Рішення № 16572166, 30.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.11 Справа№ 5015/2881/11

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віко Тех»,

с. Слобідка,

до відповідача:Державного підприємства «Турківське лісове господарство», м. Турка,

про: стягнення 16225,00 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. б/н від 12.05.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Віко Тех»до Державного підприємства «Турківське лісове господарство»про стягнення 18186,00 грн. Ухвалою від 27.05.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.06.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов домовленості не поставив товар. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою повернути сплачені кошти у сумі 15706,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 374,00 грн. 3% річних, 1934,00 грн. пені, 172,00 грн. інфляційних.

В судове засідання 14.06.2011 р. представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 27.05.2011 р. виконав, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 14.06.2011 р. представник відповідача не зявився. Після закінчення судового засідання через канцелярію суду подав відзив на позов, яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити, повідомив, що сплив термін позовної давності.

В судовому засіданні 14.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 30.06.2011 р.

В судове засідання 30.06.2011 р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 30.06.2011 р. представник відповідача не зявився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.12.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Віко Тех»перераховано на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Турківського лісового господарства»кошти у розмірі 15000,00 грн., як попередню оплату за лісоматеріали та 29.08.2006 року перераховано кошти у розмірі 3000,00 грн. як попередню оплату за «пиловник»другого сорту, про що свідчать виписки з особового рахунку позивача від 28.12.2005 р. та від 31.08.2006 р.

Згідно товарно транспортної накладної №0002034 від 06.08.2006 р. відповідачем було відвантажено позивачу продукцію на суму 2293,98 грн. (є в матеріалах справи).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 05.10.2009 року відповідачем визнано заборгованість перед позивачем у розмірі 15706,00 грн., про що свідчить підпис директора підприємства та печатка відповідача.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію 21.06.2010 р. №92 з проханням повернути кошти в сумі 15706,00 грн.

На день розгляду справи, відповідач заборгованість у сумі 15706,02 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як встановлено під час розгляду справи, позивач здійснив попередню оплату за лісоматеріали, проте відповідачем не виконано свого обовязку в частині поставки лісоматеріалу. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 15706,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За нормою ст. 257 ЦК Украйни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення своїх прав.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В судовому засіданні встановлено, що підписання сторонами акту звірки розрахунків від 05.10.2009 р. свідчить про визнання відповідачем боргу, а отже, виходячи з приписів ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності 05.10.2009 р. перервався та почався заново. З урахуванням цього зроблено висновок, що позивач звернувся з позовом до суду в межах позовної давності і підстави для відмови в позові з мотивів спливу строку позовної давності відсутні.

Згідно відзиву на позовну заяву від 14.06.2011 р., відповідач визнає заборгованість перед позивачем у сумі 15706,02 грн., як залишок коштів отриманих від позивача 26.12.2005 р. в сумі 15000,00 грн. та 29.08.2006 р. в сумі 3000,00 грн. Таким чином, судом встановлено, що вище зазначений акт звірки взаєморозрахунків від 05.10.2009 року є доказом саме по даній господарській операції, згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем складає 15706,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК україни, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 172,00 грн. інфляційних втрат та 374,00 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами у справі не було укладено письмового договору та не встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню. Тому, вимоги позивача про стягнення 1934,00 грн. пені є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки позов задоволено частково, судові витрати слід покласти на відповідача та позивача пропорційно в частині задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 251, 256, 257, 264, 267, 530, 625, 693 ЦК України, ст.1 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" ст. ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Турківське лісове господарство»(адреса: вул. Шевченка, 30, м. Турка, Турківський район, 82500; ідент. код 00992409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко Тех» (адреса: вул. Возєднання, 8, с. Слобідка, Стрийський район, 82462; ідент. код 30933581) 15706,00 грн. заборгованості, 374,00 грн. 3% річних, 172,00 грн. інфляційних витрат, 162,30 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 210,55 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені в розмірі 1934,00 грн. відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Синчук М.М.