Рішення № 1673859, 08.04.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.08 Справа № 8/39

За позовом Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», місто Сєвєродонецьк Луганської області,

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія», місто Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 19166 грн. 10 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Селіхова Г.А. – юрисконсульт, - довіреність №23-юр від 03.01.08 року;

від відповідача – не з’явився, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену технологічний азот у сумі 19166,10 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 191,66 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.03.08 року, представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог (вих. №23-3/Д від 14.03.08 року, в якій ставить суд до відома про те, що відповідач не сплатив вартість поставленого на його користь технологічного азоту, крім уже заявленої суми у розмірі 19166,10 грн., ще також вартість такого азоту згідно рахунку №81910 від 29.06.08 року на суму 4484,40 грн., - у зв’язку з чим сума позову становить 23651,10 грн.

Представник позивача надав до суду документальні докази доплати державного мита у зв’язку із збільшенням позовних вимог (платіжне доручення №5318 від 19.03.08 року на суму 44,85 грн.).

Виходячи з того, що вищезгадана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при вирішенні цього спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 14 березня до 04 квітня 2008 року –у зв’язку з неявкою відповідача; ухвалою суду від 27.03.08 року розгляд справи перенесено з 04 квітня на 08 квітня 2008 року –у зв’язку з відрядженням судді Середи А.П.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 08.04.08 року, заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, позов не оспорив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ним на юридичну адресу відповідача (місто Сєвєродонецьк, вул. Вілесова, 1 Луганської області, - що підтверджується довідкою державного реєстратора виконкому Сєвєродонецької міської ради Луганської області АБ №933790 від 29.02.08 року) 27.02.08 року за вих. №147; 17.03.08 року за вих. №215 та 27.03.08 року за вих. №267 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судових слухань.

Оператором поштового зв’язку жодне з цих поштових відправлень не повернуто до суду.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу були спрямовані вищеназвані поштові відправлення.

У зв’язку з цим суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, - в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об’єктом поштового зв’язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

Будь-які інші дані щодо іншої юридичної адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись ст.ст. 22, 43 та 75 ГПК України, розглянув справу за відсутності відповідача –за наявними у ній доказами.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

28.11.06 року між Закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об»єднання «Азот» (Постачальник; далі –ЗАТ «СО «Азот», - позивач), - з одного боку, - та Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія»(Покупець; далі –Інститут, - відповідач), - з іншого боку, - укладено договір №17/ОГЭ-34(Азот), згідно якому Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити вартість технологічного азоту Р=3 –3,5 кГс/см кв. у кількості, за ціною і якістю, що відповідають договору, у строки, вказані у додатках до цього договору, які є його невід»ємною частиною (пункт 1 договору).

Ціни технологічного азоту, що постачається за цим договором, вказані у Додатку №1 (п.2.1).

Загальна сума договору на момент його укладення становить 28,8 тис. грн., але може бути змінена у більшу чи меншу сторону - залежно від обставин, про які йдеться у додатку №1 (п. 2.2).

Споживач зобов’язаний до 1 числа планованого місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості заявленої кількості технологічного азоту на наступний календарний місяць (п. 2.3).

У випадку несвоєчасної прострочення оплати за отриманий технологічний азот Покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого азоту за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня (п.2.5).

У випадку невиконання п. 2.3 цього договору Постачальник має право припинити подачу азоту технологічного (п. 2.7).

Цей договір діє з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року (п.8.1).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії однією із сторін не буде заявлено у письмовому вигляді про його припинення, з укладенням додаткової угоди (п. 8.2).

Згідно додатку №1 до цього договору ціна азоту технологічного становить 185,00 грн. за 1 тис. куб.м, а з урахуванням ПДВ –222,00 грн.

Додатком №2 передбачено, що Постачальник продає Покупцеві 150 тис. куб. м азоту технологічного, щомісячно рівними частками впродовж року.

20.12.06 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, згідно якій ціна 1 тис. куб. м азоту технологічного становить 185,00 грн., а з у рахуванням ПДВ у сумі 37,00 грн. –222,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Постачальник за період з 30.03.07 року по 29.12.07 року відпустив Покупцю технологічного азоту на суму 19502,10 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наданими позивачем до справи рахунками:

№80952 від 30.03.07 року на суму 1953,00 грн.;

№81265 від 28.04.07 року на суму 3396,60 грн.;

№81566 від 31.05.07 року на суму 1776,60 грн.;

№82279 від 31.07.07 року на суму 3219,00 грн.;

№82641 від 31.08.07 року на суму 2042,40 грн.;

№83978 від 28.09.07 року на суму 3185,70 грн.;

№83337 від 31.10.07 року на суму 2153,40 грн.;

№83750 від 30.11.07 року на суму 888,00 грн.;

№84170 від 29.12.07 року на суму 888,00 грн.

З наявних у справі доказів вбачається, що Покупець частково вжив заходів до погашення боргу, сплативши його частку у розмірі 336,00 грн., у зв’язку з чим на час розгляду спору залишок несплаченої суми боргу становить 19166,10 грн. (19502,10 грн. –366,00 грн.).

Крім того, як сказано вище у цьому рішенні, відповідачем не сплачено вартість технологічного азоту згідно рахунку №81910 від 29.06.08 року на суму 4484,40 грн.

З урахуванням викладеного загальна сума боргу становить 23650,50 грн. (19166,10 грн. + 4484,40грн.), а не 23651,10 грн., як вказує у судовому засіданні та у своїй заяві представник позивача.

Однак сторони здійснили взаємозвірку стану сплати боргу та склали відповідний акт, яким підтвердили, що сума боргу становить 23651,10 грн., а тому суд при вирішенні цього спору керується саме цією сумою боргу.

Отже, позивач стверджує, а відповідач - повністю визнав, що він лише частково сплатив суму боргу, а тому залишок основного платежу станом на час розгляду цього спору становить 23651,10 грн.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням зменшення позивачем суми позову) з таких підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до постачання (купівлі-продажу).

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар (технологічний азот), відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1 та 2.3 договору, тобто у 10-денний термін (з урахуванням внесених до нього змін) оплатити його вартість.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.п.1 та 2.3 договору.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія», ідентифікаційний код 04687873, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Вілесова, 1 Луганської області, - на користь Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об»єднання «Азот», ідентифікаційний код 33270581, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 Луганської області, - заборгованість у сумі 23651 (двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят одна) грн. 10 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 51 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.04.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 10 квітня 2008 року.

Суддя А.П.Середа