Постанова № 1667629, 06.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018 вул. Чоловського, 2 м. Львів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Господарський суд Львівської області                                                                 Справа № 22а-3270/08

                Головуючий в першій інстанції Станько Л.Л.                                                      Рядок статистичного звіту _36____

                № справи в суді першої інстанції 13/264А                                                          Суддя-доповідач Яворський І.О.

06 березня 2008 року суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді-доповідача        Яворського І.О.

суддів                                                 Любашевського В.П..

                                                            Довгополова О.М.

при секретарі                                     Поворознику Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоспецбуд» на постанову господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоспецбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2007 року № 156080000632300/2 та № 156090000622300/2, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Господарського суду Львівської області 16.10.2007 року відмовлено у позові ТзОВ «Термоспецбуд» (далі – Позивач) до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (далі – Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 156080000632300/2 від 10.07.2007 року та № 156090000622300/2 від 10.07.2007 року.

            Постанова мотивована наступним.          

            Суд першої інстанції вказує на те, що згідно з актом перевірки ТзОВ «Термоспецбуд»   № 227/7/23-031/30995150 від 08.02.2007 року Позивачем завищено суми валових витрат на 148847 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на 29769,33 грн. Даний висновок господарським судом Львівської області зроблено за результатами правової оцінки правильності ведення податкового обліку  господарських операцій за договором субпідряду № 2 від 14.09.2004 року, який ТзОВ «Термоспецбуд» уклало з ПП «Будпостачоб’єкт». Відповідно до даного договору підрядник (позивач) доручив ПП «Будпостачоб’єкт», як субпідряднику, виконання частини будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку по вул. К. Левицького, 97 у м. Львові.

            На думку Господарського суду Львівської області, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу складають суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або не матеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            Господарська діяльність, як передбачено п. 1.32 ст. 1 даного Закону – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній, або не матеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено правило, за яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

            Відповідно до вимог правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.-1-1-2000, затверджених наказом № 174 від 27.08.2000 року (із змінами та доповненнями) та п. 1 Наказу Державного комітету статистики України від 21.06.2002 року №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель та споруд та інші підрядні роботи за рахунок всіх джерел фінансування виконуються у відповідності з проектно-кошторисною документацією та вимог ДБНіП. п. 2 вищевказаних Правил передбачено, що для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

            Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на бухгалтерському обліку.

            Пункт 9.2. ст. 9 цього ж Закону встановлює, що первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за зміст господарської операції і правильність її оформлення.

            Організація бухгалтерського обліку на підприємстві обумовлена ст. 8 Закону, нормами якої визначено організацією бухгалтерського обліку на підприємстві, а також відповідальність за неї як компетенцію його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Згідно із зазначеною статтею підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.

            Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто право платника податків на віднесення до складу валових витрат  Законом прямо ставить в залежність від того, чи є в наявності первинний документ, який відображає факт здійснення певної господарської операції (дії або події, яка викликає зміни у структурі актив та зобов'язань, власному капіталі підприємства). Акт прийому-передачі виконаних робіт, будучи первинним документом та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, повинен містити відомості про дії та події, оформлені цим документом.

            Згідно ж пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Тому ТзОВ «Термоспецбуд» за вказаними операціями зайво сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 29769,33 грн.

            Аналізуючи копії документів, що містять інформацію про кошторис робіт, які позивачем додано до матеріалів справи, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку, що дані документи не можна вважати належними та допустимими доказами по справі, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження конкретних вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

            Позивачем документально не підтвердження підстав не подання відповідних кошторисних документів до перевірки та не спростовано самого твердження податкового органу щодо відсутності відповідної первинної документації на момент проведення перевірки на підприємстві. Крім того, неналежне виконання позивачем своїх процесуальних обов’язків щодо участі в розгляді справи та невикористання процесуальних прав щодо доказування дозволяє суду зробити висновок про непідтвердженість валових витрат на момент перевірки, що з огляду на норми пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про правомірність висновків акту перевірки та донарахування сум податкових зобов'язань.                  

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «Термоспецбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області скасувати та прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення рішення         № 156080000632300/2 від 10.07.2007 року та № 156090000622300/2 від 10.07.2007 року.

Зокрема апелянт вказує на те, що в ході судового розгляду судом першої інстанції не було забезпечено вжиття передбачених законом заходів для з’ясування всіх обставин у справі та не було дотримано принципу змагальності сторін, чим порушено вимоги               ст. 11 КАС України. Позивачеві не було забезпечено можливість в повній мірі реалізувати свої права, як сторони, передбачені ст. 49 КАС України, зокрема право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, оскільки господарським судом Львівської області було безпідставно відхилено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи внаслідок неможливості забезпечення явки повноважного представника по причині відрядження його за межами м. Львова. Суд першої інстанції здійснив розгляд даної справи у відсутність Позивача за одне засідання, після чого виніс постанову від 16.10.2007 року. При цьому, господарським судом Львівської області в порушення вимог ст. 111 КАС України не проводилось попереднє судове засідання та не з’ясовувалось до початку судового розгляду, якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення, не встановлювався строк для їх надання. Таким чином, судом першої інстанції при винесені даної постанови було грубо порушено вимоги ст. ст. 11, 49, 111 КАС України та винесено передчасне та незаконне рішення.

Також апелянтом відзначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови господарським судом Львівської області було взято до уваги помилковий висновок Відповідача про те, що ТзОВ „Термоспецбуд” мало взаємовідносини із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними. Зокрема вказано, що таким суб’єктом є                   ПП «Будпостачоб’єкт». Дане твердження, на думку скаржника є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки Приватне підприємство «Будпостачоб’єкт», з яким Позивач уклав договір № 2 від 14.09.2004 року в період його виконання не було ліквідоване, здійснювало діяльність згідно установчих та дозвільних документів. Рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації було винесено Господарським судом Львівської обл. (ухвала № 6/88-29/135 від 20.11.2006 року.) на підставі звернення засновників ПП «Будпостачоб’єкт». Крім того жодні договори, первинні та інші документи, які підтверджують взаємовідносини між ТзОВ «Термоспецбуд» та ПП «Будпостачоб’єкт» не було визнано судом недійсними, жодних доказів які б вказували протилежне Відповідачем не було представлено.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті постанови невірно застосував норми Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, на думку перевіряючого органу, з якою безпідставно погодився господарський суд Львівської області, ТзОВ «Термоспецбуд» завищило валові витрати на суму 148847 грн. внаслідок того, що на підтвердження взаєморозрахунків з               ПП «Будпостачоб’єкт» ТзОВ «Термоспецбуд» надало акти та довідки приймання виконаних робіт, однак не надало проектно-кошторисної документації. Проте, відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» первинними обліковими документами у будівництві є: N КБ-2 в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", які запроваджені з 1 липня 2002 року. А отже, такі документи можуть бути використанні для підтвердження валових витрат. Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Тобто документом, який свідчить про виконання робіт є акт виконаних робіт. Позивачем було представлено під час проведення перевірки договірну ціну, погоджену 23.09.2004 року та 06.10.2004 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, жовтень 2005 року, та акти виконання робіт за аналогічні періоди. Відповідно до листа Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.12.2005 року № 10/2-6 для об’єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок не державних коштів, норми ДБН Д.1.-1-1-2000 носять рекомендаційний характер і їх застосування обумовлюється сторонами в договорі підряду. А також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», якщо договір підряду укладається за результатами переговорів сторін, рішення щодо застосування приблизної або твердої договірної ціни, порядку погодження кошторису та проведення розрахунків приймаються за домовленістю сторін. У разі коли роботи (будівництво об'єкта) фінансуються із залученням бюджетних коштів або коштів державних підприємств, установ та організацій, договірна ціна визначається відповідно до державних будівельних норм. Відповідно до п.1.4. договору субпідряду № 2 від 14.09.2004 року укладеного між ТзОВ «Термоспецбуд» та ПП «Будпостачоб’єкт» виконані роботи оформляються актами і підписуються сторонами. Приймання та передача робіт були здійснені сторонами згідно актів виконаних робіт за вересень, жовтень, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, жовтень 2005 року, а також актом коригування вартості виконаних робіт від 12.05.2005 року. В  актах є посилання на Договірні ціни, які були погоджені сторонами в письмовій формі 23.09.2004 року та 06.10.2004 року відповідно до вимог ДБН Д.1.-1-1-2000, дані акти містять відомості про найменування та перелік робіт, одиниці виміру,  їх загальну  кількість та вартість. Згідно п. 3.3.1. та 3.3.2. наказу, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 року «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» Договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згідна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна на будівництво об'єкта формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід'ємною частиною контракту. Наявність договірних цін, погоджених сторонами в письмовій формі 23.09.2004 року та 06.10.2004 року свідчать про досягнення згоди сторонами по договору про вартість виконаних робіт. Відповідно до п. 5.3.9. п.5.3. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Правила ведення податкового обліку зафіксовані у статті 11 цього ж Закону і виходячи із змісту п. 11.2.1. валові витрати можуть підтверджуватись: а) документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти; б) документом, який підтверджує оприходування товарів, або фактичне отримання результатів робіт (послуг). Однак ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні інші акти податкового законодавства не ставлять жодних вимог щодо форми та реквізитів таких документів. Підстави для такого твердження наведені у Постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2004 року (справа № 5/1176-2/100). В вищевказаній Постанові вказано, що згідно ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і, що за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь – яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених документально. В акті перевірки зазначено, що в актах виконаних робіт не вказаний замовник. Хоча, згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Отже в даному випадку                           ТзОВ «Термоспецбуд» по відношенню до ПП  «Будпостачоб’єкт» є замовником, і його назва вказана в усіх актах виконаних робіт. Крім цього, в більшості актів виконаних робіт вказаний замовник будівництва, а в актах між ТзОВ «Термоспецбуд» та корпорацією «Прем’єрбуд» вказаний субпідрядник ПП «Будпостачоб’єкт». Крім цього, хибним є твердження, що ТзОВ «Термоспецбуд» не отримувало доходу від співпраці з ПП «Будпостачоб’єкт». Оскільки, виходячи з даних бухгалтерського обліку, а саме при порівнянні рахунку № 70 з рахунком № 903 по операціях з ПП «Будпостачоб’єкт» ТзОВ «Термоспецбуд» отримало прибуток в розмірі 10960,00 гривень. А тому твердження про те, що ТзОВ «Термоспецбуд» неправомірно відніс на валові витрати 148847 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Апелянт також вказує на те, що при винесенні оскаржуваної постанови судом також було неправильно застосовано норми Закону України  «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. В акті перевірки № 227/7/23-031/30995150 від 08.02.2007 року встановлено порушення пп. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, яке було виражено в тому, що ТзОВ «Термоспецбуд» віднесло до складу податкового кредиту витрати на сплату податку за отримані послуги від ПП «Будпостачоб’єкт» на суму 29769,33 грн., оскільки на думку перевіряючого органу призначення цих послуг не пов’язане з господарською діяльністю ТзОВ «Термоспецбуд». Проте суд першої інстанції не врахував тої обставини, що під час перевірки були надані договори, акти виконаних робіт, довідки та платіжні доручення з ПП «Будпостачоб’єкт», в яких вказано, що послуги, які надавались – це ремонтно-будівельні, тобто послуги, які повністю використовуються в господарській діяльності ТзОВ «Термоспецбуд» та співпадають з його основними видами діяльності. Тому посилання суду та перевіряючого органу на пп. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР при віднесенні до складу податкового кредиту витрат на сплату податку за отримані послуги від ПП «Будпостачоб’єкт» є неправомірним. Крім цього в вищевказаному акті перевірки зазначено, що відповідно до п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Однак перевіряючий орган, як в подальшому і суд, застосували вищевказаний п. 3.4. невірно, оскільки згідно даного пункту «Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством».

Таким чином, скаржник зазначає про те, що дані в декларації мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку, при цьому основним документом для підтвердження податкового кредиту є податкова накладна. Також варто зазначити, що декларації з ПДВ були заповнені на підставі як бухгалтерського так і податкового обліку ТзОВ «Термоспецбуд», податковий кредит підтверджений податковими накладними, які оформлені згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року.

Також апелянтом відзначено, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ПП «Будпостачоб’єкт» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії № 119851 із строком дії з 22.09.2004 року по 22.09.2007 року, наявність якої ТзОВ «Термоспецбуд» перевірило перед підписанням. А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001 року «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» в перелік документів, які необхідні для отримання ліцензії для проведення будівельної діяльності входять окрім всіх і засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження відповідного виду господарської діяльності. Отже перевіряти необхідний рівень освіти і кваліфікації працівників підприємства повинен орган, що видає ліцензію, а ТзОВ «Термоспецбуд» не має права здійснювати таку перевірку.                         ПП «Будпостачоб’єкт» володіло необхідним обсягом дієздатності, що дало можливість ТзОВ «Термоспецбуд» укласти з ними Договір № 2 від 14.09.2004 року, який було виконано реально.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову Господарського суду Львівської області від 16.10.2007 року у справі               № 13/264А скасувати та прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення рішення № 156080000632300/2 від 10.07.2007 року та № 156090000622300/2 від        10.07.2007 року.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив постанову господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.09.2004 року між ТзОВ «Термоспецбуд» та ПП «Будпостачоб’єкт» було укладено договір субпідряду № 2 згідно якого останні виконали свої зобов’язання в повному обсязі. В листопаді 2006 року Приватне підприємство «Будпостачоб’єкт» подало до господарського суду Львівської області заяву про порушення справи про його банкрутство в порядку передбаченому ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 20.11.2006 року господарським судом Львівської області було винесено ухвалу, якою ПП «Будпостачоб’єкт» було ліквідовано. А отже, ТзОВ «Термоспецбуд» мало взаємовідносини з суб’єктом господарювання (ПП «Будпостачоб’єкт»), який в період виконання вищевказаного Договору субпідряду № 2 від 14.09.2004 року здійснював свою діяльність згідно чинного законодавства України. Відповідач не надав жодних доказів, які вказували б на наявність договорів, первинних чи інших документів визнаних судом недійсними.

Відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» первинними обліковими документами у будівництві є: N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", які запроваджені з          1 липня 2002 року. А, отже, такі документи можуть бути використанні для підтвердження валових витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України документом який свідчить про виконання робіт є акт виконаних робіт.

Під час проведення перевірки Позивачем було представлено договірну ціну, погоджену 23.09.2004 року та 06.10.2004 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, жовтень 2005 року, та акти виконання робіт за аналогічні періоди.

Відповідно до листа Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.12.2005 року № 10/2-6 для об’єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок не державних коштів, норми ДБН Д.1.-1-1-2000 носять рекомендаційний характер і їх застосування обумовлюється сторонами в договорі підряду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», якщо договір підряду укладається за результатами переговорів сторін, рішення щодо застосування приблизної або твердої договірної ціни, порядку погодження кошторису та проведення розрахунків приймаються за домовленістю сторін. У разі коли роботи (будівництво об'єкта) фінансуються із залученням бюджетних коштів або коштів державних підприємств, установ та організацій, договірна ціна визначається відповідно до державних будівельних норм. Відповідно до п. 1.4. договору субпідряду № 2 від 14.09.2004 року укладеного між ТзОВ «Термоспецбуд» та ПП «Будпостачоб’єкт» виконані роботи оформляються актами і підписуються сторонами. Приймання та передача робіт були здійснені сторонами згідно актів виконаних робіт за вересень, жовтень, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, жовтень 2005 року, а також актом коригування вартості виконаних робіт від 12.05.2005 року. В  актах є посилання на Договірні ціни, які були погоджені сторонами в письмовій формі 23.09.2004 року та 06.10.2004 року відповідно до вимог ДБН Д.1.-1-1-2000, дані акти містять відомості про найменування та перелік робіт, одиниці виміру,  їх загальну  кількість та вартість.

Згідно п.3.3.1. та п.3.3.2. наказу, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 року «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» Договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згідна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна на будівництво об'єкта формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід'ємною частиною контракту. Наявність договірних цін, погоджених сторонами в письмовій формі 23.09.2004 року та 06.10.2004 року свідчать про досягнення згоди сторонами по договору про вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Правила ведення податкового обліку зафіксовані у статі 11 цього ж закону і виходячи із змісту п. 11.2.1. валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприходування товарів, або фактичне отримання результатів робіт (послуг). Однак чинне законодавство України не ставлять жодних вимог щодо форми та реквізитів таких документів.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Враховуючи даний факт Львівський апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що в даному випадку ТзОВ «Термоспецбуд» по відношенню до ПП «Будпостачоб’єкт» є замовником, і його назва вказана в усіх актах виконаних робіт. Крім цього, в більшості актів виконаних робіт вказаний замовник будівництва, а в актах між ТзОВ «Термоспецбуд» та корпорацією «Прем’єрбуд» вказаний субпідрядник ПП «Будпостачоб’єкт».

Порівнявши рахунки № 70 з рахунком № 903 по операціях ТзОВ «Термоспецбуд» з                       ПП «Будпостачоб’єкт» Позивач отримав прибуток в розмірі 10960,00 гривень. В зв’язку з цим суд вважає правомірним віднесення скаржником на валові витрати суми 148847 грн.

Господарським судом Львівської області було не вірно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме пп. 7.4.4, оскільки суд першої інстанції не врахував тої обставини, що під час перевірки Позивачем були надані договори, акти виконаних робіт, довідки та платіжні доручення з ПП «Будпостачоб’єкт», в яких вказано, що послуги, які надавались – це ремонтно-будівельні, тобто послуги, які повністю використовуються в господарській діяльності ТзОВ «Термоспецбуд» та співпадають з його основними видами діяльності. 

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Дані в декларації мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку, при цьому основним документом для підтвердження податкового кредиту є податкова накладна. Декларації з ПДВ були заповнені на підставі як бухгалтерського так і податкового обліку ТзОВ «Термоспецбуд», податковий кредит підтверджений податковими накладними, які оформлені згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року. Враховуючи вищевказане Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року.

ПП «Будпостачоб’єкт» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії № 119851 із строком дії з 22.09.2004 року по 22.09.2007 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №756 від 04.07.2001 року «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» в перелік документів, які необхідні для отримання ліцензії для проведення будівельної діяльності входять окрім всіх і засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження відповідного виду господарської діяльності. Отже перевіряти необхідний рівень освіти і кваліфікації працівників підприємства повинен орган, що видає ліцензію, а ТзОВ «Термоспецбуд» не має права здійснювати таку перевірку. ПП «Будпостачоб’єкт» володіло необхідним обсягом дієздатності, що дало можливість ТзОВ «Термоспецбуд» укласти з ними Договір № 2 від 14.09.2004 року, який було виконано реально.

При винесені рішення господарський суд Львівської області допустив порушення та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, що не відповідають обставинам справи.

            Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоспецбуд» задовольнити.

            Постанову Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення рішення від 10.07.2007 року № 156080000632300/2 та № 156090000622300/2.

            Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції-Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя-доповідач                                                        І.О.Яворський

Суддя                                                                                                О.М.Довгополов

Суддя                                                                                                В.П.Любашевський