Постанова № 16583796, 24.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16991/10/2670 в 2-х томах Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенко К.А. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та Заступника прокурора Деснянського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія»Бліц-Інформ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю Прокурора Деснянського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2010 року №00000492303/0 та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія»Бліц-Інформ»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі відповідач або податковий орган), до Головного управління Державного казначейства України в місті Києві (далі відповідач-2 або казначейство) за участю Прокурора Деснянського району м. Києва (далі прокурор) про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2010 року № 00000492303/0; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 3212355,00 грн. та зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві перерахувати на рахунок позивача бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 3212355,00 грн.; відшкодування належні позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів за січень 2010 року суму в розмірі 1083393,00 грн., за лютий 2010 року суму у розмірі 353365,00 грн., за березень 2010 року суму у розмірі 3144717,00 грн., за квітень 2010 року суму у розмірі 930018,00 грн., за травень 2010 року суму у розмірі 1793600,00 грн., за червень 2010 року суму у розмірі 1686187,00 грн. та зобов'язання відповідача здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування позивачу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів згідно з поданими податковими деклараціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року вказаний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 08 листопада 2010 року № 00000492303/0;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 3212355 грн.;

Зобовязано відповідача відшкодувати позивачу належні йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів: за січень 2010 року суму у розмірі 1083393 грн., за лютий 2010 року суму у розмірі 353365 грн., за березень 2010 року суму у розмірі 3144717грн., за квітень 2010 року суму у розмірі 930018 грн., за травень 2010 року сумі у розмірі 1793600 грн., за червень 2010 року суму у розмірі 1686187 грн. шляхом зобов'язання відповідача здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування позивачу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів згідно з поданими податковими деклараціями;

- зобовязано відповідача надати висновок до органів Державного казначейства України відносно сум податку на додану вартість, що заявлені до відшкодування позивачу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач та прокурор подали апеляційні скарги та просять скасувати спірну постанову суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період січень - липень 2010 року, під час проведення якої було встановлено порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6 п.7.2., п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті завищення завищено суму податкового кредиту а також абз. «а»п.п. 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті завищення заявленої суми бюджетного відшкодування. Окрім цього, під час проведення перевірки позивачу було підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 9138927,000 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 6884/07-0/20050164 від 26.10.2010 року, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492303/0 від 08.11.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема, по періодам за: 2 міс. 2010 року - на суму 12329,00 грн., за 3 міс. 2010 року на суму 74992,00 грн., за 4 міс. 2010 року на суму 68500,00 грн., за 5 міс. 2010 року на суму 12663,00 грн., за 6 міс. 2010 року на суму 87135,00 грн., за 7 міс. 2010 року на суму 68464,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з січня по липень 2010 року по взаємовідносинах з підприємствами, які на момент виникнення податкового кредиту не були підтверджені контрагентами (не було включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ та яка була відображена позивачем у складі податкового кредиту).

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Оскільки постачальником позивач суму податку на додану вартість на загальну суму 129300,02грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 129300,02грн., не було включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ та яка була відображена позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у ТОВ «А.В.С.-Систем»відсутнє.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Таким чином, позивачем занижено суму податкового кредиту.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про дотримання позивачем порядку визначення податкових зобовязань при імпортуванні ротогравюрних валів сталевих, визначених на підставі митних декларацій та правильність визначення права на податковий кредит на підставі таких митних декларацій. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) об'єктом оподаткування ПДВ є операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. При цьому дата сплати зазначених сум до бюджету буде датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

Порядок та особливості формування податкового кредиту визначаються п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР. Зокрема, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Предметом додаткових угод та контракту укладених між ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»(замовник) та компанією ТОВ «Заурезинг KG»(виконавець) є здійснення замовником відновлення ротогравюрних валів на території виконавця та їх повернення замовнику.

Згідно аналізу матеріалів справи та документів, які були залучені Позивачем на підтвердження своєї правової позиції (контракт, додаткові угоди, акти виконаних робіт), жодних з цих документів не передбачає передачу прав власності на ротогравюрни вали від замовника до виконавцю та навпаки. Таким чином відсутній сам факт придбання товарів (ротогравюрних валив), який є необхідною умовою відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо: стягнення з державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 3212355 грн.; та відшкодування належні позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів за січень 2010 року суму в розмірі 1083393,00 грн., за лютий 2010 року суму у розмірі 353365,00 грн., за березень 2010 року суму у розмірі 3144717,00 грн., за квітень 2010 року суму у розмірі 930018,00 грн., за травень 2010 року суму у розмірі 1793600,00 грн., за червень 2010 року суму у розмірі 1686187,00 грн. та зобов'язання відповідача здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування позивачу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів згідно з поданими податковими деклараціями; а також зобовязано відповідача надати висновок до органів Державного казначейства України відносно сум податку на додану вартість, що заявлені до відшкодування позивачу.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що оскільки на час розгляду даної справи не було відомостей про результати зустрічної перевірки контрагента позивача, які б підтвердили факт надмірної сплати податку на додану вартість за відповідні звітні періоди були відсутні, то підстави для відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість відсутні.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи фактичні обставин справи та норми Закону України «Про податок на додану вартість», суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про те, що законодавство у редакції, чинній на момент виникнення спору, не ставило у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) контрагентів позивача. Питання бюджетного відшкодування поширюється виключно на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Водночас згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету.

Таким чином, рішення суду у частині задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача надати органу Державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та зобов'язання відповідача здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування позивачу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку є помилковими, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушених прав платника податків. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів.

Враховуючи наведене, та на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в адміністративному суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновків щодо необхідності скасування оскаржуваного судового рішення в частині вимог щодо зобовязання відповідача надати висновок з визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та зобов'язання відповідача здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування позивачу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, та відмовити в задоволенні вимог позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та Заступника прокурора Деснянського району м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року в частині відшкодування Закритому акціонерному товариству «Холдінгова компанія «Бліц-інформ»належних їй сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязання на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів: за січень 2010 року суму у розмірі 1083393 (один мільйон вісімдесят три тисячі триста девяносто три) грн., за лютий 2010 року суму у розмірі 353365 (триста пятдесят три тисячі триста шістдесят пять) грн., за березень 2010 року суму у розмірі 3144717 (три мільйони сто сорок чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн., за квітень 2010 року суму у розмірі 930018 (девятсот тридцять тисяч вісімнадцять) грн., за травень 21010 року суму у розмірі 1793600 (один мільйон сімсот девяносто три тисячі шістсот) грн., за червень 2010 року суму у розмірі 1686187 (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят сім) грн., шляхом зобовязання ДПІ у Деснянському районі м. Києва здійснити зарахування вказаних сум бюджетного відшкодування Закритому акціонерному товариству «Холдінгова компанія «Бліц-інформ»у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів згідно з поданими податковими деклараціями та зобовязання ДПІ у Деснянському районі м. Києва надати висновок до органів Державного казначейства України відносно сум податку на додану вартість, що заявлені до відшкодування Закритим акціонерним товариством «Холдінгова компанія «Бліц-інформ»- скасувати, та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

Ю.А. Ісаєнко

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.06.2011р.