Постанова № 1673506, 15.05.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.08 Справа№ 5/32А

за позовом : ВАТ «Львівський хлібокомбінат»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м Львові

про визнання податкових повідомлень-рішень від 03. 07. 2007р. № 6382301/0/11726 на суму 6 815,50грн.; від 12. 09. 2007р. № 6382301/1/16518 на суму 6 815,50 грн., № 6572301/1/16519 на суму 546,10 грн.; від 28.11.2007р. № 6382301/2/21609 на суму 6 815,50грн., № 6572301/2/12610 на суму 546,10грн., № 6662301/2/21607 на суму 9 466,22грн.; від 09.02.2008р. № 6382301/3/2609 на суму 6 815,50 грн., № 6572301/3/2610 на суму 546,10 грн., № 6662301/3/2589 на суму 9 466,22 грн., прийнятих ДПІ у м.Львові на підставі акта перевірки та за наслідками розгляду повторних скарг, недійсними.

Суддя І.Й.Петрик

При секретарі С.Печеному

Представники:

від позивача: Г.Лотоцький - представник (дов. №б/н від 10.04.08р.), О.Гончарук - представник, Р.Вощепинець (дов. №б/н від 06.03.08р.)

від відповідача: І.Грицак - (дов. № 5461/10-0/23/ від 19.03.08р.), Н.Ортинська (дов. №8882/17/10-0 від 21.05.07р.)

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 30, 49, 51 КАС України.

В судовому засіданні 15.05.2006р. проголошено вступну та резулютивну частини постанови.

Суть спору: Позов подано ВАТ «Львівський хлібокомбінат»до ДПІ у м. Львові про визнання недійсними прийнятих ДПІ у м. Львові податкових повідомлень-рішень від 03. 07. 2007р. № 6382301/0/11726 на суму 6 815,50грн. на підставі акта перевірки, від 12. 09. 2007р. № 6382301/1/16518 на суму 6 815,50 грн., № 6572301/1/16519 на суму 546,10 грн.- за наслідками розгляду ДПІ у м. Львові скарги, від 28.11.2007р. № 6382301/2/21609 на суму 6 815,50грн., № 6572301/2/12610 на суму 546,10грн., № 6662301/2/21607 на суму 9 466,22грн.- за наслідками розгляду ДПА у Львівській обл. повторної скарги, від 09.02.2008р. № 6382301/3/2609 на суму 6 815,50 грн., № 6572301/3/2610 на суму 546,10 грн., № 6662301/3/2589 на суму 9 466,22 грн. за наслідками розгляду ДПА України повторної скарги.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем була проведена виїзна, планова перевірка позивача, за результатами якого складено акт документальної перевірки від 18.06.2007р. № 126/23-2/22365920 „Про результати виїзної планової перевірки ВАТ”Львівський хлібокомбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.”, згідно якої неправомірно встановлено заниження позивачем оподаткованого прибутку внаслідок віднесення до складу валових витрат а саме:

А) витрат за участь у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” в сумі 4374,03грн.в 1-му кварталі 2006р.;

Б) витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн. в 3-му кварталі 2006р.;

В) 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту.

Г) відсотків за позичкою в сумі 8379,62грн. в 4-му кварталі 2006р. по укладеній угоді від 27.12.2006р. №12П-Г між підприємством позивачем та ЗАТ „Компанія з управління активами ”Карпати-інвест”.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема зазначили:

А) щодо віднесення до складу валових витрат в 1-му кварталі 2006р. витрат за участь у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” на суму 4374,03грн. то позивач відзначив, що до складу валових витрат таких витрат не відносив і в матеріалах перевірки відсутні докази віднесення таких витрат до складу валових витрат, Крім того відповідачем не встановлено в якому саме рядку Декларації з податку на прибуток підприємства відображені зазначені витрати;

Б) щодо віднесення в 3-му кварталі 2006р. до складу валових витрат витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн., то позивач відмітив, що в матеріалах перевірки відсутні документальні підтвердження включення цих витрат до складу валових витрат, хоча позивач мав право включити такі витрати до складу валових витрат;

В) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006р. до складу валових витрат 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту то позивач вважає, що такі дії є законними, оскільки у такій ситуації на дату придбання пально-мастильних матеріалів неможливо визначити безпосередне віднесення 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових витрат, через відсутність інформації про використання палива легковими автомобілями. Тому підприємство правомірно включило до складу валових витрат усю вартість придбаного палива з подальшим коригуванням 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, в рядку А1 графи 4 „Запаси, використані не в господарській діяльності” Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. При цьому сума оподаткованого прибутку підприємства позивачем не була завищена, оскільки відносячи всю суму палива до складу валових витрат позивач одночасно збільшив і валові витрати на суму 50% придбаного палива для легкового автомобіля, і на таку суму валові доходи (в результаті проведеного коригування 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, збільшується на цю суму балансова вартість запасів на кінець звітного періоду, яка приводить до приросту балансової вартості запасів, який відповідно до абзацу 4 п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включається до складу валових доходів);

Г) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006р. відсотків за позичкою в сумі 8379,62грн. по укладені угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г між підприємством та ЗАТ „Компанія з управління активами”Карпати-інвест” то в даному випадку позивач вважає, що нараховані та виплачені відсотки за позичкою правомірно включено до складу валових витрат, оскільки відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь–якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку. Отримані кошти за угодою позики підприємством були використані на оплату харчових продуктів, які необхідні для випікання хлібо-булочних виробів, тобто отримані кошти були використані за цільовим призначенням, при безпосередній господарській діяльності підприємства.

Відповідач у поясненні від 18.03.2008р.за № 5326/10-010/491 проти позову заперечує, а саме:

А) щодо віднесення в 1-му кварталі. витрат за участь у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” на суму 4374,03грн. то відповідач вказав на порушення .п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого на підприємстві відсутні підтверджуючі документи участі в виставці,а саме: угоди, протоколи, невідома тематика виставки-ярмарку, що підтверджує відношення до господарської діяльності. Ці витрати проведено в бухалтерському обліку: Д-т 949 К-т 631 –віднесено на інші витрати операційної діяльності в подальшому з списанням таких витрат на результати фінансово-господарської діяльності по Д-ту 791 в коресподенції з К-том 949 та віднесенням в податковому обліку на витрати - Д-т ВВ К-т ВВ.;

Б) щодо віднесення в 3-му кварталі 2006р. витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн. то відповідач встановив, що вартість медичного огляду не відноситься до валових витрат підприємства у зв’язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів про факт проходження медичного огляду;

В) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006р. до валових витрат 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту., через проведення коригування на суму 50% від вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового автомобіля в рядку А1 графи 4 „Запаси, використані не в господарській діяльності” розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів” (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства ) то відповідач вказав на те, що у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” не має посилань на проведення коригувань витраченого пального на суму 50% від вартості придбаного пального через додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток. Посилання позивача на те, що на витрати суми пального відносились при придбанні, а коригування через додаток К1/1 проводилась ним при списанні пального суперечить вимогам чинного законодавства.. При придбанні пально-мастильних матеріав (ПММ) для легкового автотранспорту на валові витрати згідно із цим Законом відразу відноситься тільки 50% витрат на придбання, та через додаток К1/1 коригується залишок невикористаного пального для легкового автотранспорту на кінець звітного періоду, тобто з 50%. Крім того до перевірки та до позовної заяви не надано первинних документів по придбанню ПММ та списання ПММ;

Г) щодо віднесення в 4-му кварталі 2006р. відсотків за позичкою в сумі 8379,62грн. по укладені угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г між підприємством та ЗАТ „Компанія з управління активами ”Карпати-інвест” тут відповідач зазначає, що фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком –резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами чи нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, а також іноземними урядами або його офіційними агенствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами, у позику юридичній особі на певний строк, для цільового використання під відсоток. В угоді не зазначено цільове використання позичкових коштів, що унеможливлює встановлення зв’язку цих витрат із господарською діяльністю позивача. Крім цього на вимогу відповідача при перевірці не було надано ліцензії позикодавця.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступне:

ДПІ у м. Львові проведена виізна, планова перевірка ВАТ» Львівський хлібокомбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., про що складено акт документальноі перевірки від 18.06.2007р. № 126/23-2/22365920, на підставі якого встановлено завищення валових витрат (стор акту 53-56), заниження оподаткованого прибутку.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду повторних скарг ДПІ у м. Львові винесено податкові повідомлення- рішення

№ 6382301/0/11726 від 03.07.2007р.на суму 6 815,50грн.;

№ 6382301/1/16518 від 12.09.2007р.на суму 6 815,50 грн.;

№ 6572301/1/16519 від 12.09. 2007. на суму 546,10 грн.;

№ 6382301/2/21609 від 28.11.2007р на суму. 6 815,50грн.;

№ 6572301/2/12610 від 28.11.2007р.на суму 546,10грн.;

№ 6662301/2/21607 від 28.11.2007р.на суму 9 466,22грн.;

№ 6382301/3/2609 від 09.02.2008р.на суму 6 815,50 грн.;

№ 6572301/3/2610 від 09.02.2008р.на суму 546,10 грн.;

№ 6662301/3/2589 від 09.02.2008р.на суму 9 466,22 грн.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного:

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

А-Б) Стосовно віднесення до складу валових витрат витрат за участь у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” в сумі 4374,03грн. в 1-му кварталі 2006р. і витрат за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн. в 3-му кварталі 2006р. то відповідач надав суду докази згідно яких вказані суми були віднесені позивачем тільки в бухгалтерському обліку на інші витрати операційної діяльності по Дебету рахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності” в кореспонденції з кредитом рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” і з подальшим списанням цих витрат на результати фінансової діяльності в Дебет рахунку 791”Результати операційної діяльності” в кореспонденції з кредитом рахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності”.

Отже, вказані порушення , зазначені в акті перевірки під пунктами А і Б (стор. 54-55) були встановлені відповідачем на підставі даних бухгалтерського обліку, зокрема синтетичного обліку рахунків класу 9 „Витрати діяльності” (рахунок 949 „Інші витрати операційної діяльності”), та рахунку 79 ”Фінансові результати”.

Таким чином відповідачем неправомірно ототожнено:

1. Поняття витрат діяльності в бухгалтерському обліку з поняттям валових витрат в податковому обліку;

2. Поняття фінансового результату, нерозподілених прибутків (непокритих збитків)” в бухгалтерському обліку з поняттям оподаткованого прибутку в податковому обліку.

За правилами бухгалтерського обліку згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291: - по дебету субрахунку 949 ”Інші витрати операційної діяльності” одноіменного рахунку „94” класу 9 „Витрати діяльності” відображаються суми понесених (нарахованих) витрат, а за кредитом –списання їх на рахунок 79 „Фінансові результати”.

За правилами податкового обліку відповідно до п.п.11.2.2 п.11.2 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР) із змінами і доповненнями датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,послуг);

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Звідси витрати у бухгалтерському обліку і податковому обліку різні, тому величини сум витрат діяльності, які списуються на фінансові результати, не можуть відповідати величинам сум складу валових витрат у податковому обліку.

Тут суд погоджується з тлумаченням позивача, що використання відповідачем при перевірці визначення складу валових витрат даних бухгалтерського обліку, зокрема рахунків класу 9 „Витрати діяльності” і фінансових результатів є неправомірним, оскільки витрати, які відображені в цих регістрах не можуть відповідати складу валових витрат, які визначаються ст. 5”Валові витрати” Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За 1-й та 3-й квартали 2006р позивач відобразив в декларації з податку на прибуток підприємства витрати на підставі первинних документів, зокрема в рядках: 04.1 - витрати на придбання товарів (робіт,послуг) на суму відповідно 18 458 082грн. і 23 540 621грн.,04.13 –інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12 на суму відповідно 540 197грн.і 702 245грн, без врахування в 1-му кварталі витрат за участь у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” на суму 4374,03грн. і в 3-му кварталі 2006р. за проведення медичного огляду працівників підприємств в сумі 6118,00 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що первинні документи пов’язані з участю підприємства у ХIV міжнародній виставці-ярмарку „ПродЕКСПО-2006р” в 1-му кварталі 2006р. та з проведенням медичного огляду працівників підприємств в 3-му кварталі 2006р. при визначенні складу валових витрат в рядку 04.1 „Придбання товарів(робіт, послуг)” і в рядку 04.13 „Інші витрати” Декларації з податку на прибуток підприємства до розрахунку складу валових витрат позивачем не приймалися, а встановлене перевіркою завищення валових витрат в 1-му,3-му кварталах 2006р. є необрунтованим та нічим не підтвердженим.

Крім того, при розгляді справи судом встановлено, що оформлення результатів перевірки здійснено відповідачем всупереч вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

П.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 зазначає, що за кожним відображенням в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку cуб’єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання ( у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що в матеріалах перевірки не має документального підтвердження віднесення до складу валових витрат витрат за участь у XIV міжнародній виставці – ярмарку в сумі 4374,03грн. та витрат за проведення медогляду працівників підприємства на суму 6118,00грн. В акті перевірки не висвітлено склад валових витрат по рядках декларації з податку на прибуток підприємства, в яких були виявлені такі завищення.

П.п. 2.3.4 вищеназваного Порядку оформлення перевірок встановлює на не допущення відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлені вищенаведені факти порушень в акті перевірки являють собою суб’єктивні припущення, оскільки ні первинними документами, ні розрахунками не доведено включення таких витрат в податковому обліку до складу валових витрат. В порушення вищезазначеного порядку в акті перевірки не зазначено в якому рядку декларації (04.1 чи 04.13) відображено вищезазначені витрати, не висвітлено на підставі яких первинних документів відповідач визначав фактичні показники цих рядків декларації, не наведений перелік первинних документів, які прийняті при перевірці до розрахунку складу валових витрат, зазначених рядках 04.1 і 04.13 Декларації та не встановлено, яку суму витрат слід відобразити в цих рядках з врахуванням вищенаведених порушень, і без врахування таких порушень тощо.

Таким чином, описані факти порушень в пунктах А і Б акту перевірки (стор. 54-55) не мають належного підтвердження і є недоведеними.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці.

Виходячи із наведеного позивач мав право включити до складу валових витрат витрати в сумі 6118,00 грн. за проведення медичного огляду працівників підприємства..

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р № 559 працівники харчової та переробної промисловості підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам відповідно до Переліку професій. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів працівників.

Судом встановлено, що підприємство провело медичний огляд працівників в серпні 2005р. Згідно розрахунку на проведення медогляду від 25.08.2005р. вартість медогляду становила 7341,60грн. в т.ч ПДВ 1223,60 грн. Суду надані докази факту проведення медогляду, які підтверджуються наявністю списків працівників, які проходили медогляд із занесенням даних про проведений медогляд в санітарні книжки кожного працівника, що пройшов медогляд. Крім того, проходження медогляду працівниками завірено в санітарних книжках цих працівників підписами і штампами лікарів, які здійснювали цей медогляд.

Суд дійшов до висновку, що такі витрати Позивач міг віднести до складу валових витрат ще в 2005р. по події, що сталася раніше: дата фактичного отримання підприємством результатів медогляду. А в 2006р. такі витрати мав право віднести до складу валових витрат, але вже відповідно до п.п. 5.2.7.п. 5.ст.5 Закону України” Про оподаткування прибутку підприємств” (суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання), відобразивши їх в рядку 05.2 „Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів” Декларації з податку на прибуток підприємства.

В) Стосовно віднесення в 4-му кварталі 2006р. до складу валових витрат 50% вартості використаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту, то судом встановлено що, Позивач протягом 4-го кварталу 2006р. відносив в податковому обліку до складу валових витрат всю вартість придбаних пально-мастильних матеріалів для легкового транспорту. Одночасно позивачем здійснювалося коригування 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, в рядку А1 графи 4 „Запаси, використані не в господарській діяльності” Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства).

Суд вважає, що такі тлумачення відповідача стосовно неправомірності віднесення всієї вартості придбаних пально-мастильних матеріалів до складу валових витрат, призначених для легкового транспорту, з подальшим коригуванням на суму 50% вартості придбаних пально-мастильних матеріалдів на підставі даних про їх використання в рядку АІ графи 4 „Запаси, використані не в господарській діяльності” розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства) є безпідставними та необгрунтованими.

Суду надані докази, що Позивач отримував пально-мастильні матеріали від постачальників через мережу АЗС по накладних на відпуск товарів з АЗС разом для вантажного і легкового транспорту. При цьому розрахунки за пально-мастильні матеріали здійснювалися безготівковим розрахунком у формі попередньої оплати за паливо з подальшим його отриманням на АЗС у міру необхідності та у формі розрахунку з оплатою після отримання палива на АЗС.

Судом встановлено, що на підприємстві вантажні і легкові автомобілі використовують тотожні марки пально-мастильних матеріалів.

Згідно з п.п 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями „не включаються до складу валових витрат платника податку витрати, пов’язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів ...”.

Відповідно до п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку податку результатів робіт (послуг)”.

Суд вбачає, що такі дії позивача цілком узгоджуються з вимогами закону, оскільки у даному випадку на дату придбання пально-мастильних матеріалів за безготівковим розрахунком, або на дату списання коштів з банківського рахунку на оплату пально-мастильних матеріалів неможливо визначити безпосередне віднесення 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових витрат, через відсутність інформації щодо використання попередньо оплаченого та отриманого палива легковими автомобілями.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат усю вартість придбаних та попередньо оплачених ( в залежності відповідно до Закону події, що сталася раніше або дата оплати за паливо,або дата отримання палива) пально-мастильних товарів з подальшим коригуванням 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, яка містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля типової форми №3, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98р. № 74, не занижуючи при цьому суми оподаткованого прибутку (в подорожніх листах відображається кількість придбаного палива, а також згідно норми витрат на одиницю пробігу -кількість витраченого палива).

При цьому, суд встановив, що сума оподаткованого прибутку підприємства позивачем не була завищена, оскільки відносячи всю суму палива до складу валових витрат позивач одночасно збільшив на суму 50% придбаного палива для легкових автомобілів і валові витрати, і валові доходи (в результаті проведеного коригуванням 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів на підставі даних про їх використання, які містяться в подорожніх листах службового легкового автомобіля, збільшується на цю суму балансова вартість запасів на кінець звітного періоду, яка приводить до приросту балансової вартості запасів, який відповідно до абзацу 4 п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включається до складу валових доходів).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем всупереч вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 не висвітлені в акті перевірки дані про вартість отриманих пально-мастильних матеріалів легковими автомобілями та вартість списаних пально-мастильних матеріалів в результаті експлуатації легкових автомобілів на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, не зазначені первинні документи (подорожні листи службового легкового автомобіля), згідно яких встановлена позивачем кількість придбаних та списаних пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Відповідачем не встановлена відповідність 50 відсотків витрат придбаного палива легковими автомобілями, зазначених в рядку 4 „Запаси, використані не в господарській діяльності” розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (Додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства) з фактичними 50 відсотками витрат придбаного палива легковими автомобілями, визначених за подорожніми листами легкового автомобіля.

Г) Стосовно віднесення в 4-му кварталі до складу валових витрат відсотків за позичкою в сумі 8379,62грн то судом встановлено, що 27.12.2006р.позивачем укладено з позикодавцем ЗАТ „Компанія з управління активами ”Карпати-інвест” договір позики №12 П-Г від 27.12.2006р., згідно якого Позикодавець надав позивачу позику в сумі 3 186 000,00грн. під проценти.

Пунктом 1.10 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” термін „проценти” визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за користування залученими на визначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

У свою чергу, згідно п. 1.11 ст. 1 цього Закону кредит-кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним особам на визначений строк та під процент. Відповідно до підпункту 1.11.1 цього пункту фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова послуга- це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно із абзацами 4 та 6 пункту 1 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” до фінансових послуг включаються операції з надання фінансових кредитів та залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення.

Суд встановив, що позикодавець ЗАТ „Компанія з управління активами ”Карпати-інвест” має статус небанківської фінансової установи, оскільки це підтверджується наявністю Свідоцтва про включення до Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 26.11.2004р. за реєстраційним № 338, Ліцензії серія АА № 770175 на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів- діяльність з упрвління активами, а саме: діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 03.06.2004р. № 452 та Свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування від 03.10.2005р. № 226.

Виходячи із вищенаведеного Позикодавець ЗАТ „Компанія з управління активами ”Карпати-інвест” мала статус небанківської фінансової установи та мала право надавати фінансові послуги, до яких включаються операції з надання фінансових кредитів.

Згідно п.п. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями( у тому числі за будь –якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не вказує на не надання позики фінансовими установами, які не мають ліцензії на право надання позик суб’єктам господарювання. Основною умовою цього підпункту є зв’язок використання коштів від отриманої позики з веденням господарської діяльності.

Позивач надав суду докази, що отримані кошти за угодою позики ним були використані на оплату придбаних харчових продуктів, зокрема за цукор, дріжджевий концентрат, борошно та масло селянське, які необхідні для випікання хлібо-булочних виробів. Тобто отримані кошти були використані за цільовим призначенням, пов’язаним з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та законно віднесено у даному випадку відсотки за позичкою до складу валових витрат в сумі 8 379,62 грн. по укладеній угоді від 27.12.2006р. № 12П-Г між позивачем і ЗАТ „Компанія з управління активами”Карпати-інвест”.

Керуючись ст.ст. 19, 61, 67 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 17, 48, 60, 69-71, 86, 158, 160-163, 167, п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати податкові повідомлення-рішення № 6382301/3/2609 від 09.02.2008р. на суму 6 815,50 грн.; № 6572301/3/2610 від 09.02.2008р. на суму 546,10 грн.; № 6662301/3/2589 від 09.02.2008р.на суму 9 466,22 грн. - недійсними.

Постанова набирає законної сили у відповідності до вимого ст. 254 КАС України і може бути оскаржена у порядку і строки передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя