Рішення № 1672595, 18.02.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.08 Справа № 8/604пн

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дайджест», місто Луганськ,

до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області, місто Алчевськ Луганської області,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Кредитної спілки «Київська Русь», місто Алчевськ Луганської області,

Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», місто Київ;

та Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Безрук Олени Олексіївни, місто Луганськ, -

про визнання права власності та спонукання виконати певні дії, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Кудінов А.С., - довіреність №01-01/08 від 09.01.08 року; Петращук А.М., - довіреність №02-01/08 від 09.01.08 року;

від відповідача – Брильова Н.В., - довіреність №б/н від 08.01.08 року;

від 1-ї третьої особи –Бабкін В.М., - довіреність №35 від 03.01.07 року;

від 2-ї третьої особи –не з’явився;

від 3-ї третьої особи –Безрук О.О. –приватний підприємець, - паспорт ЕК №274949, вид. Краснолуцьким МВ УМВСУ у Луганській області 21.11.96 року, -

в с т а н о в и в :

суть справи: позивачем заявлено вимогу про:

визнання за ним права власності на легковий автомобіль VW-Passat-В6, кузов WVWZZZ3CZ7002387, державний номерний знак (далі –д.н.з.) ВВ36-71АХ, і виключення його з акту опису і арешту;

покладення на відповідача обов’язку закінчити виконавче провадження про звернення стягнення на майно (легковий автомобіль VW-Passat-В6, кузов WVWZZZ3CZ7Z002387, д.н.з. ВВ36-71АХ);

зобов’язання відповідача винести постанову про зняття арешту і заборони на відчуження вищеназваного автомобіля, який належить позивачу.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11.01.08 року до 25.01.08 року –у зв’язку з залученням до участі у справі 1-ї та 2-ї третіх осіб та необхідністю надання сторонам та третій особі можливості подати до суду додаткові докази; з 25.01.08 року до 08.02.08 року –у зв’язку з залученням до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Безрук О.О., а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів та надання можливості сторонам подати до суду такі доказі; з 08 лютого до 18 лютого 2008 року –у зв’язку з необхідністю надання сторонам та третім особам можливості подати до суду додаткові докази.

Представники сторін та 1-ї і 3-ї третіх осіб у судовому засіданні, що відбулося 18.02.08 року, заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав; про це також зазначено у запереченні відповідача на позовну заяву (вих. №165 від 11.01.08 року), з посилання на те, що виконавче провадження відкрито та виконавчі дії по ньому вчинено за законних підстав.

Представник 1-ї третьої особи (Кредитної спілки «Київська Русь») позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №18/6 від 25.01.08 року), посилаючись на те, що позивач не надав до суду доказів наявності у нього права власності на спірну автомашину.

Що стосується документів, наданих позивачем на вимогу суду (рахунок №4131 від 02.07.07 року; листування з ТОВ «Автосоюз» за вих. №002387 від 05.07.07 року, а також ін.), то вони, на думку представника 1-ї третьої особи, виготовлені позивачем вже після його звернення з цим позовом до суду, - по мірі надходження вимог суду, викладених у його ухвалах.

Однак жодного доказу правомірності таких тверджень представник до справи не надав.

2-а третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз») до судового засідання не прибула, участь у ньому свого представника не забезпечила, але двічі (23.01.08 року за вих. №б/н та 04.02.08 року за вих. №б/н) на вимогу суду надала письмові пояснення, до яких долучила витребувані судом документи та в яких звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що ці клопотання відповідають вимогам ст.ст. 22 та 27 ГПК України, та приймаючи до уваги, що сторони та 1-а і 3-я треті особи не заперечили проти розгляду справи по суті за відсутності представника 2-ї третьої особи, - судом, відповідно до вимог ст.ст. 43 та 75 ГПК України, здійснено розгляд справи по суті за відсутності представника 2-ї третьої особи.

3-я третя особа – Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Безрук Олена Олексіївна (далі –СПД Безрук О.О.) –заявлений позов вважає обґрунтованим, про що також зазначила у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 18.02.08 року).

І.Заслухавши представників сторін та 1-ї і 3-ї третіх осіб, дослідивши обставини

справи та додатково надані доказ суд дійшов наступного.

1. 02.07.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз»(Продавець; далі –ТОВ «Автосоюз», - 2-а третя особа), - з одного боку, - та Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дайджест»(Покупець; далі –ТОВ «Автоленд-Дайджест», - Позивач), - з іншого боку, - укладено договір купівлі-продажу автомобіля №450552, згідно якому Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити Продавцю, відповідно до умов цього договору, 1 автомобіль, модель, марка та комплектація якого вказана у специфікації (Додаток №1 до договору), що є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Загальна ціна товару становить 180108 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 30018 грн., що еквівалентно на день укладення договору 35665 долл. США (п. 2.1).

Передача товару від Продавця Покупцю здійснюється за місцезнаходженням Продавця, вказаним у ст. 10 договору, і оформлюється актом прийому-передачі товару, який підписується обома сторонами. Продавець одночасно з передачею товару надає Покупцю довідку-рахунок, експлуатаційну та іншу супровідну документацію на товар, передбачену чинним законодавством України (п. 3.1).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю (п. 3.2).

Згідно специфікації до цього договору предметом купівлі-продажу є легкова автомашина VW-Passat-В6 Highline 2.0 FSI, 6-g Tiptr, колір –чорний перламутр 2Т2Т (додаток №1 до договору).

05.07.07 року сторони за договором склали акт прийому-передачі автомашини VW-Passat-В6, двигун №BVZ 023489, кузов № WVWZZZ3CZ7Z002387; колір –2Т2Т чорний black»; одночасно з передачею автомашини була передана довідка-рахунок ЄГП №622713.

Позивач надав до справи документальні докази сплати ним на користь ТОВ «Автосоюз»повної вартості спірного автомобіля (платіжні доручення №160 від 03.07.07 року на суму 10000,00 грн.; №199 від 16.07.07 року на суму 10000,00 грн. та №237 від 20.07.07 року на суму 160108,00 грн.).

Таким чином, вищезгаданий договір купівлі-продажу його сторонами виконано у повному обсязі; покупець за цим договором став власником транспортного засобу.

Досліджуючи обставини справи, суд звернув увагу на те, що довідка-рахунок ЕГП №622713 Другою третьою собою - ТОВ «Автосоюз»видана на ім’я громадянина Черненка В.В., а не ТОВ «Автоленд-Дайджест».

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, згадана довідка видана на ім’я Черненка В.В. у зв’язку з тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «Автосоюз»та ТОВ «Автоленд-Дайджест»останньому вже було відомо про те, що ця автомашина буде продана саме громадянину Черненку В.В.

У зв’язку з цим 05.07.07 року за вих. №002387 ТОВ «Автоленд-Дайджест»звернулося до ТОВ «Автосоюз»з листом, у якому висловило прохання «оформити документи для реєстрації в ДАІ на автомобіль VW-Passat-В6, кузов WVWZZZ3CZ7Z002387 на Черненка В’ячеслава Валерійовича».

ТОВ «Автосоюз»своїм листом від 04.02.08 року за вих. №б/н підтвердило факт отримання цього листа за вхід. №169 від 05.07.07 року та надало до суду його копію, а також підтвердило факт виписки з вищеназваної причини довідки-рахунку ЄГП №622713 від 05.07.07 року на ім’я Черненка В.В.

Представник Першої третьої особи –Кредитної спілки «Київська Русь»вважає, що такі дії позивача та Другої третьої особи суперечать Правилам державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 року №1388.

2. 06.07.07року між ТОВ «Автоленд-Дайджест» (Комітент), - з одного боку, - та Фізичною особою-підприємцем Безрук Оленою Олексіївною (Комісіонер), - з іншого боку, - укладено договір комісії №002, - згідно якому Комісіонер зобов’язаний за дорученням Комітента виконати в інтересах останнього, але від свого імені дії, пов’язані з продажем транспортного засобу VW-Passat-В6, кузов №WVWZZZ3CZ7Z002387 (пункт1.1 договору).

Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно здійснює продаж транспортного засобу шляхом укладення угоди купівлі-продажу або оформлення іншого документа, передбаченого чинним законодавством, з третьою особою (надалі –Покупцем) (п. 1.2).

За Комітентом зберігається право власності на товар, прийнятий на комісію, до моменту його продажу Покупцю (п. 1.3).

Ціна продажу транспортного засобу складає не менше 187355,00 грн. (п. 4.1).

Грошові кошти Комітенту виплачуються Комісіонером через три банківські дні з моменту їх отримання від Покупця (п. 4.5).

Комітент надає Покупцеві наступні документи: довідку-рахунок на ім’я Покупця та на суму продажу транспортного засобу, оригінал ВМД та сертифікатів, сервісну книжку (п. 5.3).

Факт виконання робіт за цим договором підтверджується підписанням акту виконаних робіт між Комісіонером та Комітентом, де зазначається ціна продажу транспортного засобу та суми винагороди Комісіонера (п. 5.4).

09.07.07 року між СПД Безрук О.О. (Продавець), - з одного боку, - та Черненком В’ячеславом Валерійовичем (Покупець), - з іншого боку, - укладено договір купівлі-продажу автотранспортного засобу №242/07, - згідно якому Продавець зобов’язується передати у власність Покупця автотранспортний засіб VW-Passat-В6, а Покупець –прийняти і оплатити його вартість (п. 1.1 договору).

Вартість транспортного засобу становить 42 тис. долл. США, що на 09.07.07 року складає 212100,00 грн., з урахуванням ПДВ (п. 1.2).

Продавець зобов’язаний після підписання договору у термін, вказаний у п. 3.7 цього договору, передати у власність Покупця названий у п.1.1 транспортний засіб, відповідно до акту приймання-передачі (п. 2.1.1).

Покупець зобов’язаний прийняти транспортний засіб від Продавця та сплатити його вартість на умовах та у термін, передбачені цим договором (п. 2.2).

Покупець зобов’язується оплатити вартість транспортного засобу у розмірі 212000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 35350,00 грн. шляхом безготівкової оплати на поточний рахунок Продавця впродовж 7 днів з моменту підписання цього договору, без внесення завдатку (п.3.2).

Продавець зобов’язується передати Покупцю транспортний засіб, згаданий у п. 1.1 цього договору на умовах відстрочення платежу (кредиту). Кредитором виступає банк (далі –Кредитор) (п.3.3).

Покупець зобов’язується до отримання автомобіля забезпечити постановку його на облік в МРЕВ ДАІ, оформити страхування автомобіля на умовах Кредитора на його користь та договір застави транспортного засобу в якості забезпечення кредиту (п. 3.4).

Транспортний засіб переходить у власність Покупця після сплати Продавцю усієї суми вартості транспортного засобу згідно п. 2.1 цього договору (п. 3.5).

Передача транспортного засобу Покупцю здійснюється на складі Продавця відповідно до акту прийому-передачі, після зарахування 100% вартості транспортного засобу на поточний рахунок Продавця (виданих кредитних коштів). До моменту погашення повної суми вартості транспортний засіб перебуває на складі Продавця на умовах зберігання (п. 3.6).

Разом з транспортним засобом (що передається у користування) Продавець передає Покупцеві: оформлену довідку-рахунок встановленого зразка, ВМД або інші документи для постановки на облік в органах ДАІ; транзитні номери, комплектність транспортного засобу згідно акту прийому-передачі (п. 3.7).

Право власності на транспортний засіб зберігається за Продавцем до моменту повної оплати його вартості Покупцем (п. 5.1).

Право власності на транспортний засіб переходить до Покупця з моменту повної оплати та прийняття транспортного засобу по акту прийому-передачі (п. 5.2).

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача та третя особа - СПД Безрук О.О., - громадянин Черненко В.В. мав намір купити цей автомобіль за рахунок грошових коштів, які повинно було надати йому на умовах кредиту Алчевське відділення ЛОД «Райффайзен-Банк «Аваль».

Останнє своїм листом від 03.07.07 року за вих. №995 (долучений до справи) повідомило СПД Безрук О.О. про те, що кредитним комітетом банку прийнято рішення про надання Черненку В.В. кредитних коштів у сумі 42000,00 долл. США для придбання вищезгаданого транспортного засобу - за умови оформлення його в заставу протягом 15-ти днів від дати гарантійного листа. У випадку перевищення вищевказаного строку необхідне додаткове підтвердження від Банку про надання кредиту покупцеві (позичальнику) на раніше обговорених (прийнятих комітетом) умовах.

