Ухвала суду № 1663561, 20.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

     Головуючий в 1 інстанції – Корнієнко В.В.

                                                                                                                           Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2008 року                                                                                  м. Донецьк           

справа № 22-а-1170/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                            Ляшенка Д.В.

суддів:                                                   Колеснік Г.А., Сухарьок М.Г.

при секретарі

за участі представників

позивача

відповідача   Білоус К.І.

Максимової З.М., Гапонова О.С.

Зайцева М.М., Алфьорової Т.В.розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні

Стахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від13 листопада 2007 рокупо адміністративній справі№ 18/514н-ад (9/683 ад) за позовомДержавного  відкритого акціонерного товариства “Трест”Стахановвуглебуд” м.СтахановдоСтахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської областіпровизнання недійсним  податкового повідомлення-рішення , -

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                     У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 13 листопада 2007р. по справі №18/514н-ад (9/683 ад) – залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

            Головуючий:

            Судді:

Головуючий в 1 інстанції – Корнієнко В.В.

                                                                                                                      Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

 У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2008 року                                                                                  м. Донецьк           

справа № 22-а-1170/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                            Ляшенка Д.В.

суддів:                                                   Колеснік Г.А., Сухарьок М.Г.

при секретарі

за участі представників

позивача

відповідача   Білоус К.І.

Максимової З.М., Гапонова О.С.

Зайцева М.М., Алфьорової Т.В.розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні

Стахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від13 листопада 2007 рокупо адміністративній справі№ 18/514н-ад (9/683 ад) за позовомДержавного  відкритого акціонерного товариства “Трест”Стахановвуглебуд” м.СтахановдоСтахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської областіпровизнання недійсним  податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

ДВАТ "Трест "Стахановвуглебуд", м. Стаханов Луганської області  звернулося з позовом до Стахановської ОДПІ, про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 17.02.2004 № 0000032600/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 288283,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірка проводилася відповідачем незаконно - без наявності встановлених законом підстав, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами цієї перевірки, є незаконним, так як операція по ліквідації профілакторію "Кировець" згідно п. 4.9. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягає обкладенню ПДВ.

Постановою господарського суду Луганської області від 13 листопада 2007 року  позовні вимоги задоволено.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято незаконно, необґрунтовано, недобросовісно та нерозсудливо.

Не погодившись з таким рішенням, Стахановська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме :

- без належного з'ясування всіх обставин справи та врахування ст.ст. 94, 97 та 101 КПК України зроблено висновок, що для проведення первинної перевірки не було підстав згідно вимог КПК України;

- не вірно оцінено надані докази та зроблено нормативно не обґрунтовані висновки щодо відсутності підстав для проведення ВПМ Стахановської ОДШ повторної перевірки;

- зроблено безпідставний висновок, що рішення прийняті за наслідками незаконних перевірок є також незаконними. При цьому судом взагалі не зазначено та не доведено, яким чином саме проведеними перевірками порушені права Позивача;

- необґрунтовано визнано оскаржуване повідомлення-рішення недійсним повністю, при тому, що за суттю позовних вимог воно оскаржувалося позивачем лише в частині порушення п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість";

- порушено п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не враховано, що лише дотримання всіх вимог зазначеної норми закону дає підстави для звільнення від оподаткування операцій з ліквідації основних фондів;

- оцінюючи матеріали справи суд не звернув уваги та не надав жодної оцінки, тому факту, що надані позивачем Акти на ліквідацію не відповідають вимогам чинного законодавства за багатьма ознаками, в наслідок чого не можуть виступати належними та відповідними доказами виконання позивачем всіх вимог Закону України "Про податок на додану вартість" з метою для звільнення операцій від оподаткування;

- не виконано належним чином жодної з вказівок Вищого адміністративного суду України зроблених при первинному розгляді даної справи;

- не враховано того факту, що позивачем заявлено позовні вимоги "визнати недійсним", яка не відповідає процесуально-правовому способу захисту свої порушуваних або оскаржуваних прав та не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.          В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Заслухавши доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України  суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну  скаргу  без задоволення, а постанову  суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи  та ухвалив  судове рішення  з додержанням  норм матеріального і процесуального  права.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження начальника Стахановської ОДПІ від 24.12.2003 "Про проведення перевірки" в період: з 12.01.2004 по 30.01.2004 відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 по 01.07.2003.

У вказаному розпорядженні начальника Стахановської ОДПІ зазначено, що позапланова перевірка діяльності позивача проводиться на підставі п. 15 Указу Президента Україна від 23.07.1998 № 817/98 (відповідно до кримінально-процесуального законодавства) та доручається працівникам податкової міліції.

За результатами перевірки був складений акт від 31.01.2004 № 6826/00181119 в якому зазначено, що позивачем протиправно не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ балансову вартість ліквідованих основних засобів (об'єктів профілакторію "Киро-вець") в сумі 1453321 грн.

В період: з 13.02.2004 по 17.02.2004 відповідачем була проведена додаткова позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 по 01.07.2003.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2004 № 113-26/00181119 в якому зазначено, що позивачем протиправно не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ балансову вартість ліквідованих основних засобів (об'єктів профілакторію "Киро-вець") в сумі 1453321 грн.

В зазначеному акті вказано, що додаткова позапланова документальна перевірка проводилася з врахуванням вимог п. З "в" Указу Президента Україна від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" тобто у зв'язку з виявленням недостовірності даних, заявлених позивачем у документах обов'язкової звітності.

За результатами додаткової позапланової перевірки на підставі акту від 17.02.2004 № 113-26/00181119 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 № 0000032600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 288925 грн.

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2004 № 0000032600/0.

Відповідач суду зазначив що позапланова перевірка діяльності позивача (акт від 31.01.2004 № 6826/00181119) проводилася відповідно до кримінально-процесуального законодавства на підставі рапорту оперуповноваженого Заплатникова М.Ю. від 24.12.2003р. в якому містилася інформація про злочин.

 Приймаючи до уваги, що вказаний рапорт не був зареєстрований в книзі обліку інформації про злочин, як це передбачено п. 3.1. Інструкції про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочин, затвердженої наказом ДПА України від 24.06.1998 № 304 та зареєстрованої в Мін'юсті України 14.07.1998 за №444/2884 і  його не залучено до матеріалів кримінальної справи, яка була порушена за результатами перевірки позивача, судова колегія зазначає, що цей документ не був відповідно до вимог ст. 94 КПК України поводом для порушення справи, на підставі цього рапорту дослідча перевірка не проводилася, а тому погоджується з висновками суду 1 інстанції, про відсутність початку перебігу кримінального процесу згідно вказаного рапорту, а як наслідок відсутність підстав для проведення позапланової перевірки позивача.

Відповідач не подав суду доказів наявності яких-небудь інших законних підстав для проведення позапланової перевірки діяльності позивача (акт від 31.01.2004 № 6826/00181119).

Лист (службова записка) начальника відділу дослідчих перевірок Деєвої С.В. від 24.02.2004, поданий відповідачем суду, не був і не міг бути підставою для проведення вказаної позапланової перевірки, так як він складений вже після її закінчення (лист складено 24.02.2004, а позапланова перевірка закінчена 31.01.2004).

Абзацем 2 пункту 1.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311 (далі -Порядок оформлення результатів документальних перевірок), встановлено, що позаплановою документальною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи податкового органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, які визначені статтею 3 Указу Президента України від 23.07.98р. N 817/98.

Таким чином, суд 1 інстанції правильно зазначив, що позапланова перевірка діяльності позивача, результати якої оформлені актом від 31.01.2004 № 6826/00181119, була проведена відповідачем за відсутності встановлених законодавством підстав, тобто незаконно.

В обґрунтування правомірності проведення повторної позапланової перевірки діяльності позивача (акт від 17.02.2004 № 113-26/00181119) відповідач вказав, що перевірка проводилася в зв'язку з недостовірністю даних, заявлених позивачем у документах обов'язкової звітності та в зв'язку з тим, що позивач подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами відповідача (пп. пп. "в", "г" п. З Указу Президента №817/98);

Однак, відповідач не подав суду доказів, що позивачем у документах обов'язкової звітності були заявлені недостовірні дані, податкова інспекція не вказала що це за недостовірні дані та в яких документах вони заявлені.

У якості доказу подання позивачем скарги про порушення законодавства працівниками державної податкової інспекції, відповідач подав суду письмові заперечення позивача до акту перевірки від 31.01.2004 № 6826/00181119, які були розглянуті відповідачем на комісії з розгляду спірних питань (протокол від 11.02.2004) та протокол комісії про розгляд цих заперечень від 11.02.2004р. № З

Текст письмових заперечень позивача від 31.01.2004р. та протокол комісії по розгляду спірних питань від 11.02.2004р. № 3 свідчать про те, що позивачем були подані та розглядалися відповідачем саме заперечення на акт перевірки, а не скарга про порушення законодавства працівниками державної податкової інспекції.

Можливість врегулювання спірних питань постійними комісіями при державних податкових інспекціях (під час здійснення перевірки), у тому числі розгляд заперечень до акту перевірки, встановлено п. З {"Підписання акта документальної перевірки, порядок його реєстрації та зберігання") Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Подання та розгляд скарг платників податків регулюється Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 11.12.1996 № 29 (у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 № 82) та зареєстрованим в Мінюсті України 18.12.1996 за № 723/1748 (далі - Положення про порядок подання та розгляду скарг).

Згідно Положення про порядок подання та розгляду скарг оскаржені в адміністративному порядку можуть бути рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують права особи, установлені законами України; рішення за скаргою приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник).

Відповідно, заперечення на акт перевірки, які були подані позивачем відповідачу, не є скаргою про порушення законодавства працівниками державної податкової інспекції.

Таким чином суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що повторна позапланова перевірка діяльності позивача, результати якої оформлені актом від 17.02.2004 № 113-26/00181119, проводилася відповідачем за відсутності встановлених законодавством підстав, тобто незаконно.

Так як перевірки були проведені безпідставно, акти перевірок не можуть бути прийняті судом як допустимі докази наявності порушень з боку позивача податкового законодавства і таким чином суд 1 інстанції правильно з цих підстав визнав недійсними податкове повідомлення-рішення.

Крім того судова колегія вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято також із порушенням матеріального права та необґрунтовано, без урахування усіх обставин , що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до п. 4.9. ст. 4 Закону України  “Про податок на додану вартість” якщо  основні  виробничі  фонди  або  невиробничі  фонди ліквідуються  за  самостійним   рішенням   платника   податку   чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу  невиробничих фондів   така   ліквідація,  безоплатна  передача  чи  переведення розглядаються  для  цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють  на  момент  такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки,  коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з  їх знищенням  або  зруйнуванням  внаслідок  дії обставин непереборної сили,  в  інших  випадках,  коли  така ліквідація здійснюється без згоди  платника  податку,  в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби   відповідний   документ   про   знищення,  розібрання  або перетворення  основного  фонду  іншими  способами,  внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі  коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі,  складові частини,  компоненти або інші відходи, які мають вартість,  ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів  або  інших   відходів   проводиться   за   правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем в зв'язку з тим, що позивачем протиправно (на думку відповідача) не було включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ балансову вартість ліквідованих основних засобів (об'єктів профілакторію "Кировець") в сумі 1453321 грн.

В зв'язку з відсутністю фінансування, неплатоспроможністю та розкраданням майна профілакторію "Кировець", що перебував на балансі позивача, останнім (правомочною комісією, призначеною наказом директора позивача від 01.06.2000 № 25) було проведено обстеження будівель та споруд зазначеного профілакторію.

Обстеженням було встановлено, що будівлі та споруди профілакторію прийшли у непридатність до експлуатації за призначенням (відсутність систем освітлення, опалення, водопостачання, деформація та відсутність вікон та дверей, відсутність шиферу на дахах, відсутність насосів, трубопроводів та іншого устаткування), що підтверджується актом обстеження будівель та споруд профілакторію "Кировець" станом на 06.02.2001.

В зв'язку з відсутністю фінансування на відновлення та утримання профілакторію "Кировець" позивач листом від 23.02.2001 № 01-84 просив Міністерство палива та енергетики України (розпорядника майна підприємства) надати дозвіл на ліквідацію профілакторію "Кировець" та списання його залишкової вартості з балансу підприємства.

Листом від 16.05.2001 № 05/10-1706 Міністерство палива та енергетики України на-дало згоду позивачу на ліквідацію та списання з його балансу профілакторію "Кировець" (основних фондів згідно переліку, який додавався до листа) з обов'язковою здачею лому чорних, кольорових, дорогоцінних металів та запчастин.

На підставі наданого Мінтопенерго дозволу позивач видав наказ від 28.08.2001 № 60 про списання з балансу підприємства основних фондів профілакторію "Кировець", про розбирання та демонтаж будівель і устаткування профілакторію.

На виконання вказаного наказу позивача основні фонди профілакторію "Кировець" були списані з балансу позивача та розпочато їх ліквідацію, про що були складені акти про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 форма № ОС-4.

Позивач надавав акт обстеження будівель та споруд профілакторію "Кировець" станом на 06.02.2001 (в якому повноважною комісією позивача було вказано про непридатність об'єктів профілакторію до експлуатації за призначенням), лист Мінпаливенерго від 16.05.2001 № 05/10-1706 (яким позивачу надана згода на ліквідацію та списання з його балансу профілакторію "Кировець"); наказ від 28,08.2001 № 60 про списання з балансу підприємства основних фондів профілакторію "Кировець", про розбирання та демонтаж будівель і устаткування профілакторію; акти про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 (форми 03-4).

Суду представники відповідача зазначили, що в актах про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 вказано, що вони є формою 03-4, а не формою 03-3, яка затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995 № 352; до того ж ці акти не затверджені керівником підприємства - позивача та не заповнені із зворотної сторони, яка передбачає відображення свідчень про витрати та надходження від ліквідації основних засобів.

Дослідивши акти про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 (які були подані відповідачу) суд вважає, що за своїм змістом вони повністю відповідають актам форми ОЗ-З, яка затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995р. №352.

Вказані акти підписані усіма членами постійно діючої комісії позивача по списанню основних засобів, яка створена наказом по підприємству від 28.07.2000р. № 39.

Відсутність підпису керівника підприємства (у графі "затверджую") не має вирішального значення, так як саме керівником підприємства був виданий наказ від 28.08.2001 № 60 про списання з балансу підприємства основних фондів профілакторію "Кировець" та про розбирання та демонтаж будівель і устаткування профілакторію.

Відсутність свідчень на зворотній стороні вказаних актів позивач пояснив тим, що на ній відображаються результати ліквідації основних засобів (витрати та надходження від їх ліквідації), а так як ліквідація основних засобів не була завершена, то і зворотна сторона актів не заповнялася.

Згідно пояснень представників позивача журнали-ордери по списанню основних засобів № 9 та № 13 якими підтверджується проведення ДВАТ “Трест”Стахановуглебуд” в бухгалтерському обліку операцій з вибуття основних засобів вилучені відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 71 ч.2 КАС України Стахановська ОДПІ, яка є суб”єктом владних повноважень що не визнає позов, не надала суду ніяких доказів, в спростування доводів позивача про проведення ДВАТ “Трест ”Стахановуглебуд” в бухгалтерському обліку операцій з вибуття основних засобів.

Крім того судова колегія зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” дія цього пункту не поширюються на випадки,  коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням  або  зруйнуванням  внаслідок  дії обставин непереборної сили,  в  інших  випадках,  коли  така ліквідація здійснюється без згоди  платника  податку,  в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби   відповідний документ про знищення, розібрання  або перетворення  основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Таким чином платник податку не зобов”язаний ліквідацію основних фондів розглядати  для  цілей оподаткування як поставку таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів у разі коли внаслідок ліквідації основні фонди не можуть  використовуватися  у майбутньому  за первісним призначенням.

Законом визначена залежність сплати податку за операціями з ліквідації основних фондів від настання певної умови, а саме неможливості  використовувати ліквідовані основні фонди у майбутньому за первісним призначенням. 

Тобто до закінчення ліквідації і встановлення неможливості використання фондів у майбутньому за первісним призначенням, підприємство не мало можливість надати відповідні документи (це підтверджується незаповненням актів на зворотньому боці), хоча таке право у підприємства зберігалося, а відповідач приймаючи у той час рішення про донарахування податку на додану вартість без з”ясування вказаних обставин, діяв передчасно і позбавив підприємство передбаченого законом зазначеного права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                     У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об”єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 13 листопада 2007р. по справі №18/514н-ад (9/683 ад) – залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

            Головуючий:

            Судді: