Ухвала суду № 16591050, 05.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3335/10/2770

05.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_2, довіреність № 02/03 від 10.01.11

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.04.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 9485 від 22.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Лотова Ю.В. ) від 01.12.10 у справі № 2а-3335/10/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13, Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, Севастополь, 99042)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-3335/10/2770 позов Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя №0002341503/0 від 26 жовтня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8266,53 грн. за порушення граничного строку сплати земельного податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 грудня 2010 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову позивачу.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Заявник апеляційної скарги вказує, що податкова інспекція не є учасником платіжної системи та вважає, що норми законодавства не передбачають можливості вибіркової сплати податкових зобовязань.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимога закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафу у розмірі 10% у сумі 8266,53 грн. за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 82665,22 грн. з податку на землю, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2010 року за № 0002341503/0.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стався акт ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя № 169/603/1503/14312370 від 18 жовтня 2010 року «Про результати перевірки Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»ЄДРПОУ 14312370 з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за березень-липень 2010р., по терміну сплати 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 30.07.2010р., 30.08.2010р.».

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем за Розрахунком № 614 від 25 січня 2010 року з податку на землю сплачено суму податкових зобовязань 82665,22 грн. частинами, а саме: 29 червня 2010 року у сумі 20544,68 грн.; 29 липня 2010 року у сумі 20745,45 грн.; 27 вересня 2010 року у сумі 6346,12 грн.; 27 травня 2010 року у сумі 20386,67 грн.; 02 серпня 2010 року у сумі 14642,30 грн. із затримкою на 29,29,28,27 та 3 календарних днів відповідно.

Штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Але, матеріали справи свідчать про те, що позивач сплатив суму податкових зобовязань з податку на землю за Розрахунком № 614 від 25 січня 2010 року строками сплати 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 30 серпня 2010 року, 30 квітня 2010 року та 30 липня 2010 року, а саме: 30 квітня 2010 року у сумі 44208,54 грн., 27 травня 2010 року у сумі 44208,54 грн., 29 червня 2010 року у сумі 44208,54 грн., 29 липня 2010 року у сумі 44208,54 грн., 26 серпня 2010 року у сумі 44208,54грн., тобто у встановлений строк сплати, зазначивши у платіжному дорученні призначення платежу податок на землю за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, про що свідчать платіжні доручення № 1177 від 27 травня 2010 року, № 1629 від 29 червня 2010 року, № 1958 від 29 липня 2010 року, № 2233 від 26 серпня 2010 року.

Таким чином, доказами по справі підтверджуються доводи позивача про те, що податкові зобовязання по сплаті податку на землю за Розрахунком № 614 від 25 січня 2010 року сплачені своєчасно.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення у рівної пропорції.

Тобто Законом розуміється погашення платником податку саме податкового боргу, а ні сплата платником поточних податкових зобовязань. Тому зарахування податковою інспекцією вищевказаних сум на погашення податкового боргу позивача, ніж тих податкових зобовязань, що визначені у платіжних дорученнях не може бути визнано правильним.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Таким чином, суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 грудня 2010 року у справі №2-а-3335/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко С.Ю. Яковенко