Рішення № 16571969, 23.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа№ 1/769-20/367

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, в особі Сокальського відділення № 6333, м. Сокаль, Львівської області,

До відповідача: Багатопрофільного приватного малого підприємства “Сатурн-М”, м. Сокаль, Львівської області,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сокальська державна нотаріальна контора, м. Сокаль, Львівсбкої області,

Про стягнення 7678,00 грн., в т.ч. 5625 грн. 00 коп. - основного боргу та 2053,00 грн. - пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: представник не прибув,

Від відповідача: юрисконсульт С.І. Волошин,

Від третьої особи: нотаріус Хома В.О. п/к.

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Позивач, 31.03.2005р. заявив клопотання про відвід судді Данко Л.С. Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.04.2005р. заяву про відвід судді Данко Л.С. у справі № 1/769-20/367 - відхилено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, в особі Сокальського відділення № 6333, м. Сокаль, до Багатопрофільного приватного малого підприємства “Сатурн-М”, м. Сокаль, Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сокальська державна нотаріальна контора, м. Сокаль, про стягнення 7511 грн. 00 коп., в т.ч. 5625,00 грн. основного боргу, 1886 грн. 00 коп. пені (згідно заяви про уточнення позову від 12.06.2001р. № 53-юр.) та стягнення судових витрат.

Провадження у справі було порушено ухвалою Арбітражного суду Львівської області 29.09.2000р. Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 23.11.2000р. позовну заяву було залишено без розгляду. Постановою першого заступника голови суду від 05.03.2001р. ухвала про залишення позову без розгляду скасована і справу передано на новий розгляд. Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 08.05.2001р. провадження у справі зупинено і матеріали справи направлено в Прокуратуру Львівської області. Ухвалою Господарського суду від 25.07.2002р. поновлено провадження у справі. Справа неодноразового відкладалася з підстав зазначених в ухвалах суду.

30.08.-02.09.2002р. у справі № 1/769-20/367 постановлено рішення у справі, яким визнано Додаткові угоди про зміну умов кредитного договору № 54 від 21 листопада 1996 року, укладеного між Ощадним банком України в особі Сокальського відділення Ощадного банку України № 6333 та Багатопрофільним приватним малим підприємством “Сатурн-М” від 20 травня 1997 року та від 21 серпня 1997 року недійсними, в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв»язку із пропуском строку позовної давності. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2002р. рішення господарського суду Львівської області від 30.08.-02.09.2002р. залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 12 лютого 2003 року рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.-02.09.2002р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2002р. у справі № 1/769-20/367 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Голови господарського суду Львівської області від 27.02.2003р. справу за № 1/769-20/367 передано на розгляд судді Данко Л.С., у зв»язку з чим, ухвалою суду від 27.02.2003р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 28.03.2003р.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 28.03.03р., від 16.05.03р., розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду від 28.05.-06.06.2003р. зупинено провадження у справі з підстав зазначених в ухвалі суду. Ухвалою суду від 28.10.2003р. поновлено провадження у справі і розгляд справи призначено на 18.11.2003р.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2003р. зупинено провадження у справі з підстав зазначених в ухвалі суду. Ухвалою суду від 17.12.2004р. поновлено провадження у справі і розгляд справи призначено на 10.03.2005р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.03.2005р. розгляд справи відкладено на 22.03.05р. та на 31.03.2005р.

Ухвалою господарського суду від 31.03.-25.04.2005р. у справі за ініціативою суду в порядку ст. 27 ГПК України, залучено до участі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сокальську державну нотаріальну контору, м. Сокаль, Львівської області.

Ухвалою господарського суду від 18.05.- 24.05.2005р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Львів, пл. Соборна, 8) на предмет визначення приналежності підпису вчиненого на оригіналах платіжних доручень від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн. на загальну суму 30625 грн. Трісці Ігору Богдановичу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2005р. у зв»язку із поступленням Висновку судово-почеркознавчої експертизи від 12.12.2005р. поновлено провадження у справі і розгляд справи призначено на 25.01.2006р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 08.06.2006р. зупинено провадження у справі до розгляду Сокальським районним судом Львівської області № 2-34/10 за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання недійсним та скасування виконавчого напису.

Згідно розпорядження заступника голови суду від 25.01.2007р. справу № 1/769-20/367 у зв»язку із закінченням повноважень судді Данко Л.С. передано судді О. Довгій.

25.01.2007р. поновлено провадження у справі № 1/769-20/367 та її розгляд призначено на 27.02.2007р. Ухвалою господарського суду від 22.03.2007р. (суддя О.Довга) зупинено провадження у справі до розгляду Сокальським районним судом Львівської області № 2-34/10 за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання недійсним та скасування виконавчого напису № 2-1984 від 22 вересня 1998 року, яка є повязаною із даною справою.

Розпорядженням заступника голови суду від 20.07.2007р. у звязку із поновленням повноважень справу № 1/769-20/367 передано судді Данко Л.С.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.01.2008р. (за заявою позивача) поновлено провадження у даній справі. Ухвалою господарського суду від 29.02.2008р. зупинено провадження у справі до розгляду повязаної з даною справою справи № 2-34/10, яка розглядається Сокальським районним судом Львівської області, за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання недійсним та скасування виконавчого напису № 2-1984 від 22 вересня 1998 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.02.2009р. (за заявою позивача) поновлено провадження у даній справі. Ухвалою господарського суду від 19.02.2009р. виправлено описки в ухвалі від 12.02.2009р. та розгляд справи відкладено на 26.02.2009р. та на 19.03.09р. Ухвалою суду від 02.04.2009р. зупинено провадження у справі до розгляду пов»язаної з даною справою справи № 2-34/10, яка розглядається Сокальським районним судом Львівської області за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання недійсним та скасування виконавчого напису № 2-1984 від 22 вересня 1998 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.03.2011р. поновлено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 05.04.2011р. розгляд якої, 05.04.2011р. відкладено на 27.03.11р.

Ухвалою суду від 27.04.2011р. зупинено провадження у справі до набрання рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31 грудня 2-10р. у справі № 2-34/10 за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання недійсним та скасування виконавчого напису № 2-1984 від 22 вересня 1998 року законної сили.

Ухвалою суду від 18.05.2011р. за клопотанням позивача поновлено провадження у справі і розгляд справи призначено на 31.05.2011р.

31.05.2011р. у зв»язку із наданням господарському суду доказів (апеляційної скарги) про оскарження БПМП «Сатурн-М»рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 грудня 2-10р. у справі № 2-34/10 до Апеляційного суду Львівської області провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2011р. за клопотанням позивача поновлено провадження у справі і розгляд справи призначено на 23.06.2011р., про що сторони були повідомлені у встановленому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах від 19.12.2002р. № 75 порядку рекомендованою поштою.

Представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві, поясненнях, які надавалися господарському суду, письмово, протягом всього періоду часу, пояснив, що рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 грудня 2010р. у справі № 2-34/10 за позовом БПМП «Сатурн-М»до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення № 6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання недійсним та скасування виконавчого напису № 2-1984 від 22 вересня 1998 року набрало законної сили, так як станом на 15.06.2011р. жодного процесуального документу (ухвали) Апеляційного суду Львівської області про прийняття до провадження апеляційної скарги БПМП «Сатурн-М»від 20.05.2011р. на рішення Сокальського районного суду Львівської області немає, відповідачем таких доказів суду не подано, а також не надано доказів про надсилання апеляційної скарги у порядку встановленому законом до суду апеляційної інстанції через Сокальський районний суд Львівської області. Надав пояснення аналогічні у позовній заяві та письмових поясненнях і розрахунках, які надавалися ним в процесі розгляду справи. Просить позов задовільнити, зокрема, пояснив, що факту «підроблення»(«підчистки»тощо) договору про заставу від 22.11.2006р., як стверджувала директор БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2 та який, засвідчений нотаріусом 22.11.1996р., зареєстрований за реєстровим № 2-2158, численними перевірками КРУ, прокуратурою Сокальського району, Генеральною прокуратурою України, ДПА у Львівській області, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, УМВС у Львівській області, за скаргами відповідача не встановлено, а прокуратурою Львівської області відмовлено БПМП «Сатурн-М»у порушенні кримінальної справи.

Представник відповідача в дане судове засідання не прибув, в матеріалах справи наявні його письмові відзиви, додаткові спростування позовних вимог та пояснення на позовну заяву, які, неодноразово, відповідачем подавалися у справу, згідно відзивів на позовну заяву (додаткових пояснень, доповнень) відповідач позову не визнає, вважає, що 21.11.2006р. був укладений Кредитний Договір № 54, згідно умов якого Банк надає Позичальнику 25000,00 грн. позики, а не 35000,00 грн., стверджує, що Договір про заставу майна від 22.112006р. в п. 1.1., де зазначено 36000,00 грн. має очевидні «підчистки»суми, оскільки в п. 2.1. цього Договору говориться про 25000,00 грн. позики, про що подала нотаріально засвідчені копії (том 4-й, а.с. 158-159, 161, 162), оригіналів вказаних документів не представила. Разом з тим, представник відповідача пояснювала, що на платіжних документах про оплату за товар підписувався не ОСОБА_1, а інша особа, клопотала про проведення судової почеркознавчої експертизи, яку було проведено (Висновок № 3735 від 12.12.2005р. в матеріалах справи), стверджувала, що Кредитного договору № 54 від 21.11.1996р. про надання позики на суму 35000,00 грн., оригінал якого для огляду в судовому засіданні 03.02.2006р. не підписувала через відсутність у неї, на цей момент, вільних коштів, тому було складено інший Кредитний Договір № 54 від 21.11.1996р. про надання позики в сумі 25000,00 грн., а так як попередній примірник Кредитного Договору № 54 від 21.11.96р. не було знищено, вважає, що посадовими особами позивача допущено зловживання довірою відповідача та посадовими обовязками, пояснила, що за даним фактом прокуратурою порушено кримінальну справу № 168-0066 та повідомлено СБ України (додаткове спростування позовних вимог вх. № 4305 від 24.02.06р. /том 5-й, а.с. 66-68). У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечувала, просила в позові відмовити повністю. Станом на 23.06.2011р. відповідачка доказів про те, що подана нею апеляційна скарга від 20.05.2011р. на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31.12.2010р. у справі № 2-34/10 прийнято до провадження - не подала.

Представник Сокальської нотаріальної контори Хома В.О. пояснив, що відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», в редакції на момент вчинення виконавчих написів 22.09.98р., виконавчий напис вчиняється нотаріусом в безспірному порядку, відтак виконавчі написи від 22.09.1998р. вчинені ним на документах, що встановлюють безспірну заборгованість боржника, тобто відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», в редакції на момент вчинення виконавчих написів, на не сплачену відповідачем в строк заборгованість за період з 22.11.1996р. по 20.05.1997р., пояснив, що факту підроблення (підчистки тощо) договору про заставу від 22.11.2006р., який ним як нотаріусом засвідчений 22.11.1996р. та зареєстрований за № 2-2158, численними перевірками Прокуратурою Львівської області, КРУ, прокуратурою Сокальського району, Генеральною прокуратурою України, ДПА у Львівській області, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, УМВС у Львівській області, Сокальським МРВ УСБУ у Львівській області, Управлінням служби безпеки України м. Червонограда, за скаргами відповідача, в т.ч. згідно скарг відповідача, які ним надсилалися Президенту України, Премєр міністру України, ВАТ «Державний Ощадний банк України» не встановлено.

Заслухавши думку учасників, які прибули в дане судове засідання, суд приходить до висновку, розглядати справу по суті без участі представника відповідача, який був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак, кореспонденція за № 7901406002830 повернулася без вручення адресату з поміткою працівника пошти: «Ф/20. Повертається із закінченням терміну зберігання»(докази в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявні відзиви відповідача на позовну заяву, додаткові спростування позовних вимог, пояснення та обгрунтування, за клопотанням відповідача проводилася судова почеркознавча експертиза, з якою відповідач ознайомлений, як і ознайомлений із рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31.12.2010р. у справі № 2-34/10, яке набрало законної сили.

Позивачем згідно заяви від 14.06.2011р. № 12-юр (вх. № 13468/11 від 15.06.2011р.) надано суду рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31.12.2010р. у справі № 2-34/10, яке набрало законної сили, що було підставою для поновлення провадження у справі, станом на час розгляду справи, зазначене рішення не скасоване, відповідачем таких доказів суду не представлено.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

При постановленні рішення у даній справі, господарський суд керувався нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року та іншими нормативними документами, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а також приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004р., відповідно до ст. 4 Розділу 9 Прикінцеві та перехідні положення ГК України та частиною другою ст. 4 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами, які виникли з договірних зобовязань у 1996 році продовжують існувати на даний час, тобто після набрання чинності цими Кодексами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Вищий господарський суд України постановою від 12 лютого 2003 року рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.-02.09.2002р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2002р. у справі № 1/769-20/367 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВГС України у постанові від 12 лютого 2003 року у справі № 1/769-20/367 погодився із фактами, які були встановлені судовими інстанціями, а саме, що:

- сторонами у справі було укладено кредитний договір від 21.11.1996 р. № 54 про надання кредиту на суму 35000 грн. зі строком його повернення до 20.05.1997р.;

- сторонами укладені додаткові угоди від 20.05.1997р. та від 21.08.1997р. про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996р. № 54, якими продовжено строк повернення кредиту відповідно до 20.08.1997р. та до 21.11.1997р.;

- зазначені додаткові угоди до кредитного договору від 21.11.1996р. № 54 були підписані від імені підприємства «Сатурн-М»представником ОСОБА_1 без належних повноважень, оскільки його було звільнено з посади директора цього підприємства 25.04.1997р.

При цьому, ВГС України зазначив, що не встановлено «Факту наступного схвалення додаткових угод підприємством «Сатурн-М».

У постанові ВГС України вказано, що ВАТ «Ощадний банк України»подано позовну заяву у суд першої інстанції лише 25.09.2000р., а отже пропущено строк позовної давності, позивачем не обґрунтовано наявності у нього поважних причин пропуску строку позовної давності.

Касаційна інстанція, посилаючись на доводи скаржника про відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладання від імені підприємства «Сатурн-М»додаткових угод від 20.05.1997р. та від 21.08.1997р. про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996 року № 54, якими продовжено строк повернення кредиту відповідно до 20.08.1997р. та до 21.11.1997р., зобовязала під час нового розгляду справи - перевірити установчі документи підприємства «Сатурн-М»на предмет надання повноваження фізичним особам на укладання угод від імені цієї юридичної особи, не наведено результатів дослідження установчих документів підприємства «Сатурн-М».

Відповідно до статті 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, в особі Сокальського відділення № 6333, м. Сокаль, Львівської області (Банк за умовами Договору) та відповідачем (Багатопрофільним приватним малим підприємством “Сатурн-М”, м. Сокаль, Львівської області (Позичальник за умовами договору) за заявою БПМП «Сатурн-М»від 19.11.1996р. (том 4-й, а.с. 40), 21 листопада 1996 року був укладений Кредитний договір № 54 (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р. /том 5-й, а.с. 105-106/, належним чином засвідчена копія в матеріалах справи /том 5-й, а.с. 107-109/) /далі за текстом Кредитний Договір/.

Згідно умов цього Кредитного Договору № 54 від 21.11.2006 року (п. 1.1.) Банк (Позивач) зобовязувався надати Позичальнику (Відповідачу) кредит в сумі 35 000,00 грн. (Тридцять п»ять тисяч грн. 00 коп.) строком до 20.05.1997 року з сплатою 85% річних. Кредит надавався для закупки відповідачем сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку (п. п.1.1. Кредитного Договору).

З зазначеним висновком погодився і ВГС України у постанові від 12.02.2003р. у справі № 1/769-20/367 (том 3-й, а.с. 138, рядки 23-25 зверху).

Як вбачається з матеріалів даної справи, Кредитний Договір № 54 (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р. /том 5-й, а.с. 105-106/, належним чином засвідчена копія в матеріалах справи /том 5-й, а.с. 107-109/) підписаний зі сторони Банку, керуючою Сокальським відділенням Ощадного банку України Хмарук Н.В., а зі сторони Позичальника ОСОБА_2, власником БПМП «Сатурн-М», їх підписи засвідчено печатками обох сторін, що відповідає статтям 41, 42, 44 ЦК УРСР в редакції 1963р.

Договір про заставу від 22.11.1996р., нотаріально засвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. 22 листопада 1996р. та зареєстровано в реєстрі за № 2-2159, який укладено на виконання п. 6.1. Кредитного договору від 21.11.1996р., теж підписано зі сторони БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2, власником БПМП «Сатурн-М», тобто особою, повноваження якої визначені законом і Статутом.

На час укладення зазначеного вище Кредитного Договору, був чинним Статут БПМП «Сатурн-М»в редакції із змінами та доповненнями внесеними 27.02.1996р. в п. 1 та п. 4.1., в іншій редакції Статут Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М»залишився в редакції від 03.08.1994р.

Із Статуту вбачається, що власником підприємства БПМП «Сатурн-М»є ОСОБА_2 (п. 4.1. Статуту в редакції від 27.02.96р.).

Закон України «Про власність»від 07.02.1991 року № 697-Х11, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначалося поняття права власності, набуття права власності тощо (втратив чинність з 27.04.2007р. згідно ЗУ 997-У).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про власність», право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном; що кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими, суб»єктами права власності, згідно із ст. 3 цього Закону, є народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Відповідно до статей 4 та 6 зазначеного Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечить закону, він може використовувати майно для здійснення господарської (підприємницької діяльності) та іншої, не забороненої законом, діяльності.

Аналогічні приписи викладені у ст. 86 ЦК УРСР, яка була чинною у згаданий період. Главою 12 ЦК УРСР в редакції 1963р. було врегульовано порядок виникнення і припинення права власності.

Статтею 5 вказаного Закону було передбачено право власника на договірній основі використовувати працю громадян.

Статтями 23, 25, 28 ЦК УРСР в редакції 1963р. (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин та залишилися аналогічними на даний час) передбачалося, що юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків, які здійснює через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 27 ЦК УРСР в редакції 1963р.).

Отже, власник здійснює своє право управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

З огляду на наведене, зі сторони Позичальника, Кредитний договір № 54 від 21.11.1996р. було укладено повноважною особою, власником БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2, яка діяла відповідно до Статуту БПМП «Сатурн-М»(в редакції внесених до нього змін та доповнень від 27.02.1996р., та в редакції від 03.08.1994р., в частині, що не змінилися).

Виконання зобов»язання у спірний період за вказаним Кредитним Договором № 54 від 21.11.2006р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р. /том 5-й, а.с. 105-106/, належним чином засвідчена копія в матеріалах справи /том 5-й, а.с. 107-109/) проводив директор БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_1, згідно повноважень визначених для директора приписами вищевказаного Статуту, у період з 26.11.1996р. по 15.04.2007р.

Так, пунктом 7.3. Статуту (який залишився в редакції від 03.08.1994р.) передбачено, що власник може передати частину своїх функцій у відання директора, який здійснює керівництво поточною діяльністю фірми. При наймі на роботу з ним укладається контракт, в якому обумовлюються умови праці та повноважень директора по управлінню підприємством, до таких осіб п. 7.13 Статуту відносить: директора, заступника директора та головного бухгалтера.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 1996р. БПМП «Сатурн-М»в особі ОСОБА_2, з ОСОБА_1 уклали ТРУДОВИЙ КОНТРАКТ, згідно п. 1.1. якого, ОСОБА_1 приймається на роботу директором БПМП «Сатурн-М», зобов»язаний приступити до роботи з 25.08.1996р. Обов»язки директора ОСОБА_1 визначені у розділі 2 цього контракту, оплата праці у розділі 4 трудового контракту, відповідальність сторін у розділі 5. Зазначений трудовий контракт підписаний підприємцем ОСОБА_2 та директором ОСОБА_1

Зазначений Трудовий контракт з ОСОБА_1 від 25.08.1996р. був анульований лише 15 квітня 1997 року (справа № 1/769, том 2-й, а.с. 342).

Відповідно до п. 7.4. Статуту, директор підприємства, тобто ОСОБА_1: - без доручення діє від імені підприємства; - укладає господарські та інші угоди від імені підприємства; - представляє підприємство у всіх організаціях, установах; - розпоряджається майном і коштами підприємства; - приймає на роботу і звільняє працівників підприємства; - видає доручення; - відкриває розрахунковий та інші рахунки в банках; затверджує штрафи і форми та системи оплати праці.

Відповідно до п. 7.5. Статуту, директор, тобто ОСОБА_1, та бухгалтер підписують всі документи грошового, матеріального, розрахункового і кредитного характеру і у визначених випадках візуються власником (том 4-й, а.с. 153).

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, 06 травня 1997 року ОСОБА_2, м. Сокаль, та ОСОБА_1, м. Сокаль, уклали ДОГОВІР ДАРУВАННЯ Приватного підприємства «Сатурн-М» /серії ААЕ № 522513/ (оригінал Договору Дарування, том 4-й, а.с. 113 - в матеріалах справи), де в п. 1 Договору дарування, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 належне їй на підставі договору купівлі-продажу Багатопрофільне приватне мале підприємство «Сатурн-М». Зазначений Договір дарування був 06.05.1997 року нотаріально посвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2-979.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про власність», який був чинним у згаданий період, суб»єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Статтею 12 цього Закону, зокрема, передбачено, що громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Як передбачалося у ст. 128 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором, а відповідно до ст. 243 ЦК УРСР в редакції 1963р., за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, відтак майно, що передається за договором дарування, переходить у власність від однієї особи (дарувателя) до іншої (обдарованого), який укладається у письмовій формі (ст. 244 ЦК УРСР) та нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Порядок нотаріального посвідчення договору дарування був визначений у Законі України «Про нотаріат»від 02.09.93р.

ДОГОВІР ДАРУВАННЯ Приватного підприємства «Сатурн-М»/серії ААЕ № 522513/ (оригінал Договору Дарування, том 4-й, а.с. 113 - в матеріалах справи), який укладено у письмовій формі між двома фізичними особами (громадянами України) нотаріально посвідчений у встановленому порядку, відповідає вимогам чинного на той час законодавства.

Отже, з 06.05.1997р. ОСОБА_1, став власником БПМП «Сатурн-М»на підставі договору дарування (обдарований) та мав право здійснювати своє право управління підприємством, як власник, безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

З урахуванням вищенаведеного, платіжні доручення від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн. на загальну суму 30625 грн., які були підписані директором БПМП «Сатурн-М»самим ОСОБА_1, а не іншою особою, як стверджував відповідач, на підставі та у відповідності до повноважень, які передбачені Статутом БПМП «Сатурн-М».

Відповідно до п. 2.1. Кредитного Договору № 54 (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р.), Банк зобов»язувався надати зазначену в п. 1.1. Кредитного Договору суму кредиту при наявності вільних кредитних ресурсів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника за його письмовою заявою після належно оформленого виду забезпечення щодо повернення кредиту.

Пунктом 6.1. Кредитного Договору № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р.) передбачено, що кредит надається під Договір застави майна і Кредитний Договір № 54 від 21.11.1996р. є невід»ємною частиною цього договору.

Відповідальність сторін за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р.) передбачена в п. 7.1. Договору.

Кредитний Договір № 54 від 21.11.1996 року № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р.) підписано представником Позичальника, власником - ОСОБА_2 та представником Банку (Хмарук Н.В.) /том 5-й, а.с. 105-106/).

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, 22 листопада 1996 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про заставу, який був 22 листопада 1996 року нотаріально засвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстрований у державному реєстрі за № 2-2158 (належним чином засвідчена копія цього договору знаходиться в матеріалах справа, оригінал оглядався в судовому засіданні 03.06.2006р., том 2-й, а.с. 386, том 4-й, а.с.50-51).

Видом забезпечення кредиту за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. (п. 1.1.) була застава майна автомобіль «Форд-Транзит»на 36000 грн. 00 коп. Як зазначено в п. 1.2. Договору про заставу від 22.11.1996р., предмет застави знаходиться в АДРЕСА_1, Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за заявою БПМП «Сатурн-М»від 04.03.1996р. (том 5-й, а.с. 60) на виконання умов Кредитного Договору № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні 03.02.2006р.) було відкрито позичковий рахунок № 478543 ( новий рахунок № 2040630156), що підтверджується Інвентаризаційною картою для контролера банку (том 3-й, а.с. 80) оригінал Інвентаризаційної карти для контролера банку (том 4-й а.с. 66), який було відкрито на підставі Договору на відкриття рахунку на розрахунково-касове обслуговування від 05.03.1996р., укладеного між Ощадним банком України в особі відділення Ощадного банку, м. Сокаль, та БПМП «Сатурн-М», м. Сокаль (том 3-й, а.с. 68-69), довідками від 07.05.2001р. № 26-юр та № 32-юр (том 2-й, а.с. 229, 290).

Відповідач (Позичальник за договором) отримував кредитні кошти шляхом оплати коштів у безготівковій формі контрагентам відповідача, згідно поданих відповідачем до Банку платіжних доручень, а Банк вчиняв оплату (надавав кредит відповідачу) за платіжними дорученнями з позичкового рахунку № 478543, який було відкрито для відповідача саме за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні).

Так, згідно платіжного доручення від 26.11.1996 року № 97 позивачем надано відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн. шляхом проведення оплати за отриману сільгосппродукцію МП «Телефон», платіжним дорученням від 29 січня 1997 року № 21 позивачем надано відповідачу кредит в сумі 10760,00 грн., тобто проведено оплату за отриманий товар СТ «Вітал-плюс»; платіжним дорученням від 29 січня 1997 року № 23 позивачем надано відповідачу кредит в сумі 2865,00 грн., шляхом оплати за отриманий відповідачем товар ТзОВ «Загора»; платіжним дорученням від 31 січня 1007 року № 32 позивачем надано відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн., тобто проведено оплату за отриманий товар МПП «Інтеграл»; платіжним дорученням від 18 лютого 1997 року № 34 позивачем надано відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн., тобто проведено оплату за отриманий цукор МПП «Інтеграл»(оригінали вказаних платіжних доручень (том 4-й, а.с. 117-121 в матеріалах справи та були предметом дослідження судової почеркознавчої експертизи).

Всього за вищевказаними 5-ма платіжними дорученнями, що надавалися відповідачем позивачу для оплати, з позичкового рахунку № 478543, який було відкрито для відповідача за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні), позивач надав відповідачу позику на суму 30625 грн. 00 коп., що підтверджується Актом перевірки Контрольно-ревізійного відділу у Сокальському районі Львівської області від 26.01.2000р. (справа № 1/769, том 2-й, а.с. 221-228, том 4-й, а.с. 15-22); Аудиторським висновком від 03 листопада 2000р. ( том 4-й, а.с. 23-28); розрахунками ( том 2-й, а.с. 44-45, а.с. 285-286, 363-367, том 4-й, а.с. 70, 73); довідкою про рух коштів на позичковому рахунку № 478543 (том 3-й, а.с. 43, том 4-й, а.с.71-72).

Відповідач, в свою чергу, наданий йому позивачем кредит за Кредитним договором № 54 від 21.11.1996р. (оригінал якого оглядався у судовому засіданні) погасив частково, а саме: 13.01.1997р. платіжним дорученням № 5 погасив кредит в сумі 2000,00 грн.; 24.01.1997р. платіжним дорученням № 18 сплатив кредит на суму 1500,00 грн., 27.01.1997р. платіжним дорученням № 19 сплатив кредит на суму 900,00 грн., 27.01.1997р. платіжним дорученням № 20 сплатив 600,00 грн., що разом складає 5000,00 грн. Зазначені платіжні документи, підписані директором БПМП «Сатурн-М» ОСОБА_1 в межах його повноважень відповідно до Статуту. Залишок непогашеного кредиту склав суму 25625,00 грн.

26 травня 1997р. між БПМП «Сатурн-М»з Приватно торгово-виробничою фірмою «Мартін»було укладено договір уступки вимоги про переведення боргу, згідно якого, ПТВФ «Мартін»зобов»язалася погасити кредитний борг БПМП «Сатурн-М»в сумі 9700,00 грн. в строк до 21.11.2007р. Як вбачається з матеріалів справи, ПТВФ «Мартін»проведено погашення заборгованості за Кредитним Договором № 54 на суму 6000,00 грн., в т.ч. відсотки на суму 4106,00 грн., а саме: 28.05.1997р. платіжним дорученням № 18 ПТВФ «Мартін»погасила 1300,00 грн. відсотків за користування кредитом; 05.06.1997р. платіжним дорученням № 21 ПТВФ «Мартін»погасила кредитний борг в сумі 6000,00 грн.; 26.09.1997р. ПТВФ «Мартін»погасила за БПМП «Сатурн-М»платіжним дорученням № 58 кредитний борг в сумі 1000,00 грн.; 30.10.1997р. ПТВФ «Мартін»погасила платіжним дорученням № 77 кредитний борг на суму 968,00 грн.; 28.11.1997р. ПТВФ «Мартін»погасила платіжним дорученням № 84 кредитний борг на суму 838,00 грн. Станом на 01.12.1997р. залишок несплаченого кредитного боргу складав суму 19625,00 грн.

17.03.1998р. було укладено договір уступки вимоги № 88 про переведення боргу за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. на суму 14000,00 грн. в строк до 17 травня 1998 року, а БПМП «Сатурн-М»в погашення боргу зобов»язувалось передати МПП «К.І.К.»автомобіль марки «Форд-Транзит»(докази в матеріалах справи). Згідно зазначеного договору № 88, МПП «К.І.К.»01.12.1998р. згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 24.09.1998р. № 57-98 в часткове погашення заборгованості БПМП «Сатурн-М»за Кредитним Договором, перерахував позивачу 4000,00 грн. та 17.12.1998р. 10000,00 грн. Залишок боргу за Кредитним Договором станом на 01.01.1999р. склав суму 5625 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

З 17.12.1998р. залишилася неоплаченою сума кредитних коштів 5625 грн. за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р., що підтверджується розрахунками погашення за Кредитним Договором (том 2-й, а.с. 365-367, том 3-й, а.с. 43) та іншими розрахунками, які є в матеріалах справи, довідкою про рух коштів на позичковому рахунку № 478543, яка складена 24.06.2003р. № 57-юр (том 4-й, а.с.71-72).

Станом на час розгляду справи в Господарському суді Львівської області відповідач не надав суду жодних доказів про погашення ним решту 5625 грн. основаного боргу, крім того заперечував його наявність.

У поданих господарському суду відзивах на позовну заяву, додаткових пояснення про спростування позовних вимог позивача та клопотаннях, відповідачем позовні вимоги позивача не визнаються, відповідач просить в позові відмовити повністю.

Однією із підстав для відмови у позові відповідач вважає є те, що платіжні доручення від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн. на загальну суму 30625 грн. не підписувалися ОСОБА_1, а іншою особою, тобто відповідачем у справі заперечувався сам факт підписання ОСОБА_1 вищевказаних платіжних доручень, який на час виконання зобов»язання за Кредитним договором № 54 від 21.11.1996р. виконував обов»язки директора БПМП «Сатурн-М».

З метою дослідження зазначених обставин була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність.

Як вбачається із Висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 1/769-9/367, який складено 12 грудня 2005 року ( том 5-й, а.с. 43-44) «досліджувані підписи виконані самим ОСОБА_1». За наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи ЛНДІСЕ прийшов до висновку, що підписи від імені ОСОБА_1 на платіжних дорученнях /вказано їх перелік/ виконані самим ОСОБА_1.

З огляду на наведене, твердження відповідача, що підписи на платіжних дорученнях від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн., на загальну суму 30625 грн. не належать ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, в т.ч. висновком судової почеркознавчої експертизи № 3735 від 12.12.2005 року.

Крім того, відповідачка в процесі розгляду справи стверджувала, що станом на час виконання зобов»язання за Кредитним договором № 54 від 21.11.1996р. про надання кредиту в сумі 35000,00 грн. ( том 5-й, а.с. 182-184), ОСОБА_1 не виконував обов»язів директора БПМП «Сатурн-М», так як був звільнений з посади директора, а відтак не мав права підпису.

Зазначені твердження відповідачки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, так як в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1, був звільнений з посади директора БПМП «Сатурн-М»з 15 квітня 1997 року, що підтверджується наказом № 29-к від 15.04.1997р. ( том 4-й, а.с. 136), а платіжні доручення від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн., підписані ним у період, коли він виконував обов»язки директора.

Вищезазначені обставини підтверджуються випискою із трудової книжки ОСОБА_1, із записів у якій вбачається, що 01.03.1996р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора по господарській частині, наказ № 2 від 28.02.1996р. /запис у трудовій книжці під № 3/; 25.08.1996р. прийнятий на посаду директором БПМП, наказ № 21-к від 25.08.1996р. /запис під № 4/, 15.04.1997р. звільнений з посади директора БПМП «Сатурн-М», наказ № 29-к /запис під № 5/ ( том 2-й, а.с. 339).

Вказані вище обставини також спростовуються оригіналами КАРТОК із зразками підписів та відтисків печатки до рахунку № 468443 від 25.11.1996 року та від 03.03.1997 року, нотаріально засвідчені державним нотаріусом Сокальської державної контори Хома В.О., 25 листопада 1996 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-2167 та 03.03.1997р., зареєстровано в реєстрі за № 2-394 (том 5-й, а.с. 126, 127).

Так, у зазначених оригіналах КАРТКОК із зразками підписів та відтисків печатки до рахунку № 468443 від 25 листопада 1996 року та від 03 березня 1997 року, які нотаріально засвідчені державним нотаріусом Сокальської контори Хома В.О., 25 листопада 1996 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-2167 та 03.03.1997р., зареєстровано в реєстрі за № 2-394 (том 5-й, а.с. 126, 127) чітко вказано, що власником рахунку є Багатопрофільне приватне мале підприємство «Сатурн-М», адреса: Львівська область, АДРЕСА_1; Директор: ОСОБА_1 /зразок підпису/, головний бухгалтер: Шарун Олександра Ярославівна /зразок підпису/. Керівник: підпис, Головний бухгалтер: підпис (докази в матеріалах справи).

Судом не взято до уваги тверджень відповідача про те, що на час вчинення ОСОБА_1 підписів на платіжних дорученнях від 26 листопада 1996 року № 97 на суму 5000,00 грн., від 29 січня 1997 року № 21 на суму 10760,00 грн., від 29 січня 1997 року № 23 на суму 2865,00 грн., від 31 січня 1007 року № 32 на суму 2000,00 грн., від 18 лютого 1997 року № 34 на суму 10000,00 грн., з 27 лютого 1996 року мали місце зміни в установчих документах Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М», а саме: до Статуту БПМП «Сатурн-М» в редакції від 03.08.1994р. зареєстровані за № 20, були внесені зміни та доповнення, а саме: до ст. 1 Статуту, де пункт 1.2. викладено в новій редакції, що підприємство створено на основі приватної власності ОСОБА_2; та п. 4.1. Статуту викладено в новій редакції, що власником підприємства є ОСОБА_2, проживає: АДРЕСА_1. Місцезнаходження підприємства: Україна, Львівська область, АДРЕСА_1 (том 4-й, а.с. 147, 148-156), відтак підписувати фінансові документи мала лише ОСОБА_2, як власник підприємства БПМП «Сатурн-М».

Як вбачається з матеріалів справи, Багатопрофільне приватне мале підприємство «Сатурн-М»є юридичною особою, субєктом господарювання, Статут зазначеного підприємства зареєстровано у встановленому законом порядку, підприємство наділене право дієздатністю з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

На час внесення до Статуту Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М»(в редакції від 03.08.1994р.) змін та доповнень в редакції від 27 лютого 1996р., на які посилається відповідачка, як на одну із підстав для відмови у позові, визначено, що власником підприємства є ОСОБА_2 (п. 4.1. Статуту в редакції від 27.02.96р.), який здійснює своє право управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Отже власник БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2, відповідно до ст. 5 Закону України «Про власність»(була чинною у зазначений період), п. 7.1. Статуту (залишився в редакції Статуту від 03.08.1994р.) на договірній основі 01.03.1996р. прийняла на роботу ОСОБА_1, призначила його на посаду заступника директора по господарській частині, наказ № 2 від 28.02.1996р. /запис у трудовій книжці під № 3/; а з 25.08.1996р. на посаду директором БПМП, наказ № 21-к від 25.08.1996р. /запис під № 4/ ( том 2-й, а.с. 339), відповідно до п. 7.3., п. 7.13 Статуту (який залишився в редакції Статуту від 03.08.1994р.), 25.08.1996р. власник БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2, з ОСОБА_1 уклали Трудовий контракт, згідно п. 1.1. якого, ОСОБА_1 приймається на роботу директором БПМП «Сатурн-М», зобовязаний приступити до роботи з 25.08.1996р. Зазначений трудовий контракт підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та діяв до 15 квітня 1997 року (справа № 1/769, том 2-й, а.с. 342). 15.04.1997р. трудовий контракт з ОСОБА_1 було розірвано, а ОСОБА_1 звільнений з посади директора БПМП «Сатурн-М»(запис під № 5 у трудовій книжці).

Отже в період з 25.08.1997р. по 15.04.1997р., згідно із п. 7.4. Статуту, директор підприємства ОСОБА_1 наділений був повноваженнями діяти без доручення від імені підприємства; укладати господарські та інші угоди від імені підприємства; представляти підприємство у всіх організаціях, установах; розпоряджатися майном і коштами підприємства; приймати на роботу і звільняти працівників підприємства; видавати доручення; відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках; затверджувати штрафи, форми та системи оплати праці, а відповідно до п. 7.5. Статуту, директор ОСОБА_1, та бухгалтер мали право підписувати всі документи грошового, матеріального, розрахункового і кредитного характеру і, лише у визначених випадках візуватися власником (том 4-й, а.с. 153).

В частині обставин справи, які належить дослідити є строк позовної давності, який, як зазначає скаржник, був пропущений позивачем, то належить зазначити, що позивачем не пропущено загального трирічного строку для захисту свого права за даним позовом, який був встановлений ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1963р. (була чинною на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем подано позовну заяву до арбітражного суду Львівської області 25.09.2000р. за вхідним № 8988.

Як встановлено господарським судом, 21.11.1996р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний Договір № 54 про надання кредиту в сумі 35000,00 грн. (п. 1.1. договору) (оригінал якого оглядався у судовому засіданні), виконання умов якого є предметом спору у даній справі.

Зазначеним Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р., виконання умов якого є предметом спору у даній справі передбачено, що дана угода діє з моменту підписання його сторонами до повного погашення Позичальником кредиту та процентів за його користування, штрафу і пені (п. 8.1. Кредитного Договору № 54 (оригінал якого оглядався у судовому засіданні ( том 4-й, а.с. 45 /зворот/, том 5-й, а.с. 107-109).

Відповідно до п. 2.1. цього Кредитного Договору, кредит передбачений у п. 1.1. договору надається при наявності вільних кредитних ресурсів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника по його письмовій заяві після надання належно оформленого виду забезпечення щодо повернення кредиту, яким є (п. 6.1. Кредитного Договору) договір застави майна, який укладено 22.11.1996р. (нотаріально засвідчено 22.11.1996р. за реєстровим № 2-2158).

Згідно умов Договору про заставу, видом забезпечення кредиту за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. ( п. 1.1.) була застава майна автомобіль «Форд-Транзит»на 36000 грн. 00 коп., який (п. 1.2. Договору про заставу) знаходиться в АДРЕСА_1 Львівської області.

Пунктом 2.2. Договору про заставу передбачено, що заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок предмета застави у разі, якщо позика, яка забезпечена заставою, не буде погашена у строк не пізніше 20 травня 1997 року, а у разі часткового виконання зобов»язань заставодавцем застава зберігається у первісному стані (п. 2.3. Договору про заставу).

Згідно із п. 3.1. Кредитного Договору Позичальник зобов»язаний використовувати кредит на вказані у договорі цілі і повернути одержаний кредит та сплачувати нараховані відсотки із свого розрахункового рахунку. Відсотки за кредит Позичальник сплачує платіжним дорученням на рахунок Банку до 25 числа кожного місяця.

Статтею 161 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час укладення вищевказаного Кредитного Договору, передбачалося, що зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162 ЦК УРСР в редакції 1963р.).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище у цьому рішенні, БПМП «Сатурн-М», 13.01.1997р. платіжним дорученням № 5 погасив кредит в сумі 2000,00 грн.; 24.01.1997р. платіжним дорученням № 18 сплатив кредит 1500,00 грн.; 27.01.1997р. платіжним дорученням № 19 сплатив 900,00 грн., 27.01.1997р. платіжним дорученням № 20 сплатив 600,00 грн., всього разом 5000,00 грн. Залишився непогашеним кредит на суму 25625,00 грн.

З 26.05.1997р. на підставі Договору уступки вимоги про переведення боргу (зазначений договір не оспорювався), погашення боргу за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. проводилося Приватно торгово-виробничою фірмою «Мартін», яке зобовязалася сплатити за БПМП «Сатурн-М»борг в сумі 9700,00 грн. за Кредитним Договором № 54 в строк до 21.11.2007р. (докази в матеріалах справи), відтак ПТВФ «Мартін»проведено погашення заборгованості за Кредитним Договором на суму 6000,00 грн., в т.ч. відсотки на суму 4106,00 грн., а саме: 28.05.1997р. платіжним дорученням № 18 погашено 1300,00 грн. відсотків за користування кредитом; 05.06.1997р. платіжним дорученням № 21 погашено борг в сумі 6000,00 грн.; 26.09.1997р. платіжним дорученням № 58 погашено борг в сумі 1000,00 грн.; 30.10.1997р. платіжним дорученням № 77 погашено борг на суму 968,00 грн.; 28.11.1997р. платіжним дорученням № 84 погашено борг на суму 838,00 грн. Станом на 01.12.1997р. залишок непогашеного боргу за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. склав 19625,00 грн. (докази в матеріалах справи).

З 17.03.1998р. на підставі Договору уступки вимоги № 88 про переведення боргу (зазначений договір не оспорювався) погашення боргу за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. проводилося МПП «К.І.К.»на суму 14000,00 грн. в строк до 17 травня 1998 року, а боржник: БПМП «Сатурн-М»згідно умов цього договору, в погашення боргу перед МПП «К.І.К.» зобовязувалось передати МПП «К.І.К.»автомобіль марки «Форд-Транзит»(докази в матеріалах справи). Згідно зазначеного договору № 88 від 17.03.1998р. МПП «К.І.К.», 01.12.1998р. згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 24.09.1998р. № 57-98 в часткове погашення заборгованості БПМП «Сатурн-М»перед Банком за Кредитним Договором, перерахував 4000,00 грн., а 17.12.1998р. 10000,00 грн. Залишок боргу за Кредитним Договором склав 5625 грн. 00 коп.

З наведеного випливає, що позивач про порушення свого права дізнався або повинен був дізнатися 25 січня 1999р., тобто при не поступленні наступного платежу - відсотків за кредит (п. 3.1. Кредитного Договору), оплата яких мала проводитися відповідачем до 25 числа кожного місяця (останній платіж, як зазначено вище, проведено МПП «К.І.К.»- 17.12.1998р.).

На час виникнення та існування спірних правовідносин, які є предметом спору у даній справі, було обовязковим доарбітражне врегулювання господарських спорів, основні положення якого викладено у ст. 5 АПК України (в редакції Закону України від 02.03.95р. № 82/95-ВР) та поширювалося на всі правовідносини, крім зазначених у частині 4 цієї статті. Доарбітражне врегулювання спору передбачало обовязкове звернення до порушника прав та інтересів позивача з письмовою претензією, порядок предявлення якої передбачено ст. 6 АПК України. Претензія розглядалася у порядку та строки передбачені ст. 7 АПК України (в місячний строк з дня одержання претензії), про результати розгляду претензії заявник мав бути повідомлений у письмовій формі, відповідно до вимог ст. 8 АПК України. Статтею 9 АПК України була передбачена відповідальність за порушення строків розгляду претензії (виключена згідно із Законом України від 23.06.2005р. № 2705-1У).

Подання позову до арбітражного суду без доказів вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору в установленому порядку, тобто без подання доказів претензійного врегулювання спору, слугувало підставою для повернення позовної заяви без розгляду (п. 7 ст. 63 АПК України), яка була чинною у спірний період. Крім того, статтею 54 АПК України (п. 6 ч. 1 зазначеної статті) однією із вимог до позовної заяви була вимога про зазначення відомостей щодо вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору, а відповідно до ст. 57 АПК України, до позову подавався документ, який підтверджував вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору з відповідачем (Зазначений порядок змінився відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002).

Позивачем було заявлено відповідачу ПРЕТЕНЗІЮ за № 2-юр 08.04.1999 року (том 1-й, а.с. 14-15), яка залишена відповідачем без реагування.

Отже, на час подання позивачем позову до арбітражного суду Львівської області 25.09.2000р., позивачем не було порушено ні претензійного порядку врегулювання спору та не порушено трирічного загального строку позовної давності для захисту порушеного права позивача, передбаченого ст. 71 ЦК УРСР, яка була чинною на час звернення позивача з позовом до суду.

Разом з тим, згідно вимог визначених у постанові ВГС України від 12.02.2003р. у справі № 1/769-20/367, суд зобов»язаний дослідити повноваження ОСОБА_1 на укладення від імені БПМП «Сатурн-М»додаткових угод від 20.05.1997р. та від 21.08.1997р. про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996р. № 54, якими продовжено строк повернення кредиту відповідно до 20.08.1997р. та до 21.11.1997р. шляхом перевірки установчих документів підприємства «Сатурн-М»на предмет надання повноваження фізичним особам на укладання угод від імені цієї юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Додатковими угодами від 20 травня 1997 року та від 21 серпня 1997р. до Кредитного Договору № 54 термін повернення кредиту продовжено до 20 серпня 1997 року та до 21 листопада 1997 року ( том 4-й, а.с. 35 та а.с. 39).

Зазначені Додаткові угоди не є предметом спору у даній справі, однак відповідно до статті 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Багатопрофільне приватне мале підприємство «Сатурн-М»є юридичною особою, субєктом господарювання, Статут зазначеного підприємства зареєстровано у встановленому законом порядку, підприємство наділене право дієздатністю з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

На час виникнення спірних правовідносин, до Статуту Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М»в редакції від 03.08.1994р. були внесені зміни та доповнення в редакції від 27.02.1996р., та визначено, що власником підприємства є ОСОБА_2 (п. 4.1. Статуту в редакції від 27.02.96р.).

Отже власник здійснює своє право управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище у цьому рішенні, власник БПМП «Сатурн-М»ОСОБА_2, відповідно до ст. 5 Закону України «Про власність», яка була чинною у спірний період, п. 7.1. Статуту (який залишився в редакції від 03.08.1994р.), 01.03.1996р. прийняла на роботу ОСОБА_1 на посаду заступника директора по господарській частині, наказ № 2 від 28.02.1996р. /запис у трудовій книжці під № 3/; з 25.08.1996р. на посаду директором БПМП, наказ № 21-к від 25.08.1996р. /запис під № 4/ (том 2-й, а.с. 339), відповідно до п. 7.3., п. 7.13 Статуту (який залишився в редакції Статуту від 03.08.1994р.), 25 серпня 1996р. БПМП «Сатурн-М»в особі власника: ОСОБА_2, з ОСОБА_1 було укладено Трудовий контракт, згідно п. 1.1. якого, ОСОБА_1 приймається на роботу директором БПМП «Сатурн-М», зобов»язаний приступити до роботи з 25.08.1996р.

Обов»язки директора ОСОБА_1 визначені у розділі 2 цього контракту, оплата праці у розділі 4 трудового контракту, відповідальність сторін у розділі 5. Зазначений трудовий контракт підписаний підприємцем ОСОБА_2 та директором ОСОБА_1 ( трудовий контракт з ОСОБА_1 від 25.08.1996р. був анульований лише 15 квітня 1997 року (справа № 1/769, том 2-й, а.с. 342).

Відповідно до п. 7.4. Статуту, директор підприємства ОСОБА_1 без доручення діє від імені підприємства; укладає господарські та інші угоди від імені підприємства; представляє підприємство у всіх організаціях, установах; розпоряджається майном і коштами підприємства; приймає на роботу і звільняє працівників підприємства; видає доручення; відкриває розрахунковий та інші рахунки в банках; затверджує штрафи і форми та системи оплати праці, а відповідно до п. 7.5. Статуту, директор БПМП «Сатурн-М»(ОСОБА_1) та бухгалтер наділені повноваженнями підписувати всі документи грошового, матеріального, розрахункового і кредитного характеру і у визначених випадках візуються власником (том 4-й, а.с. 153).

Отже, директором БПМП «Сатурн-М»з 25.08.1996 року по 15.04.1997 року був ОСОБА_1, який був наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії, передбачені законом, Статутом та трудовим контрактом, без обмежень.

15.04.1997р. ОСОБА_1 був звільнений з посади директора /наказ № 290-к від 15.04.1997р./ у зв»язку із розірванням Трудового контракту (запис під № 5 у трудовій книжці), 21.04.1997р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду комерційного директора Приватно торгово-виробнича фірма «Мартін»(запис під № 6 у трудовій книжці), а звільнений з посади комерційного директора ПТВФ «Мартін»- 12.03.2001р. (запис під № 7 у трудовій книжці).

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, 06 травня 1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали ДОГОВІР ДАРУВАННЯ Приватного підприємства «Сатурн-М»/серії ААЕ № 522513/ (докази - том 4-й, а.с. 113), де в п. 1 Договору дарування, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 належне їй на підставі договору купівлі-продажу Багатопрофільне приватне мале підприємство «Сатурн-М». Зазначений Договір дарування був 06.05.1997 року укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2-979.

Правову оцінку зазначеному договору дарування надано вище у цьому рішенні.

Оглянувши установчі документи БПМП «Сатурн-М»суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з 25.08.1996р. по 15.04.1997р. був наділений відповідними повноваженнями як директор цього підприємства згідно із Статутом, а з 06.05.1997р. ОСОБА_1 був наділений повноваженнями від БПМП «Сатурн-М»укладати будь-які угоди (договори тощо), як власник (обдарований), згідно з договором дарування від 06.05.1997р.

Слід зазначити, що Додаткові угоди від 20 травня 1997 року та від 21 серпня 1997р. до Кредитного Договору № 54, згідно яких термін повернення кредиту продовжено до 20 серпня 1997 року та до 21 листопада 1997 року ( том 4-й, а.с. 35 та а.с. 39), ОСОБА_1 мав право укладати 20.05.1997р. та 21.08.1997р., так як був власником підприємства БПМП «Сатурн-М».

Право власності на зазначене підприємство ОСОБА_1 набув у порядку не забороненому законом, а саме: на підставі договору дарування Приватного підприємства «Сатурн-М»від 06 травня 1997 року, який 06.05.1997 року нотаріально посвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2-979.

Отже, з 06.05.1997р. ОСОБА_1 виступає за вищевказаними Додатковими угодами від 20 травня 1997 року та від 21 серпня 1997р. до Кредитного Договору № 54 та їх підписує як власник БПМП «Сатурн-М», що не спростовано відповідачем.

Разом з тим, з матеріалів справи випливає і факт наступного схвалення вищевказаних додаткових угод БПМП «Сатурн-М», що підтверджується листами БПМП «Сатурн-М»від 20.05.97р., від 20.08.97р., які були скеровані на адресу позивача від імені БПМП «Сатурн-М»за підписами директора І.Б.Тріска та головного бухгалтера Л.В. Харчина, їх підписи засвідчено печаткою БПМП «Сатурн-М». ОСОБА_1 укладає Договір уступки вимоги від 26 травня 1997р. (відповідачем зазначений договір не оспорювався) та підписує цей договір зі сторони боржника БПМП «Сатурн-М»(докази у справі), його підпис засвідчено печаткою підприємства «Сатурн-М»на цьому договорі. Зазначений договір сторонами не оспорював ся, виконувався сторонами цього договору. 17 березня 1998 року ОСОБА_1 укладає Договір уступки вимоги № 88 та підписує його зі сторони боржника: БПМП «Сатурн-М»(договір укладено між Ощадним банком України, МПП «К.І.К.»та БПМП «Сатурн-М»), його підпис засвідчено печаткою підприємства «Сатурн-М», зазначений договір не оспорювався, а виконувався за Кредитним Договором № 54 від 21.11.1996р. Разом з тим, ОСОБА_1, як директор /керівник/ складав Баланс підприємства БПМП «Сатурн-М»станом на 01.07.1997р. (том 4-й, а.с. 36), подавав від імені БПМП «Сатурн-М»ЗВІТ про фінансові результати та їх використання за 1997 рік (не зважаючи на те, що з 15.04.97р. був звільнений з роботи).

Як випливає із Довідки про включення до ЄДРПОУ № 2133 виданої Львівським обласним управлінням статистики 08.05.2001р., керівником є ОСОБА_1, орган реєстрації: Виконавчий комітет районної ради, дата реєстрації (перереєстрації): 03.08.1994р. № рішення 146 (том 2-й, а.с. 395 /зворот/).

Отже твердження відповідача і в цій частині є надуманими.

З огляду на наведене у господарського суду відсутні правові підстави визнавати недійсними Додаткові угоди від 20 травня 1997 року та від 21 серпня 1997р. про зміну умов Кредитного Договору № 54 від 21.11.1996р., які пов»язані з предметом спору у цій справі. Крім того належить зазначити, що протягом всього періоду розгляду даної справи господарським судом, визнання недійсними вказаних Додаткових угод не було предметом спору.

Статею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Означені положення Цивільного кодексу України деталізовані у ч. 1, 2 ст.193Господарського кодексу України, де вказано на те, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим до виконання сторонами (ст.ст. 6, 627 629 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Виходячи із наведеного позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5625 грн. 00 коп. основного боргу підлягає до задоволення.

Як вбачається із позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1886,00 грн. за прострочення неповернення основного боргу 5625,00 грн., починаючи з 18.12.1998р. по 08.04.1999р., за 111 днів прострочення платежу, з урахуванням ставки НБУ, яка була чинною в період нарахування пені, відповідно до п. 7.2. Кредитного договору, ст. 179 - 180 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час нарахування пені, та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР (Розрахунок розміру пені на суму 1886 грн. в матеріалах справи - том 2-й, а.с. 285 286, том 4-й, а.с. 4, а.с. 73).

Нарахування розміру пені перевірено у судовому засіданні, відповідає вимогам вищевказаного договору та чинному на той час законодавству України. Тривалий розгляд справи у господарському суді з підстав зазначених вище, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31.12.2010р. у справі № 2-34/10 за позовом БПМП «Сатурн-М» до Сокальської державної нотаріальної контори та Сокальського відділення №6333 ВАТ «Державний Ощадний банк України»про поновлення строку на звернення до суду, визнання недійсним та скасування виконавчого напису в скарзі БПМП «Сатурн-М»про поновлення строку на звернення до суду, визнання недійсним та скасування виконавчого напису відмовлено з підстав зазначених у рішенні.

Суд заслухав пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані у справу докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов позивача /уточнений/ підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 22, 27, 32-34, 35, 36, 44 49, 69, 77, 79, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги /уточнені/ Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»до Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М» - задовільнити.

2.Стягнути з боржника: Багатопрофільного приватного малого підприємства «Сатурн-М» (80000, Львівська обл., АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22380807) на користь стягувача: Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»(юридична адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032129) 5625,00 грн. - основного боргу, 1886,00 грн. - пені, 76 грн. 78 коп. - державного мита та 69 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.