Рішення № 1672299, 04.01.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.08 Справа № 8/587пд.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай», місто Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», місто Луганськ, -

про визнання договору чинним та стягнення 188 грн. 50 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Видрін В.П. –директор, - паспорт ЕК №552480, вид. Кам’янобрідським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 16.09.97 року, протокол №б/н від 28.09.93 року; Калашніков С.М. –юрист, - довіреність №19/11 від 19.11.07 року;

від відповідача –Азманова С.В. –юрисконсульт, - довіреність №32 від 20.12.07 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

до вирішення справи по суті заборонити відповідачу відключення (механічне відрізання) від газопостачання об’єктів газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»(п. 2);

визнання договору №601, укладеного між сторонами за цією справою 01.03.04 року, таким, що пролонгований на 2007 рік та є чинним (п. 3);

зобов’язання відповідача увімкнути газопостачання на об’єкти Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай»(п. 4);

стягнення з відповідача матеріальних збитків у сумі 188,50 грн. (п.5);

покладення на нього судових витрат (п. 6).

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 04 грудня до 18 грудня 2007 року та з 18 грудня 2007 року до 04 січня 2008 року - у зв’язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Ухвалою суду від 04.12.07 року, за клопотанням представника відповідача, здійснено заміну первісного відповідача в особі Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства «Луганськміжрайгаз», яке не може бути відповідачем по цій справі, оскільки не має прав юридичної особи, що підтверджується Положенням про назване управління (п. 1.1), - на неналежного відповідача в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»(далі - ВАТ «Луганськгаз», - відповідач), структурним підрозділом якого є вищеназване міжрайонне управління.

У судовому засіданні, що відбулося 18.12.07 року, представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №18/12 від 18.12.07 року), в якій поставив суд до відома про зміну пункту 5 своїх первісних позовних вимог (позовна заява від 07.11.07 року за вих. №17/11/2) та просить визнати пункти 1.1, 3.1 та 3.4 договору №601 від 01.03.04 року такими, що не відповідають чинному законодавству, та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»(далі –ТОВ «Фірма «Сілай», - позивач) матеріальні збитки у сумі 226 грн. 20 коп., що спричинені їх виконанням; усі інші позовні вимоги залишено без змін.

З урахуванням того, що ця заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті по ній кінцевого рішення.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.01.08 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково (стосовно того, що договір №601 від 01.03.04 року слід вважати чинним), хоча у своєму відзиві на нього (вих. №18/3756-1 від 04.12.07 року) він позов не визнавав, посилаючись на те, що:

позивач сам звернувся до відповідача з письмовою пропозицією укласти новий договір, замість договору №601 від 01.03.04 року, що підтверджується його листом від 26.02.07 року за вих. №б/н. У відповідь на цю пропозицію Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства «Луганськміжрайгаз»вручило представнику позивача два підписані примірники договору №601 від 01.02.07 року, один примірник якого до цього часу позивачем на адресу відповідача не повернуто та не вчинено будь-яких інших дій, передбачених чинним законодавством для таких випадків;

незважаючи на відмову подати газ на початку опалювального сезону 2007-2008 років до трьох об’єктів, які є предметом договору №601 від 01.03.04 року, відповідач постійно здійснював їх технічне обслуговування (докази у цій частині додано до справи), а тому вимога позивача про стягнення збитків у сумі 226,20 грн. є безпідставною;

вимога позивача про визнання пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 договору №601 від 01.03.04 року такими, що не відповідають чинному законодавству, - також не підлягає задоволенню, оскільки пунктом 1.1 договору врегульовано його предмет, без якого втрачається будь-який сенс самого договору, а пунктами 3.1 та 3.4 останнього визначено порядок оплати наданих послуг, оскільки чинним законодавством не передбачено укладення безоплатних договорів на технічне обслуговування газифікованих об’єктів.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1. 01.03.04 року між Відкритим акціонерним товариством «Луганськаз»(Підрядник), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»(Замовник), - з іншого боку, - укладено договір №601 на технічне обслуговування газифікованих об’єктів, згідно якому Підрядник здійснює технічне обслуговування та ремонт систем газопостачання Замовника на наступних об’єктах:

1.Котел опалювальний, обслуговування з автоматикою, –3 шт., вартість обслуговування 1 котла –37,23 грн. на рік, всього –111,69 грн. на рік;

2.Кран 3 шт., вартість обслуговування - 0,33 грн. на рік, всього –0,99 грн. на рік;

3.Фланець –2 шт., вартість обслуговування –0,78 грн. на рік, всього –1,56 грн. на рік;

4.Задвижка –2 шт., вартість обслуговування –0,55 грн. на рік, всього –1,10 грн. на рік.;

5.Контрольна трубка – 2 шт., вартість обслуговування –6,60 грн. на рік, всього 13,20 грн. на рік;

6.Підземний газопровід 195 погонних метрів (далі –п.м.), вартість обслуговування 1 п.м. –0,27 грн., всього –52,765 грн. на рік;

7.Повітряний газопровід 120 п.м., вартість обслуговування - 5,08 грн., всього за рік –5,08 грн.;

8.Повітряний газопровід 20 п.м., вартість обслуговування - 2.23 грн. за рік, всього - 2, 23 грн. за рік;

9.Лічильник побутовий - не обслуговується.

Загальна вартість технічного обслуговування становить 188,50 грн., плюс ПДВ у сумі 37,70 грн., - тобто 226,20 грн. на рік (пункт 1.1 договору).

Місцезнаходження об’єктів, які є предметом договору, у тексті останнього не вказано.

Договором на Підрядника покладено наступні обов»язки:

п.2.1.1. Виконувати у встановлені строки технічне обслуговування газових приладів, газового обладнання Замовника у відповідності до Правил безпеки систем газопостачання України, Правил технічної експлуатації систем газопостачання України та інших нормативних документів.

Технічне обслуговування Підрядник здійснює тільки тих газопроводів, арматури на них, газових приладів, обладнання та автоматики, які призначені для безпосереднього транспортування (подачі) газу, регулювання тиску та процесу спалення газу;

2.1.2.Ліквідовувати виявлені у процесі експлуатації витоки газу на газифікованих об’єктах замовника;

2.1.3.Здійснювати ремонт або заміну обладнання, вузлів та деталей на підставі окремо узгодженого замовлення за наявності відповідних матеріалів у однієї із сторін, після попередньої оплати робіт Замовником;

2.1.4.У випадку зміни тарифів на технічне обслуговування ставити до відома Замовника у письмовій формі.

Замовник здійснює оплату за технічне обслуговування щомісячно рівними частками в 1/12 від вказаної у цьому договорі річної суми, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.1).

Надана послуга з технічного обслуговування газифікованих об’єктів Замовника підтверджується актом виконаних робіт, складеним Підрядником та підписаним Замовником на суму, згідно п. 3.1 цього договору (п.3.2).

Замовник здійснює оплату вартості ремонту та встановлених приладів, вузлів та деталей понад вартість технічного обслуговування за додатковим рахунком, виставленим Підрядником згідно діючих цін та тарифів у період виконання робіт на підставі письмового запиту Замовника (п.3.3).

У випадку зміни ціни на роботи з технічного обслуговування, з визначенням часу введення в дію, нова ціна є обов’язковою для сторін з цього часу (п.3.4).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п.4.1).

Цей договір діє з 01.03.04 року по 01.03.05 року (п.5.1).

Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна з сторін не заявить письмово про його припинення (п. 5.2).

Договір може бути розірвано дострокового у односторонньому порядку у випадку порушення п. 4.3, з повідомлення Замовника у місячний термін (п.5.3).

На виконання вимог пунктів 1.1 та 3.4 договору Замовник платіжним дорученням №320 від 14.02.07 року сплатив річну вартість технічного обслуговування у розмірі 226,20 грн.(додано до матеріалів справи).

24.01.07 року ВАТ «Луганськгаз»видало наказ №15 «Про затвердження тарифів на роботи (послуги) по заяві замовників, для управлінь по експлуатації газового господарства (для внутрішньогосподарських розрахунків), договірних цін та ТО (технічне обслуговування), ремонт та повірку ротаційних і турбінних газових лічильників», згідно якому внесено зміни до тарифів на послуги, які воно надає своїм клієнтам, у тому числі –на підставі укладених договорів.

Наказ є чинним на час розгляду цього спору; позивач заперечує факт його оскарження або оспорення у встановленому порядку.

Про видання цього наказу відповідач спочатку усно (що не заперечують обидві сторони), а потім письмово (що підтверджується фактом надання позивачем копії цього наказу, разом з позовною заявою) повідомив позивача, - виконавши у такий спосіб вимоги п. 2.1.4 договору №601 від 01.03.04 року.

Обидві сторони підтверджують, що у зв’язку зі зміною тарифів відповідач у лютому 2007 року вніс Позивачу усну пропозицію про укладення нового договору на технічне обслуговування газифікованих об’єктів.

Погодившись на цю пропозицію, позивач 26.02.07 року за вих. №б/н звернувся до відповідача з листом, в якому висловив прохання укласти новий договір на технічне обслуговування газифікованих об’єктів на 2007 рік, розташованих за такими адресами: місто Луганськ, вул. Зарічна, 2; вул. Нечуй-Левицького, 33 та вул. Ломоносова, 94-б, - при цьому лист не містить у собі жодних тверджень позивача про його відмову, починаючи з якоїсь конкретної дати, від договору №601 від 01.03.04 року.

Як стверджує відповідач (позивач проти цього не заперечує), 20.03.07 року він передав позивачу, безпосередньо через уповноважену останнім особу, два примірники підписаного ним (відповідачем) проекту договору №601 від 01.02.07 року на технічне обслуговування газифікованих об’єктів, при цьому у пункті 1.1 останнього ним вказано точні адреси трьох вищезгаданих об’єктів –предметів договору, а також визначено річну суму плати за договором у розмірі 369,27 грн. (основний платіж –307,73 грн. та ПДВ –61,55грн.); всі інші його умови є аналогічними умовам раніше укладеного договору.

ВАТ «Фірма «Сілай», отримавши проект договору, з 20.03.07 року до цього часу не вчинила дій, які б відповідали вимогам чинного законодавства України (ст.ст. 181, 184 та ін. Господарського кодексу України (далі –ГКУ); ст.ст.641-646, 649 та ін. Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ)), пославшись на те, що, по-перше, відповідь на їх пропозицію укласти новий договір, замість договору №601 від 01.03.04 року, надійшла від відповідача з порушенням 20-денного терміну, - а саме: через 22 дні, - чим порушено вимоги ст. 645 ЦКУ; по-друге, з 20.03.07 року, тобто після отримання проекту договору, «надати протокол розбіжностей до вказаного договору наше підприємство не мало можливості з причини того, що на підприємстві була відсутня особа, уповноважена на підписання таких документів, а саме: директор ТОВ «Фірма «Сілай»Видрін В.П., - який згідно наказу по Товариству №18/03 від 18.03.07 року, з 19.03.07 року до 16.04.07 року знаходився у черговій відпустці. Про непідписання проекту договору відповідачу було повідомлено у телефонному режимі»(заперечення позивача на відзив від 11.12.07 року за вих.№11/12).

Станом на час розгляду цієї справи жодна зі сторін не поставила у порядку, визначеному чинним законодавством, питання про подальшу долю вищезгаданого проекту договору, а значить він не є укладеним.

Цей договір не є предметом спору по даній справі.

2. 17.10.07 року за вих. №17/10, у зв’язку з початком опалювального сезону 2007-2008 років, ТОВ «Фірма «Сілай»звернулося до відповідача з письмовим клопотанням про включення подачі газу на три котли, які знаходяться на об’єктах, визначених договором №601 від 01.03.04 року, - однак отримало від нього письмову відмову у задоволенні клопотання, оскільки відповідач вважає, що з моменту видання ним вищезгаданого наказу №15 від 24.01.07 року «договір №601 від 01.03.04 року втратив чинність»(вих. №13/1372 від 06.11.07 року).

Будучи незгодним з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Позов у частині визнання договору №601 від 01.03.04 року чинним не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Законодавством України не передбачено такої підстави для втрати чинності договором, укладеним між його сторонами, як прийняття тією чи іншою уповноваженою особою наказу (іншого нормативного акту) про зміну цін або тарифів, які стосуються такого договору.

Сторони за спірним договором №601 від 01.03.04 року також не передбачили такої підстави для втрати ним чинності, - у його пункті 3.4 вони на такий випадок встановили, що «у випадку зміни ціни на роботи з технічного обслуговування, з визначенням часу введення її в дію, нова ціна є обов’язковою для сторін з цього часу».

Крім того, ТОВ «Фірма «Сілай», звертаючись до ВАТ «Луганськаз»з пропозицією про укладення нового договору (лист від 26.02.07 року за вих. №б/н), не поставила його до відома про те, що з тієї чи іншої конкретної дати пропонує вважати договір №601 від 01.03.04 року скасованим, розірваним чи нечинним.

Судом достеменно встановлено, що новий договір №601 від 01.02.07 року між сторонами за цим спором до цього часу не укладено.

Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для визнання правомірними дій ВАТ «Луганськгаз»з приводу твердження про втрату чинності договором №601 від 01.03.04 року (з урахуванням його положень, викладених у пунктах 5.1 та 5.2), а також дій, пов’язаних з невиконанням його умов шляхом невідновлення подачі газу з початком опалювального сезону на об’єкти, які є його предметом, - оскільки він (договір №601 від 01.03.04 року) є чинним до 01.03.08 року, у тому числі і на час розгляду цього спору.

Крім того, позов про визнання цього договору чинним не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 12 ҐПК встановлено, що господарським судам підвідомчі:

1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизації державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2)справи про банкрутство;

3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно статті 13 ГПК, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Таким чином, з вищецитованих норм чинного ГПК витікає, що господарським судам не підвідомчі та не підсудні спори про встановлення фактів, які мають юридичне значення, - саме таким є спір про визнання договору пролонгованим та чинним.

2.Дослідивши доводи позивача в частині визнання пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 договору №601 від 01.03.04 року такими, що не відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ставлячи вимогу про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству трьох вищезгаданих пунктів договору, посилається на Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (далі –ВБСГ) житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затверджених наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз»від 30.07.97 року №35, зареєстрованого у Мінюсті України 02.10.097 року за №451/2255, (далі –Положення №35), - згідно пункту 3.4 ст. 4 якого технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України здійснюється спеціалізованими підприємствами газопостачання та газифікації (далі –СПГГ) Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз»згідно з договорами з власниками зазначених об’єктів.

При цьому позивач акцентує увагу на тому, що згідно п. 3.5 цих Правил «планове технічне обслуговування та дрібний ремонт газової апаратури і приладів, пов’язаний із заміною гвинтів, штифтів, пружин, ущільнюючих матеріалів при перепакуванні фланцевих та різьбових з»єднань і запірних пристроїв, застосуванні зварювальних робіт на газопроводах ВБСГ виконується за рахунок експлуатаційних витрат СПГГ.

Враховуючи вищевикладене, він вважає, що відповідач зобов’язаний за спірним договором №601 від 01.03.04 року БЕЗОПЛАТНО надавати йому усі передбачені у ньому послуги, а тому пункти 1.1, 3.1 та 3.4 договору підлягають визнанню такими, що не відповідають чинному законодавству.

Суд вважає таку думку позивача помилковою.

При вирішенні цього спору він виходить з того, що спірний договір належить до числа господарських договорів (договір підряду).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГКУ).

Договором є угода двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не витікає із суті договору (ч. 5ст. 626 ЦКУ).

Статтею 628 ЦКУ встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз наступних статей глави 52 розділу ІІ «Загальні положення про договір»ЦКУ вказує на те, що законодавцем до числа обов’язкових умов договору віднесено предмет (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), строк його дії (ст. 631 ЦКУ), ціну (ст. 632 ЦКУ).

Спеціальним законом (статтею 180 ГКУ) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, укладення договору, в якому не визначено його предмет, а також умови оплати за виконані роботи, надані послуги та т.і., суперечить чинному законодавству України та робить його нікчемним (частина 2 ст. 215 ЦКУ).

Експлуатація систем газопостачання є одним з особливо небезпечних видів діяльності, які потребують дотримання спеціального режиму безпеки.

Правила безпеки систем газопостачання України затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 року №254, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 р. за N 318/2758 (далі – Правила №254).

Згідно п.1.1.1 ст. 1 Правил №254, встановлено вимоги до проектування, будівництва і експлуатації систем газопостачання, які використовують як паливо природні гази (газових і газонафтових родовищ), газоповітряні суміші на їх основі з надмірним тиском не більш 1,2 МПа (12 кгс/кв. см), зріджені вуглеводні гази (далі - ЗВГ) з надмірним тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/кв. см).

Вимоги цих Правил поширюються на проектування і будівництво нових, розширення, реконструкцію та капітальний ремонт і експлуатацію діючих систем і об'єктів газопостачання. Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, відомчої належності та видів їхньої діяльності (п. 1.1.2 ст.1).

У статті 2 Правил надано визначення понять «технічне обслуговування»та «технічне обстеження», а саме:

технічне обслуговування –це системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюються контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення виходу газу, очищення, змазування, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності газопроводів, ГРП, електрохімзахисту, сигналізації, обладнання ГРП, ГНС, ГНП і АЗГС, газовикористовувальних установок і газових приладів;

технічне обстеження (технічний огляд) - це періодичний обхід (огляд) з метою нагляду за станом герметичності газопроводів і станом обладнання і споруд на них, електрохімзахисту, а також усунення дрібних несправностей, які виникли в процесі експлуатації. За наявності на підприємстві газової служби, введення в експлуатацію (пуск газу) нового газового обладнання проводиться газовою службою підприємства. Про дату проведення пуску газу підприємство повідомляє СПГГ не пізніше ніж за 5 днів. Коли на підприємстві газова служба відсутня, пуск газу проводиться спеціалізованою службою СПГГ за договорами, укладеними в установленому порядку (п/п 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Правил).

На кожному підприємстві наказом керівників або спеціалістів, які пройшли у встановленому порядку перевірку знань цих Правил, призначаються особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію систем газопостачання (п/п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Правил).

На підприємстві, яке експлуатує систему газопостачання власними силами, повинна бути організована газова служба (п/п 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Правил).

В ході судового розгляду справи позивач заявив, що на його підприємстві власна газова служба не організована.

З огляду на цю обставину він зобов’язаний виконувати вимоги підпунктів 4.2.9 та 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Правил, в яких сказано, що до технічного обслуговування і ремонту споруд та об'єктів систем газопостачання промислових і сільськогосподарських підприємств власником можуть залучатись за угодою СПГГ (спеціалізовані підприємства газового господарства) або інші спеціалізовані організації, а також підприємства - виготовлювачі агрегатів і установок Підприємства - виготовлювачі агрегатів і установок повинні мати дозвіл Держнаглядохоронпраці на право виконання вказаних робіт, одержане в установленому порядку.

В угоді повинні бути чітко визначені межі і обсяги робіт з технічного обслуговування і ремонту, регламентовані зобов'язання і відповідальність зацікавлених сторін в забезпеченні умов безпечної експлуатації систем газопостачання.

Правилами №254 визначено, що про виконання роботи з технічного обслуговування і ремонту споруд систем газопостачання занотовується в журналах, експлуатаційних паспортах (п/п 4.1.7 п. 4.1 ст. 4).

Результати обходу газопроводів повинні відображатися в журналі обходу трас газопроводів, згідно з формою, наведеною в правилах технічної експлуатації (п/п 4.3.14 п. 4.3 ст. 4 Правил №254).

Суд вважає, що відповідач частково документально довів факт виконання ним таких робіт та обходів, надавши до матеріалів справи витяги з журналів перевірки підземних газопроводів за 2007 рік за місцем знаходження кожного з трьох об’єктів, щодо яких укладено спірний договір (згідно актам балансового розмежування систем газопостачання, складеним сторонами за цим спором відповідно до вимог п/п 4.6.1 та 4.6.2 п. 4.6 ст. 4 Правил №254), - по листопад 2007 року включно (тобто –і після відмови включити подачу газу на об’єкти газопостачання позивача після 17.10.07 року).

З огляду на вищевикладене суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач лише у лютому 2007 року виконав свої зобов’язання за договором, що, на його думку, підтверджується наданим ним до матеріалів справи актом від 08.02.07 року, - оскільки ці доводи спростовуються як Правилами №254 (щодо способу фіксації здійснення технічного обслуговування) та вищезгаданими витягами з журналів, так і власними твердженнями позивача про те, що після закінчення опалювального сезону 2006-2007 років відповідач у встановленому законом порядку припинив подачу газу на системи газопостачання відповідача.

Аналіз тексту спірного договору та доводів сторін свідчить про те, що до умов технічного обслуговування систем газопостачання позивача входить також обов’язок відповідача відновити подачу газу на вказані системи позивача з початком опалювального сезону (п/п 4.6.14 та 4.6.15 п. 4.6 ст. 4 Правил №254), що, як встановлено судом, відповідачем не здійснено з початком опалювального сезону 2007-2008 років.

2.1.Суд, дослідивши доводи позивача про те, що відповідач повинен безоплатно надавати йому послуги за договором №601 від 01.03.04 року, крім вищесказаного, вважає його необґрунтованим ще й з огляду на таке.

З визначеного спірним договором обсягу робіт, який відповідач зобов’язаний виконувати (пункти 2.1.1-2.1.3), вбачається, що позивач, вимагаючи визнати такими, що не відповідають чинному законодавству пункти 1.1, 3.1 та 3.4, безпідставно звужує предмет договору, за який сторони, уклавши договір, встановили плату, - оскільки технічне обслуговування, про яке йдеться у договорі, не зводиться лише до «планового технічного обслуговування та дрібного ремонту газової апаратури і приладів, пов’язаного із заміною гвинтів, штифтів, пружин, ущільнюючих матеріалів при перепакуванні фланцевих та різьбових з»єднань і запірних пристроїв, застосуванні зварювальних робіт на газопроводах ВБСГ», - а тому з договору видно, що таке обслуговування полягає у виконанні комплексу заходів, спрямованих на виконання як позивачем, так і відповідачем вимог Правил №254.

Крім того:

у Положенні про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення №35 відсутнє будь-яке посилання на те, що договори на технічне обслуговування систем газопостачання повинні укладатися на безоплатній основі;

у тексті договору №601 від 01.03.04 року сторони домовилися, що укладений між ними договір є договором підряду (преамбула договору), а згідно частині 1 ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій страх і риск виконати певну роботу за завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу, - тобто цей договір є відплатним; крім того, законом встановлено, що Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина 1 ст. 839 ЦКУ);

згідно п. 6.4 Положення про Луганське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства - філії ВАТ «Луганськгаз»встановлено, що «філія надає послуги, реалізує свою продукцію за тарифами, які встановлюються ВАТ «Луганськгаз», а у випадках, передбачених законодавчими актами України, – згідно державним цінам та тарифам»;

позивач не довів, що накази ВАТ «Луганськгаз», на підставі яких тарифи, покладені сторонами в основу спірного договору, було визнано нечинними або скасовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, з урахуванням доводів, викладених у пунктах 2 та 2.1 розділу ІІ цього рішення, позовні вимоги щодо визнання пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 задоволенню не підлягають.

3.Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем спірного договору, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦКУ).

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договорів підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1 та 2 ст. 837 ЦКУ).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб (ст. 839 ЦКУ).

Згідно частині 1 статті 843 ЦКУ, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

А частиною 3 цієї статті встановлено, що ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 852 ЦКУ визначено права замовника у разі порушення підрядником договору підряду.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 2 ст. 852 сказано, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Законом встановлено наслідки невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦКУ).

Пунктом 3 статті 611 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частинам 1 та 2 статті 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1 та 2 ст. 614 ЦКУ).

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач безпідставно не виконав частини своїх обов’язків за договором №601 від 01.03.04 року, які полягають також і у відновленні подачі газу на об’єкти газопостачання позивача з початком опалювального сезону, - у даному випадку –сезону 2007-2008 років.

Представник відповідача визнав цю обставину.

Згідно ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача неустойки.

Що стосується суми збитків, то суд не погоджується з тим, що вона становить розмір річної плати за спірним договором, - тобто 226,20 грн.

На думку суду, сума збитків становить 22,61 грн. з огляду на таке.

Річна сума вартості договору становить 226,20 грн., звідки розмір місячного платежу становить 18,85 грн., а денного –0,628 грн.

Звідси - сума збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору становитиме:

у жовтні 2007 року (з 17.10.07 року по 31.10.07 року, або 16 днів) –10,05 грн. (0,628 грн. х 16);

у листопаді 2007 року (з 01.11.07 року по 20.11.07 року (дата звернення з позовом до суду), - або 20 днів) - 12,56 грн. (0,628 грн. х 20), - а всього 22,61 грн.

Таким чином, відповідач, отримавши письмове звернення позивача від 17.10.07 року за вих. №17/10 - про відновлення подачі газу на його газопостачальні системи, повинен був дотримуватися вимог частини 1 ст.837 ЦКУ, Правил №254 та умов договору №601 від 01.03.04 року, - тобто відновити подачу газу на вищеназвані системи, визначені пунктом 1.1 спірного договору.

Однак відповідач таких дій не вчинив.

Позовні вимоги в цій частині він не спростував.

4.З огляду на викладене вимога позивача про зобов’язання відповідача увімкнути газопостачання на об’єкти Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай», визначені пунктом 1.1 договору №601 від 01.03.04 року, підлягає задоволенню у повному обсязі.

5.Вимога позивача про заборону відповідачу до вирішення справи по суті відключати (механічно відрізати) від газопостачання об’єкти газопостачання ТОВ «Фірма «Сілай»не є позовною вимогою, а є вимогою про забезпечення позову, яка задоволенню не підлягає, оскільки позивач її належним чином не обґрунтував.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково –у обсязі та з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати:

а)щодо державного мита:

- покладаються на позивача пропорційно сумі задоволених вимог:

з огляду на те, що вимога позивача про покладення на відповідача зобов’язання увімкнути газопостачання на об’єкти Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай», визначені п. 1.1 договору №601 від 01.03.04 року безпосередньо пов’язана з вимогою про визнання цього договору пролонгованим на 2007 рік та чинним, а також про визнання його пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 такими, що не відповідають чинному законодавству, - але у задоволенні позову щодо останніх двох вимог відмовлено, - державне мито у сумі 28,33 грн. (85,00 грн. : 3), - підлягає стягненню з відповідача на користь позивача; в іншій частині ці витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні цих вимог йому відмовлено;

з урахуванням того, що позовна вимога в частині стягнення збитків у сумі 226,20 грн. задоволена частково –на суму 22,61 грн., - державне мито пропорційно задоволеній сумі, тобто - 10,19 грн. - підлягає стягненню з відповідача на користь позивача; в іншій частині ці витрати покладаються на останнього.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито у сумі 38,52 грн. (28,33 грн. + 10,19 грн.);

б)витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу:

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню частково з відповідача на користь позивача з такого розрахунку:

всього позовних вимог - 4;

пропорція на 1 позовну вимогу від загальної суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 29,50 грн. (118,00 грн. : 4);

витрати у сумі 59,00 грн. (29,50 грн. х 2) (у частині визнання договору пролонгованим та чинним, а також визнання його пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 такими, що не відповідають чинному законодавству), - покладаються на позивача, оскільки у задоволенні цих вимог йому відмовлено;

витрати у сумі 29,50 грн. (в частині покладення зобов’язання на відповідача про включення подачі газу на системи газопостачання позивача) та 2,95 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог щодо стягнення боргу) –підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у загальній сумі 32,45 грн.; в іншій частині –у сумі 26,55 грн. (29,50 грн. –2,95 грн.) вони покладаються на позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 32,45 грн. (118,00 грн. –85,55 грн.); у сумі 85,55 грн. (59,00 грн. + 26,55 грн.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509,525,526, 527, 530, 610-612, 614, 623-625, 837, 839, 840, 849 та 852 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»», ідентифікаційний код 20177321, до Відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз», ідентифікаційний код 03340624, - про визнання укладеного між ними договору №601 від 01.03.04 року таким, що є пролонгованим на 2007 рік та є чинним –відмовити.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»», ідентифікаційний код 20177321, до Відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз», ідентифікаційний код 03340624, - про визнання пунктів 1.1, 3.1 та 3.4 укладеного між ними договору №601 від 01.03.04 року такими, що не відповідають чинному законодавству –відмовити.

4.Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Луганськаз», ідентифікаційний код 03340624, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Шевченка, 102, - у день набрання чинності цим рішенням відновити подачу газу на об’єкти газопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»», ідентифікаційний код 20177321, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Рудя, 18, - визначені пунктом 1.1 договору №601 на технічне обслуговування газифікованих об’єктів, укладеного між сторонами 01.03.04 року.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз», ідентифікаційний код 03340624, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Шевченка, 102, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сілай»», ідентифікаційний код 20177321, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Рудя, 18, - збитки у сумі 22 (двадцять дві) грн. 61 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 38 (тридцять вісім) грн. 52 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 32 (тридцять дві) грн. 45 коп.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.01.08 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –09 січня 2008 року.

Суддя А.П.Середа