Ухвала суду № 16591949, 07.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2011 р. м. КиївК-8698/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі: Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1., дов. №7-2011 від 04.01.2011

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року по справі № 2-19/1371-2006А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»(далі-ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», позивач) до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим (далі-ДПА в АРК, відповідач 1) та Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі в Автономній Республіці Крим (далі-ДПІ в Сімферопольському районі в АРК, відповідач 2) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001052301/0 від 15.07.2005 року, №0001052301/1 від 05.08.2005 року, №0001052301/2 від 17.10.2005 року Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції, рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, рішення ДПА в АРК від 06.10.2005 року №2427/10/20-07, прийнятого за результатами адміністративного оскарження.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПА в АРК 13.04.2007 року та ДПІ в Сімферопольському районі в АРК 16.04.2007 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.06.2008 року прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.11.11. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 9, 71, 159 КАС України

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №77/23-2/32417960 від 13.07.2005, складеного за результатом комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль»за період з 01.07.2004 по 01.04.2005, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 15.07.2005, яким позивачеві донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 35929,00грн. за основним платежем та 17964,00грн. штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.9 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначене податкове-повідомлення рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, проте рішенням Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0 скарга позивача залишена без задоволення.

05.08.2005 року Сімферопопьсккою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001052301/1, яке також було оскаржено. Рішенням від 06.10.2005 року №2427/10/20-07 Державної податкової адміністрації в АР К скарга залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надає послуги водопостачання різним споживачам, тому суми податкових зобовязань з ПДВ нараховуються як згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 так і згідно п.11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». В частині позовних вимог щодо визнання недійсними рішень податкових органів, прийнятих за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, судом зазначено, що перелік постанов, який може прийняти суд, визначений п.2 ч.2 ст. 162 КАС України, не є виключним, а тому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 11.11 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість»тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Оскільки порядок формування податкових зобовязань та податкового кредиту, передбачений п.11.11 ст. 11 Закону України «про податок на додану вартість», має застосовуватись лише при здійсненні господарської операції щодо надання послуг водопостачання населенню та бюджетним установам, а за результатом розгляду справи було встановлено, що позивач надає послуги водопостачання різним споживачам, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування позивачем сум податкових зобовязань з ПДВ як відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»так і згідно п.11.11. ст. 11 зазначеного Закону.

В той же час, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо позовних вимог в частині визнання недійсними рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, та рішення ДПА в АРК від 06.10.2005 року №2427/10/20-07, прийнятого за результатами адміністративного оскарження з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0 та рішення ДПА в АРК від 06.10.2005 року №2427/10/20-07 прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі та не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Відповідно ж до пункту 1 частини 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обовязковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували, передбачені пунктом 1 частини 1 ст. 157 КАС України процесуальні наслідки порушення провадження у справі, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до норми зазначеного пункту таким процесуальним наслідком є закриття провадження у справі.

Порушення судами попередніх інстанцій зазначеної норми процесуального права є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині позовних вимог про визнання недійсними рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0 та рішення ДПА в АРК від 06.10.2005 року №2427/10/20-07, та закриття провадження у справі, як це передбачено частиною 1 ст. 228 КАС України.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224 ч.1 ст.228, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року по справі № 2-19/1371-2006А, в частині визнання недійсними рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.08.2005 року №3336/10/01-0 та рішення ДПА в АРК від 06.10.2005 року №2427/10/20-07, скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року по справі № 2-19/1371-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко