Постанова № 167473, 26.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.06 р. Справа № 31/158а

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Дочірнього підприємства „Рутекс КЕРАМ” Товариства з обмеженою відповідальністю „Рутекс КЕРАМ” с.Опитне

До Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції

Про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення №0000762342/0 від 30.05.06р.

В присутності представників сторін:

від позивача: Санін Вадім Вікторович – директор – наказ № 8 від 14.03.06р., паспорт серії ВВ 733533, виданий Ц-М РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 24.03.06р.

Фурса М.К. – довіреність

від відповідача: Романченко Л.І. – довіреність № 19113/10/10 від 03.07.06р.

Сафонова С.В. – довіреність № б/н від 06.09.06р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Рутекс КЕРАМ” Товариства з обмеженою відповідальністю „Рутекс КЕРАМ” с.Опитне звернулось з позовом до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000762342/0 від 30.05.06р. в частині визначення податку на прибуток у сумі 22 457грн. та штрафної санкції у сумі 7 513,60 грн.

08.06.2006р. було порушено адміністративне провадження у даній справі відповідно до п. 6 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, згідно якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте ОДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства, в частині нарахування податку на прибуток у сумі 22 457,00 грн. та штрафної санкції у сумі 7 513,60 грн. і в обґрунтування посилався на п.п.5.2.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В процесі розгляду справи позивач надав додаткові пояснення до позову (02-41/33811 від 11.09.06р.), у яких посилається на те, що сума виплат на користь місцевого бюджету втрат від переведення земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення в землі промисловості ним віднесено на валові витрати відповідно до п. 5.2.1 як витрати, пов’язані з підготовкою виробництва і що в позовній заяві він помилково посилався на п. 5.2.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач надав заперечення (вх.№02-41/24975 від 05.07.06р.) та доповнення до заперечення (вх.№02-41/27004 від 19.07.06р.), а також пояснення від 28.08.06р. вих.. № 23778/10/10, в яких з позовом не згоден, вважає своє рішення обґрунтованим і посилається на те, що згідно ст..ст.14,15 Закону України „Про систему оподаткування” до переліку загальнодержавних податків, місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів), відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва не включено, що вони згідно п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутків підприємств” не повинні були включатися до складу валових витрат підприємства, оскільки ці витрати пов’язані з придбанням, будівництвом основних фондів, які підлягають амортизації згідно ст.. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому на протязі всього судового розгляду відповідач змінював свої доводи в цій частині.

20.07.06р. сторони надали узгоджене клопотання про зупинення провадження по справі до 30.08.06р. для надання додаткових пояснень в обґрунтування своїх позицій та вирішення питання щодо досягнення примирення по справі.

Ухвалою суду від 20.07.06р. провадження по справі було зупинено відповідно до п. 4 ч.1ст. 156 КАС України до 30.08.06р.

Ухвалою суду від 30.08.06р. провадження по справі було поновлено. Сторони примирення не досягли, і позивач наполягає на своїх вимогах, а відповідач заперечує проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

Артемівською об’єднаною державною податковою інспекцією з 10.04.06р. по 10.05.06р. була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання умов податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.10.04р. по 31.12.05р., за результатами якої складено акт перевірки №690/23/31727271/ДСК від 17.05.06р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 30.05.06р. №0000762342/0, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 35 400грн. та застосована штрафна санкція у сумі 11 500,00 грн., з посиланням на п.”б” п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.10 ст.5, п.п.8.2.1, п.п.8.2.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивачем оспорюється дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 22 457грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 7513,60грн.

Зазначені донарахування відповідачем здійснені в зв’язку із зменшенням валових витрат позивача на загальну суму 89 831грн., в т.ч. у 2 кварталі 2005р. на суму 60 446грн., пов’язаних із сплатою грошових коштів до місцевих бюджетів як відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням земель сільськогосподарського призначення для надання в довгострокову оренду ДП „РутексКерам” ТОВ „Рутекс Керам” для розміщення майданчика складу керамічної глини (60 446грн.) та втрат, спричинених вилученням сільськогосподарських та лісогосподарських угідь під розміщення під’їзної технологічної дороги позивача із землекористування Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області у сумі 29 385грн.

Зазначені суми сплачені позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.97р. „Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”.

В акті перевірки (стор. 13 акту, а.с. 35) податковим органом не зроблено посилання на відповідну норму Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яка порушена позивачем, і на підставі якої відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 89 831грн. в 2 та 4 кварталах 2005р.

Разом з тим, в акті перевірки в п. 1 розділу 3.1.2 „валові витрати” відповідач зазначив, що в порушення п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат позивачем віднесені витрати, які підлягають амортизації згідно з п. 8.2.1 п. 8.2.2 ст. 8 Закону у розмірі 94 984,31грн., до якої включені і витрати у сумі 89 831грн., щодо якої між сторонами виник спір.

Відповідно до п. 5.3.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із ст.. 8, 9 та п.п. 7.9.4 ст. 7 цього Закону.

В своїх запереченнях відповідач зазначив, що сума компенсації витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земель, які були виділені позивачу для розміщення виробничого майданчику керамічної глини та під’їзної технологічної дороги відносяться до витрат на придбання основних фондів, які підлягають амортизації (капітальні інвестиції) і не підлягають віднесенню до складу валових витрат підприємства.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

В користування позивача була виділена земельна ділянка загальною площею 13,0 га, в т.ч. 12,7 га ріллі і 0,3 га – господарські шляхи, на підставі розпорядження № 455 від 23.06.03р. Артемівської районної державної адміністрації на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На дану земельну ділянку між позивачем та Артемівською райдержадміністрацією укладений договір оренди землі (б/н від 11.11.2004р.) строком на 50 років. До укладення даного договору оренди землі розпорядженням голови Артемівської райдержадміністрації № 692 від 26.09.03р. було узгоджено місце розташування на цій земельній ділянці майданчику для складу керамічної глини строком на 5 років.

В зв’язку з господарською діяльністю позивач звернувся до Артемівської райдержадміністрації щодо погодження зміни цільового призначення землі, що знаходиться в оренді з метою подальшого розміщення на ній майданчику складу керамічної глини.

Розпорядженням голови Артемівської райдержадміністрації від 03.07.06р. був узгоджений проект землеустрою для відведення земельної ділянки позивачу на умовах оренди строком на 15 років для будівництва майданчика складу керамічної глини за рахунок земельної ділянки площею 8,0 га (7,7 га ріллі та 0,3 га під господарськими шляхами), що знаходилась у позивача в користуванні на підставі договору оренди землі для ведення сільськогосподарського виробництва.

На даний час позивач не оформив право користування земельною ділянкою, щодо якої змінено її цільове призначення і договір оренди землі для розміщення складу керамічної глини не укладений.

Крім того, розпорядженням голови Артемівської райдержадміністрації від 15.09.06р. № 422 позивачу був узгоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу під розташування під’їзної технологічної дороги та залізничної колії на умовах довгострокової оренди строком на 49 років загальною площею 1,5 га, в т.ч. ріллі 0,6 га під господарськими шляхами, під зеленими насадженнями із земель сільськогосподарського призначення – 0,30 га та 0,3 га під захисними насадженнями із земель промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, з землекористування Донецької залізниці та території Іванопільської сільської ради.

Згідно ст..207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Постановою Кабінетів Міністрів України №1279 від 17.11.97р. „Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню” позивачем було зроблено розрахунок втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення землі із земель Опитненської сільської ради Артемівського району Донецької області, що знаходилась в оренді у позивача, для розміщення майданчику керамічної глини, вартість втрат яких підлягає відшкодуванню ДП „Рутекс КЕРАМ” у розмірі 60 446,00 грн. Також було зроблено розрахунок втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських та лісогосподарських угідь під розміщення під’їзної технологічної дороги ДП „Рутекс КЕРАМ” ТОВ „Рутекс КЕРАМ” із землекористування Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, вартість втрат становить 29 385,00 грн.

У зв’язку з вищезазначеним у Декларації про прибуток за 2005р. позивач зазначив суму витрат 226,1 тис. грн.. у тому числі 89,8 тис. грн. (втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських та лісогосподарських угідь).

Положення п.5.2.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь – яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3 – 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включається до складу валових витрат витрати на придбання , реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно з ст..8,9 та п.7.9.4 цього Закону.

Як зазначено в акті перевірки (сторінка 13 акту) позивачем в порушення п.5.3.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесені витрати, які підлягають амортизації згідно п.8.2.1, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно зазначені виплати віднесені до складу валових витрат як витрати, пов’язані з підготовкою і веденням виробництва.

Сплата на користь територіальної громади коштів від втрат якості землі в зв’язку із зміною її цільового призначення не є підставою для отримання права на користування землею, оскільки таке право позивач отримав ще в 2003-2004р., про що свідчить договір оренди землі, а зміна її цільового призначення пов’язана з необхідністю ведення позивачем господарської діяльності і суми сплаченої компенсації втрат якості землі також є витратами, пов’язаними з господарською діяльністю.

Зазначені витрати не є витратами з придбання, створення основного засобу – майданчику складу керамічної глини, оскільки ці платежі не можуть бути віднесені до витрат, які складають первісну вартість основних засобів (див. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”) і здійснюються не в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів.

У разі вилучення зазначених земельних ділянок або припинення договору оренди землі з інших причин, позивач зобов’язаний здійснити роботи по відновленню попереднього стану землі, придатного для її використання за первісним призначенням і витрати, які будуть при цьому понесені, позивач матиме право віднести до валових витрат, а не витрат, пов’язаних з вибуттям (ліквідацією) основних засобів.

З урахуванням викладеного, ДПІ неправомірно зменшила позивачу валові витрати на суму втрат якості землі, і тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 2, 17, 70, 71, 86, 94, 122, 153, 158-163, 185-186, 254 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства „Рутекс КЕРАМ” Товариства з обмеженою відповідальністю „Рутекс КЕРАМ” с.Опитне до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000762342/0 від 30.05.06р. в частині визначення податку на прибуток у сумі 22 457грн. та штрафної санкції у сумі 7 513,60 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000762342/0, прийняте Артемівською ОДПІ в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства у сумі 22 457грн. та штрафної санкції у сумі 7 513,60 грн.

Судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - Дочірнього підприємства „Рутекс КЕРАМ” Товариства з обмеженою відповідальністю „Рутекс КЕРАМ” с.Опитне.

Вступну та резолютивну частину долучити до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 02.10.06р.

Суддя Ушенко Л.В.