Постанова № 16577689, 15.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року 09:46                               Справа № 2а-0870/1668/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 17.12.2010 №20-528);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 19.10.2010 №07-01-14-23/6157);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(далі – ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до суду із позовом до Запорізької митниці (далі – відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 28.10.2010 №112000006/2010/002161/1;

визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, від 24.01.2011 №07-02-09-24/592.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) з урахуванням ст. 267 Митного Кодексу України та переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Вважає, що надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, однак митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач частково надав витребувані додаткові документи, а також повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання решти додатково витребуваних документів з поясненням причин неможливості їх подання. Крім того позивач звернув увагу суду на той факт, що підприємством за вересні 2010 року місяці ввозився ідентичний товар, при цьому його вартість була визначена за 1 методом та сумнівів у відповідача не виникало. Також зазначив, що товар був випущений у вільний обіг під гарантію. Під час гарантійний зобов’язань відповідач не вживав додаткових заходів щодо отримання відомостей для проведення перевірки, проте зробив висновок про неможливість застосування митної вартості товару за ціною угоди. Такі рішення відповідача представник позивача вважає протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладений у запереченнях на адміністративний позов від 16.05.2011. Зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення та виникли сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у наданих документах. Після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом надані не всі додаткові документи на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п.14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару, проте позивач не надав всі витребувані документи. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №3, відповідно до ст. 269 МК України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості подібного товару. Вважає оскаржувані рішення правомірними та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

01.09.2010 між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та фірмою «International group (I.T.G) S.A.» (Швейцарія), (Продавець) укладено контракт № ВП.1323.37515.10.80И (далі –сКонтракт), відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов’язання продати та поставити на умовах DAF, кордон Польща–Україна, прикордонна станція Ізов, а Покупець оплатити та прийняти кокс грубий доменний кам’яновугільний (далі – товар), кількість, скорочений опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту.

На виконання умов Контракту у жовтні 2010 року Продавець поставив товар загальною кількістю 2180,68 тонни вартістю 310,00 доларів США за тону.

При митному оформленні товару, який був поставлений за умовами контракту позивач подав митному органу ВМД №112030000/2010/027011 від 27.10.2010 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі – МК України) в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) – 310,00 доларів США за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті (специфікація №1 до Контракту) на умовах поставки DAF, кордон Польща–Україна, прикордонна станція Ізов, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ "Запоріжсталь" у повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5,7 “Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”, який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, а саме:

контракт № ВП.1323.37515.10.80И від 01.09.2010 з специфікацією № 1;

ВМД, заявлена по контрактній вартості №112030000/2010/027011 від 27.10.2010;

рахунки-фактури від 27. 90.2010 №238, від 29.09.2010 №239, від 01.10.2010 №240, від 05.10.2010 №242, від 07.10.2010 №246, від 11.10.2010 №244, від 13.10.2010 №245 з вартості товару у розмірі 310,00 доларів США за тону;

висновки по контролю якості №PGL/TC/DEW/285A/10 від 04.10.2010, №PGL/TC/DEW/280A/10 від 01.10.2010, №PGL/TC/DEW/291A/10 від 12.10.2010, №PGL/TC/DEW/293A/10 від 15.10.2010, №PGL/TC/DEW/295A/10 від 18.10.2010, №PGL/TC/DEW/289A/10 від 07.10.2010 на кокс грубий кам'яновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»;

сертифікати походження №PL/MF/AE 0019853 від 06.10.2010, №PL/MF/AE 0019854 від 06.10.2010, №PL/MF/AE 0019856 від 07.10.2010, №PL/MF/AE 0019857 від 07.10.2010, №PL/MF/AE 0019858 від 09.10.2010, №PL/MF/AE 0019859 від 09.10.2010, №PL/MF/AE 0019720 від 02.10.2010, №PL/MF/AE 0032868 від 02.10.2010, №PL/MF/AE 0019862 від 14.10.2010, №PL/MF/AE 0019865 від 16.10.2010;

ДМВ-1 до ВМД 112030000/2010/027011 від 27.10.2010;

висновок ДП «Держзовнішінформ» №7/566 від 14.09.2010;

інвойси третьої особи №Р-13/08/2010 від 01.10.2010, №Р-13/07/2010 від 01.10.2010, №Р-13/09/2010 від 02.10.2010, №Р-13/10/2010 від 05.10.2010, №Р-13/11/2010 від 06.10.2010, №Р-13/12/2010 від 06.10.2010, №Р-13/13/2010 від 07.10.2010, №Р-13/14/2010 від 07.10.2010, №Р-13/15/2010 від 09.10.2010, №Р-13/16/2010 від 09.10.2010, №Р- 13/17/2010 від 13.10.2010, №Р-13/18/2010 від 16.10.2010;

експортні ВМД №MRN 10PL303030E0015181 від 05.10.2010, №MRN 10PL303030E0015221 від 06.10.2010, №MRN 10PL303030E0015248 від 06.10.2010, №MRN 10PL303030E0015304 від 07.10.2010, № MRN 10PL303030E0015347 від 07.10.2010, №MRN 10PL303030E0015403 від 09.10.2010, №MRN 10PL303030E0015446 від 09.10.2010, № MRN 10PL303030E0015628 від 14.10.2010, № MRN 10PL303030E0015828 від 16.10.2010,;

комерційні акти №7070/2010 від 01.10.2010, №7096/2010 від 01.10.2010, №7203/2010 від 06.10.2010, №7216/2010 від 06.10.2010, № 7235/2010 від 07.10.2010, №7238/2010 від 07.10.2010, №7268/2010 від 09.10.2010, №7286/2010 від 09.10.2010, №7394/2010 від 13.10.2010, №7453/2010 від 16.10.2010, №7121/2010 від 02.10.2010, №7176/2010 від 05.10.2010;

лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» №9-11/1094950 від 15.10.2010 з роз'ясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу;

лист фірми «International group (I.T.G) S.A. №V1366 від 08.10.2010 про відмову у надані калькуляції вартості коксу, прайсу виробника, договору з третіми особами, оскільки інформація є комерційною таємницею та не розголошується;

меморіальний ордер № 1061.5.1003 від 05.10.2010;

технічна специфікація виробника вх. № 95/199 від 21.09.2010р. на кокс грубий кам'яновугільний доменний.

На підставі п.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 №1766 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок №1766)Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала:

договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідні бухгалтерські документи, на підставі яких проведена оплата за заявлений товар, документи на підставі яких проведена оплата, бухгалтерська накладна на баланс;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

інформація зовнішньоторгових та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;

інші документи за бажанням декларанта.

На таку вимогу відповідача позивач надав витребувані документи та пояснення, а саме:

лист фірми «International group (I.T.G) S.A. №V1366 від 08.10.2010 про відмову у надані калькуляції вартості коксу, прайсу виробника, договору з третіми особами, оскільки інформація є комерційною таємницею та не розголошується. Товар, заявлений у ВМД №112030000/2010/027011 від 27.10.2010 поставлявся без брокерських/посередницьких послуг (згідно контракту). Під вказану ВМД заявлено меморіальний ордер №1061.5.1003 від 05.10.2010р. про оплату за контрактом. Бухгалтерська документація, що свідчить про взяття товару на баланс за заявленою ціною підприємства відсутня, бо товар ще не оприбутковано на підприємстві;

специфікація, згідно якій поставлявся товар, надана з ВМД №112030000/2010/027011 від 27.10.2010 разом з контрактом. Прайс-лист виробника надати неможливо, про що свідчить лист фірми «International group (I.T.G) S.A. №V1366 від 08.10.2010;

висновки про якісні/вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованим експертними організаціями на цей час надати неможливо;

товар, заявлений у ВМД №112030000/2010//027011 від 27.10.2010 не є біржовим, тому інформація організацій відсутня;

за бажанням декларанта надані та заявлені у ВМД №112030000/2010//027011 від 27.10.2010 лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» №9-41/1094950 від 15.10.2010 про якісні характеристики поставленою товару: сертифікат, виданий Бюро Верітас «Україна» №770201 від 01.10.2010р., що підтверджує якість заявленого коксу.

Інші запитувані документи ВАТ «Запоріжсталь» не подало, як пояснив позивач та як встановлено судом, у зв'язку з тим, що вимога щодо їх подачі була висунута без врахування фактичних обставин та правовідносин, що склалися між ВАТ «Запоріжсталь» та фірмою «International group (I.T.G) S.A.».

Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п. 14 Порядку №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод №3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що винесено відповідне Рішення про визначення митної вартості товару від 28.10.2010 №11200006/2010/002161/1.

Як вбачається зі змісту прийнятого рішення підставами неприйняття митної вартості визначеної декларантом є те, що неможливо застосувати метод №1 в зв'язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, Метод №2 не застосований в зв'язку з невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик. Також зазначається, що консультація була проведена з декларантом, а при визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операцій з подібними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього ВМД №110050002/2010/361 від 26.10.2010, №113030000/2010/17753 від 30.09.2010, №113030000/2010/17769 від 30.09.2010, №113030000/2010/18428 від 09.10.2010, №113030000/2010/18857 від 11.10.2010, №113030000/2010/18673 від 13.10.2010, №110050002/2010/412 від 27.10.2010.

Враховуючи факт видання Запорізькою митницею спірного рішення та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, позивач звернувся листом від 28.10.2010 №95/2064688 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, на що листом від 01.11.2010 №07-02-09-24/6536 Запорізька митниця надала згоду.

Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено по ВМД від 03.11.2010 №112030000/2010/027754.

Судом встановлено та представниками сторін не заперечується факт того, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві щодо підтвердження заявленої митної вартості.

ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом від 12.01.2011 №95/2001895 до Запорізької митниці із проханням переглянути рішення про визначення митної вартості товару та надало додатково документи в підтвердження первино заявленої митної вартості, а саме:

ВМД № 112030000/2010/027754 від 03.11.2010 та ДМВ-2 № 112030000/2010/027754 від 03.11.2010;

рішення про визначення митної вартості №112000006/2010/002161/1 від 28.11.2010;

меморіальний ордер від 18.11.2010 №1231.5.271 з відміткою банку про сплату 82625,23дол.США за рахунками №244 на користь продавця за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

меморіальний ордер від 08.11.2010 №1186.5.1003 з відміткою банку про сплату 187 700дол.США за рахунками №238, №239, №240 на користь продавця за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

меморіальний ордер від 10.11.2010 №1197.5.86 з відміткою банку про сплату 173648,09дол.США за рахунками №238, №239, №240 на користь продавця за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

рахунки від 27.09.2010 №238, від 29.09.2010 №239, від 01.10.2010 №240, від 11.10.2010 №244.

Проте, Запорізька митниця листом від 24.01.2011 №07-02-09-24/592 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, оскільки підприємством не надані додаткові документи.

Крім того, судом встановлено, що база даних ЄАІС ДМСУ містить інформацію щодо ідентичних товарів, які проходили митне оформлення в 2010 році. Як вбачається із витягів бази та не заперечується представником відповідача ВАТ «Запоріжсталь» проводило митне оформлення даного товару по даному контракту за ціною відповідно до умов контракту - 310 долл. США за тонну (ВМД №112030000/2010/023933 від 29.09.2010, №112030000/2010/024591 від 30.09.2010), проте указаний факт під час застосування відповідачем третього методу визначення митної вартості товару не врахований.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем рішеннями позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.259 МК України митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості, означає що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати –якщо неможливо застосувати метод 3 – у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до ст.267 Митного кодексу України, згідно якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме метод №1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію. При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту, специфікацій, рахунків-фактур, виставлених інвойсів та інших документів постачальника, що не суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на досліджених судом матеріалах. При цьому, митний орган не висловив будь-яких зауважень щодо достовірності та змістовності поданих декларантом документів, що свідчить про те, що у митного органу не виникало обґрунтованих сумнівів стосовно правомірності визначеної декларантом митної вартості.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано всі наявні у нього та необхідні додаткові документи. Однак у спірному випадку Запорізька митниця відразу застосувала метод № 3, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Відповідно до п. 7 Порядку №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено та наявними у справі докази підтверджено, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод оцінки №1).

Пунктом 11 Порядку №1766 встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому саме формулювання вказаної норми – «Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися» – вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом документів.

Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачений п. 11 Порядку №1766, митний орган навіть не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Таким чином, з дій митного органу та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у митного органу даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість товару. Також не можливо встановити в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, первинно поданий позивачем та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за методом №3.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до виникнення між сторонами цього спору, ВАТ «Запоріжсталь» проводило митне оформлення даного товару по даному контракту за ціною відповідно до умов контракту - 310 долл. США за тонну (ВМД №112030000/2010/023933 від 29.09.2010, №112030000/2010/024591 від 30.09.2010). Зазначена ВДМ відображена у витязі із бази даних ЄАІС ДМСУ, проте не взята відповідачем до уваги під час митного оформлення товару.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не врахований факт того, що у позивача існувала об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю, а тому цей факт не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Крім того відповідачем під час митного оформлення товару не взято до уваги висновок ДП «Держзовнішінформ» від 14.09.2010 №7/566, згідно якому ДП «Держзовнішінформ» вважає, що ціни на товар є прийнятними.

Відповідно Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну, затвердженого спільним Наказом Міністерства економіки України та Державної митної служби України від 01.02.2007 №20/85 «Держзовнішінформ» може проводити аналіз цін товарів для визначення митної вартості товарів. Інформація «Держзовнішінформ» має враховуватись в роботі Державною митною службою України, однак, у даному випадку така інформацію митницею не була взята до уваги.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства та матеріали справи суд вважає, що рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 28.10.2010 №112000006/2010/00161/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, від 24.01.2011 №07-02-09-24/592, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст.264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Після надання банком гарантій, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг.

Згідно із положеннями ст. 264 МК України наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008 затверджений Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезені їх на митну територію України (далі – Порядок №230).

Порядком №230 передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у дводенний термін. При наданні згоди, митний орган обов’язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон, митний орган, у разі необхідності, повідомляє декларанта про терміни здійснення контролю на підставі статті 60 МК України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», інших нормативно-правових актів (п.12. Порядку №230).

В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених ст.41 МК України, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов’язаний подати (п.13-14 Порядку №230).

За результатами перевірки, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

Запорізька митниця прийняла рішення від 01.11.2010 №07-02-09-24/6536 щодо можливості випуску товарів, які імпортовані по контракту під гарантійні зобов’язання - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов’язкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням від 28.10.2010 №112000006/2010/00161/1.

Порядком № 230, передбачено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом від 12.01.2011 №95/2001895 із проханням переглянути рішення про визначення митної вартості товару за третім методом та надало додаткові документи для підтвердження митної вартості. Проте, Запорізька митниця листом від 24.01.2011 №07-02-09-24/592 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, оскільки підприємством не надані додаткові документи документи.

Пунктом 13 Порядку №230 встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. При цьому, форма (п.14 Порядку № 230)

При цьому, форма такого рішення, реквізити, які воно має містити ні указаним Порядком, ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначається. Тобто, Порядком №230 чітко визначений обов’язок митного органу прийняти рішення та повідомлення декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Зі змісту листа митного органу від 24.01.2011 №07-02-09-24/592 вбачається, що відповідач повідомив позивача про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості.

Аналізуючи вище викладене, суд не погоджується із твердженням представника відповідача, що указаний лист не є рішенням. Жодного іншого рішення щодо можливості чи неможливісті застосування митної вартості, заявленої декларантом відповідач не приймав, а тому указаний документ є рішенням митного органу, яке викладене у листі, оскільки саме цим листом позивач був поінформований про неможливість застосування заявленої ним митної вартості товару.

Ураховуючи зазначене суд вважає, що рішення відповідача про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 28.10.2010 №112000006/2010/002161/1.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, від 24.01.2011 №07-02-09-24/592.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 6,80грн. (шість грн.80 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 24.06.2011.

Суддя                     (підпис)                               Ю.В.Калашник