позивач має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до приписів ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Також судом було зясовано той факт, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення повернення грошового зобовязання за кредитним договором був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль «ВАЗ 21154», легковий сєдан, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1 (а.с. 8-10). Зазначене рухоме майно належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва реєстрації транспортного засобу АНС № НОМЕР_4 від 05.12.2007 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною другою цієї статті визначено, що заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таке ж право заставодержателя передбачено договором застави рухомого майна, укладеного між сторонами і ст. 19 Закону України «Про заставу».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»за первісним позовом повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», то суд вважає, що в задоволенні цих вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Так судом встановлено, між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 62 205 тис. грн. 37 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.12.2012 року.

Ця обставина визнана сторонами, які беруть участь у справі, тому згідно ст. 61 ч. 1 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Статтею 626 ЦК України передбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Нормами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору забезпеченням виконання позичальником, тобто позивачем за зустрічним позовом, зобовязань за даним договором виступає застава автомобілю.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в той же день, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк»та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого є транспортний засіб «ВАЗ 21154», легковий сєдан, 2007 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

При укладанні цього договору сторонами були погоджені у тому числі п. 10.3 та п. 10.4, в яких зазначено, що на підставах, передбачених законодавством, на предмет застави може бути звернено стягнення.

В приписах п. 15.7. п.п. 15.7.2 цього договору зазначено, що у разі порушення заставодавцем зобовязань за цим договором, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань зі сплати кредиту, відсотків, винагороди, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет застави.

Так як відповідач за первісним позовом належним чином не виконав взяте на себе грошове зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, суд вважає, що банк набув права на звернення стягнення на предмет застави.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом про незаконне вилучення у ОСОБА_3 предмета застави автомобілю «ВАЗ 21154», держ. номер № НОМЕР_1, оскільки п. 17.10. договору застави рухомого майна, наряду з обовязком боржника доставити предмет застави за адресою банку в семиденний строк з моменту предявлення банком письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, також передбачає в інших випадках право банку здійснити доставку предмету застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за адресою відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 01.07.2009 року банком було надіслано письмову вимогу з зазначенням суми заборгованості, строк сплати якої настав. Разом з цим, відповідачу за первісним позовом було запропоновано сплатити виниклу заборгованість, а вразі несплати в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги доставить предмет застави за адресою банку.

Однак, відповідач за первісним позовом в установлений семиденний строк заборгованість за кредитним договором не сплатив, після спливу цього строку предмет застави за вказаною в договорі застави рухомого майна адресою не передав.

За таких обставин, банк відповідно до умов договору, здійснив доставку предмету застави своїми силами.

Таким чином, суд вважає, що банк при вилученні рухомого майна діяв правомірно, в межах повноважень, визначених договором застави рухомого майна, який є обовязковим для виконання сторонами, а вимоги в цій частині за зустрічним позовом є недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом про неможливість ОСОБА_3 на той час своєчасно сплачувати грошові кошти за кредитним договором, у звязку з скрутним матеріальним становищем, якого він зазнав внаслідок лікування в медичній установі та проведення операції, так як цей факт не має доказового значення.

Що стосується вимоги представника відповідача за первісним позовом про розірвання кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк»06.12.2007 внаслідок істотного порушення банком умов кредитного договору шляхом вилучення предмета застави, то суд вважає, що в цій частині зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Представником відповідача за первісним позовом для доведення факту істотного порушення банком умов кредитного договору суду не надано, незважаючи на неодноразові відкладення судового засідання і можливість надати суду відповідні докази.

Судом не встановлено ніяких істотних порушень умов кредитного договору зі сторони банку.

Разом з цим, суд не може прийняти до уваги ствердження представника відповідача за первісним позовом, що вилучення банком у ОСОБА_3 предмета застави з метою забезпечення грошового зобовязання за кредитним договором є істотним порушенням цього договору, оскільки дії, повязані із предметом застави, регулюються договором застави рухомого майна, укладеного між сторонами по справі, а не кредитним договором.

Судом встановлено, що між сторонами по справі виникли цивільно правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України. Більш того, відповідні положення Цивільного кодексу України не передбачають при даному виді правовідносин відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог представника відповідача за первісним позовом про надання відстрочки виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, то суд вважає, що в цій частині також необхідно відмовити, оскільки ці питання розглядаються судом в процесі виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом не доведеними, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 572, 584, 589, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 651 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу»суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет застави автомобіль «ВАЗ 21154», легковий сєдан, 2007 року, держ. номер НОМЕР_1, кузов ХТА НОМЕР_3, обєм двигуна 1596 см.куб. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за кредитним договором № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року в сумі 78419 (сімдесят вісім тисяч чотириста девятнадцять) грн. 74 коп., шляхом продажу вказаного транспортного засобу Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від свого імені договору купівлі продажу будь якій особі покупцеві, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп., 120 (сто двадцять) грн., оплату витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду судового процесу.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»повністю відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя