Рішення № 16692209, 21.06.2011, Дружківський міський суд Донецької області

Справа 2-504/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                     Гонтар А.Л.

при секретарі           Костенко В.М.

                    за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія", про стягнення заборгованості по заробітній платі

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 13 травня 2011 р. звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

          Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувавв тим, що з 01 листопаду 2010 року по 15 грудня 2010 року працював на посаді механіка в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія". При звільненні підприємство не здійснило з ним повного розрахунку, а саме йому не було сплачено заборгованість по заробітній платі за листопад- грудень 2010року у розмірі 1395 гривень та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 499,99 гривень.

          Позивач просить стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1395 гривень, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 499,99 гривень, та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі ,

Позивач ОСОБА_1 з’явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутності, про час та місце розгляду справи їх повідомлено належним чином.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

          Суд вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 було прийнято в Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія" на посаду механіка 01 листопаду 2010 року, згідно наказу № 6-к.

          З 15 грудня 2010 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі ст.36 п.5 КЗпП, згідно наказу № 120-к,.

Згідно зі ст.. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          На час звільнення позивача підприємство повинно було сплатити йому заробітну плату за листопад- грудень 2010року у сумі 1270,15 гривень, що підтверджується відповідної відомостю.

          Крім того, під час роботи позивач не використовував, належні відпустки, у зв’язку з чим підприємство повинно було сплатити компенсацію за невикористані відпустки у сумі 93 гривні,, що підтверджується довідкою підприємства.

          Відповідач не здійснив з позивачем повний розрахунок в день звільнення, чим порушив право позивача на своєчасне отримання допомоги в терміни, передбачені ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

          Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Тобто підставою відповідальності підприємства відповідно до ст.. 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти –порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

          Судом встановлено, що позивача було звільнено з роботи 15 грудня 2010 року.

          Повністю розрахунок з позивачем було здійснено 18 лютого 2011 року .

          Судом встановлено, що позивач працював з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалість його робочого дня складала 8 годин.

          Згідно п.п.2-4 п.8 Положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністров України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами і доповненнями) середньоденний заробіток позивача на момент звільнення, складає 30,55 грн.

          Після звільнення позивача заробітна плата на підприємстві не підвищувалася.

          Таким чином, середній заробіток позивача за 64 дні затримки заробітної плати склав 1955,20 гривень.

          Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі у сумі 1395 гривень гривень, в їх задоволенні позивачу треба відмовити з наступних підстав.

          На час звільнення позивача підприємство мало перед ним заборгованість по заробітної платі за листопад- грудень 2010року у сумі 1270,15 гривень, що підтверджується довідкою підприємства

          Крім того, під час роботи позивач не використовував, належні відпустки, у зв’язку з чим підприємство повинно було сплатити компенсацію за невикористані відпустки.

          Позивач вважає, що дана сума повинна бути у розмірі 499,99 гривень грн.

          Але, відповідно до довідки підприємства, компенсація за невикористану відпустку складає 93 гривні.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Позивач не довів суду того, що сума компенсації за невикористані відпустки складає 499,99 гривень .

          Оскільки 18 лютого 2011 року позивачу було перераховано на його рахунок 1270,15 гривень, що підтверджується , то він отримав належні йому кошти.

Оскільки позивача було звільнено від сплати державного мита та судового збору, то він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

          Суд вважає, що судові витрати, відповідно до ст.. 88 ЦПК України треба стягнути на користь позивача з відповідачів, а саме держмито у сумі 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

          Керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,86,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 115,116,117 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню частково

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія" (р/р 26006109423980 в філіі "Донецьке РУ "Банк" Фінанси та кредит" МФО 335816 ЄДРПОУ 3715556) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1955 (одну тисячу девятсот п'ятдесят п'ять) гривень 20 коп..

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торговельна компанія" (р/р 26006109423980 в філіі "Донецьке РУ "Банк" Фінанси та кредит" МФО 335816 ЄДРПОУ 3715556) на користь держави в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615.

          В іншій частині позову відмовити.                    

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар