Ухвала суду № 16640870, 01.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року справа №2а-2317/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С.В. , Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011р. у справі № 2а-2317/11/1270 (головуючий І інстанції Пляшкова К. О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферріт-Плюс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0000862360/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011р. у справі № 2а-2317/11/1270 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферріт-Плюс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську, внаслідок чого визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську при проведенні 19.11.2010р. документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, за результатами якої складено акт від 19.11.2010 № 2331/23-616/33201847; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.11.2010р. № 0000862360/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Плюс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 41854,77 грн.

В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція м.Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009р., за результатами якої складений акт від 19.11.2010р. № 2331/23-616/32201847 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010р. № 0000862360/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009р. на 41854,77 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки неможливо перевірити задекларовані позивачем показники по причині відсутності останнього за юридичною адресою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.08.2009р. було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009р. , у якій було визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 66257 грн.

Відповідно до вимог п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно до пояснень відповідача ним було проведено камеральну перевірку цієї декларації. Однак, в порушення вимог п.7.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 N 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 N 213), відповідачем не надано доказів складання відповідного акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за встановленою формою.

Відповідачем також не надано доказів про проведення протягом такого ж строку позапланової виїзної перевірки податкової декларації за спірний період, як це передбачено другим реченням п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”( чинної у спірний період), за приписами якої позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які надавали право на проведення позапланової перевірки позивача, а також прийняття керівником податкового органу відповідного наказу.

В порушення вимог Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.05.2010 N 336, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вжиття відповідних заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача. У той же час, в прийнятій податком органом декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. та наступні звітні періоди, позивачем було визначено своє місцезнаходження за адресою: м.Свердловськ, вул. Дзержинського, 3/14.

Крім того, представником позивача надано до матеріалів справи заяву директора ТОВ «Ферріт-Плюс» ОСОБА_1 на ім'я начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську, у якій позивач повідомляв відповідача про зміну фактичного місцезнаходження ТОВ «Ферріт-Плюс» та просив зняти з податкового обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську та передати податкову справу до ДПІ в м. Свердловську Луганської області. Про отримання відповідачем вказаної заяви свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на вказаній заяві.

Підпунктом “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Акт перевірки від 19.11.2010р. № 2331/23-616/32201847, на підставі якого було прийнято оспорене позивачем податкове повідомлення-рішення, не містить в собі відомостей про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. Висновок про завищення суми бюджетного відшкодування був зроблений податковим органом виходячи тільки з тих обставин, що неможливо перевірити задекларовані позивачем показники по причині відсутності останнього за юридичною адресою. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( на порушення вимог якої зазначено в акті перевірки) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження сплати суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), позивачем було надано відповідні банківські виписки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на до дану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011р. у справі № 2а-2317/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011р. у справі № 2а-2317/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок