Рішення № 16600943, 13.05.2011, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-148/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

20 квітня 2011 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:

головуючої судді Смєлік С.Г.

при секретарі Черкашиній О.Є.

за участю представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2 відповідачів ОСОБА_3.

ОСОБА_4 представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором, суд

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Райффайзен Банк Аваль», в особі Донецької обласної дирекції Публіного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»( далі Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі отримавши кредит, в порушення умов кредитного договору, ухиляються від сплати кредитних коштів, у зв»язку з чим виникла заборгованість.

В судовому засіданні представники позивача. що діють на підставі довіреності юридичної особи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалися на обставини, викладені в позовній заяві, та зазначили, що 15 серпня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»правонаступником якого є «Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції уклало із ОСОБА_3 кредитний договір № 014/11-172/023 відповідно до умов якого останній отримав 80000, 00 доларів США строком погашення до 15 серпня 2018 року зі сплатою 16,8% річних за користування кредитними коштами. Крім того, 30 вересня 2009 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/10-2/445, згідно якого Поручитель несе солідарну відповідальність із боржником у разі невиконання умов кредитного договору.Банком зі свого боку були виконані умови щодо передання готівкою грошових коштів Позичальнику. В порушення умов кредитного договору, а саме частини № 2, п.1.5.1., яким перебачено відповідно до графіку, щомісячними платежами сплачувати заборгованість, відповідачі з 1 серпня 2010 року не виконують взяті на себе обов»язки щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у зв»язку з чим склалася заборгованість. Посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими порушуються законні інтереси кредитора, представники позивача, посилаючись на положення ч.2 ст.1050 ЦК України, просили суд про стягнення з відповідачів у солідарному порядку достроково всієї суми боргу, а саме стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишок за кредитом- 80857, 88 доларів США, що в еквіваленті у гривнях до долара США за офіційним курсом Національного Банку України на день звернення до суду із позовом складає: 638227,42 грн, заборгованість за відсотками - 41492, 03 грн, пеня в порушення строків погашення кредитної заборгованості 1081,05 грн, пеня за порушення строків погашення відсотків -1439,72 грн. а всього 682240,22 грн. та вимушено понесені судові витрати у сумі 1820 грн.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечував проти отримання кредитного договору в сумі 80000 доларів США та пояснив, що через неочікуване і різке підвищення курсу долара порівняно з тим, який був під час укладення договору, його матеріальне становище вкрай погіршилося і він вже не взмозі повертами гроші по існуючому курсу долара США та встановленому графіку.При його зверненні до банку на видачу кредиту, йому було відмовлено бнком у видачі кредитних коштів у гривні. Тому він змушений отримати кредит у доларах США. Вважає, що з точки зору справедливості, оскільки є істотний дисбаланс договірних майнових прав і обовязків кредитодавця та споживача фінансових послуг, усі ризики знецінення національної валюти за умовами кредитного договору Банк покладає виключно на позивальника, що є грубим порушенням. Вважає, що позивач має право на вимогу тільки у сумі, еквівалентній долару США станом на день отримання кредиту :1 долар США 5,05 грн. Він не заперечував, що Банком двічі проводилася реструктуризація його боргу і не наполягав на проведенні перевірки правильності нарахування банком заборгованості та штрафних санкцій. Щодо стягнння заборгованості, посилався на розсуд суду.

Представник відповідача- адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію його довірителя і просив у задоволені позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, пояснивши, що під час укладення договору поруки не зовсім розумів своєї відповідальності щодо солідарного повернення кредиту у разі його несплати батьком, ОСОБА_3 Не заперечуючи проти обов»язку Позивачальника повертати кредитні кошти, зауважив, що позиція банку через покладення ризику знецінення грошової одиниці України і значного збільшення курсу долара США тільки на позичальників, є несправедливою.Вважає, що банк має вимагати заборгованість тільки згідно курсу долара США станом на день укладення кредитного договору.Просив у задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

15 серпня 2008 року юридична особа відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк" Райфайзен Банк Аваль" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної Дирекції (Банк) і громадянин України ОСОБА_3 (Позичальник) уклали договір про надання кредиту № 014/10-2/445, за яким Банк згідно предмету договору надав Позичальнику кредит у вигляді 80000 доларів США на умовах, визначених цим договором на термін до 15 серпня 2018 року зі сплатою процентів 16,8%, разової комісії 0.99 % від розміру кредиту. Згідно п.5 цього договору майновим поручителем є нежитлова будівля А-2 площею 965,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Уклавши договір, Позичальник згідно п.2.3.1., 2.3.2. взяв на себе обов»язки в строки, передбачені цим договором, забезпечити поверненя Банку одержаного Кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором, комісій, неустойок. Відшкодування витрат та збитків Банку, викликаних неналежним виконанням цього договору у випадку порушення умов цього договору сплачувати банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором. Відповідно графіку повернення кредитниї коштів, що є додатком № 1 до договору, позичальник щомісяця до 30 числа мав сплачувати розраховані Банком «тіло» кредиту та відсотки за користування кредитом.

Як зазначено у п.4.1.1. частини № 2 договору, за невиконання зобов»язань, стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитним коштами, Позичальник зобов»язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, 30 вересня 2009 року між Банком і ОСОБА_4 був укладений договор поруки № 014/10-2/445 відповідно до умов якого п. 5.1 Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Боржником ОСОБА_3 зобовязань, зокрема, по кредитному договору №014/11-172/023 від 15 серпня 2008 року. Обєм відповідальності Поручителя перед Кредитором визначається умовами і обємом зобовязання Боржника перед Кредитором по зазначеному кредитному договору.

Судом встановлено, що кредитний договір і договор поруки укладені сторонами у письмовій формі, поручитель не відмовлявся від укладення ним такого договору.

Проручитель не наполягав на перевірці правильності нарахування заборгованості по основним зобов»язанням та штрафним сакціям.

Судом встановлено, що через порушення умов кредитного договору з боку відповідачів, а саме, з 1 серпня 2010 року, предметом позовних вимог Банку є стягнення з Боржників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 всієї суми заборгованості. За даними розрахунку ФОП ОСОБА_3 по кредитному договору № 014/11-172/023 від 15 серпня 2008 року станом на 1 серпня 2010 року заборгованість у грошовій одиниці України - гривні згідно офіційного курсу Національного Банку України, 1 долар США 7,8932 грн., заборгованість складає: «тіло»кредиту 638227,42 грн, заборгованість за відсотками 41492, 03 грн, пеня в порушення строків погашення кредитної заборгованості 1081,05 грн, пеня за порушення строків погашення відсотків -1439,72 грн, а всього - 682240,22 грн.

Відповідачі не заперечували, що вони відповідно до умов договору мали повертати отримані кошти частками і з 1 серпня 2010 року через майновий стан не стали виконувати свої обов»язки у зв»язку з чим склалася заборгованість.

Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,він зобов»язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК незалежно від сплати процентів,належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК.

Якщо договором установлений обов»язок позчальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому авідповідно до ст.1048 ЦК.

Отже, за змістом вищеназваних норм закону, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв»язку із порушенням умов договору,не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.Судом встановлено, що вимога Банку щодо виконання зобов»язань по кредитному договору з боку ідповідачів залишилася без задоволення, оскільки з серпня 2010 року по день розгляду справи відповідачі жодного разу не вчинили дій по поверненню кредитних коштів.За правилами статті 192 ЦК України законним платіжнім засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.Диспозиція норми частини третьої статті 533 ЦК України дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.За приписами статті 627 ЦК України сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на те, що Банк відмовив йому в укладені кредитного договоруу національній валюті України - гривніта взяв на себе обовязки по перерахуванню боргу на гривню, в документально не підтверджені.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти гривні. Зростання курсу долара США валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача публічного акціонерного товариства «Райфайщен Банк Аваль»документально підтверджені, фактично визнані відповідачами, і такими, що з підлягають задоволенню.Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду сплачено державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11,60,88,212-215 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 16,526,546,553,554,1060,1054 Цивільного кодексу України, статтями 23,33,39 Закону України " Про іпотеку", статтями 47,49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 169, 214, 215 Цивільно-процесуального кодексу України,статей 192, 526, 533, 611, 625, 627, 628,1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»( розрахунковий рахунок 29093131, МФО 335076, ЄДРПОУ 23346741 ) заборгованість по кредитному договору у розмірі 638227,42 грн, заборгованость за відсотками - 41492,03 грн, пеню за порущення строків погашення відсотків 1439,72 грн., пеню за за порушення строків погашення кредитної заборгованості- 1081, 05 грн., а всього - 682240,22 грн.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» судові витрати : 1700 грн. судовий збір і 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забеспеченнярозгляду справи., а всього -1820 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя