Ухвала суду № 16686992, 14.02.2011, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1750/11

У Х В А Л А

іменем України

14 лютого 2011 року Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Леонов А.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про забезпечення позову до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі Філія ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 11.02.2011 року відкрито провадження у справі.

Позивач у поданій до суду заяві просить прийняти заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в межах суми стягнення; обмежити їх у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобовязань.

Вивчивши матеріали справи, а також підстави заяви, суд вважає, що заява ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” звернувся до суду з позовною заявою, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно заборгованість у розмірі 183630,56 гривень; з відповідачів Філія ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно 200,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до укладеного договору № 14.13996 від 16.11.2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у розмірі 253000,00 гривень, однак свої зобовязання по виконанню умов зазначеного кредитного договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором № 14.13996 були укладені договори поруки, згідно з умовами яких поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які являються відповідачами у справі, поручилися перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань, позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду та просити забезпечити позов.

Таким чином, дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у звязку з чим заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в межах суми позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про обмеження відносно відповідачів права виїзду за межі України до виконання ними своїх зобовязань, то в цій частині суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки нормами ЦПК України не передбачена можливість застосування такого заходу забезпечення позову як обмеження у праві виїзду за межі України до виконання відповідачем своїх зобовязань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) про забезпечення позову до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (72312, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (72312, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (72300, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3), на загальну суму 183630 (сто вісімдесят три тисячі шістсот тридцять) гривень 56 копійок шляхом заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Строк предявлення ухвали до виконання протягом 3 (трьох) років з дня постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в пятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.