Ухвала суду № 16590977, 15.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2303/10/2/0170

15.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Санакоєвої М.А. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Жилстрой 99"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.02.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Кримне зявився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддів Яковлєв С.В. ) від 15.04.10 у справі № 2а-2303/10/2/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Жилстрой 99" (вул. 1-ї П`ятерічки, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98306)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про часткове скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 року позов Закритого акціонерного товариства "Жилстрой 99" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про часткове скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0001601502/0 від 20.07.2009 року в частині нарахування Закритому акціонерному товариству "Жилстрой 99" штрафних санкцій у сумі 36786,57 грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, а саме, що їм правомірно проведено перерозподілення сплачених позивачем податкових платежів.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, за результатами якої складений акт №1217/1502/30411176 від 13.07.2009 р.

У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем термінів сплати сум податкових зобовязань по ПДВ, визначених ним у наданих податкових деклараціях.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.07.2009р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001601502/0, згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 212 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 163133,62 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 81566,81 грн.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Положеннями частинами 3 та 4 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до абз. 2 пп. 16.3.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон №2181), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Судовою колегією встановлено, що позивачем, в порядку передбаченому чинним законодавством України, були узгоджені суми податкових зобовязань з ПДВ шляхом надання Декларації №35823 від 20.10.2008р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 19472,00 грн. зі строком оплати 30.10.2008р., Декларація № 4490 від 20.11.2008р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 20113,00 грн. зі строком оплати 01.12.2008р., Декларація №43233 від 22.12.2008р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 29187,00 грн. зі строком оплати 30.12.2008 р., Декларація №49210 від 20.01.2009р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 49886,00 грн. зі строком оплати 30.01.2009р, Декларація №2353 від 19.02.2009р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 11797,00 грн. зі строком оплати 02.03.2009р., Декларація №29017 від 19.09.2008 р., в який визначено податкове зобовязання у сумі 51669,00 грн. зі строком оплати 30.09.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій платіжних доручень № 555 від 29.10.2008 р. на суму 19472,00 грн., № 620 від 28.11.2008 р. на суму 5113,00 грн., № 619 від 28.11.2008 р. на суму 15000,00 грн., № 675 від 30.12.2008 р. на суму 29187,00 грн., № 208 від 14.05.2009р. на суму 49886,00 грн. позивачем було перераховано до державного бюджету суму податкових зобовязань з ПДВ по вищезазначених деклараціях.

На зазначених платіжних дорученнях, копії яких залучені до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим від дати надання такої декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесено відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” .

Пункт 17.3 статті 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Аналіз положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що орган податкової служби відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Системний аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до статті 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Положеннями статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Статтею 47 Господарського кодексу України встановлено, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.10р. у справі № 2а-2303/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді М.А.Санакоєва О.Е.Єланська