Рішення № 16571998, 23.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа№ 5015/2775/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДП Львівський державний завод «Лорта», м. Львів

до відповідача: ПП «Фігурні елементи мощення», м. Львів

про: стягнення 7392,35 грн. боргу

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність №562-141 від 11.02.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДП Львівський державний завод «Лорта», м. Львів до ПП «Фігурні елементи мощення», м. Львів про стягнення 7 392,35 грн. боргу

Ухвалою суду від 24.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2011р. В судовому засіданні 07.06.2011р. оголошувалась перерва до 23.06.2011р.

Представник позивача в судове засідання 23.06.2011р. зявився, вимоги викладені в позовній заяві підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

16.11.2000р. між сторонами у справі укладено Угоду №16/9Ф, відповідно до умов якої між сторонами встановлювались прямі довгострокові господарські відносини по виробництву та поставках продукції, наданні послуг та інших видів діяльності, передбачених установчими документами сторін.

Згідно п. 1.5 Угоди, виконавець (позивач) зобовязувався виготовити якісну продукцію на оснастці замовника (відповідач) в терміни, вказані в специфікакції. Замовник відповідно до п. 2.3 Угоди, після отримання повідомлення виконавця про готовність продукції до відправки в трьохденний термін провести за неї передоплату.

Сторони домовились, що розрахунки за продукцію і послуги проводяться шляхом безготівкового розрахунку через установи банків (п. 2.4 Угоди).

Як стверджує позивач, протягом серпня-жовтня 2008р. ним здійснено поставку продукції на загальну суму 7885, 08 грн. згідно накладної №108 від 28.08.2008р., №109 від 28.08.2008р., №121 від 26.09.2008р., №129 від 08.10.2008р., №131 від 10.10.2008р. Товар передавався уповноваженим особам, вказаних в Довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей.

Крім того, на підтвердження належного виконання зобовязань згідно Угоди, позивач долучив до матеріалів справи копії Податкових Накладних №243 від 28.08.2008р. на суму 2871,00 грн., №256 від 30.09.2008р. на суму 2520,00 грн., №258 від 08.10.2008р. на суму 2448,18 грн., №259 від 10.10.2008р. на суму 45,90 грн.

Однак поставлений товар відповідач оплатив лише в сумі 2000,00 грн. Заборгованість в сумі 5885,08 грн. відповідачем непогашена.

На підтвердження часткової оплати товару позивачем подано копію реєстру кредитових платіжних документів від 02.09.2008р. та 27.07.2009р.

18.05.2009р. позивачем скеровано на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість а також Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2009р.

Як зазначає позивач, відповідачем вказана сума боргу визнана, що підтверджується належно оформленим Актом звірки взаємних розрахунків станом на 1.08.2009р.

Також, позивачем подано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2011р., належним чином скріплений печатками та підписами сторін, відповідно до якого заборгованість в сумі 5885,08 грн. відповідачем залишається непогашеною.

З посиланням на ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 1193,35 грн. інфляційних втрат та 313,92 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 7392,35 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Угоди №16/9Ф від 16.11.2000р., яка по своїй суті є договором поставки товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема Накладною на товар №108 від 28.08.2008р., №109 від 28.08.2008р., №121 від 26.09.2008р., №129 від 08.10.2008р., №131 від 10.10.2008р., Податковою накладною №243 від 28.08.2008р., №256 від 30.09.2008р., №258 від 08.10.2008р., №259 від 10.10.2008р., позивач належно виконав умови Угоди та поставив відповідачу продукцію (товар на загальну суму 7885,08 грн.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач зобовязань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 5885,08 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що він здійснений невірно.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із вказаної вище норми, з врахуванням того, що вимога про погашення заборгованості датована 18.08.2009р., позивач може нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 26.08.2009р.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку, до задоволення підлягають 1006,37 грн. інфляційних втрат та 301,35 грн. 3% річних.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати поставленого товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного Підприємства «Фігурні елементи мощення»(79000, м. Львів, вул. Листопадна, будинок 1, квартира 33. Код ЄДРПОУ 22387235) на користь Державного Підприємства Львівський державний завод «Лорта»(79061, м. Львів, вул. Патона, будинок 1. Код ЄДРПОУ 30162618) 5885,08 грн. основного боргу, 1006,37 грн. інфляційних втрат та 301,35 грн. 3% річних; всього 7192, 80 грн..; 71,92 грн. державного мита та 229,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні 12,57 грн. 3% річних, та 186,98 грн. інфляційних втрат в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя