Постанова № 16582546, 23.06.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2011 р. Справа № 2a-1870/1785/11

Сумський окружний адміністративний суд в особі

головуючого судді Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представників позивача - Сухоставець Л.П., Гахова О.В.,

представника відповідача - Компанієць М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/1785/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" до Державної податкової інспекції в місті Суми, головного управління державного казначейства України в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “АХ”(далі по тексту позивач, ТОВ “АХ”), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач 1, ДПІ в м. Суми), головного управління Державного казначейства України в Сумській області (далі по тексту відповідач 2, ГУДКУ в Сумській області) в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 253050,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" судовий збір в розмірі 1700,00 грн

Свої вимоги мотивує тим, що позивач подав до ДПІ в м. Суми декларації з податку на додану вартість із зазначенням загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, а також копії таких декларацій до Головного управління державного казначейства України в Сумській області на загальну суму 253050,00 грн., а саме:

- податкова декларація за серпень 2009 року реєстраційний номер звіту № 9001043860 від 16.09.2009, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 12594,00 грн.;

- податкова декларація за лшистопад 2009 року реєстраційний номер звіту № 9002257596 від 18.12.2009, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 107621,00 грн.;

- податкова декларація за грудень 2009 року реєстраційний номер звіту № 9002597628 від 19.01.2010, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 81958,00 грн.;

- податкова декларація за січень 2010 року реєстраційний номер звіту № 9000279680 від 18.02.2010, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 27728,00 грн.;

- податкова декларація за лютий 2010 року реєстраційний номер звіту № 9000638016 від 18.03.2010, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 9649,00 грн.;

- податкова декларація за березень 2010 року реєстраційний номер звіту № 9001146160 від 19.04.2010, де сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку становить 13500,00 грн. Позивач зазначив, що ДПІ в м. Суми були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечували та просив в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке.

Враховуючи що на даний час тривають перевірки контрагентів позивача, та на підставі аналізу положень п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.10.2 ст. 10, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), п. 19 ст. 2. ст. 9 Бюджетного кодексу України, Державна податкова інспекція в м. Суми вважає передчасним здійснення бюджетного відшкодування заявленої в адміністративному позові суми, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом”.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, в Законі України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168 /97-ВР “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України від 03.04.97р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

За змістом Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Державна податкова інспекція в м. Суми вважає, що заявлені ТОВ “АХ” позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства Сумської області суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необгрунтованими.

Відповідач 2 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пунктом 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., передбачено, що для органів Державного казначейства законними підставами проведення відшкодування податку на додану вартість з бюджету на користь платників податку є висновки податкових органів, підтверджені реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, або рішення суду. Таким чином, Головне управління Державного казначейства як орган державної виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо проведення відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України за рішенням суду.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) подавав до ДПІ в м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року та за березень 2010 року із заявами про бюджетне відшкодування ПДВ (т. 1 а.с. 6-45), а саме: декларація за серпень 2009 року заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 12594,00 грн.; декларація за листопад 2009 року заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 107621,00 грн.; декларація за грудень 2009 року заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 81958,00 грн.; декларація за січень 2010 року заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 27728,00 грн.; декларація за лютий 2010 року заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 9649,00 грн.; декларація за березень 2010 заявлена сума відшкодування податку на додану вартість 13500,00 грн.

Як зазначає в своєму запереченні відповідач 1, вказані вище суми не відшкодовані позивачу в звязку з тим, що на даний час тривають перевірки контрагентів позивача по ланцюгу до виробника.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та контрагентами, які зазначені в актах перевірки підтверджується укладеними між ними угодами. Оплата за поставлений товар здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями.

В підтвердження факту поставки товару, надання послуг, у відповідності з вимогами пп. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), підприємствами контрагентами позивача було надано податкові накладні (т. 2 а.с. 37, 39, 41, 43-45, 47-52, 54-59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75-76, 78-80, 82-85, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102-109, 113-151, 159-187, 189, 191, 193, 195, 197-231, 233; т. 3 а.с. 2-3, 5, 7-10, 12-19, 22-27, 29-41, 44-97, 104, 106, 108, 112-113, 115-116, 118-125, 128-131, 133-160, 166-175, 177-182, 184-185, 187-222).

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з актів перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого поданого кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з матеріалів справи податковий орган не довів суду навіть факт несплати податку на додану вартість контрагентами в ланцюгу постачання, а лише посилається на неможливість здійснити відповідні перевірки. Також, податковий орган не надав суду доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону, не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, позивач сформувавподатковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи, а відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" до Державної податкової інспекції в місті Суми, головного управління державного казначейства України в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України (Головного управління Державного казначейства в Сумській області - м. Суми, вул. Воскресенська, 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" (40021, м. Суми, вул. Кірова, 211/1, кв. 16, код 33390217, іпн 333902118194, свідоцтво № 25781410, п/р 2600217791 в Райффазен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 253050,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (Головного управління Державного казначейства в Сумській області - м. Суми, вул. Воскресенська, 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" (40021, м. Суми, вул. Кірова, 211/1, кв. 16, код 33390217, іпн 333902118194, свідоцтво № 25781410, п/р 2600217791 в Райффазен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805) судовий збір в розмірі 1700,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 29 червня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек