Рішення № 16571937, 24.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.11 Справа№ 5015/2324/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Міф”, м. Трускавець, Львівська область

До відповідача: приватного підприємства “Галімпортсервіс”, м. Львів,

про стягнення 159 826 грн. завданої матеріальної шкоди

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Стасів І.І.

За участю представників сторін:

позивача Перцева В.П. директор товариства

відповідача не зявився

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Міф”, м. Трускавець, Львівська область, до приватного підприємства “Галімпортсервіс”, м. Львів, про стягнення 159 826 грн. шкоди.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.04.2011 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 25.05.2011 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 25.05.2011 р., 10.06.2011 р.

Позивачу розяснювались права та обов»язки сторін, згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходили.

За клопотанням позивача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача свій позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненні. Ствердив, зокрема, що згідно договору купівлі-продажу не житлової будівлі від 24.02.2006 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2006 р. позивач продав відповідачу не житлову будівлю магазину площею 198,4 кв.м., яка по акту приймання-передачі від 04.03.2006 р. була отримана відповідачем. Рішенням Трускавецького міського суду від 14.12.2006 р. у справі №2-322/2006 р. ці договори були визнані недійсними, а додатковим рішенням Трускавецького міського суду від 06.03.2007 р. зобовязано відповідача повернути позивачу вказану будівлю і земельну ділянку, а позивача зобовязано повернути відповідачу 142000 грн. отриманих по недійсним договорам коштів. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р. ці рішення були залишені без змін. Добровільно відповідач судове рішення не виконав. 10.01.2009 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№10770796 відділу ДВС Трускавецького МУЮ. Однак, така постанова відповідачем виконана не була. Виконавче провадження було закінчене лише 03.07.2009 р. Під час передачі будівлі зясувалось, що відповідач допустив її істотне пошкодження, ринкова вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 159826 грн.. Просить позов задовольнити.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву по справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребувавши у відповідності до ст. 38 ГПК України необхідні матеріали з власної ініціативи, суд встановив наступне.

24.02.2006 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) були укладені договір купівлі-продажу не житлової будівлі та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за якими відповідач придбав не житлову будівлю магазину загальною площею 198,4 кв.м. у м. Трускавець, вул. Стебницька, 11 та земельну ділянку площею 0,0398 за цією ж адресою.

04.03.2006 р. за актом приймання-передачі не житлової будівлі по вул. Стебницькій 11 в м. Трускавець Львівської області відповідач прийняв вказану будівлю зазначивши, що будівля була оглянута візуально, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню відповідачем не виявлено. Право власності на будівлю було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10524604 від 28.04.2006 р..

Рішенням Трускавецького міського суду від 14.12.2006 р. у справі №2-322/2006 за позовом Перцевої В.П. до ТзОВ “Міф”, Кішка В.І., за участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бєлопольської І.Р., ПП “Галімпортсервіс” було визнано недійсними зазначені вище договори.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду від 06.03.2007 р. у справі №2-322/2006 було зобовязано ПП “Галімпортсервіс” повернути ТзОВ “Міф” не житлову будівлю магазину загальною площею 198,4 кв.м. у м. Трускавець, вул. Стебницька, 11 та земельну ділянку площею 0,0389 га за цією ж адресою, а ТзОВ “Міф” зобовязано повернути ПП “Галімпорртсервіс” 142000 грн. за куплену не житлову будівлю магазину та земельну ділянку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. у справі №2/322-06 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14.02.2006 р. та додаткове рішення від 06.03.2007 р. залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р. касаційну скаргу ПП “Галімпортсервіс” залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. у справі №2/322-06 без змін.

10.01.2009 р. позивач подав заяву про примусове виконання судового рішення, на підставі якої 10.01.2009 р. державним виконавцем ВДВС Трускавецького МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№10770796.

Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку та нежитлову будівлю було повернуто позивачу 03.07.2009 р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2009 р., актами державного виконавця від 03.07.2009 р..

Позивач посилається на ту обставину, що майно (нежитлова будівля) було повернуто йому у технічно пошкодженому стані, оскільки під час перебування його у фактичному володінні відповідача, останній його не обслуговував. У відповідності до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості ремонтно-відновлювальних робіт не житлових приміщень (загальною площею 198,4 кв.м.), що розташовані за адресою: м. Трускавець, вул. Стебницька, буд. 11, виконаного ПП “Юрексперт” ринкова вартість таких робіт становить 159826 грн..

Однак, згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З урахуванням наведеного, власником приміщення залишався позивач. Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. З урахуванням наведеного, на відповідача в силу закону чи договору не покладалось обовязку проводити ремонтні чи будь-які інші роботи. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно із ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. У звязку із цим, посилання позивача на те, що приміщення було передане відповідачу без пошкоджень, не доводить обґрунтованості позовних вимог. Окрім того, відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 04.03.2006 р., його технічний стан був визнаний як задовільний для відповідача, що не доводить відповідного рівня його технічного стану.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте, доказів завдання шкоди майну позивача поведінкою відповідача, протиправності такої поведінки відповідача та причинового звязку між поведінкою відповідача та стверджуванню позивачем шкодою, суду не надано.

Та обставина, що відповідач не має фактичної адреси, а за юридичною адресою протягом часу звернення до нього не перебував, не тягне за собою з необхідністю завдання шкоди нерухомому майну позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог. Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 1,2,12,32,33,34,43,45, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

вирішив:

У позові відмовити повністю.

В засіданні 24.06.11 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів з 26.06.11 р по 28.06.11 р включно, складено 30.06.11 р.

Суддя