Рішення № 16686562, 17.06.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1365/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Валуєва В. Г.

при секретарі Згода Я. О., за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Присяжного Д.М.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (третя особа ОСОБА_3) про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

З названим позовом позивач звернулась до суду. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона з 09.03.2005 року працювала сторожем складу УМТЗ на ВАТ «ПВП Кривбасвибухпром», згідно до наказу № 36 від 07.03.2005 року.

02.01.2011 року о 8.00 годині заступила на добову зміну з охорони складу УМТЗ; о 12.55 год. до неї підійшов ведучий економіст відділу економічної безпеки ОСОБА_3 разом з механіком 4-цеху ОСОБА_4 та сторожем 4-цеху ОСОБА_5, та здійснили перевірку її робочого місця, але порушень з її боку не знайшли. Разом з тим, ОСОБА_3 на цьому не зупинився та на ґрунті особистої неприязні до неї, виходячи за межі посадових повноважень, почав її звинувачувати в тому, що вона перебуває в алкогольному сп'янінні на робочому місці. Неправомірна поведінка ОСОБА_3 її збентежила, вона почала заперечувати та пояснила, що не вживає алкогольних напоїв взагалі, не кажучи вже під час робочого часу, але він не відреагував на її заперечення і пояснив, що йому вкрай необхідно скласти «АКТ» по виявленню алкогольного сп'яніння, та як йому необхідно показати показники його роботи в післясвяткові дні. Вона йому пояснила, що виконує трудові обов'язки на займаній посаді згідно до законодавства та внутрішнього розпорядку підприємства та звинувачувати її в незаконних діях та в порушенні трудового режиму непотрібно, та те що йому теж варто виконувати свої посадові обов'язки згідно до законодавства. ОСОБА_6 її зауваження не сподобалися та він пригрозив їй звільненням. Потім змушував її підписати «АКТ» на стан сп'яніння та визнати те, що вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, але вона відмовилася та клопотала про те, щоб він доповів про даний факт її безпосередньому начальнику складського господарства ОСОБА_7, але він відмовив. Згодом, коли вона вже була знесилена слухати постійні образи з боку ОСОБА_3, попросила його діяти згідно до інструкції «Про порядок направлення працівників підприємства для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів», затвердженої головою правління ОСОБА_8 від 20.11.2002 року (далі-інструкція), що він теж проігнорував.

Так в порушення вимог інструкції ОСОБА_3 без належних підстав склав на неї акт про алкогольне сп'яніння, при цьому її стан не було зафіксовано медиком підприємства, а саме не було здійснено зовнішнього огляду медиком підприємства, не використовувався і технічний прибор на пари алкоголю, відсутність зовнішніх ознак сп'яніння та відсутність свідчення свідків, які б підтвердили стан спяніння, а навпаки свідки пояснювали ОСОБА_3 те, що за всіма ознаками вона твереза, про те він їм теж пригрозив звільненням, якщо вони не поставлять свій підпис в складеному на неї акті.

В свою чергу у відповідь протиправним діям ОСОБА_3 вона просила, щоб її доставили до психоневрологічного диспансеру для медичного огляду на стан сп'яніння, як того вимагає інструкція. За наслідками проведеного огляду ні в сечі, ні в крові алкоголю знайдено не було, тому за висновками проведеного огляду встановлено стан «твереза». Після чого її доставили на робоче місце, але після даного інциденту їй стало зле та їй викликали швидку, яка надала їй необхідну допомогу та медики встановили діагноз: гіпертонічна криза, стенокардія серця, за наслідками нервово зриву в зв'язку з ситуаційною реакцією. Внаслідок чого вона з 01.02.2011 року по 16.02.2011 року лікувалась амбулаторно; з 23.02.2011 року по 18.03.2011 року - стаціонарно; з 19.03.2011 року по 22.03.2011 року - стаціонарно, перебувала на лікуванні у лікаря кардіолога в КЗ «Міська поліклініка Довгинцево» з вищевказаним діагнозом, лікування було здійснено за рахунок страхових коштів.

Так, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, які виявилися у зловживанні службовими повноваженнями, а саме: безпідставне звинувачення її в алкогольному сп'янінні; відсутності підстав, які б вказували на ознаки сп'яніння та достовірних доказів про стан сп'яніння; зухвала та не службова поведінка посадової особи, що спричинило їй фізичні та душевні страждання, вона отримала стійке захворювання та перебування на лікарняному. Разом з тим, стан здоров'я до вказаного інциденту в неї був стабільним, скарг не було та вона була придатна до роботи згідно своєї посади, що підтверджується медичною довідкою від 10.11.2010 року, яка дійсна до 10.11.2011 року.

Після лікарняного, враховуючи свій нестабільний стан здоров'я, вона 23.03.2011 року звільнилася за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 144 від 23.03.2011 року.

Вищевказані обставини також можуть підтвердити свідки, про виклик яких нею буде заявлено під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно до ст. 1172 ЦК України зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Оскільки ОСОБА_3 працював ведучим економістом відділу економічної безпеки на ВАТ «ПВП «Кривбасвибухпром», а шкоду заподіяно їй під час виконання ним трудових обов`язків, ВАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» зазначений в даному випадку в якості відповідача.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, заподіявшою шкоду, при наявності вини.

Згідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає :

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї чи близьких родичів.

Заподіяна їй моральна шкода полягає в душевних стражданнях, переживаннях після противоправних дій ОСОБА_3. Моральні страждання тривають довгий період, так як внаслідок зловживанням службовими обов'язками ОСОБА_3 їй було спричинено фізичний біль, який виразився в гіпертонічній хворобі, стенокардії серця, внаслідок чого вона була непрацездатна в умовах звичайного виробництва на період активного відновлювального лікування, що призвело до її страждань.

В даний час їй знадобиться багато зусиль та грошей для відновлювання звичайного стану здоров'я. Враховуючи те, що внаслідок протиправних дій відповідача вона опинилася в безнадійному стані, відчуває себе безпорадною, бо втратила роботу і зараз перебуває на пенсії, тобто позбавлена можливості додаткового заробітку.

Це все значно підірвало її здоров'я внаслідок чого вона практично щоденно вживає різні медичні препарати заспокійливої дії на протязі довгого часу. Крім цього ця подія також вплинула на її сім'ю в цілому та принесла її близьким фізичні та душевні страждання. Ця подія істотно змінила її життєві відносини і порушила побут її сім'ї, також весь цей час вона змарнувала на лікарню.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди вона виходить з, провини відповідача, обставин, за яких була заподіяна шкода, характеру і тривалості її переживань, істотності змушених змін життєвих відносин, часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану здоров'я й спокою. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 30 000грн. Негативні емоції призводять до того, що вона відчуває страх від того, що буде постійно перебувати в безпорадному стані та відчувати психологічне пригнічення. Просить суд прийняти до уваги те, що заявлена нею моральна шкода не являється метою отримання матеріального блага, а являється перш за все компенсацією моральної шкоди.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами, внесеними, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 25.05.2001р. п.1:"...установлене Конституцією й Законами України право на відшкодування моральної шкоди, є найважливішою гарантією захисту прав і воль, законних інтересів громадян. Тому суди зобов'язані забезпечити своєчасний, у повній відповідності з законом розгляд справ, пов'язаних з відшкодуванням даної шкоди».

Згідно з ч. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також закріплено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

На підставі п. 6.4 листа Міністерства Юстиції України від 13.05.2004р. № 35-13X797 «Відшкодування моральної шкоди» моральну шкоду не можна відшкодовувати в повному обсязі, тому що немає (і не може бути) точних критеріїв майнового вираження сердечного болю, втрати спокою, честі, достоїнства. Будь яка компенсація, моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому її розмір може мати чисто умовне вираження.

В зв'язку з тим, що було порушено її конституційне право на працю, вона перенесла фізичні та моральні страждання, які виразились в неможливості нормальної праці та відпочинку через перенесений стрес, нервові потрясіння, різке погіршення настрою та здоров'я; у зв'язку з тим, що вона втратила нормальні життєві зв'язки, їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З огляду на характер і тривалість страждань, істотність змушених змін життєвих відносин, часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану, керуючись принципом розумності та справедливості, вона вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений в сумі 30 000 гри., який повинен бути стягнений з відповідача, а тому просить суд стягнути на її користь з Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (50005, м. Кривий Ріг, вул. Каховська 40, код ЄДРПОУ 00190934) моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та, посилаючись на обставини, повно викладені нею у позовній заяві, просила суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що третя особа ОСОБА_3 діяв відповідно Інструкції «Про порядок направлення працівників підприємства для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів», затвердженої головою правління ОСОБА_8 від 20.11.2002 року. Після встановлення тверезого стану позивача, перед нею вибачився, на робоче місце після огляду на стан спяніння позивача було доставлено транспортом підприємства. Позивач не вказала на те, що 02.01.2011 року на робочому місці знаходилась у хворобливому стані, тому можливо, що в неї вже тоді був підвищений артеріальний тиск, тому і вигляд мала, схожий з алкогольним спянінням: хитку ходу, почервоніння обличчя, погана вимова. Під час судових дебатів заявила, що не має грошей на лікування, а про заподіяну їй моральну шкоду мова навіть не йшла. Тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 пояснив, що, перевіряючи 02.01.2011 року ввірені йому обєкти, звернув увагу на стан позивача, оскільки вважав, що у вихідний день медперсоналу на підприємстві немає, запропонував позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного спяніння, бо в неї були почервонілі очі та обличчя, невпевнена хода, погана вимова. Він питав у ОСОБА_4, як тому здається чи твереза ОСОБА_1 і той теж засумнівався у її стані. На час відсутності позивача на робочому місці він доручив виконувати її обовязки іншому сторожу. Коли з`ясувалося, що позивач твереза, вибачився перед нею. В інший спосіб діяти не міг, оскільки позивач відмовлялася підписати складений акт про її алкогольне спяніння, а перевірити її тверезість без медичного освідчення він не міг. При цьому діяв згідно Інструкції «Про порядок направлення працівників підприємства для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів», заподіяти якусь шкоду позивачу на увазі не мав, бачив її вперше, неприязнених стосунків між ними не було, після приїзду з лікарні, позивач на здоров`я не скаржилась і будь-яких змін у стані її здоров`я він не помітив.

Вислухавши позивача, представника відповідача, третю особу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Так у судовому засіданні встановлено, що станом на 02.01.2011 року позивач працювала у відповідача сторожем складу УМТЗ на ВАТ «ПВП Кривбасвибухпром», згідно до наказу № 36 від 07.03.2005 року, що вбачається з її трудової книжки (а.с.12). Згідно картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду (а.с. 13) та медичної довідки (а.с. 15) позивач 1964 року народження, станом на 10.11.2010 року мала артеріальний тиск 130/95 та визнана придатною для роботи за професією сторож. Згідно довідці № 76 Криворізької міської станції швидкої допомоги від 04.01.2011 року о 20 годині 41 хв. 02.01.2011 року за адресою відповідача позивачу надавалась медична допомога з приводу: гіпертонічна криза, стенокардія серця, за наслідками нервово зриву в зв'язку з ситуаційною реакцією (а.с.24). А з 01.02.2011 року по 16.02.2011 року позивач лікувалась амбулаторно; з 23.02.2011 року по 18.03.2011 року - стаціонарно; з 19.03.2011 року по 22.03.2011 року - стаціонарно, перебувала на лікуванні у лікаря кардіолога в КЗ «Міська поліклініка Довгинцево» з вищевказаним діагнозом, що вбачається з лікарняних листків та довідки (а.с. 25,26, 27, 22, 23, 38). Лікування було здійснено за рахунок страхових коштів, про що суду надані товарні чеки (а.с. 16, 17, 18, 19, 21) та копії чеків (а.с. 18, 20), які суд оцінює критично, оскільки виписок з історії хвороби позивачем суду не надано, тому неможливо визначитися, чи рекомендувались позивачу вказані ліки і в такій кількості, як вказано у копіях товарних чеків. Про те, виходячи з обставин, встановлених у судовому засіданні суд дійшов висновку, що відповідачем позивачу дійсно заподіяна моральна шкода, оскільки вона на робочому місці 02.01.2011 року знаходилась у тверезому стані, натомість була направлена третьою особою для освідчення на стан алкогольного спяніння до медичного закладу, що саме по собі принизливо. Тому звісно позивач переживала з цього приводу та відчувала моральні страждання. Але на час розгляду справи причинний зв'язок з обставинами 02.01.2011 року та хворобою позивача не встановлено, і хоча позивач у позовній заяві вказала, що заявлена нею моральна шкода не являється метою отримання матеріального блага, а являється перш за все компенсацією моральної шкоди, у судовому засіданні, не посилаючись на моральні страждання, заявила, що не працює та просить суд стягнути кошти на лікування, бо вона не має грошей, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача частково. Враховуючи стан здоров'я позивача, тривалість її страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяну їй 02.01.2011 року моральну шкоду слід визначити у розмірі 3000 грн., що буде відповідною компенсацією тим стражданням і переживанням які зазнала позивач 02.01.2011 року від дій відповідача, а в іншій частини позову позивачу слід відмовити

На підставі викладеного та керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167,1172 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 60, 88, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (третя особа ОСОБА_3) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» на користь ОСОБА_1 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 3000 гривень та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень та судового збору у сумі 8 гривень 50 копійок.

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. Г. Валуєва