Рішення № 16571902, 29.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.11                                                                                           Справа№ 5015/1666/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ЛМКП „Львівтеплоенерго ”, м. Львів

До відповідача: Публічне акціонерне товариство «Іскра», м. Львів

Про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних в сумі 11708,08 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Луців О.І. –представник

від відповідача: Морочинський А.М.–представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ЛМКП „Львівтеплоенерго ” до ВАТ «Іскра»про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних в сумі 11708,08 грн. і судових витрат.

В судовому засіданні 29.06.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях пояснень.

Представник           відповідача проти позову заперечив з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, поясненнях, даних в судових засіданнях та матеріалах справи.

В судовому засіданні 29.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24.10.2002 р. між сторонами у справі було укладено договір № 241/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов’язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Проте свої договірні зобов’язання відповідач порушував. За період з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 185726,84 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року задоволено позов прокурора Шевченківського району м.Львова , заявлений в інтересах ЛМКП „Львівтеплоенерго” та присуджено до стягнення з ВАТ «Іскра» 185726,84 грн. основного боргу, 13841,86 грн. пені, 8766,02 грн. інфляційних нарахувань та 3762,49 грн. –три відсотки річних, нарахованих станом на 01.07.2010 року. Рішення суду набрало законної сили.

Проте, як зазначає позивач, в термін до березня 2011 року відповідачем не було вжито заходів по ліквідації заборгованості на виконання рішення суду, що стало підставою для звернення про стягнення з ПАТ «Іскра» інфляційних в розмірі 9748,48 грн. і трьох відсотків річних в сумі 1959,60 грн., нарахованих позивачем на суму основного боргу за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, за час з прийняття рішення господарським судом Львівської області (17.11.2010 року) і до моменту розгляду справи по суті заборгованість ПАТ «Іскра» складає 74949,09 грн.

З огляду на невиконання боржником своїх грошових зобов’язань, позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року в порядку ст..625 ЦК України нараховані інфляційні в розмірі 9748,48 грн. та три відсотки річних в розмірі 1959,60 грн., які підлягають до стягнення з відповідача частково.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог, при нарахуванні інфляційних за січень 2011 року ним допущено помилку при встановленні індексу інфляції в розмірі 101,1%, який повинен становити 101,0%. Таким чином, розмір інфляційних за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року складає та підлягає до стягнення в сумі 9673,58грн. Нараховані позивачем три відсотки річних за період з серпня 2010 року по січень 2011 року включно підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі в розмірі 1959,60 грн.

Необґрунтованими є доводи відповідача стосовно того, що стягнення інфляційних і трьох відсотків річних вже було предметом розгляду господарського суду у справі №31/140-2010 і даний позов підлягає припиненню в порядку передбаченому ст.80 ГПК України.

Як вже зазначалося раніше, предметом розгляду у справі №31/140-2010 було стягнення з відповідача інфляційних і трьох відсотків річних за період до 01.07.2010 року, а предметом розгляду в даній справі є стягнення інфляційних і трьох відсотків річних за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача стосовно відсутності його вини у невиконанні грошового зобов’язання , що виникло за договором №241 в період з 01.07.2010 року.

Згідно із ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином , нарахування до грошового зобов'язання, що пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і їх не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій

За загальним правилом, встановленим ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність вимоги позивача для виникнення у нього зобов’язання стосовно сплати інфляційних і трьох відсотків річних .

З аналізу норми ст.625 ЦК України вбачається, що нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на борг здійснюється за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання. Строк виконання грошового зобов’язання встановлено умовами договору. Як вже зазначалося раніше, відповідач порушив строк виконання основного зобов’язання, що стало підставою для стягнення з нього суми боргу, пені, інфляційних та трьох відсотків річних в судовому порядку.

З огляду на це, набрання законної сили рішенням господарського суду про стягнення грошової суми та звернення його до виконання не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а тому, за таких обставин, боржник несе обов'язок повернути три відсотки річних та відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за весь час прострочення виконання такого грошового зобов'язання, у тому числі за весь час після ухвалення такого рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ПАТ «Іскра»(79066, м.Львів, вул.Вулецька,14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; код ЄДРПОУ 05506460) –9673,58 грн. інфляційних, 1959,60 грн. три відсотки річних, 116,33 грн. державного мита, 234,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.06.2011 року.

Суддя