У листі висловлено прохання впродовж 2-х днів повідомити про можливість оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я Черненка В.В.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищезгадане відділення банку, без письмового викладення конкретних причин, відмовило Черненку В.В. у наданні кредиту на суму 42000,00 долл. США, що підтверджується його (відділення банку) листом за вих. №1638 від 09.11.07 року (долучено до справи); одночасно у листі висловлено згоду на зняття спірного транспортного засобу з обліку в органах ДАІ.

СПД Безрук О.О. пояснила, що фактично купівля-продаж спірної автомашини за договором купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року не відбулася, оскільки громадянин Черненко В.В., отримавши від неї довідку-рахунок, виконав умови п. 3.4 договору (про постановку транспортного засобу на облік в ДАІ), але не виконав усі інші його умови.

Тобто він здійснив постановку транспортного засобу на облік в органах ДАІ, що підтверджується листом Управління Державтоінспекції Управління МВС України у Луганській області від 19.01.08 року за вих. №301, згідно якому спірна автомашина зареєстрована на ім’я громадянина Черненка В.В. 10.10.07 року та значиться за ним до цього часу.

Однак з огляду на те, що покупець не отримав вищезгаданий банківський кредит, він не сплатив вартість автомашини на користь продавця, а тому не виконав умов пунктів 1.1, 2.2, 3.2 та ін. договору.

У свою чергу, СПД Безрук О.О. як продавець, керуючись пунктами 3.5 та 3.6 договору №242/07 від 09.07.07 року, не передала автомашину на користь громадянина Черненка В.В.

Цей факт підтверджується відсутністю:

акту прийому-передачі транспортного засобу від продавця –покупцеві (вимога пунктів 3.6 та 3.7 вищеназваного договору);

підпису громадянина Черненка В.В. на довідці-рахунку ЄГП №622713 –про отримання ним автомашини від продавця; при цьому судом звернуто увагу на службову відмітку на цій довідці: «Анульовано».

Представники позивача та СПД Безрук О.О. пояснили, що анулювання вищезгаданої довідки-рахунку мало місце у зв’язку з несплатою покупцем Черненком В.В. вартості автомашини –предмету договору.

Відповідачем та усіма третіми особами, залученими до справи, ці докази не спростовано.

Крім того, позивач надав до справи копію рішення Третейського суду при асоціації «Арбітраж»(місто Луганськ) від 26.11.07 року по справі №02/47-2007 –за позовом Фізичної особи-підприємця Безрук О.О. до громадянина Черненка В.В. –про розірвання угоди, - згідно якому договір купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року визнано недійсним у повному обсязі (п.1 рішення); реєстрацію автомобіля VW-Passat-В6, кузов №WVWZZZ3CZ7Z002387, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВВС №039341, вид. 10.07.07 року РЕВ МРВ ДАІ міста Алчевська, реєстраційний номер ВВ3671АХ, - анульовано (п. 4).

Згідно тексту рішення, воно набрало чинності 26.11.07 року.

Жоден з учасників цього спору (справа №8/604пн) не надав доказів того, що це рішення скасовано чи змінено у встановленому законом порядку.

Таким чином, у суду є достатні фактичні та правові підстави для висновку про те, що право власності на спірну автомашину за договором купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року до громадянина Черненка В.В. не перейшло, - згідно п. 5.1 названого договору воно зберігається за продавцем до моменту повної сплати покупцем її вартості.

З огляду на викладене у суду також є підстави вважати, що після закінчення терміну реалізації транспортного засобу (п. 6.1 договору комісії №002 від 06.07.07 року, - тобто 30 днів від дня його укладення), - останній залишився у власності комітента, - тобто ТОВ «Автоленд-Дайджест»(п. 1.3 договору).

Спірна автомашина з моменту її купівлі позивачем ніколи не вибувала з його власності.

3.Спір між позивачем та відповідачем по цій справі з приводу вищезгаданої автомашини виник у зв’язку з наступним.

09.03.07 року Алчевським міським судом Луганської області видано наказ №2н-134/07 –про стягнення з громадянина Черненка В’ячеслава Валерійовича на користь Кредитної спілки «Київська Русь»заборгованості у сумі 34451,73 грн.

На підставі цього наказу Відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області (далі –ВДВС, - відповідач) 18.05.07 року відкрито виконавче провадження ВП №4022551.

ВДВС в рамках цього виконавчого провадження було вжито заходів до виявлення майна боржника, на яке припустимо звернути стягнення з метою задоволення вимог вищеназваного кредитора.

Будь-яке майно та грошові кошти, на які можливо звернути стягнення, крім спірної автомашини, у Черненка В.В. не виявлено.

Після встановлення факту реєстрації на ім’я боржника Черненка В.В. автомашини VW-Passat-В6, кузов №WVWZZZ3CZ7Z002387, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВВС №039341, вид. 10.07.07 року РЕВ МРВ ДАІ міста Алчевська, реєстраційний номер ВВ3671АХ, - постановою ВДВС за №51-17 від 20.09.07 року на це майно накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

09.10.07 року та 29.10.07 року відповідачем винесено постанови про оголошення розшуку цього майна.

12.11.07 року відповідачем складено акт про те, що предмет розшуку відсутній за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська (Советская), 77, а 26.11.07 року –що він відсутній і за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 122.

04.12.07 року посадова особа позивача –Моісеєнко В.Ю. –відмовився видати повноважному представнику відповідача (ВДВС) арештоване майно, яке знаходиться на балансі позивача.

Факт знаходження арештованого майна на балансі позивача підтверджується його ж довідкою №62 від 15.11.07 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дайджест»вважає себе правомірним власником арештованого майна –автомашини VW-Passat-В6, кузов №WVWZZZ3CZ7Z002387, вартістю 180108,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу №450552 від 02.07.07 року), яке на момент накладення на нього арешту знаходилося у його власності, - у зв’язку з чим звернулося до суду з цим позовом.

3.1.У зв’язку з викладеним суд вважає, що цей спір підсудний господарському суду Луганської області, оскільки:

позивач звернувся до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 1 та 12 ГПК України;

будь-які підстави стверджувати, що він звернувся до суду в порядку та з підстав, встановлених ст. 121-2 ГПК України, по справі відсутні;

хоча виконавче провадження ВП №4022551 відповідачем порушено у зв’язку з виконанням вищезгаданого наказу Алчевського міського суду Луганської області за №2н-134/07 від 09.03.07 року, - громадянин Черненко В.В. ніколи не був та не є на час розгляду цього спору власником спірної автомашини, на яку накладено арешт, а тому він не може бути відповідачем за цим позовом;

як доведено за цим спором (справа №8/604пн), продавцем автомашини за договором купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року була СПД Безрук О.О., а її власником –позивач по цій справі –юридична особа; спірна автомашина з моменту її придбання позивачем та до цього часу не виходила з його власності;

спір виник не між сторонами виконавчого провадження (ст. 11 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»), а між двома юридичними особами: власником майна, на яке накладено арешт, та ВДВС, який наклав арешт на майно, що не є власністю боржника як сторони за виконавчим провадженням ВП №4022551, - з огляду на що такий спір згідно ст.ст. 1 та 12 ГПК України підвідомчий та підсудний господарському суду, а не територіальному місцевому суду загальної юрисдикції (ст. 15 та ін. ЦПК України).

ІІ.Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши та оцінивши обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає, що позов у частині щодо визнання за позивачем права власності та виключення майна з опису (звільнення з-під арешту) підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

1.Згідно частині 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 тієї ж статті встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦКУ цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 2 тієї ж статті встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частині 1 статті 15 ЦКУ кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦКУ встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До числа способів захисту цивільних прав та інтересів, наряду з іншими, належать визнання права та припинення дії, яка порушує право (пункти 1 та 3 ч. 2 ст. 16 ЦКУ).

Позивач просить визнати за ним право власності на майно, на яке відповідачем накладено арешт в ході вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №4022551, відкритим 18.05.07 року, - у зв’язку з примусовим стягнення боргу з боржника –громадянина Черненка В’ячеслава Валерійовича, - тобто має місце оспорювання права власності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦКУ встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦКУ визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з вищевикладеного, фактичних обставин справи та наявних у ній доказів, суд вважає, що позивач довів, що він правомірно, на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу №450552 від 02.07.07 року, акту приймання-передачі до нього від 05.07.07 року та у відповідності до чинного цивільного законодавства України, придбав спірну автомашину та став її власником.

Що стосується тверджень відповідача та Першої третьої особи (КС «Київська Русь») про те, що є підстави вважати, що власником спірного майна є громадянин Черненко В.В., - то суд з ними не погоджується з таких підстав.

Наявними у справі доказами (вищезгаданий договір комісії №002 від 06.07.07 року та договір купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року) доведено, що позивач та Третя особа - СПД Безрук О.О. мали намір продати йому спірну автомашину, для чого останньою (СПД Безрук О.О.) з громадянином Черненком В.В. було укладено договір купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року, при цьому, як вже сказано вище у розділі І цього рішення, покупець НЕ сплатив вартість предмету договору - автомашини, остання йому не була передана у порядку. передбаченому договором.

Як сказано у частині 1 статті 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 5 тієї ж статті встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦКУ).

Матеріалами справи доведено, що між СПД Безрук О.О. та громадянином Черненком В.В. укладено договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦКУ).

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦКУ).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року, передача транспортного засобу (товару) покупцеві відбувається на складі продавця згідно акту приймання-передачі, після зарахування 100% вартості транспортного засобу на поточний рахунок продавця (виданих кредитних коштів). До моменту погашення повної суми вартості транспортний засіб знаходиться на складі продавця на умовах зберігання (п.3.6).

Останнє положення договору знаходиться у повній відповідності до вимог частини 1 статті 697 ЦКУ, згідно якій договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Вищезгадане положення договору також кореспондується з правилом частини 1 ст. 334 ЦКУ, якою встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, - суд вважає, що продавець не порушив умови вищеназваного договору, - навпаки, - порушень останнього припустився покупець, з огляду на що у дію вступив п. 5.1 договору, - тобто право власності на транспортний засіб до покупця не перейшло.

У такий спосіб громадянин Черненко В.В., крім того, порушив також вимоги:

частини 1 ст. 691 ЦКУ, згідно якій покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу;

частин 1 та 2 статті 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З урахуванням усіх вищеперелічених порушень договору купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року, яких припустився покупець, суд дійшов висновку про те, що право власності на спірну автомашину до покупця в особі громадянина Черненка В.В. не перейшло.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сам договір купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року рішенням Третейського суду від 26.11.07 року, справа №02/47-2007 визнано недійсним.

Рішення набрало чинності 26.11.07 року.

З огляду на викладене будь-які посилання на цей договір як на підставу набуття покупцем Черненком В.В. права власності на спірну автомашину є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи і чинному законодавству.

Оцінюючи у сукупності наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами відповідача та Першої третьої особи (КС «Київська Русь») про те, що з урахуванням того, що громадянин Черненко В.В., на виконання вимог пункту 3.4 вищецитованого договору купівлі-продажу №242/07 від 09.07.07 року, зареєстрував на своє ім’я спірний транспортний засіб, то, відповідно до п. 7 вищезгаданого Положення №1388, набув на неї права власності.

Таким чином, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на автомашину VW-Passat-В6, двигун №BVZ 023489, кузов № WVWZZZ3CZ7Z002387; д.н.з. ВВ36-71АХ, колір –2Т2Т чорний black», а також про виключення її з акту опису майна –підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.Що стосується дій відповідача, пов’язаних з відкриттям виконавчого провадження та вжиттям в його рамках заходів до примусового виконання наказу Алчевського міського суду Луганської області суду №2н-134 від 09.03.07 року, - суд дійшов висновку, що вони відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі –ЗУ №606-ХІУ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Судовий наказ є виконавчим документом за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою (п.3 ст. 3 ЗУ №606-ХІУ).

Дії відповідача щодо вжиття такого примусового заходу, як звернення стягнення на майно боржника, відповідає нормі пункту 1 ст. 4 Закону.

Вчинення таких дій, у тому числі –шляхом накладення арешту на майно боржника та його розшуку, є правом та обов’язком державного виконавця (ст. 5 ЗУ №606-ХІУ).

Виконавче провадження ВП №4022551 відповідачем відкрито у відповідності до вимог статті 18 Закону, згідно якій державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (п. 1) або за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2).

Суд вважає, що ВДВС, накладаючи арешт на майно боржника, діяв у відповідності до вимог ЗУ №606-ХІУ, у тому числі його наступних статей:

статті 50, у тому числі її частини 1, - згідно якій звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації;

статті 53, у т.ч. її частин 1 та 2, - відповідно до яких державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові;

частини 1 ст.55, - згідно якій арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

3.Право особи, на майно якої в рамках виконавчого провадження накладено арешт, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно та звільнення його з-під арешту, передбачено частиною 1 ст. 59 Закону №606-ХІУ, якою встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Суд вважає, що позивач у встановлений законом спосіб довів, що саме він є власником спірного майна (автомашини), яке з цих підстав підлягає виключенню з акту опису й арешту майна.

З огляду на ці обставини суд при вирішенні цього спору далі керується наступним.

Згідно частині 2 ст. 59 Закону №606-ХІУ, у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Отже, вимога позивача про покладення на відповідача обов’язку винести постанову про зняття арешту та зняття заборони на відчуження спірної автомашини підлягає задоволенню.

З урахуванням того, що позивач у своєму позові, посилаючись на ст. 59 ЗУ №606-ХІУ, застосовує терміни «виключити з акту опису і арешту» (п. 1) та «зняття арешту з майна»(п.3), суд при вирішенні спору керується нормою ст. 59 названого Закону, згідно якій позивачу надано право ставити питання «про звільнення майна з-під арешту».

Що стосується його вимоги про покладення на відповідача зобов’язання закінчити виконавче провадження про звернення стягнення на майно (легковий автомобіль), то вона задоволенню не підлягає, оскільки суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Так, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження про звернення стягнення на спірну автомашину відповідачем не відкривалося, - останнє відкрито у зв’язку зі стягнення з гр-на Черненка В.В. боргу у сумі 34451,73 грн.

Закон України №606-ХІУ у ст. 37, якою визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, не передбачає такої підстави для його закінчення, як звільнення майна з-під арешту.

4.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на спірне майно, а також три взаємопов’язані з нею вимоги.

Вимога про визнання права власності та взаємопов’язані з нею вимоги не є майновим спором, а тому відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»позов підлягає оплаті у розмірі 85 грн.

Позивач же при зверненні з позовом до суду сплатив державне мито у розмірі 1% від вартості спірного майна, тобто за ставкою, передбаченою для майнових спорів, - а значить припустився надмірної сплати державного мита у розмірі 1716,08 грн. (1801,08 грн. –85,00 грн.).

Відповідно до ст. 47 ГПК України сума надмірно сплаченого державного мита підлягає поверненню позивачу.

Суд, з урахуванням доводів, викладених вище у цьому рішенні, не вбачає підстав для покладення судових витрат на відповідача, оскільки останній у своїх діях не порушив чинного законодавства, - з огляду на що вони покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.41 Конституції України; ст.ст.3, 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження, керуючись ст.ст.1, 12. 32-34, 47, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дайждест», ідентифікаційний код 31054061, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 122, право власності на автомашину VW-Passat-В6, двигун №BVZ 023489, кузов № WVWZZZ3CZ7Z002387; колір –2Т2Т чорний black», державний номерний знак ВВ36-71АХ.

2.Звільнити автомашину VW-Passat-В6, двигун №BVZ 023489, кузов № WVWZZZ3CZ7Z002387; колір –2Т2Т чорний «Deep black», державний номерний знак ВВ36-71АХ, - з-під арешту, накладеного на нього постановою №51-17 від 20.09.07 року Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області.

3.Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області не пізніше дня, наступного за днем набрання чинності цим рішенням, винести постанову про звільнення автомашини VW-Passat-В6, двигун №BVZ 023489, кузов № WVWZZZ3CZ7Z002387; колір –2Т2Т чорний black», державний номерний знак ВВ36-71АХ, - з-під арешту, накладеного на неї його ж постановою за №51-17 від 20.09.07 року, та у той же строк зняти заборону на її відчуження.

4.У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

5.Судові витрати покласти на позивача.

6.Повернути з Державного бюджету України з р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дайждест», ідентифікаційний код 31054061, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 122, - надмірно сплачене державне мито у сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 08 коп.

Підставою для повернення суми надмірно сплаченого державного мита є копія цього рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Згідно статті 85 ГПК України у судовому засіданні 18.02.2008 року за згодою представників сторін та третіх осіб оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –25.02.2008 року.

Суддя А.П.Середа