Рішення № 1672772, 04.03.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.08 Справа № 8/7

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліа», місто Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Алмі"», місто Луганськ, -

про стягнення 26329 грн. 76 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений згідно договору № с-т010901/2007, укладеного між сторонами 01.08.07 року, - у сумі 26329,76 грн., у т.ч.: основний борг –25655,00 грн. та пеня –674,76 грн., а також судові витрати у сумі 381,30 грн. (державне мито –263,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 25 січня до 08 лютого 2008 року –у зв’язку з неприбуттям відповідача; з 08 лютого 2008 року до 22 лютого 2008 року –у зв’язку з витребуванням додаткових доказів; з 22 лютого до 04 березня 2008 року –у зв’язку з неприбуттям відповідача.

Позивач 20.02.08 року спрямував до суду телеграму (№1/24 від 20.02.08 року), в якій поставив суд до відома про те, що просить слухати справу у судовому засіданні, призначеному на 22.02.08 року, за його відсутності; він також повідомив суд про зміну позовних вимог, а саме: просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19241,24 грн., оскільки він, після його звернення з позовом до суду, добровільно погасив борг у сумі 7088,52 грн. (6413,76 грн. –основний борг та 674,76 грн. –пеня), - при цьому позивач не заперечує проти розстрочення сплати боргу відповідачем до 28.03.08 року - відповідно до запропонованого ним графіка.

03.03.08 року від нього на адресу суду надійшла телеграма (№1/5 від 03.03.08 року), в якій він ставить суд до відома про те, що:

зменшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 14534,36 грн., оскільки відповідач за період після 20.02.08 року погасив ще частину боргу у розмірі 4706,88 грн., у зв’язку з чим його залишок становить 14534,36 грн.;

розстрочити виконання рішення боржником до 28.03.08 року;

стягнути судові з нього судові витрати у розмірі 381,80 грн.;

розглянути спір по суті за відсутності представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що вищезгадані заяви відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, суд вважає їх заявами про зменшення суми позовних вимог та враховує при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Відповідач відзив на позов не надав, до судового засідання, призначеного на 04.03.08 року не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні цього спору суд враховує пояснення представника відповідача, надані ним у судовому засіданні, що відбулося 08.02.08 року, коли він повністю визнав позов та надав документи, витребувані від нього судом; у цьому ж судовому засіданні він надав узгоджений з позивачем (згідно твердженням представника відповідача) графік погашення боргу, згідно якому відповідач повинен сплатити на користь позивача:

08.02.08 року –3206,88 грн.; 15.02.08 року –3206,88 грн. + 674,76 грн.; 22.02.08 року –3206,88 грн.; 29.02.08 року –3206,88 грн.; 07.03.08 року –3206,88 грн.; 14.03.08 року –3206,88 грн.; 21.03.08 року –3206,88 грн. та 28.03.08 року –32-6,88 грн.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України двомісячний термін розгляду справи закінчується 08.03.08 року, що позбавляє суд можливості її чергового відкладення, керуючись ст.ст. 22, 43 та 75 ГПК України, суд розглянув спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у ній матеріалів.

І.Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

01.08.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоліа»(Продавець), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛМІ»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №с-т010901/2007, згідно якому Продавець зобов’язується відвантажувати, а Покупець - приймати та оплачувати товар (папір та картон), вказаний в накладних, які є невід»ємною частиною цього договору та підставою для подальших розрахунків (п. 1.1 договору).

Кількість та асортимент відвантаженого товару визначаються накладними, які є невід»ємною частиною цього договору (п. 1.2).

Товар переходить у власність Покупця тільки за умови повного розрахунку Покупця з Продавцем (п. 1.4).

Умови оплати: отриманий товар повинен бути оплачений впродовж 14 днів від дня відвантаження згідно накладній (п. 2.1).

Датою поставки є дата передачі товару від Продавця Покупцеві, вказана у накладній на відвантажений товар (п. 2.2).

Загальна ціна цього договору становить 1000000 грн., з ПДВ (п. 2.3).

У випадку порушення п. 2.1Покупець сплачує Продавцеві пеню за кожний день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п. 3.1).

Усі розбіжності сторони вирішують шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди розбіжності вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством - у господарському суді, рішення якого буде кінцевим та обов’язковим для сторін (п. 4.2).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2008 року (п. 7.1).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Продавець 20.09.07 року відпустив Покупцю (відповідачу) папір на суму 34155,00 грн., що підтверджується доданими до справи: накладною №2713 від 20.09.07 року на вказану суму; податковою накладною №2713 від 20.09.07 року на аналогічну суму; довіреністю НАТ №226654 від 12.09.07 року –про отримання представником Покупця Шуміліним О.Ю. вищезгаданого товару; рахунком №2871 від 20.09.07 року на суму 34155,00 грн., виставленим Продавцем –Покупцеві; іншими матеріалами справи.

З урахуванням того, що відповідач не вжив належних заходів до сплати вартості отриманого товару, позивач 03.12.07 року спрямував на його адресу претензію №84, в якій запропонував негайно сплатити залишок боргу у сумі 25655,00 грн. та пеню у сумі 674,76 грн.

В матеріалах справи відсутні докази задоволення відповідачем вимог, висунутих у претензії, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Тобто відповідач, отримавши від позивача вищезгадану кількість продуктів харчування, повинен був у визначений договором 21-денний строк оплатити їх вартість, тобто дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 2.1 договору, тобто у 14-денний термін оплатити вартість отриманого товару.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, сторони у договорі передбачили обов’язок інформувати одна одну про зміни своєї юридичної або фактичної адреси, телефонів та реквізитів (п.4.3), - однак відповідач не виконав також і цю умову договору.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно частині 1 статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 2 статі 625 ЦКУ, визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими нормативно та документально, - тобто такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови укладеного договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623-625, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛМІ», ідентифікаційний код 33846811, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Переяславська,1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліа», ідентифікаційний код 30505955, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 5/1, - заборгованість у сумі 14534 (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 36 коп. (основний борг), а також витрати по сплаті державного мита у сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 30 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛМІ», ідентифікаційний код 33846811, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Переяславська,1, сплату основного боргу у сумі 14534 грн. 36 коп., - зобов’язавши його, відповідно до графіка погашення боргу, узгодженого з кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоліа», ідентифікаційний код 30505955, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 5/1, - сплатити: до 07 березня 2008 року –частину боргу у сумі 3206 грн. 88 коп.; до 14 березня 2008 року –частину боргу у сумі 3206 грн. 88 коп.; до 21 березня 2008 року –частину боргу у сумі 3206 грн. 88 коп. та до 28 березня 2008 року –частину боргу у сумі 3206 грн. 88 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 06 березня 2008 року.

Суддя А.П.Середа