Постанова № 1671248, 16.05.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" травня 2008 р. Справа №16/40 - НА

За позовом Військової частини 3053 внутрішніх військ МВС України, м. Хмельницький

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000261702/0/843, №0000172200/0/840, № 0000172200/0/844, № 0000152200/0/838, № 0000162200/0/839, № 0000271702/0/841, № 0000251702/0/842 від 05.02.2004 р.

Суддя Магера В.В. Секретар судового засідання Світко С.В.

Представники:

Від позивача –Качуровська Н.М. –за довіреністю № 5 від 15.01.2008 р.

Від відповідача –Харламов А.В. –за довір. № 5325/9/10 від 15.02.2007 р.

Постанова приймається 16.05.2008 р., оскільки в судовому засіданні 23.04.2008 р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні згідно ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою суду від 24.01.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 06.02.2007 р. Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 24.01.2007 р. сторонам надіслана рекомендованою кореспонденцією (вих. № 01-18 від 26.01.2007 р.). У судовому засіданні від 06.02.2007 р. оголошено перерву до 22.02.2007 р. Ухвалою суду від 22.02.2007 р. судовий розгляд справи призначено на 15.03.2007 р., про що сторони повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 15.03.2007 р. провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 26.03.2008 р. провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд по справі на 04.04.2008 р. Ухвалою суду від 04.04.2008р. відкладено судовий розгляд справи на 23.04.2008р. В судовому засіданні 23.04.2008 р. оголошено перерву до 16.05.2008 р., про що сторони повідомлені під розписку.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000261702/0/843, №0000172200/0/840, № 0000172200/0/844, № 0000152200/0/838, № 0000162200/0/839, № 0000271702/0/841, № 0000251702/0/842 від 05.02.2004 р. якими визначено суму податкових зобов'язань за платежами та штрафні санкції за порушення законодавства.

Позивачем зазначається, що оспорюванні рішення суперечать вимогам чинного законодавства, а саме, висновки, викладені в акті перевірки ГДПРІ Кирєєвою Н.М. і СДГО Корчинською О.І. ДПІ у м. Хмельницькому суперечать вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства і підлягають визнанню недійсними з наступних підстав:

1. Порядок нарахування і сплати податку на додану вартість регулюється нормами Закону України “Про податок на додану вартість”, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених в ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності. В податковому повідомлені-рішенні №0000152200/0/838 визначено штрафну санкцію, без основного платежу на підставі п.п.4.2.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

В п.2.5 описової частини Акту перевірки перевіряючими зазначено як порушення норми ст. 14 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні від 07.08.1998 р., щодо здійснення оподатковуваних операцій з продажу послуг без визначення суми податкових зобов'язань ПДВ.

Даний факт не відображений в акті перевірки як порушення норм чинного податкового законодавства, а в основу рішення покладено підзаконний нормативний акт; положення норм Закону України „Про податок на додану вартість” до правовідносин не застосовано, відповідно, неможливо вважати достовірним доказом відображення в Акті перевірки як порушення в частині донарахування штрафних санкцій на суму 5 9845грн.

У відповідності із ст.ст. 34, 37 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. загальнодержавну власність складає майно Збройних Сил України, оборонні об'єкти. Майно, що є державною власністю і закріплене за державними підприємствами, належить йому на праві повного господарського відання. Військова частина 3053 є структурним підрозділом, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ, заснованому на державній власності.

Згідно до ст.14 Закону України “Про Збройні Сили України” земля, вода, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, установами, підприємствами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління і звільняються від сплати всіх видів податків.

Враховуючи вищевикладене, військова частина 3053 не є власником ввірених їй транспортних засобів. В дотримання вимог статті 1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” об’єктом оподаткування платником даного податку є підприємства, установи та організації, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об’єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 7 Закону України № 1963-ХІІ від 11.12.1991р в разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Тобто відповідальність за порушення сплати податку з власників транспортних засобів наступає згідно Закону України № 1963-ХІІ від 11.12.1991р, а не за Законом України від 21.12.2000 року №2181-111

Також при перевірці не було враховано статус автомобілів військової частини, а саме: із 28 автомобілів 14 мають статус „спеціальні”, що підтверджується технічним паспортом автотранспорту. Крім того при нарахуванні штрафних санкцій не бралося до уваги, що більшість даного автотранспорту до виконання бойових завдань не залучався.

Таким чином, висновки ревізорів щодо заниження податку з власників транспортних засобів, зазначені в п.2.7 Акту перевірки, як порушення в частині донарахування податку на суму 18 175,00грн. і штрафних санкцій на суму 8 719,00грн. є такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, а повідомлення - рішення №0000261702/0/843 на загальну суму 26 894 грн. і повідомлення - рішення №0000271702/0/841 на суму 1 530 грн. підлягають скасуванню.

На думку позивача, аналогічно, є безпідставним зазначене як порушення нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Оскільки штрафні санкції, донараховані перевіряючи ми, застосовані не за порушення норм податкового законодавства, не було законних підстав для визначення податкового зобов'язання з поширенням на нього вимог Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Однак прийняті повідомлення-рішення є недійсним ще і за інших підстав:

при перевірці питання збору за забруднення навколишнього природного середовища в п.2.9 Акту перевірки, перевіряючими виявлено порушення Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища, внаслідок чого підприємством невірно визначено фактичні обсяги викидів використаного пального; керуючись приписами ст.4 Порядку №303, при визначенні суми збору, який повинен справлятися за викиди пересувними джерелами забруднення, на підставі затверджених нормативів, сума збору за ці викиди формується виходячи із виду і кількості фактично використаного пального та коригуючих коефіцієнтів, визначених на підставі первинних документів, наданих в повному обсязі.

Також, в порушення норм ст.11 вищеназваного Порядку, п.7.5 ст.7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої 19.07.1999р. за №162/379, не враховано, що сплата збору здійснюється платниками двома платіжними дорученнями:

30% до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі державного бюджету і 70% до місцевих (сільських, селищних) фондів охорони навколишнього природного середовища з наступних їх розподілом у відповідному пропорційному співвідношенні;

в акті перевірки перевіряючими, в порушення п.2.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України від 15.10.2004р. за № 599, викладено зміст порушення:

не чітко;

без посилань на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів;

не зазначено конкретні дати подання платником податків податкових декларацій, в яких невірно відображено об’єкти оподаткування;

не зазначено первинних документів, які є підставою для здійснення записів у податковому і бухгалтерському обліку, що є свідченням недостовірного підтвердження наявності факту порушення за невизначеними і невказаними причинами розбіжностей.

На підставі вищевикладеного прийняті повідомлення - рішення щодо нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища з штрафними санкціями №0000162200/0/839 на загальну суму 380 грн. і повідомлення - рішення №0000172200/0/840 на суму 1870 грн. прошу визнати недійсними;

4. П.2.8. Акту перевірки засвідчено, що військова частина є військовим формуванням, яке фінансується за рахунок бюджету, військові формування на протязі 2001-2003рр., відповідно до Законів про Державний бюджет України були звільнені від сплати податку на землю.

На підставі вищевикладеного, прийняте повідомлення-рішення щодо нарахування плати за землю з штрафними санкціями на загальну суму 510 грн., прошу визнати недійсним.

Закон України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.91р, є основним Законом, який визначає, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і селищними, міськими радами відповідно до цього Закону.

Тобто, застосування приписів Законів про державний бюджет на відповідний рік стосовно механізму стягування податку - введення нового визначення бази оподаткування на землю, не відповідає вимогам основного закону з питань оподаткування - Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХП від 25.06.91р, із змінами і доповненнями.

Приписами ст.7 Закону №1251-ХП від 25.06.91р. регламентовано, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватись Законом України про бюджет України на відповідний рік, зміни щодо бази оподаткування можуть набрати чинності тільки після запровадження таких змін до Закону України “Про плату за землю” з додержанням процедури щодо термінів такого запровадження, визначених у контексті змін Законом України „Про систему оподаткування”. В податковому повідомлені - рішенні № 0000172200/0/844 від 05.02.2004 р. визначено штрафну санкцію, без основного платежу на підставі п.п.4.2.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ в порушення ст. 6 вищезазначеного Закону, та без врахування розділу 8 Закону України “Про плату за землю” який є спеціальний і встановлює відповідальність за порушення сплати податку на землю;

В порушення п.2 р.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового і валютного законодавства СПД - юридичними особами, яким обумовлено необхідність дій щодо відображення в акті за фактами порушення податкового законодавства, ревізорами:

- не висвітлено показники, які відображаються підприємством податковій звітності, та фактичні показники, у ході перевірки на підставі первинних документів у розрізі періодів і статті нормативно-правових актів, що порушені платником;

- виявлені розбіжності викладені не чітко;

- зміст порушень не висвітлений, немає посилань на конкретні норми нормативно-правових актів, порушених платником;

- не зазначені конкретні періоди виявлених порушень;

В порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового і валютного законодавства СПД - юридичними особами, ст. 6, 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, допущено відображення необґрунтованих даних, які не мають підтвердження доказів щодо нарахування прибуткового податку з громадян на суму 1 777,44 грн.

Відповідач у відзиві на позов, його представник в судовому засіданні проти позову заперечують та зазначають, що Проведеною позаплановою комплексною документальною перевіркою в/ч 3053 акт перевірки № 232-23/4-08803796 від 02.02.2004 року, встановлено, що підприємством порушено такі види податків: Податок на додану вартість (податкове повідомлення-рішення 152200/0/838 на суму 59 845,00 грн.).

В ході перевірки встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці, крім свого основного призначення, військова частина 3053 надавала послуги по забезпеченню безпеки згідно заключених договорів з Хмельницькою обласною клінічною лікарнею, Кам’янець-Подільським міськвиконкомом, Богданівським КХП, п/п Чешпевським, ТОВ “ТД Бартер сервіс” та іншими.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фактично обсяг оподатковуваних операції по в/ч 3053 перевищив 3 600 неоподатковуваних мінімумів громадян в жовтні 2001 р.

Згідно ст. 14 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 14.08.1998 року № 857/98 із змінами та доповненнями особа, яка визначається платником податку на додану вартість за обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), зобов'язана зареєструватися як платник податку.

Вищевказаною статтею Указу встановлено, що заява про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість подається органам ДПС не пізніше двадцяти календарних днів після закінчення місяця, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій. Враховуючи те, що в/ч 3053 обсяг оподатковуваних операцій перевищив 3 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в жовтні 2001 р., то відповідно до визначеного порядку, установі необхідно було подати в ДПІ у М.Хмельницькому заяву про реєстрацію платника ПДВ до 20.11.2001 р.

Свідоцтво платника податку на додану вартість органами державної податкової служби видається на протязі десяти робочих днів після отримання від платника заяви.

Фактично заява про реєстрацію в/ч 3053 платником податку на додану вартість подана до ДПІ у м.Хмельницькому 16.01.2004 р., свідоцтво платника ПДВ за № 31829092 отримано 28.01.2004 р.

Після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ згідно ст.14 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998 р. № 857/98 із змінами та доповненнями, в/ч 3053 відповідно до актів виконаних робіт та даних бухгалтерського обліку за період з 01.12.2001р. по 31.12.2003р. здійснила оподатковувані операції з продажу послуг без нарахування податку на додану вартість на загальну суму 299 224 грн.

Ст.15 цього Указу визначено, що в разі коли особа, яка зобов'язана зареєструватись як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує такі санкції:

а) якщо така особа не здійснила оподатковуваних операцій після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку на додану вартість - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б)у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку встановленого для реєстрації її як платника податку на додану вартість оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість - штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менше як 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками - додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів такого готівкового продажу;

в) у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку на додану вартість оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість з видачею фіктивної податкової накладної, чека або іншого товаросупроводжувального документа, в якому виділяється сума податку на додану вартість, або без такої видачі, без внесення суми податку до бюджету - штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації. Крім того, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до прокурора з поданням про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб такого платника податку у зв’язку з їх ухиленням від оподаткування.

Плата (податок) на землю (податкове повідомлення-рішення 172200/0/844 на суму 510 грн.)

В/ч 3053 порушено вимоги пп. 4.1.4 (абз.в) п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями в частині подання розрахунку плати за землю.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п.п 4.1.4 в вищевказаного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом „і” п.п.4.1.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Розрахунки плати за землю за 2001 р., 2002 р. та 2003 р. до податкового органу не подані.

Відповідно до вимог пп.17.1.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями : платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Збір за забруднення навколишнього середовища (податкове повідомлення-рішення № 172200/0/840 на суму 1 870 грн.), (податкове повідомлення-рішення № 162200/0/839 на суму 380 грн.).

Військовою частиною порушено вимоги п.п.4.1.4 (абз.б) п.4.1.,ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими із змінами та доповненнями”, а саме не подано до ДПІ м.Хмельницького розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2001 р. (4 квартали) за 2002 р. (4 квартали) за 2003 р. (3 квартали).Всього не подано розрахунків за 11 кварталів.

Відповідно до вимог пп.17.1.1 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

В/ч 3053 за перевіряємий період проводились викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, зокрема автомобільним транспортом, який рахувався на балансі установи, а нарахування та сплата збору за забруднення навколишнього середовища не проводилась.

У відповідності до Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державною податковою адміністрацією України від 19 липня 1999 р. № 162/379 платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Платнику податків в/ч 3053 за період який підлягав перевірці донараховано суму плати збору за забруднення навколишнього природного середовища 210 грн. Та штрафну санкцію в розмірі 170грн.

ДПІ звертає увагу про посилання позивача на той факт, що в акті перевірки ревізорами в порушення п.2.1. Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України від 15.10.2004 р. № 599 порушення викладені не чітко. Але він не враховує той факт, що перевірка проводилась 02.02.2004 р., а Методичні рекомендації затверджені 15.10.2004 р.

Збір з податку власників транспортних засобів (податкове повідомлення - рішення №0000261702/0/843 на суму 26 894 грн.).

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється на підставі Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, яким визначено платників податку, об’єкти оподаткування, ставки та строки його сплати.

Позивач зазначає, що ст.37 Закону України „Про власність” дає поняття, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державними підприємствами, належить йому на праві повного господарського відання, ч. 2 цієї статті вказує, що до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності.

Відповідно до ст.39 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Податок з власників транспортних засобів є майновим податком і відповідно до Закону України № 1963-ХІІ платником податку є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до ст.2 Закону України № 1963-ХІІ є об'єктами оподаткування під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Тобто, цей податок сплачується за власні транспортні засоби, що є на балансі підприємства.

Закон України № 1963-ХІІ не встановлює пільги для військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, зокрема, звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, і стосовно Закону України „Про Збройні Сили України” є пріоритетним, оскільки є спеціальним і повинен застосовуватись у разі суперечності із загальним законодавством.

У зв’язку зі змінами, внесеними Законом України від 16.07.1999р. № 986 -XIV „Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” (набрав чинності з 01.01.2000р.) до Закону України № 1963-ХІІ, установи та організації Міноборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Міністерство фінансів України листом від 18.05.001р. № 023-106/13-3347 повідомило, що відповідно до Закону України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР „Про систему оподаткування” (ст.1) пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, а листом від 01.07.2002р. № 051-606/8-2157/1115 ( на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.06.2002р. № 296241/13) Міністерство фінансів України повідомило, що до приведення відповідно до Закону України № 1963-ХІІ, вимог Закону України „Про Збройні Сили України” бюджетні частини Міністерства Оборони України є платниками податку з власників транспортних засобів на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, до внесення відповідних змін до Закону України № 1963-ХІІ звільняти від сплати податку з власників транспортних засобів Міністерство оборони України та підпорядковані йому підрозділи немає законних підстав.

Перевіркою особових рахунків та правильності визначення оподаткованого доходу встановлено, що Позивачем порушено ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12. 1992 р., що привело до заниження прибуткового податку з громадян по 3 особовим рахункам працівників, зокрема Черняк Г.С., Войтов В.С., Петращук А.М., за 2002 р.- 428,70 грн., в 2003р.- 163,78 грн.(розрахунок додається), в зв’язку з чим згідно ст. 7 Декрету донараховано податку в сумі 592,48 грн. та 1184,96 грн. штрафні санкції.

Суми по актах перевірки податку з доходів найманих працівників (податкове повідомлення - рішення № 0000251702/0/842 на суму 1 777,44 грн.).

Інші податки (податкове повідомлення - рішення № 00002711702/0/841 на суму 1 530,00 грн.).

Також хочеться зауважити, що згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із наведених даних спірні податкові повідомлення-рішення були винесені 05.02.2004 року і отримані позивачем 05.02.2004року, тому позивач про порушення свого права дізнався 05.02.2004 р.

Отже, відповідно до п.1 ст.100 КАС України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду що є підставою для відмовлення у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ м. Хмельницького від 05.02.2004 року № 0000261702/0/843, № 0000172200/0/840, № 0000172200/0/844, № 0000152200/0/838, № 0000162200/0/839, № 00002711702/0/841, № 0000251702/0/842, якими військовій частини 3053 внутрішніх військ МВС України м. Хмельницького визначено суму податкового зобов'язання за платежем щодо несплати ПДВ до бюджету в сумі 59 845,00 грн., податку за землю 510 грн., збору за забруднення навколишнього середовища 2 250,00 грн., збору з податку власників транспортних засобів 26 894,00 грн., платежів по актах перевірки податку з доходів найманих працівників 1 777,44 грн., інших податків 1 530,00 грн. на підставі ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість” ст.14 Указу Президента України „Про зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998р. ст. 44 Закону України „Про охорону навколишнього середовища”, ст. 9 та ст. 7.1. Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, ст.2, 3, 5, 6 Закону України 19-6 від 11.12.1991р.”Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів”, пп. 4.1.1. (абз. б. в. ) п.4.1.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу України”, винесено правомірно.

За таких обставин, відповідач просить у позові військової частини 3053 внутрішніх військ МВС України відмовити повністю. Дана позиція відповідача відображена також в додаткових запереченнях проти позову, які подані до суду, з врахуванням проведеної експертизи. В додаткових запереченнях відповідач посилається на те, що висновок експертизи для суду не є обов’язковим. Висновок судово-бухгалтерської експертизи на думку представника відповідача є повністю не обґрунтованим, крім того позивач своєчасно не провів її оплату, тому такий висновок не є обов’язковим для суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:

Військова частина 3053 внутрішніх військ МВС України, м. Хмельницький зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа (код ЄДРПОУ 08803796).

На підставі посвідчень від 10.01.2004р. №003970 та від 28.01.2004р. № 004265 працівниками податкової інспекції за період з 01.01.2001р. по 31.12.2003р. проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності, з врахуванням вимог Указу Президента України № 817/98 від 23.07.98р. „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, з питань дотримання військовою частиною 3053 вимог податкового законодавства.

За наслідками проведеної перевірки 02.02.2004р. складено акт № 232-23/4-08803796 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства. В даному акті, зокрема, встановлені порушення позивачем ст. 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” в результаті чого занижено податкові зобов’язання на 210 грн.; ст. 9 та ст. 7.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, що призвело до заниження податку по особовим рахункам на 592,48 грн.; ст.ст. 2-6 Закону України № 19-63 від 11.12.1991р. „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів на 18 296 грн.; пп. 4.1.4. (абз. б, в) п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того позивачем, до ДПІ у м. Хмельницькому не подані розрахунки плати за землю за 2001-2003р.р. та розрахунки плати за забруднення навколишнього природного середовища за період з 2001р. по 30.09.2003р.

02.02.2004р. відповідачем складено довідку №13 про результати перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з громадян, повноти та правильності подання звітності за формою 8-ДР, податку з власників транспортних засобів.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення №0000261702/0/843, №0000172200/0/840, № 0000172200/0/844, № 0000152200/0/838, № 0000162200/0/839, № 0000271702/0/841, № 0000251702/0/842 від 05.02.2004 р., якими визначено суму податкових зобов’язань за платежами та штрафні санкції за порушення законодавства.

Позивачем подано до ДПІ Розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2003р. та за 2003 р., які отримані відповідачем 29.01. та 04.02.2004 р., що підтверджується відповідним штампом податкового органу. Також позивачем подано відповідачу Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню стосовно земельного податку за 2003 р. Даний звіт отримано ДПІ 17.02.04 р., що підтверджується штампом податкової інспекції.

Ухвалою суду від 15.03.2007р. провадження у справі зупинено та призначено по справі судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експертизи поставлено наступне питання:

“Чи підтверджується документально і нормативно висновки ДПІ у м. Хмельницькому, викладені в акті перевірки № 232-23/4-08803796 від 02.02.2004 р. щодо заниження в/ч 3053 податку з власників транспортних засобів, визначення податкових зобов’язань по платі за землю та за забруднення навколишнього природного середовища, визначення позивачу податковим органом податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість, прибуткового податку з громадян?”

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 4053, який складено 28.01.2008р., документально і нормативно не підтверджуються встановлені за висновками ДПІ у м. Хмельницькому, викладені в акті перевірки № 232-23/4-08803796 від 02.02.2004р., заниження військовою частиною 3053 податку з власників транспортних засобів, визначення податкових зобов’язань по платі за землю та за забруднення навколишнього природного середовища.

Документально і нормативно підтверджується визначення військовій частині 3053 податковим органом обсягу оподатковуваних операцій з продажу послуг без нарахування податку на додану вартість. Документально встановити чи мало місце заниження військовою частиною 3053 зобов’язання по сплаті прибуткового податку з громадян у сумі 592,48 грн. не виявляється за можливе.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч вимогам діючого законодавства України позивач звернувся до суду з позовом провисання їх нечинними.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п.1, 4, 8, 10, 14, ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

4) податок на доходи фізичних осіб;

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно ст.34 Закону України „Про власність” загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України” від 06.12.1991р. визначено, що земля, вода, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, установами, підприємствами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління і звільняються від сплати всіх видів податків. Оскільки закон України „Про Збройні Сили України” не є законом про оподаткування, тому відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” суд приходить до висновку, що позивач не звільнений від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є в силу відповідних законів про оподаткування.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

У зв’язку з набранням чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” від 16.07.99 р. установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку осіб, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися Законами України, крім законів про оподаткування. Згідно ч.1, ч. 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційі і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Спеціальним Законом щодо оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 р. №1963-ХП.

Військова частина не входить до переліку осіб, яким ст.4 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” надана пільга щодо звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000271702/0/841 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по сплаті податку з власників транспортних засобів в розмірі 1 530,00 грн., № 0000162200/0/839 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 380,00 грн., №0000261702/0/843 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів на суму 26 894,00 грн. всі від 05.04.2004 р. та висновку експертизи щодо документального і нормативного не підтвердження заниження військовою частиною 3053 податку з власників транспортних засобів, визначення податкових зобов’язань по платі за землю та за забруднення навколишнього природного середовища необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

У відповідності до п.п.7.2.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Порядок реєстрації платника податку визначено в ст.9 цього Закону. В період 2001-2003 р.р. позивачем надавались послуги по забезпеченню безпеки згідно укладених договорів з рядом підприємств. Згідно п.2.1. ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакіції чинній на час спірних правовідносин) платником такого податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. П. 15 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні” (чинним на момент прийняття оспорюваних рішень) встановлено, що в разі коли особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує санкції. При цьому судом приймається висновок експертизи в частині підтвердження позивачу обсягу оподаткованих операцій з продажу послуг без нарахування ПДВ, а відтак визнається правомірним прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000152200/0/838 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 59 845,00 грн. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При проведенні експертизи експертною установою не можливо було встановити чи мало місце заниження позивачеми зобов’язання по сплаті прибуткового податку з громадян в сумі 592,48 грн., оскільки військовою частиною не надано в повному обсязі документи, що відображають дані операції за відповідний період. Не були надані такі документи і в судове засідання. Тому суд відмовляє позивачу в позові в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000251702/0/842 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 1 777,44 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду та висновку експертизи, через запізнення її сплати. Ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Між тим, згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Щодо висновку призначеної по справі експертизи, то він приймається судом до уваги лише в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

П.п.17.1.1. п.17.1 ст.7 вищезазначеного Закону встановлено що, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Позивачем надано в матеріали справи Розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал та за рік 2003 р., які отримані відповідачем 29.01. та 04.02.2004 р., що підтверджується відповідним штампом податкового органу. Також позивачем подано відповідачу Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню стосовно земельного податку за 2003 р. Даний звіт отримано ДПІ 17.02.04 р., що підтверджується штампом податкової інспекції.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, що прийняті ДПІ у м.Хмельницькому № 0000172200/0/844 від 05.02.2004 р. на суму 510,00 грн., № 0000172200/0/840 від 05.02.2004 р. на суму 1 870,00 грн. за неподання відповідних звітностей підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню. При цьому судом враховується, що відповідачем не проведено розрахунок штрафних санкцій за неподання звітності із зазначенням конкретних періодів такого неподання, тому суд вважає їх нечинними в цілому.

Враховуючи задоволення позову частково, згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем судовий збір (згідно квитанції №15/26 від 23.01.2007 р. в сумі 3,50 грн.) присуджуються йому. При цьому згідно ч.1 ст.94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Військової частини 3053 внутрішніх військ МВС України, м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000261702/0/843, №0000172200/0/840, № 0000172200/0/844, № 0000152200/0/838, № 0000162200/0/839, № 0000271702/0/841, № 0000251702/0/842 від 05.02.2004 р. задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, що прийняті ДПІ у м.Хмельницькому № 0000172200/0/844 від 05.02.2004 р. на суму 510,00 грн., № 0000172200/0/840 від 05.02.2004 р. на суму 1 870,00 грн.

В позові в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000251702/0/842,

№ 0000152200/0/838, № 0000271702/0/841, № 0000162200/0/839, №0000261702/0/843 від 05.02.2004 р.

відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Військової частини 3053 внутрішніх військ МВС України, м. Хмельницький (вул. Будівельників, 25, код ЄДРПОУ 08803796, р/р 3217001000017 в УДК в Хмельницькій області) 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова оформлена і підписана 20.05.2008 р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. прим. :

- до справи,

- позивачу,

- відповідачу.