Рішення № 16572159, 10.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11 Справа№ 5015/1641/11

за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Новороздільської міської ради

до відповідача: акціонерного товариства «Автобудсервіс»

про стягнення заборгованості за договором

ціна позову: 56343,59грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від прокурора Яворський Я.Т., прокурор відділу;

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреності в матеріалах справи;

від відповідача Яценко В.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Новороздільської міської ради з позовом до акціонерного товариства «Автобудсервіс»про стягнення заборгованості за договором; ціна позову 56343,59грн., в тому числі 26288,98грн. основного боргу, 29253,15грн. пені, 801,46грн. 3% річних.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем (Власником) та Відповідачем (Землекористувачем) укладено договори на сервітутне використання земельних ділянок, зобовязання за якими в частині оплати Відповідачем порушено, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1641/11 від 28.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 45хв. 28.04.2011р. В судовому засіданні 28.04.2011р. оголошувалась перерва.

Представникам Учасників оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Гсоподарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/1641/11 від 28.03.2011р., яка скерована Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники Позивача в судове засідання зявились, позовні вимоги підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва та довідки про включення Сторін в ЄДРПОУ.

Також, 06.05.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло пояснення Позивача по суті спору, до якого долучено копії наступних документів: рішення Новороздільської міської ради №549 від 18.12.2009р. та додаток до нього (Положення про оренду земельних ділянок у м.Новий Розділ та порядок встановлення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками); додаткову угоду №1 до договору про сервітутне землекористування №14-09 від 28.01.2009р.; розрахунки №2 розміру орендної плати; інформації (витяги) з технічної документації; додаткову угоду №1 до договору №15-09 від 28.01.2009р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано копію витягу з наказу Відповідача №31-А від 11.07.2007р. та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні протягом розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 26288,98грн. основного боргу.

Рішенням Новороздільської міської ради №549 від 18.12.2008р. затверджено Положення «Про оренду земельних ділянок у м.Новий Розділ та порядок встановлення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками»(далі Положення).

Окрім іншого, у п.3.1 Положення зазначено, що для ефективного використання земельних ресурсів, що належать територіальній громаді м.Новий Розділ, та забезпечення своєчасних надходжень до бюджету встановлено платне сервітутне землекористування за фактичне користування, що оформляється у вигляді цивільно-правових договорів на термін двох років у випадках, в тому числі, тривалості оформлення правовстановлюючих документів (на час виготовлення технічної документації на землю).

Додатком до Положення затверджено примірник договору про сервітутне землекористування, згідно якого оформлено договір №14-09 та договір №15-09 від 28.01.2009р.

28.01.2009р. між Позивачем (Власник) та Відповідачем (Землекористувач) укладено договір №14-09 на сервітутне землекористування (далі Договір 1), відповідно до п.1 якого, Власник на підставі рішення Новороздільської міської ради №549 від 18.12.2008р. встановлює сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку площею 5750м2, яка знаходиться у м.Новий Розділ, вул.Гірнича, 8.

Також, 28.01.2009р. між Позивачем (Власник) Відповідачем (Землекористувач) укладено договір №15-09 на сервітутне землекористування (далі Договір 2), відповідно до п.1 якого, Власник на підставі рішення Новороздільської міської ради №549 від 18.12.2008р. встановлює сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку площею 4280м2, яка знаходиться у м.Новий Розділ, вул.Промислова, 7.

Відповідно до п.п.3.1 Договору 1 та Договору 2, встановлено плату за сервітутне землекористування за місяць (за Договором 1 1053,54грн., за Договором 2 784,2грн.) і наведено розрахунки, які, згідно зазначених п.п.3.1, є невідємною частиною Договорів.

Згідно Додаткової угоди №1від 25.01.2010р. до Договору 1, плата за сервітутне користування становить 1115,36грн. за місяць і наводиться в розрахунку 2. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 25.01.2010р. до Договору 2, встановлено плату за сервітутне користування в розмірі 830,21грн. (розрахунок №2 додається).

Згідно п.п.3.2, 3.3 Договорів, плату за сервітутне землекористування Землекористувач сплачує на рахунок Власника до 30-го числа місяця, наступного за звітним; розмір плати за сервітутне землекористування не є сталим і змінюється у звязку з щорічною індексацією грошової оцінки та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів.

Відповідно до п.п.В п.5.1 Договорів, Землекористувач зобовязаний своєчасно вносити плату за сервітутне землекористування.

Відповідно до п.п.2.1 Договорів, Договір про сервітутне землекористування набуває чинності з 21.01.2009р. і діє до 31.12.2010р. (на час виготовлення технічної документації на земельну ділянку).

Відповідно до розрахунків заборгованості за Договорами, сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 26288,98грн., в тому числі 15070,96грн. за Договором 1 та 11218,02грн. за Договором 2.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування В Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч.1 ст.648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем за Договорами, чи здійснення повної або часткової оплати зазначеного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 26288,98грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо доводів Відповідача про безпідставність зазначення розміру місячної орендної плати за Договором 1 в розмірі 1115,36грн., та за Договором 2 830,21грн. суд зазначає, що як наведено вище, розмір плати збільшено згідно Додаткових договорів №№1 від 25.01.20101р., які підписані, в тому числі Відповідачем, що визнано представником Відповідача в судовому засіданні.

Аналогічно спростовуються доводи Відповідача про неправильність нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Щодо стягнення 459,46грн. та 342грн. 3% річних.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунки 3% річних за Договором 1 та Договором 2, які проведені за період існування боргу по січень 2011р., вихідними даними для яких, в тому числі, є розмір боргу за відповідні періоди та розмір відсотків 3% річних.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що такі проведені невірно.

Так, в розрахунках як суму боргу, з якої розраховано 3 % річних за лютий 2010р. зазначено борг у розмірі 1115,36грн. (за Договором 1) та 830,21грн. (за Договором 2).

Проте, зазначені розміри місячної орендної плати встановлені наведеними вище Додатковими договорами від 25.01.2010р., згідно яких, ці розміри встановлені з 01.01.2010р.

Згідно ж п.п.3.2 Договорів, плату за сервітутне землекористування Землекористувач сплачує на рахунок Власника до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно, першим днем прострочення оплати боргу за січень 2010р. буде 01.03.2010р., відтак, при розрахунку розміру 3% річних за лютий 2010р. слід виходити з розміру нарахованої місячної орендної плати, встановленої за грудень 2009р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 798,23грн. (457,61грн. за Договором 1 та 340,62грн. за Договором 2), в частині стягнення 3,23грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 16770,25грн. та 12482,9грн. пені.

В додатках до позовної заяви Позивачем надано розрахунки пені, проведені за період з квітня 2009р. по січень 2010р., вихідними даними для яких є, в тому числі, борг за відповідний період, та коефіцієнт 0,003 (згідно п.п.6.3 Договору).

Відповідно до п.п.6.3 Договорів, за прострочення плати за сервітутне землекористування нараховується пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У п.6.3 Договорів передбачено розмір відсотків, у якому стягується пеня.

Перевіривши правильність проведених розрахунків пені суд зазначає, що такі проведені невірно виходячи з наступного.

1.Так, в розрахунках як суму боргу, з якої розраховано пеню за лютий 2010р. зазначено борг у розмірі 1115,36грн. (за Договором 1) та 830,21грн. (за Договором 2).

Проте, зазначені розміри місячної орендної плати встановлені наведеними вище Додатковими договорами від 25.01.2010р., згідно яких, ці розміри встановлені з 01.01.2010р.

Згідно ж п.п.3.2 Договорів, плату за сервітутне землекористування Землекористувач сплачує на рахунок Власника до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно, першим днем прострочення оплати боргу за січень 2010р. буде 01.03.2010р., відтак, при розрахунку розміру пені за лютий 2010р. слід виходити з розміру нарахованої місячної орендної плати, встановленої за грудень 2009р.

2.Крім того, як зазначено вище, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно, Позивачем невірно застосовано строки проведених розрахунків пені, які перевишують шість місяців з дня, коли зобовязання мало бути виконано.

3.Також, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі заяву про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, зазначену Відповідачем у відзиві, та те, що Позивачем подано позовну заяву до господарського суду Львівської області 25.03.2011р., суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в частині, щодо яких сплив строк позовної давності, а саме, - розрахованих до 25.09.2009р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.3 Договорів, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 14890,24грн. (8536,28грн. за Договором 1 та 6353,96грн. за Договором 2), в частині стягнення 14362,91грн. пені слід відмовити.

Щодо доводів Відповідача про необхідність застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» суд зазначає, що відповідно до Преамбули зазначеного Закону, дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

10.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч1.ст.73 ЗУ”Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 256, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 599,610, 612, 625, 629, 648 Цивільного кодексу України, ст.206 Земельного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства (Автобудсервіс»(81652, Львівська обл., м.Новий Розділ, ідентифікаційний код 13808436) на користь Новороздільської міської ради (81652, Львівська обл., м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 24, ідентифікаційний код 26306854) 26288,98грн. основного боргу, 798,23грн. 3% річних, 14890,24грн. пені.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з акціонерного товариства (Автобудсервіс»(81652, Львівська обл., м.Новий Розділ, ідентифікаційний код 13808436) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 419,77грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31218264700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050003, символ звітності банку-264) 177грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя