Постанова № 1673639, 20.05.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" травня 2008 р.

Справа № 17/60

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 17/60

за адміністративним позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути", м. Кіровоград

про стягнення 16 687, 71 грн.

Час прийняття вступної та резолютивної частини постанови 16:55 год.

Представники:

від позивача: Гредякіна Ю.В., довіреність № 05 від 07.04.2008 року;

від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді подано позов до Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. В.К. Таратути" про стягнення 16 687грн. 71 коп. заборгованості по виплаті, що покривають витрати на виплату пенсій за віком на пільгових умовах. У судовому засіданні 20.05.08 року представником позивача подано письмову заяву про зменшення суми позовних вимог у якій позивач зменшує свої позовні вимоги, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем в сумі 2 500, 00 грн., і просить стягнути борг в сумі 14 187 грн. 71коп.

ВСТАНОВИВ :

Згідно Закону України ”Про пенсійне забезпечення”, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розділом 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів а також обліку їх надходження до ПФУ затвердженою постановою правління ПФУ від 19.10.01р., Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і об’єктом оподаткування для відповідача є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку.

Розмір збору для підприємств визначається органами ПФУ щорічно, до 20 січня поточного року.

Згідно розрахунку, поданого позивачем, заборгованість відповідача по пільгових пенсіях і поштовому збору за період з 01.02.2007 року по 01.12.2007 року (відповідачем було частково погашено суму боргу в розмірі 2 500, 00 грн.) таким чином заборгованість підприємства перед управлінням ПФУ в м. Кіровограді складає 14 187 грн. 71 коп. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Вказана сума заборгованості підтверджена розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, довідками про виплачені пенсії та про сплату поштового збору .

Відповідач позовні вимоги не заперечив, правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Доказів погашення суми боргу в повному обсязі відповідачем не подано.

Натомість, повноважними представниками сторін в особі керівників підписано акт взаємозвірки розрахунків по збору на покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.”а”ст.13 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та визнано наявність і розмір заборгованості на суму 16687 грн. 71 коп. за період з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року включно. Підписи керівників підприємства та установи посвідчено прикладення відповідних печаток.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін’юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб’єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази, суд приходить до переконання про обґрунтованість та законність вимог позивача, які підлягають до повного задоволення.

Враховуючи правовий статус органів Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів в особі управлінь в районах, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами повністю доведено факт скоєного правопорушення, тобто порушення права позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Кіровоградського ремонтно-механічного заводу ім. “В.К. Таратути”, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24 (р/р 26000018842980 ФБ "ПРРУ" Фінанси та кредит, МФО 331564, код ЄДРПОУ 00901482) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 4 (р/р 256073011226 в облуправлінні Ощадбанку, МФО 323475, код ЄДРПОУ 20650088) заборгованість (недоїмку) по відшкодуванню витрат на доставку та виплату призначених на пільгових умовах пенсій за період з 01.02.2007 року по 01.12.2007 року в розмірі 14 187 грн. 71 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 23.05.2008 року.

Суддя

Ю. І. Хилько