Постанова № 1674536, 19.05.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.08 Справа№ 3/102А

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі

До відповідача-1: ТзОВ фірма „Баярд”, м. Перемишляни

До відповідача-2: ПП „Будіндустрія”, м. Львів

Про визнання недійсним господарського зобов’язання

За участю представників:

Від позивача: Мисак С.П.- представник

Від відповідача-1: не з’явився

Від відповідача-2 : не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.

Суть спору: Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Перемишлянському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Баярд” та до приватного підприємства „Будіндустрія” про визнання недійсним господарського зобов’язання між ТзОВ фірма „Баярд” та ПП „Будіндустрія” на суму 24 879,31 грн. та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, а саме: все одержане за зобов’язанням стягнути в доход державного бюджету.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідачі в судове засідання участь свого представника не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду, яка направлялась сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ч.2 ст.128 КАС України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 19.05.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

В період з 18.01.2008 року по 24.01.2008 року ДПІ у Перемишлянському районі було проведено виїзну позапланову перевірку приватним підприємством „Будіндустрія” щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією було виявлено факт проведення господарських операцій з ТзОВ фірма „Баярд”, що відображено в акті перевірки від 28.01.2008 року № 1/23/32188376.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи між ПП „Будіндустрія” (продавець) ТзОВ „Баярд” (покупець) 22.05.2005 року було укладено договір № 0422 про поставку товару.

На виконання умов договору 26.04.2005 року ТзОВ фірма „Баярд” придбала у ПП „Будіндустрія” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 24 879,31 грн., що підтверджується податковою накладною (а.с.19).

Для підтвердження даних по придбанню товарів та включені суми до складу валових витрат і відповідно до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ДПІ у Перемишлянському районі було направлено листи в ДПІ у Галицькому районі м. Львова для надання інформаційної довідки щодо відображення в податковому обліку та відшкодування ПДВ з бюджету ТзОВ фірма „Баярд”

Згідно відповіді від 31.10.2007 року № 23940/23-416/4474 ДПІ у Галицькому районі м. Львова повідомила, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.01.2005 року у справі № 5/3302-26/467 скасовано державну реєстрацію ТзОВ фірма „Баярд”. Підставою прийняття такого рішення було те, що товариство „Баярд” не подавало до податкової інспекції податкову звітність. Саме з цих підстав ДПІ у Перемишлянському районі звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст. 207 ГК України господарського зобов’язання, яке виникло з договору №0422 від 22.04.2005 року, таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов‘язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов‘язання.

Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.

Орган державної податкової служби в підтвердження умислу ТзОВ „Баярд” надав: рішення господарського суду Львівської області від 18.01.2008 року про скасування державної реєстрації ТзОВ фірма „Баярд” у зв’язку з неподанням податкової звітності; інформаційну довідку №23940/23-416/4474 від 31.10.2007 року про те що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Враховуючи ту обставину, що договір №0422, який є предметом даного спору, був укладений 22.04.2005 року –після скасування судом державної реєстрації ТзОВ фірма „Баярд”, операція з купівлі-продажу товарів здійснювалася в період після анулювання Свідоцтва ТзОВ фірма „Баярд” про реєстрацію платником податку на додану вартість, даючи правову оцінку згаданим доказам, що в своїй сукупності свідчать про спрямованість умислу ТзОВ фірма „Баярд” на приховування від оподаткування прибутків та доходів, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби надано достатньо доказів для встановлення мети згаданого підприємства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.

Що стосується умислу ПП „Будіндустрія”, то слід зазначити, що орган державної податкової служби на вимоги суду не представив жодного доказу в підтвердження умислу підприємства на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Доводи позивача, що ПП „Будіндустрія” при укладенні спірної угоди повинно було знати про згадані факти наявності мети ТзОВ фірма „Баярд”, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, ґрунтуються на припущеннях і не можуть бути взяті судом до уваги.

Наявність умислу ПП „Будіндустрія” не може бути підтверджена лише рішенням господарського суду Львівської області від 18.01.2005 року у справі № 5/3302-26/467 про скасування державної реєстрації ТзОВ фірма „Баярд”, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, подання останнім податкової та бухгалтерської звітності, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави.

Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. У рішенні суду, яке покладене позивачем в основу своїх вимог, відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.

Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виконання господарського зобов’язання, укладеного між ТзОВ фірма „Баярд” та ПП „Будіндустрія” відбулося згідно податкової накладної, виписаної ПП „Будіндустрія” 26.04.2005 року. Позов подано позивачем до суду 13.03.2008 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним господарське зобов‘язання між товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Баярд” та приватним підприємством „Будіндустрія”, яке виникло на підставі договору за № 0422 від 22.04.2005 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 23.05.2008 р.

Суддя Березяк Н.Є.