Рішення № 1673511, 05.05.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2008 р.

Справа № 8/30-516

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод», вул. Правдинська, 1, м. Красилів Хмельницької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуд», вул. Лепких, 42а, м. Бережани Тернопільської області

про: стягнення заборгованості в сумі 3 138 грн. 60 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: Кучерки О. Я. –представника, довіреність № 17 від 21.02.2008 р.

В судових засіданнях представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Державне підприємство «Красилівський агрегатний завод», вул. Правдинська, 1, м. Красилів Хмельницької області, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуд», вул. Лепких, 42а, м. Бережани Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 3 138 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофуд», вул. Лепких, 42а, м. Бережани Тернопільської області не в повному обсязі провів оплату за отриману продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3000 грн., на яку, відповідно нараховані три проценти річних в сумі 13,80 грн. та інфляційні нарахування в сумі 124,80 грн.

В підтвердження викладеного додає довіреність серії ЯМТ № 500692 від 12.10.2006 р., видаткові накладні № 542 від 12.10.2006р., № 543 від 12.10.2006 р., платіжне доручення № 420 від 12.10.2006 р., вимогу про сплату боргу № 18-2406 від 03.12.2007 р. та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2008 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та в порядку ст. 22 ГПК України подав клопотання про подальший розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач, згідно представленого відзиву на позов за № 21 від 29.02.2008 р., підтриманого його повноважним представником в судових засіданнях 03.03.2008р. та 05.05.2008 р. позовних вимог не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, обґрунтовуючи їх тим, що між Державним підприємством «Красилівський агрегатний завод»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофуд»була попереднє домовленість на виготовлення продукції - шести головок для очистки кукурудзяного зерна, для цього, зокрема і ними була здійснена попередня оплата, проте письмового договору між сторонами так і не було укладено, а відповідно, на його думку, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення коштів за неналежне виконання зобов’язання.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.04.2008 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у даній справі на один місяць, до 13.05.2008 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 ГК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами справи, Державне підприємство «Красилівський агрегатний завод»відвантажило, а ТОВ «Агрофуд»одержало через Загазея Ю.О. на підставі довіреності серії ЯМТ № 500692 від 12.10.2006р. згідно видаткових накладних № 542 від 12.10.2006р. та № 543 від 12.10.2006р. продукцію –головки для очистки кукурудзяного зерна в кількості 3 –х штук на загальну суму 20 000 грн., в т.ч. 3 333,33 грн. ПДВ.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується платіжним дорученням за № 420 від 12.10.2006р. (призначення платежу –«за головки для очистки кукурудзяного зерна»), долученим до матеріалів справи, відповідачем оплата за отриману вищезазначену продукцію проведена частково в сумі 17 000 грн..

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати вартості переданих товарно –матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, в порядку ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 03.12.2007 р. за № 18-2406 про сплату боргу в сумі 3000 грн., яка була залишена останнім без належного реагування та задоволення.

Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково і станом на день розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 3 000 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 124,80 грн. за період з 14.12.2007 р. по 31.01.2008 р. та 3% річних в розмірі 13,80 грн. за період з 14.12.2007 р. по 07.02.2008 р.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача, відповідно до яких ТОВ «Агрофуд»не отримувало від позивача - Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»через Загазея Ю.О. на підставі довіреності серії ЯМТ № 500692 від 12.10.2006р. згідно видаткових накладних № 542 від 12.10.2006р. та № 543 від 12.10.2006р. продукцію –головки для очистки кукурудзяного зерна в кількості 3 –х штук на загальну суму 20 000 грн., в т.ч. 3333,33 грн. ПДВ не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б засвідчували належне виконання взятих на себе зобов’язань, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 3 138,60 грн., з яких 3000 грн. сума основного боргу, 13,80 грн. три проценти річних, 124,80 грн. інфляційні нарахування правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуд», вул. Лепких, 42а, м. Бережани Тернопільської області, ідентифікаційний код 30061167 на користь Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод», вул. Правдинська, 1, м. Красилів Хмельницької області, ідентифікаційний код 14307831: 3000 (три тисячі) грн. боргу; 13 (тринадцять) грн. 80 коп. три проценти річних; 124 (сто двадцять чотири) грн. 80 коп. інфляційних нарахувань; 102 (сто дві) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –08.05.2008р.), через місцевий господарський суд.

Суддя