Постанова № 16740578, 12.05.2011, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

                                                                                                                                                      № 2а-2325/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк                     18 квітня 2011 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька, у складі:

Головуючого судді - Сибірцева В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2010 роки, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004 - 2010 роки, вказавши, що він являється інвалідом третьої групи в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м.Донецьку ради, як постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до закону має право на отримання щорічної суми на оздоровлення. Згідно до відповіді Будьоннівського УПСЗН йому була сплачено допомогу на оздоровлення у розмірі: за 2004 рік - 21,50 грн., за 2005 рік -21,50 грн., за 2006 рік - 90 грн., за 2007 рік -90 грн, за 2008 року - 90 грн., за 2009-2010 роки нараховане, але не сплачено 90 грн., що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить суд визнати противоправними дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009-2010 роки та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму на оздоровлення у розмірі 12 977,00 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, № 562.

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.3, ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини та вважає позов обґрунтованим, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій , виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, що підтверджено посвідченням (а.с.3).

Також судом встановлено, що рішенням МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЄК (а.с.8).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон № 3054-III) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи –чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій –відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

          Як вбачається із довідки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку ради виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік - у розмірі 21,50 гривень, за 2005 рік –у розмірі 21,50 грн., за 2006 рік у розмірі 90 грн., за 2007 рік у розмірі 90 грн., за 2008 року у розмірі 90 грн., за 2009 -2010 роки нарахована, але не сплачено 90 грн. тобто розмір встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –постанова № 836), та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –постанова № 562).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-III, Управління посилалося на ст.62 Закону № 3054-III, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем.

Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Згідно із ч. 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2004,2005,2007,2008,2009,2010 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи –21 гривень 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи –90 гривень 00 копійок.

Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Тому оскільки, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону № 3054-III та Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, яким з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 грн., Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 332 грн., “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 290 грн., “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 310 грн., “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 332 грн., Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2006 року –350 грн., з 01.07.2006 року –375 грн., з 01.12.2006 року –400 грн., Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (в редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V), яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01.01.2007 року –400 грн., з 01.04.2007 року –420 грн., з 01.07.2007 р року - 440 грн., з 01.10.2007 року –460 грн., ст. 48 Закону № 3054-III та Закон України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України», яким з 01.01.2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 515 грн., з 01.04. 2008 року - 525 грн., з 01.10.2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року - 605 грн., Закон України «Про Державній бюджет України на 2009 рік», яким з 01.01.2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 605 грн., Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», яким з 01.04.2010 року, розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 884 грн., з 01.10.2010 року, розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 907 грн., з 01.12.2010 року –922 грн., а не постановами № 836 та 562.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки, згідно наступного розрахунку.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми за 2004 рік (виплаченої у грудні 2004 року, в розмірі 21,50 грн.) сума складе 926,50 грн. ( 237 х 4 = 948 - 21,50), за 2005 рік (виплаченої у грудні 2005 року) сума складає 1306,50 грн. (332 х 4 = 1328 - 21,50), за 2007 рік (виплаченої у грудні 2007 року) сума складає 1840 грн. (460 х 4 = 1840 - 90 ), за 2008 рік (виплаченої у грудні 2008 року) сума складає 2330 грн. (605 х 4 = 2420 - 90), за 2009 рік - 2976 грн. (744 х 4), за 2010 рік –3688 грн. (922 х 4). Усього за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки розмір недотриманої допомоги на оздоровлення визначений в розмірі 12997 грн.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає можливим, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки такими, що не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський район, вул. Октября, б.16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: за 2004 рік –926 гривень 50 копійок, за 2005 рік – 1306 гривень 50 копійок, за 2007 рік –1750 гривень, за 2008 рік –2330 гривень, за 2009 рік –2976 гривень, за 2010 рік - 3688 гривень, а всього у розмірі 12 977 ( двонадцять тисяч дев’ятсот сімдесят сім) гривень.

Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: