Постанова № 16588489, 30.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. № 2а-5331/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача Серединський В.М.

від відповідача Задорожний І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ЗАТ "Бавовнопрядильна фабрика"

до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

Закрите акціонерне товариство «Бавовнянопрядильна фабрика»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0007811520/0/22768/10/152 від 24.09.2010 року, №0007811520/1/28067/10/152 від 16.11.2010 року, №0007811520/2/3212/10/152 від 14.02.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення п.7.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість ,затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності по податку на додану вартість, заявлених у листопаді 2008 року, була проведена податковим органом лише 07.09.2010 року, тобто з пропуском строку. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту вважають необґрунтованими та безпідставними. Вказують, що обставини реальності вказаних у акті перевірки господарських операцій підтверджуються договорами, актами приймання передачі, податковими та видатковими накладними, платіжними документами; відомості про наявність отриманого ними товару підтверджують первинні бухгалтерські документи. Вважають твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних доказів визнання судом недійсними таких угод не подано, їх недійсність прямо не встановлена законом, не доведено, що вказані угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. У звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами. Вважають, що покликання відповідача на норми ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки вказані норми можуть використовуватись лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 22.06.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 05 липня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ в Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»(далі - позивач) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт від 07.09.2010 року №895/15-2(далі акт перевірки). Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова на підставі встановлених в акті перевірки порушень винесено податкове повідомлення-рішення №0007811520/0/22768/10/152 від 24.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 39044,46 грн. (в т.ч. 26029,64 грн. - основного платежу, 13014,82 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем виносились повідомлення-рішення: №0007811520/1/28067/10/152 від 16.11.2010 року, №0007811520/2/3212/10/152 від 14.02.2011 року.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у звязку з порушенням вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшується сума податкового кредиту по декларації за жовтень 2008 року на суму 26029,64 грн. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»відсутні підстави для формування податкового кредиту у жовтні 2008 року по податкових накладних виписаних ПП ВКФ «Інвест- Сервіс- Компані», якому за наслідками документальної перевірки зменшено податкові зобовязання. Такі висновки податкового органу сформовані на основі даних декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, подано ї позивачем 20.11.2008 року за №96284 та акта про результати невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ «Інвест Сервіс Компані»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року №191/2300/35845034 ,складеного ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську та додатків до нього. Інші документи не досліджувались при проведенні перевірки.

23.10.2008 року у м. Львові між ПП «ВКФ «Інвест Сервіс-Компані»(продавець) та ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»(покупець) укладено договір купівлі продажу запчастин № 1 (далі Договір). Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець в прядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується передати у власність покупцю належне продавцеві на праві власності запчастини ( товар), а покупець зобовязується прийняти такий товар та оплатити його. Під товаром, що є предметом за цим договором розуміється запчастини до виробничих машин, а саме: шкіряні ремні 28,5, підшипники до стрічкових машин, ремні витяжного приладу 86-40-09, ремні витяжного приладу 37,3-40-09, еластичні пиття до стрічкових машин 17х170х6, еластичні покриття до стрічкових машин 18х170х5, ремні до чесальних машин, йоржики, ремні А1600, ремні В1600, ремні А2240, ремні А2500, ремні А630. Згідно п.2.1 договору, загальна ціна товару за цим договором складає 156177,82 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.3.1 договору, передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється в момент підписання цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору, здавання приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця та продавця в момент підписання цього договору, згідно накладної.

Згідно накладної від 23.10.2008 року №23104 (а.с.30), від ПП «ВКФ «Інвест Сервіс- Компані»передано ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрик»товар на підставі договору №1 від 23.10.2008 року на суму 156177,82 грн. (з ПДВ), а саме: шкіряні ремні 28,5, підшипники до стрічкових машин, ремні витяжного приладу 86-40-09, ремні витяжного приладу 37,3-40-09, еластичні пиття до стрічкових машин 17х170х6, еластичні покриття до стрічкових машин 18х170х5, ремні до чесальних машин, йоржики, ремні А1600, ремні В1600, ремні А2240, ремні А2500, ремні А630. Накладна завірена підписами та печатками обох сторін договору.

23.10.2008 року ПП «ВКФ»Інвест- Сервіс Компані»виписана податкова накладна №23104 покупцю ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» за наслідками проведених операцій по договору №1 від 23.10.2008 року (а.с.31).

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ серії АА №294026 та не заперечується відповідачем, до основних видів діяльності ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»відноситься прядіння бавовняних волокон (а.с.81).

Вказані запчастини були використані позивачем у його господарській діяльності для обслуговування станків, прядильних та інших виробничих машин, що підтверджується: накладними на внутрішнє переміщення від 31.10.2008 року №БФ-0000005, від 31.10.2008 року №БФ-0000007, від 31.10.2008 року №БФ-0000009, від 30.11.2008 року №БФ-0000008, від 30.11.2008 року №БФ-0000011, від 30.11.2008 року №БФ-0000013, від 31.12.2008 року №БФ-0000012, від 30.04.2009 року №БФ-0000014, від 31.07.2009 року №БФ-0000011, від 31.07.2009 року №БФ-0000007, від 31.07.2009 року №БФ-0000009, від 31.08.2009 року №БФ-0000008, від 31.08.2009 року №50, від 31.08.2009 року №БФ-0000012, від 30.09.2009 року №БФ-0000010, від 30.09.2009 року №БФ-0000013; актами списання від 30.04.2009 року №БФ-0000057, від 31.12.2008 року №БФ-0000217, від 28.11.2008 року №БФ-0000208, від 31.10.2008 року №БФ-0000207, від 30.09.2009 року №БФ-0000147, від 31.08.2009 року №БФ-0000124, від 31.07.2009 року №0000114; інвентаризаційних описів основних засобів (а.с.46-68, 73-80).

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факту, що на момент проведення операцій 23.10.2008 року контрагент позивача ПП «ВКФ»Інвест- Сервіс Компані»ліквідованим не був, свідоцтво платника ПДВ анульовано не було.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»свідчить про те, що позивач прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (договору купівлі продажу запчастин №1 від 23.10.2008 року, накладної, податкової накладної, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання запчастин та інвентаризаційних описів основних засобів) дає підстави зробити висновок, що документи, на підставі яких позивач включив вказані суми до податкового кредиту відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій по купівлі запчастин. Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.

Обставини, на які посилається орган державної податкової служби викладені в акті перевірки контрагента ПП «ВКФ «Інвест Сервіс Компані», складеного ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську 05.05.2010 року №191/2300/35845034 (далі акт перевірки контрагента) та обґрунтовуються відсутністю в контрагента офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів у володінні, кваліфікованих спеціалістів.

Дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (договору купівлі продажу запчастин №1 від 23.10.2008 року, накладної, податкової накладної, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання запчастин та інвентаризаційних описів основних засобів), оскільки передані контрагентом товарно-матеріальні цінності не потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Як вбачається з акта перевірки контрагента, Приватне підприємство «ВКФ «Інвест Сервіс Компані»у період здійснення господарських операцій по договору № 1 від 23.10.2008 року з ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»податкову звітність подавало та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Крім того, належить зазначити про те, що акт перевірки контрагента підтверджує факт відображення останнім у бухгалтерському обліку згаданих господарських операцій.

А тому, висновки органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «ВКФ «Інвест Сервіс Компані», які ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента, без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача не можуть бути обґрунтованими. При перевірці контрагента податковим органом не досліджувалось питання наявності у нього приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів належним способом, жодних запитів до Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки чи до УДАІ не скеровувалось, не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди контрагентом офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагента позивача та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у звязку з порушенням вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та протиправно зменшено суму податкового кредиту по декларації за жовтень 2008 року на суму 26029,64 грн.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення винесені ДПІ в Личаківському районі м. Львова №0007811520/0/22768/10/152 від 24.09.2010 року, №0007811520/1/28067/10/152 від 16.11.2010 року, №0007811520/2/3212/10/152 від 14.02.2011 року.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Бавовнянопрядильна фабрика» (адреса: 79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького,188, код ЄДРПОУ 00306584) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна