Рішення № 16571994, 01.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.11                                                                                           Справа№ 5015/1346/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі ЛМКП „Львівтеплоенерго”, м.Львів

До відповідача: Житлово –будівельного кооперативу № 106, м.Львів

Про стягнення 61676,55 грн.

В судове засідання з’явились:

від прокуратури : Панькевич Р.В. - прокурор

від позивача: Негря Г.Ю. –представник

від відповідача : Грицько Н.І. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов прокурором Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі ЛМКП „Львівтеплоенерго” до Житлово –будівельного кооперативу № 106 про стягнення 44602,90 грн. основного боргу, 7556,84 грн. пені, 2143,23 грн. –три відсотки річних та 7373,58 грн. інфляційних нарахувань.

          Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав додаткові пояснення по суті позовних вимог та просив задоволити позовні вимоги з врахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу.

          Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2005 року між ЛМКП „Львівтеплоенерго” та Житлово –будівельним кооперативом № 106 було укладено договір № 3912/ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

На виконання умов договору позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов’язувався оплачувати спожиту теплову енергію в порядку, визначеному договором, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на 14.03.2011 р. основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 44602,90 грн.

Відповідно до п.7.2.3 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 7556,84 грн. та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв’язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості спожитої теплової енергії , позивачем нараховано три відсотки річних в сумі 2143,23 грн. та 7373,58 грн. –інфляційних , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 3912/ф позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу, яку останній зобов’язувався оплачувати на умовах та в порядку, передбаченому договором, однак свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково.

Під час розгляду справи відповідачем в добровільному порядку було погашено основну заборгованість на суму 44602,90 грн., що не заперечується позивачем. В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 2143,23 грн. та інфляційні в сумі 7373,58 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

На підставі п.7.2.3 договору, за несвоєчасну оплату придбаної електроенергії згідно позовних вимог позивачем нарахована пеня в розмірі 7556,84 грн., яку він просить стягнути з відповідача. Щодо стягнення пені, суд вважає за доцільне зменшити її розмір з тих підстав, що відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості із сплати вартості спожитої теплової енергії .

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи вжиття відповідачем заходів по добровільному погашенню понад 44602,90 грн. під час розгляду справи по суті, а також наявність в матеріалах справи доказів, що підтверджують заборгованість інших споживачів електроенергії перед відповідачем, що зумовила виникнення у нього заборгованості перед позивачем, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 75,57 грн.

В решта частині нарахованих позивачем інфляційних і трьох відсотків річних, то вони підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 541,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 12, 33-35, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу № 106 (79060, м. Львів, вул.Пулюя 13/65, код ЄДРПОУ 20850166) на користь ЛМКП „Львівтеплоенерго” (79040,м.Львів, вул.Д.Апостола,1 код ЄДРПОУ 05506460)–75,57 грн.- пені, 7373,58 грн. –інфляційних втрат, 2143,23 грн. –три відсотки річних.

3. Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу № 106 (79060, м. Львів, вул.Пулюя 13/65, код ЄДРПОУ 20850166) в доход державного бюджету України (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) 541,95 грн. –державного мита.

4. Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу № 106 (79060, м. Львів, вул.Пулюя 13/65, код ЄДРПОУ 20850166) в доход державного бюджету України (п/р 31218264700006 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В частині стягнення основного боргу - провадження у справі припинити.

6. В решта частині позовних вимог –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.07.2011 р.

Суддя