Постанова № 16639350, 18.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2011 року 16:34 № 2а-17413/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 22.02.2010 №б/н),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 26.04.11 №1859/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.05.2011 року о 16 год. 34 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинними та скасувати податкових повідомлень - рішень від 28.04.10 №0000132302/0, від 06.07.10 №0000132302/1, від 28.09.10 №0000132302/2, від 28.04.10 №0000142302/0, від 06.07.10 №0000142302/1, від 28.09.10 №0000142302/2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представник позивача просив суд визнати недійсними оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечували, на їх думку виявлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», призвели до прийняті податкових повідомлень-рішень, які на їх думку є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва (надалі відповідач) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система Київ»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.07р. по 31.12.10р.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2010р. №1355/23-222-32959643, яким встановлено порушення:

п.5.1. ст.5, п.5.2. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3.п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем завищено суму відємного значення обєкта оподаткування з оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 171304 грн.

пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.5 п.п.7. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено бюджетне відшкодування на загальну суму 3473739 грн.

п.п.4.2.9. п.4.2. ст..4, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.1.3., п.1.5., ст..1 розділу І, п.17 ст1 розділу ІІ Інструкції від 13.03.98 №59 «Про службові відрядження в Україні» в результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання сум податку з доходів фізичних осіб належного до сплати в сумі 138,19 грн.

З підстав виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.10 №0000132302/0, від 06.07.10 №0000132302/1, від 28.09.10 №0000132302/2, від 28.04.10 №0000142302/0, від 06.07.10 №0000142302/1, від 28.09.10 №0000142302/2.

З огляду на вище викладене суд акцентує увагу на наступному.

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ «Шосткінський завод хімічних реактивів»та позивач уклали договір про зберігання хімічної продукції на період з 21.06.2006р. по 23.10.2008р., однак вказана сировина позивачем на початок звітного періоду не обліковувалась. У договорі від 21.06.2006р. №3 та акті виконаних робіт від 23.10.2008р. ціна продукції, що зберігалась не була зазначена, тому для визначення вартості зберігаємої продукції використовувалась ціна на ідентичну продукцію, а саме 18 тон гуанидингидрохлориду, було придбано у ТОВ ««ТД»Біопол»на суму 255420,00грн. згідно видаткової накладної від 27.10.2008р. №17. Тобто, під час здійснення перевірки на підставі наданих документів встановлено, що позивач не обліковував залишки запасів гуадингидрохлориду.

Відповідно до вимог п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України №334/94, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Під час проведення перевірки встановлено порушення п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України №334/94, а саме: позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат на інформаційно-консультативні послуги з підбору персоналу надані СПД ФОП ОСОБА_4 відповідно до акту виконаних робіт від 14.07.2009р. на суму 5000,00грн., від 25.09.2008р. на суму 10000,00 грн., від 09.07.2009р. на суму 13800,00 грн., від 17.12.2009р. на суму 24000,00 грн. також, рекламно-інформаційні послуги надані ПП «Примус Україна»відповідно до акту виконаних робіт від 18.04.2008р. на суму 24681,00 грн., оскільки позивачем не було надано відповідні підтверджуючи документи, а саме: листи-замовлення, звіти про відповідність кандидатів, інші відповідні звіти та матеріали, що підтверджують зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача.

Отже позивачем порушено п.5.2.1. пп.5.2., п.п.5.3.9. п.п.5.3. ст..5 Закону України №334/94 в частині того, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат виконанні роботи, зв'язок з господарською діяльністю яких не підтверджено первинними документами на загальну суму 132421,00 грн.

Щодо контрагентів ТОВ «Прим екс-фаворит», СПД ОСОБА_5, ТОВ «СВ-Транссервіс»по відносинам з якими позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість товарних послуг, отриманих позивачем від контрагентів на підставі актів виконаних робіт, що підтверджують лише загальні суми виконаних домовленостей між контрагентами, в той час як документи, позивачем не надано. Тобто, з підстав відсутності документів (товарно-транспортних накладних, відомостей щодо товару та інших) позивач не мав права відносити такі витрати до складу валових на загальну суму 339945,00 грн.

В порушення вимог п.п.7.2.6. пп..7.2. пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було включено до складу податкового кредиту, до реєстрів отриманих податкових накладних та відображено в частині «податковий кредит» податкові декларації з податку на додану вартість суму ПДВ з вартості придбаних товарів та послуг на підставі поданих накладних виписаних в минулих періодах.

Дані податкові накладні включені до реєстрів та складу податкового кредиту без документального підтвердження про отримання їх у періоді віднесення до податкового кредиту.

Згідно із п.п.7.4.5. пп.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97, зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп.7.2.6. цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.п.7.2. ст..7 Закону України №168/97, податкова накладна складається у момент виконання податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг).

Відповідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова - накладна видається платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу ix отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

п. 1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.6. п.п.7.2. ст..7 Закону України №168/97 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належними чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахункових документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг) з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, податковий кредит може відноситися на підставі накладних лише у звітному періоді, тому віднесення позивачем сум податкового кредиту за періоди, що вже минули є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур