Постанова № 16588953, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 червня 2011 р. Справа № 2-а-5260/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Нос Т.І., представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "Роксолана" про стягнення адміністративно-господарькиї санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватної фірми "Роксолана", в якому просить суд: стягнути з Приватної фірми "Роксолана" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (адміністративно-господарські санкції за незайняті місця призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5711,11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35,91 грн., всього у розмірі 5747,02 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Приватною фірмою "Роксолана" не виконані вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у зв'язку з чим відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 5747,02 грн..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на зміст адміністративного позову та просив задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Приватна фірма "Роксолана" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як фірма, яка в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2010 рік, відповідачем було надано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт №10-ПІ за 2010 рік. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2010 році - 1 робоче місце, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2010 році складала 9 осіб. За даними звіту з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 1 особа - ОСОБА_3. Зазначений інвалід пропрацював у відповідача з 10.08.2010 року до кінця року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених вищезазначеним Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, Приватна фірма "Роксолана" повина була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 5747,02 грн..

Дана сума підтверджується звітом за формою № 10- ПІ № 8279 від 28.02.2011 за 2010 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені, що є в матеріалах справи.

Окремо слід зазначити, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці щомісяця подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 „Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" затверджено, зокрема, форму .№3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та інструкцію щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Як передбачено вищезазначеним Наказом, форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 №07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" одним з обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, визначених ч. З ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Вовчанського районного центру зайнятості від 18.04.2011 р. № 857 відповідач не подавав до центру зайнятості за місцем реєстрації інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, відповідач не виконав нормативи щодо створення одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів у 2010 році, чим порушив вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів кількості 1 особа.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5711,11 грн. є 16 квітня 2011 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2011 по 06.05.2011 (21 днів), виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України становить 237,77 грн. (розрахунковий розмір пені 7,75%* 120%: 100:365=0,03; сума пені (5711,11 грн. (сума несплачених адміністративно-господарських санкцій)*0,03% (розрахунковий розмір пені) * 21 (кількість днів несплати санкцій) = 35,917 грн.), що підтверджується розрахунком, наданим до позовної заяви.

Таким чином, всього сума боргу відповідача становить 5747,02 грн.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Робоче місце інваліда відповідно до п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів

При цьому виходячи зі змісту п.п. 5,14 Положення підприємства зобов'язані розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти місця для їх працевлаштування та відповідно до п.12 Положення інформувати державну службу зайнятості і місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування на товаристві інвалідів, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних, повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, "Положенням про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМ України № 314 від 03.05.1995р., ст.ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "Роксолана" про стягнення адміністративно-господарькиї санкцій та пені - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватної фірми "Роксолана" (62540, Харківська область, Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Жовтнева, 15, код ЄДРПОУ 22702122, МФО 350589, р/р 26008121365, "Райффайзен Банк Аваль") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, майдан Свободи5, Держпром, 1 під'їзд, 1 поверх, к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті місця призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5711, 11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35,91 грн., всього у розмірі 5747 (п'ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 02 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05.07.2011 року.

СуддяСупрун Ю.О.