Ухвала суду № 16686969, 14.02.2011, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1747/11

У Х В А Л А

іменем України

14 лютого 2011 року Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Леонов А.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про забезпечення позову до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОЛУСТАР” про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі Філія ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська), ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОЛУСТАР” (далі ТОВ „ВОЛУСТАР”) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 11.02.2011 року відкрито провадження у справі.

Позивач у поданій до суду заяві просить прийняти заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, ТОВ „ВОЛУСТАР”, в межах суми стягнення; обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань.

Вивчивши матеріали справи, а також підстави заяви, суд вважає, що заява ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” звернувся до суду з позовною заявою, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ТОВ „ВОЛУСТАР” солідарно заборгованість у розмірі 196368,06 гривень; з відповідачів Філія ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, ТОВ „ВОЛУСТАР” солідарно 200,00 гривень; з відповідача ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 17225,22 гривень, з відповідачів Філія ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 солідарно 200,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 23.01.2008 року ОСОБА_2 отримала від позивача кредит у розмірі 10000,00 гривень, а відповідно до укладеного договору № UAH383 від 22.08.2008 року ОСОБА_2 отримала від позивача кредит у розмірі 150000,00 гривень, однак свої зобовязання по виконанню умов зазначених кредитних договорів не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором № UAH383 був укладений договір поруки, згідно з умовами якого поручитель ТОВ „ВОЛУСТАР”, який являється відповідачем у справі, поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань, позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду та просити забезпечити позов.

Таким чином, дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у звязку з чим заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2, ТОВ „ВОЛУСТАР” в межах суми позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про обмеження відносно відповідача ОСОБА_2 права виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань, то в цій частині суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки нормами ЦПК України не передбачена можливість застосування такого заходу забезпечення позову як обмеження у праві виїзду за межі України до виконання відповідачем своїх зобовязань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) про забезпечення позову до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОЛУСТАР” про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (43000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), Товариству з обмеженою відповідальністю „ВОЛУСТАР” (45221, Волинська область, Ківерцівський район, с. Завітне, вул. Шевченка, буд. 16, код ЄДРПОУ 33178493), на загальну суму 196368 (сто девяносто шість тисяч триста шістдесят вісім) гривень 06 копійок шляхом заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (43000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), на загальну суму 17225 (сімнадцять тисяч двісті двадцять пять) гривень 22 копійки шляхом заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Строк предявлення ухвали до виконання протягом 3 (трьох) років з дня постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в пятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.