Постанова № 16588201, 29.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. № 2а-3172/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьКукси В.А.

представників:

від позивача Павлишин І.А.,

від відповідача Москович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність (надалі ТзОВ) «Мостнафта»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Мостнафта»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2010 року за №00006852300/0, за №0006862300/0 та від 31.12.2010 року за №00006852300/1, за №0006862300/1, прийнятих ДПІ у Мостиському районі Львівської області.

Позивач вважає, що висновки в акті перевірки стосовно заниження підприємством податку на прибуток та про заниження податку на прибуток не відповідають дійсності, оскільки ним правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплачених в результаті господарських відносин з ТзОВ «Зікка».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити..

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної позапланової перевірки взаєморозрахунків ТзОВ «Мостнафта»з ТзОВ «Зікка»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, органом державної податкової служби складено акт від 02.12.2010 року за №84/23/25556141 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2010 року:

за №0006862300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10890 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 7260 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 3630 грн. 00 коп.,

за №00006852300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 191746 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 131442 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 60304 грн. 00 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року за №0006862300/1 та за №00006852300/1.

Перевіркою встановлено порушення п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 131442 грн. 00 коп. та підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 7260 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Між ТзОВ «ЗІККА»(постачальник) і ТзОВ «Мостнафта»(покупець) 07.08.2009 року було укладено договір за №ЗМ-07/08 відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобовязаний прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених в цьому договорі.

Орган державної податкової служби вважає, що господарські операції між вищезгаданими контрагентами є безтоварними та нікчемними, оскільки щодо постачальника позивача ТзОВ «ЗІККА»проводяться оперативно-розшукові заходи ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва, згідно з поданою декларацією з податку на прибуток за 2009 рік в товариства відсутні основні засоби, протягом 2009 року розрахунок з власників транспортних засобівта інших самохідних машин та механізмів не подавався, на підприємстві працювала лише 1 людина. Також, продовжується в акті перевірки, у позивача відсутні товаро-супровідні документи, які підтверджують факт транспортування та доставки товару.

В підтвердження обставин виконання зазначеного договору позивачем представлено відповідні податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі та картку рахунку за 2009 рік, які відповідають вимогам чинного законодавства та долучені до матеріалів справи.

В матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якої вбачається, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем, ТзОВ «ЗІККА»знаходилось в Єдиному державному реєстрі та щодо нього не було внесено записів про припинення чи ліквідацію юридичної особи.

Окрім того, згідно пояснень представників позивача, обовязок транспортування товару був покладений на постачальника, а відтак у товариства відсутній обовязок зберігати товаро-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару.

Крім того, у позивача відсутній обовязок зберігати товарно-супровідні документи і тому, що він не включав до валових витрат витрати з транспортування.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність придбання позивачем товарів у ТзОВ «ЗІККА»з подальшим їх використанням у своїй господарській діяльності та спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність включення витрат на оплату даного товару до складу валових витрат підприємства.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Орган державної податкової служби в акті перевірки прийшов до висновків, що господарські операції з приводу придбання товарів ТзОВ «Мостнафта»у ТзОВ «ЗІККА»фактично не відбувались, які грунтується на даних ДПІ у Святошинському районі м.Києва, викладених в акті перевірки за №121/23-50/36476841 від 04.08.2010 року про нікчемність господарських операцій між ТзОВ «ЗІККА»та його контрагентами.

Однак, висновки ДПІ у Святошинському районі м.Києва, які викладені у вищенаведеному акті перевірки, не можуть стосуватись господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ЗІККА», оскільки фактичність даних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, які в своїй сукупності вказують на реальність здійснених господарських операцій.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 29.07.2010 року внесено запис про державну реєстрацію припинення ТзОВ «ЗІККА»у звязку з визнанням її банкрутом, а відтак акт за №121/23-50/36476841 від 04.08.2010 року не береться судом до уваги оскільки орган державної податкової служби проводив перевірку на юридичній осіб, яка припинена у встановленому законом порядку.

Окрім того, дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом також досліджено обставини використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ТзОВ «ЗІККА».

Зокрема, в матеріалах справи наявні подорожні листи, товарно-транспортні накладні та виписки з книги обліку по автозаправних станціях.

Слід зазначити, що визначення органом державної податкової служби позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки за №121/23-50/36476841 від 04.08.2010 року порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця позивача у справі.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід звернути увагу і на те, що у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ЗІККА».

З врахуванням викладеного, не відповідають фактичним обставинам справи висновки відповідача про заниження товариством податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Оскільки правомірність визначенння органом державної податкової служби сум податкових зобовязань за основним платежем не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, відповідачем у справі безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Покликання позивача на те, що відповідач не мав права проводити позапланову виїзну перевірку не беруться судом до уваги, оскільки останній діяв з використанням повноважень, наданих йому чинним законодавством.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 14.12.2010 року за №00006852300/0, за №0006862300/0 та від 31.12.2010 року за №00006852300/1, за №0006862300/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(код ЄДРПОУ 25556141), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Мостиська, вул.Галицька, 64, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 червня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк