Постанова № 16577958, 04.07.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2216/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 12.03.2011 року № 0000332300.

В своєму позові, а також у додаткових поясненнях позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Теплодаренерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року було складено акт перевірки, яким встановлено порушення пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3, пп.7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: товариство при отриманні дотацій з місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації 100103 збільшено суму грошового зобовязання за платежем 3014010100, податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 75233,63 грн. Податкове повідомлення-рішення, прияйте на підставі цього акту перевірки, позивач вважає помилковим. З цього приводу позивач зазначив, що ним отримувалась дотація на відшкодування збитків за послуги з теплопостачання міста у сумі 400000,00 грн., які призначені на покриття збитків підприємства, повязаних з наданням зазначених послуг. На протязі звітного періоду позивач здійснював виробництво та продаж теплової енергії для потреб населення, які є обєктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%, тому суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням вищевказаних послуг, були їм віднесені до складу податкового кредиту. Перерахування бюджетних дотацій здійснювалось для покриття понесених витрат в процесі виконання своїх статутних завдань, тому бюджетна дотація не є продажем товарів, у звязку з чим не повинні включатися до податкового кредиту (пп. 7.4.2., 7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Крім того, чинним законодавством не встановлено винятків з визначеного ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядку формування податкового кредиту і податкових зобовязань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація населенню яких здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків. Позивач у звітному періоді здійснював лише оподатковувані операції з продажу послуг теплопостачання. Крім того, позивач зазначає, що отримані ним бюджетні кошти вважаються його власними коштами, у звязку з чим товари (послуги) або основні фонди, придбані за рахунок коштів, вважаються придбаними безпосередньо платником і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть біти включені до складу податкового кредиту.

Відповідач надав заперечення (а.с. 51-53), в яких зазначив, що підприємством за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1215233 грн. За перевіряє мий період підприємство отримувало дотації з місцевого бюджету у сумі 400000,00 грн., які є дотації житлово-комунальним господарствам згідно з рішеннями Теплодарської міської ради «Про надання дотації на покриття різниці тарифів ТОВ «Теплодаренерго»для відшкодування збитків за послуги газопостачання міста, які проводились за кодом бюджетної класифікації видатків «100103». Покриття планово-дотаційним фінансуванням з міського бюджету частини витрат, що не відшкодовуються діючими тарифами, передбачено п. 2.1. Статут позивача. Відповідно до пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на до дану вартість» виплати у грошовій формі дотацій за рахунок бюджетів не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. У звязку з цим підприємство повинно корегувати податковий кредит відповідно до пп. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 зазначеного Закону, яким передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. У звязку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту за перевіряємий період на 60189.90 грн. Крім того, відповідачем надані додаткові пояснення (а.с. 69), в яких визначений розрахунок необхідного проведення коригування податкового кредиту з боку позивача, який не був ним здійснений.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

У період з 23.12.2010 року по 04.02.2011 року державною податковою інспекцією у Біляївському районі проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Теплодаренерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.02.2011 року № 209/23/32483079 (а.с. 8-19).

Зазначеним актом було встановлено порушення ТОВ «Теплодаренерго»пп. 3.2.7. п.3.2 ст. 3, пп. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 60186,90 грн. за перевіряємий період, у тому числі за грудень 2009 року 34501,7 грн., за лютий 2010 року 16814,82 грн., за червень 2010 року 8870,38 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 року № 0000332300, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Теплодаренерго»з податку на додану вартість у сумі 75233,63 грн., в тому числі за основним платежем 60186,9 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 15046,73 грн. (а.с. 7).

Відповідно до п. 2.1. Статуту ТОВ «Теплодаренерго»основною метою діяльності Товариства є задоволення потреб населення в різного роду послугах, товарах народного споживання, продукції різноманітного призначення, шляхом здійснення комерційної діяльності для задоволення потреб учасників товариства та одержання прибутку. Згідно з п. 2.2. Статут предметом діяльності підприємства. Зокрема, є виробництво, передача та постачання електроенергії за нерегульованим тарифом, виробництво та постачання теплової енергії.

В акті перевірки встановлено та не заперечувалось позивачем, що протягом перевіряємого періоду ним придбавались матеріали для забезпечення виробничого процесу, газу, води, солі для виробництва власної теплової та електричної енергії, використання послуг МКП «Теплодарводоканал»в обслуговуванні теплових мереж, регламентні роботи для запуску турбіни, оплата за транспортування електричної енергії в мережах ВАТ «Одесаобленерго», перевірка приладів, телефонні переговори, вивіз сміття.

Суми ПДВ, сплачені постачальникам зазначених товарів (послуг, робіт), сплачені позивачем під час їх придбання на підставі відповідних податкових накладних позивач відносив до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Згідно із ст. 9 вказаного Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлює порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. Згідно із нормами цієї статті виконавці (виробники) здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям (виробникам) різницю між затвердженим розміром цін (тарифів) та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Згідно зі ст. 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Відповідно до пп. 2 п. «а»ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 15.12.2009 року № 515/В-09 та від 23.01.2009 року № 6/В-09 «Про надання дотації на покриття різниці тарифів ТОВ «Теплодаренерго»для відшкодування збитків на послуги теплопостачання для населення міста»ТОВ «Теплодаренерго»було надано дотації у загальній сумі 400000,00 грн. (по 200000, 00 грн. відповідно до кожного із зазначених рішень) на покриття різниці тарифів на житлово-комунальні послуги для населення міста (а.с. 22-23).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний у момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, умовою віднесення сум ПДВ, сплачених постачальникам товарі (послуг, робіт) до складу податкового кредиту, є використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

Згідно з пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Так, перевіркою встановлено, що придбані товари (роботи, послуги), суми ПДВ у звязку з придбанням яких віднесені позивачем до складу податкового кредиту, використовувались ним для здійснення його статутної діяльності, а саме - надання послуг населенню міста з теплопостачання, які є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Разом з тим, частина видатків відшкодовувалась за рахунок дотацій з місцевого бюджету, які відповідно до пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»відносяться до переліку операцій, які не є обєктом оподаткування.

Операції з надання позивачем населенню послуг теплопостачання здійснювались за регульованим тарифом, що передбачало покриття збитків за рахунок дотацій. Тобто, частина товарів (робіт, послуг), які придбавались позивачем з метою надання ним послуг теплопостачання, та під час придбання яких ним формувався податковий кредит, використовувалась позивачем в оподатковуваних операціях з надання населенню послуг теплопостачання, що передбачало сплату ними сум ПДВ за такі послуги. Разом з тим, застосування регульованого тарифу передбачає, що під час придбання населенням послуг з теплопостачання останнім не покриваються всі витрати позивача, повязані з придбанням товарів (робіт, послуг), необхідних йому для надання таких послуг, тоді як зазначені витрати позивача відшкодовуються органом місцевого самоврядування у вигляді дотації, яка не є обєктом оподаткування ПДВ. Відтак, та частина витрат, що підлягала відшкодуванню за рахунок дотацій з місцевого бюджету, не використовувалась позивачем в оподатковуваних операціях, у звязку з чим сума податкового кредиту, нарахована ним під час придбання товарів (робіт, послуг) з метою здійснення позивачем статутної діяльності, повинна бути скоригована відповідно до положень пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши розрахунок частки податкового кредиту, яка підлягає коригуванню (а.с. 69) та з урахуванням вищезазначеного, суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ у Біляївському районі Одеської області щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 60186,90 грн.

Посилання позивача на той факт, що дотації, призначені для покриття збитків підприємств у звязку з державним регулюванням цін і тарифів та не повязані з компенсацією населенню вартості проданих послуг по теплопостачанню, суд вважає безпідставним, оскільки в даному випадку мова йде про необхідність коригування податкового кредиту у звязку з невикористанням частини придбаного товару (робіт, послуг) з відповідним нарахуванням податкового кредиту в оподатковуваних операціях, що є обовязковою умовою для формування податкового кредиту, а не про необхідність нараховувати ПДВ за реалізовані населенню послуги з теплопостачання.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. З урахуванням зазначеного, відповідачем правомірно визначений розмір штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають застосування за виявлене з боку позивача порушення.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 12.03.2011 року № 0000332300, яким визначено суму податкового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго» з податку на додану вартість у сумі 75233,63 грн., в тому числі за основним платежем 60186,9 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями 15046,73 гривень - відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 04.07.2011 року.

СуддяС.М.Корой

04 липня 2011 року