Постанова № 1673438, 13.05.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/057

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"13" травня 2008 р. 11:00 м. Севастополь

За адміністративним позовом

Акціонерного банку «Таврика»в особі Севастопольської філії (вул. Репіна, 1, місто Севастополь, 99028)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Лебедеві С.О.,

За участю представників:

Від позивача: Козирева Ю. В., довіреність № 242 від 13.03.2008,

Савілов В. М., довіреність № 243 від 13.03.2008,

Снеткова О. В., довіреність № 364 від 09.04.2008,

Від відповідача: Форостяна І. В., довіреність № 16/10-011/2007 від 24.05.2007,

Федченко Д. Ю., довіреність №5/10-013 від 05.03.2008,

Гармаш О. М., довіреність №4/10-013 від 05.03.2008,

Суть спору: Акціонерний банк «Таврика»в особі Севастопольської філії звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.01.2008 №000054220/1 недійсним в частині донарахування податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9801,70 грн.

Ухвалою від 12.02.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/057 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 06.03.2008.

За результатами проведення попереднього судового засідання ухвалою від 06.03.2008 справа №5020-4/057 призначена до судового розгляду на 10.04.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно було включено суму нарахованих та сплачених процентів по депозитному внеску офшорному нерезиденту –International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. до валових витрат в розмірі 100 відсотків з посиланням на приписи підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 N 334/94-ВР та на роз`яснення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва, викладені у листі від 16.02.2004 №2063/10/31-107.

Відповідачем були надані суду заперечення на позов (вхідний номер 4315 від 06.03.2008), в яких відповідач з позовними вимогами не згодний, вважає рішення №000054220/1 від 29.01.2008 правомірним та винесеним з дотриманням вимог чинного законодавства України.

При цьому відповідач зазначає, що розміщення нерезидентом депозитного вкладу в українському банку є послугою щодо надання власних коштів в управління цьому банку, тобто нерезидент надає послугу банку у вигляді передання коштів в користування, тому склад валових витрат платника податку у разі виплати нерезидентам, що розташовані в офшорних зонах, процентів за вкладами та кредитами повинен визначатися відповідно до пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням обмежень, встановлених положеннями пункту 18.3 статті 18 даного Закону, тобто витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг), зазначених в пункті 18.3 статті 18 Закону, повинні включатися до складу їх валових витрат в сумі, законодавчо обмеженої розміром 85 відсотків. Свою позицію відповідач також обґрунтовує посиланням на роз`яснення Державної податкової адміністрації України від 01.09.2006 №16369/15-0517 «Про податковій облік процентів»(а. с. 69-70).

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

в с т а н о в и в :

В період з 27.09.2007 по 07.11.2007 відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку Севастопольської філії Акціонерного банку «Таврика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2007.

За результатами перевірки складений Акт №1683/10/22-009/26124308 від 14.11.2007 (а.с. 8-53).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005 позивач та International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. уклали договір банківського вкладу №142, за яким у період з 30.09.2005 по 10.04.2006 позивач здійснював нарахування та виплату на адресу даного нерезидента доходів у вигляді процентів з розрахунку 12,5 процентів річних за використання коштів, які були розміщені на депозитному рахунку вкладника-нерезидента на підставі укладеного типового договору (а.с. 82).

В ході перевірки позивача з питання правильності нарахування позивачем витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій перевіряючими було встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що кошти на депозит залучались на підставі депозитних договорів. Відсотки нараховувались щомісячно відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банківської установи. Виплата здійснювалась згідно з умовами депозитних договорів та додаткових угод до них.

При перевірці правильності та правомірності нарахування процентних витрат від надання депозитів пов`язаним особам порушень не було встановлено.

Але перевіркою правильності визначення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій було встановлено завищення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій за 3 квартали 2005 року в сумі 90425,70 грн., за 2005 рік в сумі 523423,91 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 352600.90 грн., за півріччя 2006 року в сумі 370384,32 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 370384,32 грн., за 2006 рік в сумі 370384,32 грн., які повинні відображатись в рядку 04.12 Р5 декларації з податку на прибуток банківської установи в розмірі 85 відсотків витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів (а. с. 31).

Таким чином, за висновком відповідача, позивачем було допущено порушення пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 N 334/94-ВР в частині віднесення ним 100 відсотків від вартості фінансових послуг, отриманих від нерезидента, що має офшорний статус (за депозитним договором №142 від 01.09.2005 з International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize) до валових витрат, в результаті чого завищені валові витрати за 3 квартали 2005 року в сумі 13563,86 грн., за 2005 рік в сумі 78513,59 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 52890,14 грн., за півріччя 2006 року в сумі 55557,65 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 55557,65 грн., за 2006 рік в сумі 55557,65 грн.

У період з 30.09.2005 по 10.04.2006 позивач здійснював нарахування та виплату на адресу нерезидента доходів у вигляді процентів з розрахунку 12,5 відсотків річних за використання коштів, що були розміщені на депозитному рахунку вкладника-нерезидента на підставі укладеного від імені Акціонерного банку «Таврика»типового договору банківського вкладу №142 від 01.09.2005 з International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize, скринька 346, п/р 260004011541 в АБ «Таврика», МФО 300788) в особі довіреної особи Бакаєва Олександра Леонідовича, що діє на підставі доручення від 18.02.2005 на залучення грошових коштів (вкладу) терміном до 10.03.2008.

Згідно з умовами договору банківського вкладу позивач щомісячно сплачував проценти за депозитним вкладом нерезидента International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. на його поточний рахунок, відкритий в АБ «Таврика»за вирахуванням суми податку на доходи нерезидентів.

Як зазначено в Акті, International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. є офшорним нерезидентом, оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №77-р Беліз входить до переліку офшорних зон.

Згідно з висновками Акту (а.с. 52) перевіряючими були виявлені порушення:

- пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижений податок на прибуток за 3 квартали 2005 року в сумі 3390,97 грн., за 2005 рік в сумі 19628,40 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 13222,54 грн., за півріччя 2006 року в сумі 13889,41 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 13889,41 грн., за 2006 рік в сумі 13889,41 грн.,

- підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток за 2004 рік в сумі 54,40 грн., за 1 квартал 2005 року в сумі 136,68 грн., за півріччя 2005 року в сумі 294,42 грн., за 3 квартали 2005 року в сумі 464,09 грн., за 2005 рік в сумі 827,50 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 440,51 грн., за півріччя 2006 року в сумі 805,25 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 1103,70 грн., за 2006 рік в сумі 1403,38 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 309,15 грн., за півріччя 2007 року в сумі 555,12 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі міста Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення №000054220/0 від 26.11.2007, яким за порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на прибуток банківських організацій, включаючи філії аналогічних організацій, розташовані в України»в сумі 30646,34 грн. (у тому числі за основним платежем –20430,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10215,45 грн.).

Як вказує позивач, він визнав обґрунтованими виявлені відповідачем в ході перевірки порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно визначення відповідачем суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1241,25 грн. (у тому числі за основним платежем – 827,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –413,75 грн.).

В решті з податковим повідомленням-рішенням №000054220/0 від 26.11.2007 позивач не був згодний, та оскаржив його в адміністративному порядку, звернувшись до відповідача 06.12.2007 з відповідною скаргою.

Рішенням Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя від 29.01.2008 №407/10/25-022 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №000054220/0 від 26.11.2007 було залишено без змін, а скарга позивача –без задоволення (а.с. 59-60).

Відповідачем на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення №000054220/1 від 29.01.2008 на суму 30646,34 грн. (у тому числі за основним платежем –20430,89грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10215,45 грн.).

Зазначене рішення позивач просить визнати недійсним в частині донарахування податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9801,70 грн.

Суд вважає позовні вимоги Акціонерного банку «Таврика»в особі Севастопольської філії такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом договору банківського вкладу №142 від 01.09.2005 є відкриття банком вкладнику «Стар Інвестмент ЛТД»(тобто International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A) депозитного рахунку.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору банк зобов`язується, у тому числі, відкрити вкладнику депозитний рахунок до терміну, обумовленого п. 1.1 даного договору; зарахувати грошові кошти вкладника на депозитний рахунок згідно з п. 1.2 цього договору і забезпечити їх повну схоронність.

Згідно з пунктом 1.3 розділу 1 договору банк використовує кошти, що розміщені на депозитному рахунку «Стар Інвестмент ЛТД», щомісячно нараховує проценти на суму вкладу і щомісячно сплачує нараховані проценти на поточний рахунок «Стар Інвестмент ЛТД».

Відповідно до частин другої, третьої статті 333 Господарського кодексу України фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Частинами першою, другою статті 339 Господарського кодексу України передбачено, що фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України).

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 N2121-III ).

Поняття депозиту (вкладу) також надано в пункті 1.13 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 N 334/94-ВР: кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (стаття 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 N2664-III)

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються у тому числі послуги залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Статтею 340 Господарського кодексу України встановлено, що депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

З аналізу наведених норм діючого законодавства вбачається, що банківська установа через розміщення та зберігання на своїх банківських рахунках коштів вкладника фактично надає йому в рамках договору банківського вкладу послугу по залученню фінансових активів із подальшим зобов'язанням щодо наступного їх повернення. При цьому банк використовує кошти протягом часу, визначеного в договорі, управляє ними, за що виплачує вкладникові платежі за використання коштів, залучених у депозит, як проценти.

Відповідач наполягає на тому, що розміщення нерезидентом - International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A., депозитного вкладу в українському банку - Акціонерному банку «Таврика»в особі Севастопольської філії є послугою щодо надання вкладником власних коштів в управління цьому банку, тобто нерезидент надає послугу банку у вигляді передання коштів в користування, однак таку позицію суд вважає необґрунтованою з викладених вище підстав.

При цьому відповідач обґрунтованість своїх висновків мотивує наявністю відповідних роз`яснень з питання щодо податкового обліку процентів, нарахованих за депозитними вкладами нерезидентів та за користування кредитом, сплачених нерезидентам, що мають офшорний статус, - листа Державної податкової адміністрації України від 01.09.2006 №16369/15-0517 «Про податковій облік процентів», де зазначено, що склад валових витрат платника податку у разі виплати нерезидентам, що розташовані в офшорних зонах, процентів за вкладами та кредитами повинен визначатися відповідно до пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням обмежень, встановлених положеннями пункту 18.3 статті 18 даного Закону.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на вищевказані роз`яснення у зв`язку з наступним.

Згідно з підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181 (із змінами та доповненнями) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

З метою правильного застосування податкового законодавства 13.01.2004 за вихідним №02/24 Київська філія АБ «Таврика»зробила запит до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва №02/24 щодо роз`яснень з питання здійснення операцій по оплаті доходів –процентів нерезидентам, що знаходяться в офшорній зоні.

Державна податкова інспекція в Шевченківському районі міста Києва надала відповідь від 16.02.2004 У2063/10/31-107, згідно з якою пункт 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюється на сплату процентів, оскільки відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»залучення (надання) коштів у кредит (на депозит) не відноситься до операцій з продажу-купівлі товарів (результатів робіт, послуг), а відповідно оплата процентів не вважається компенсацією вартості придбаних товарів (робіт, послуг) (а.с.55).

На підставі наданої відповіді, а також роз`яснень Державної податкової адміністрації України (листи від 17.01.2001 №160/6/15-1116 та від 18.05.2005 №9627/7/15-1317) при здійснені операцій по сплаті доходів-процентів нерезидентам, що знаходяться в офшорній зоні, процентні витрати відносились банком в розмірі 100 відсотків.

В подальшому листи Державної податкової адміністрації України від 17.01.2001 N160/6/15-1116 «Щодо відображення в податковому обліку процентів, сплачених за користування кредитом в іноземній валюті», та від 18.05.2005 N 9627/7/15-1317 (без назви) були відкликані згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 01.09.2006 N16369/7/15-0517 «Про податковий облік процентів».

Однак в даному випадку, на думку суду, необхідно виходити з того, що по-перше, відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз`яснення не має сили нормативно-правового акту, а по-друге, цією же нормою передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів суду порушення позивачем пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та відповідно правомірність донарахування податковим повідомленням-рішенням №000054220/1 від 29.01.2008 податкового зобов`язання в розмірі 30646,34 грн.

З урахуванням того, що позивач визнав обґрунтованими виявлені відповідачем в ході перевірки порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно визначення відповідачем суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1241,25 грн. (у тому числі за основним платежем –827,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –413,75 грн.), позов підлягає задоволенню в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №000054220/1 від 29.01.2008 підлягає визнанню недійсним в частині донарахування податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 19603,39грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9801,70 грн.

Відповідно до частини другої статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000054220/1 від 29.01.2008 Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя в частині донарахування Акціонерному банку «Таврика»в особі Севастопольської філії податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9801,70 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного банку «Таврика»в особі Севастопольської філії (вул. Репіна, 1, місто Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 26124308) витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя

К.А. Остапова

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої

статті 160 КАС України

19.05.2008