Постанова № 16639506, 15.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2011 року № 2а-103/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

до Державної екологічної інспекції в Одеській області

провизнання протиправним та скасування рішення № 55 від 03.12.2010 р. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 41, від 12.03.2011 р.

від відповідача: не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі - відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення рішення № 55 від 03.12.2010 р. про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна” з експлуатації автозаправної станції №16-17, розташованої за адресою: м. Одеса, пр-кт. Маршала Жукова, 4-б., в частині, яка порушує вимоги природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки Підприємство з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” не здійснює розміщення відходів в розумінні чинного законодавства України, а фактично передає побутові відходи, які утворюються в процесі їхньої діяльності, на утилізацію підприємствам комунального господарства на підставі відповідних угод.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, обгрунтовуючи їх тим, що відповідачем проведена перевірка автозаправної станції, яка належить ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна” експлуатація яких здійснювалась з порушенням вимог природоохоронного законодавства, так, як у позивача був відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2010 рік, у звязку з чим, просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання 09.06.2011 р. не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання представник відповідача.

Відповідно до положень частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

30 вересня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Чекалом Д.Д. була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства мережі АЗС ПІІ “Лукойл-Україна" по Одеській області, зокрема, встановлено, що господарська діяльність мережі АЗС “Лукойл-Україна” здійснюється без дозволу на розміщення та ліміту на утворення та розміщення відходів, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 39 Закону України “Про відходи”.

За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.09.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Одеській області прийнято рішення № 55 від 03.12.2010 р. про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності ПП “Лукойл-Україна»№ 16-17, розташованої за адресою : м. Одеса, пр-кт. Маршала Жукова, 4-б.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Державна екологічна інспекція у своїй діяльності зобовязана керуватися Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінприроди, іншими актами законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Законом України “Про відходи” визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України “Про відходи” відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 33 Закону України “Про відходи” передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Під терміном “зберігання відходів” відповідно до ст. 1 Закону України “Про відходи” розуміється тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Під спеціально відвединими місцями чи обєктами мають на увазі місця чи обєкти, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України визначаються відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218.

Відповідно до п. 10 зазначеної постанови, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Пунктом 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів визначено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обовязковими для всіх без виключення субєктів господарювання, їх наданню передує обовязок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії.

Судом встановлено, що органами Мінекоресурсів не надсилались Підприємству з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2010 рік.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що згідно чинного законодавства позивачу не визначено обов"язку на одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, а також від одержання дозволу на розміщення відходів.

Крім того, пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, передбачено, що власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

При цьому, комунальними послугами визнається результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавцем таких послуг визнається субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору у відповідності до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070 встановлено, що такі послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою та виконавцем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” укладені договір з Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз” № 503КК/07/1/072031 від 04.09.2007 року на вивезення твердих побутових відходів, що фактично підтверджено в акті перевірки.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується відповідними актами виконаних робіт, наявними у матеріалах справи, які є додатками до вказаного договору.

Листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 16.02.2000 року № 14-6/134 зазначено, якщо відходи не розміщуються на території їх власника (виробника), а передаються на договірних засадах іншому власнику, то дозволи на розміщення цих відходів не встановлюються, ліміти не видаються і, відповідно, збір за розміщення відходів не справляється.

Підприємствам, що мають договори (контракти) на передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються і збір за забруднення навколишнього природного середовища не справляється.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що відсутні будь-які докази, що підтверджують факт включення Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” в перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів, а також враховуючи факт наявності у позивача договорів на вивезення твердих побутових відходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” та скасування оскаржуваного Рішення про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної екологічної інспекції в Одеській області № 55 від 03.12.2010 р. про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності ПІІ “ЛУКОЙЛ-Україна” з експлуатації автозаправної станції: №16-17, розташованої за адресою: м. Одеса, пр-кт. Маршала Жукова, 4-б.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” (ідентифікаційний код 30603572) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Ю.Т. Шрамко