Рішення № 16571028, 01.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р.

Справа № 5004/970/11 за позовом відкритого акціонерного товариства "ТНТ", смт. Володимирець Рівненської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна", м. Луцьк

про стягнення 41000 грн.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. юрист (дов. №09-12/09 від 09.12.2009р.)

від відповідача: ОСОБА_2 представник (дов. №58 від 22.11.2010р.)

Суть спору: відкрите акціонерне товариство "ТНТ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" 41000 грн. у відшкодування завданих збитків.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2011р. (з врахуванням ухвали від 03.06.2011р. про виправлення помилок) за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалою суду від 14.06.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача надавши на вимогу суду витребувані документи та матеріали предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі поклавши при цьому на ТзОВ "Неріс Україна" обовязок відшкодування ВАТ "ТНТ" понесених товариством у звязку з поданням позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

В обґрунтування предявленого до відповідача позову позивачем здійснюються посилання на ті обставини, що у 2008 році відбулось рейдерське захоплення майна відкритого акціонерного товариства "ТНТ", на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008р. та акту приймання-передачі від 04.07.2008р. до вказаного договору у період з липня місяця 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виступало власником приміщень у смт. Володимирець Рівненської області по вул. Соборна, 4, котрі до того часу належали на праві власності ВАТ "ТНТ", внаслідок використання приміщень за вказаною адресою у період з 16.09.2008р. по 15.10.2008р. відбувалось споживання електричної енергії, обовязок оплати котрої в сумі 41000 грн. згідно рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011р. у справі №5019/346/11 було покладено на ВАТ "ТНТ".

Посилаючись на встановлення в судовому порядку факту протиправності користування товариством "Неріс Україна" приміщеннями з подальшим вчиненням дій, спрямованих на відновлення реєстрації права власності на приміщення за ВАТ "ТНТ", позивач вважає, що оплату електричної енергії на суму 41000 грн. повинне здійснити товариство "ТНТ" з подальшим відшкодуванням цієї суми позивачу за рахунок субєкта господарювання, котрий у період з 16.09.2008р. по 15.10.2008р. використовував приміщення та споживав електроенергію товариства "Неріс Україна".

Присутній в судовому засіданні представник відповідача предявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" позовні вимоги заперечив та просить суд в задоволенні позову відмовити.

При цьому представником сторони (пояснення від 14.06.2011р. та від 29.06.2011р.) здійснюються посилання на ті обставини, що у період з 16.09.2008р. по 15.10.2008р. у договірних стосунках з енергопостачальною організацією перебувало ВАТ "ТНТ", котре і повинно нести обовязок оплачувати спожиту електричну енергію в силу положень чинного законодавства, у ТзОВ "Неріс Україна" здійснювати платежі за електроенергію наступив лише з дня укладення з ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" відповідного договору 24.10.2008р. При цьому представником відповідача було також засвідчено, що у вересні місяці 2008 року приміщеннями по вул. Соборній, 4, у смт. Володимирець користувалися ВАТ "ТНТ", ТзОВ "Неріс Україна" та ТзОВ "ТНТ Вест", за період вересня 2008 року рахунків по сплаті електроенергії ТзОВ "Неріс Україна" не виставлялось, встановити хто саме і якими конкретно приміщеннями користувався, а також хто із користувачів приміщень споживав електричну енергію та в якій кількості неможливо, оскільки були відсутні будь-які договірні відносини між енергопостачальною організацією та споживачами.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення останнього в повному обємі.

При цьому суд виходив з наступних встановлених обставин:

Згідно положень частин 2-4 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

23 листопада 2010 року господарським судом Рівненської області у справі №7/174 за позовом відкритого акціонерного товариства "ТНТ" до відповідачів: публічного акціонерного товариства Західінкомбанк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору іпотеки №6277 від 30.07.2008р. та усунення перешкод в реалізації права власності було прийнято рішення (том 1 а.с. 32-41) про задоволення предявлених позивачем позовних вимог, визнання недійсним договору іпотеки №6277 від 30.07.2008р. та усунення перешкод в здійсненні права власності відкритого акціонерного товариства "ТНТ" (смт. Володимирець Рівненської області, вул. Соборна, 4, код ЄДРПОУ 00379488) шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записів про заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 4 у смт. Володимирець Рівненської області, а саме: адмінбудівлю, артскважину, контрольно-пропускну будку, склад сировини, вагову будку, водонапірну башту, склад, цех безалкогольних напоїв, трансформаторну підстанцію, консервний цех, механічну майстерню, котельню, нежитлову будівлю, цех по розливу настойок.

Зазначене рішення суду було залишене без змін згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2011р. (том 1 а.с. 42-49) та постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2011р. (том 1 а.с. 50-52).

В процесі розгляду господарським судом Рівненської області справи №7/174 останнім було встановлено ті обставини, що "власником переданого в іпотеку нерухомого майна, котре знаходиться у смт. Володимирець по вул. Соборна, 4, є позивач відкрите акціонерне товариство "ТНТ", на підтвердження викладеного позивачем було надано суду дублікат від 26.03.2010р. наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 05.04.2004р. №118 "Про підтвердження права власності на обєкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ "ТНТ" (бувше ВАТ "Володимирецький крохмало-патоковий завод") Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 4", з якого вбачається, що зазначене нерухоме майно набуте ВАТ "ТНТ" в процесі приватизації згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.1993p., посвідченим 11.07.1994р. приватним нотаріусом нотаріальної контори по смт. Володимирець ОСОБА_4. та зареєстрованим за №35. Цей наказ/дублікат є правовстановлювальним документом згідно з Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, який є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме маймо, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" інформаційними довідками щодо кожного з вищеперелічених обєктів нерухомості підтвердило право власності ВАТ "ТНТ" на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 05.04.2004р. №118.

Зазначене нерухоме, майно позивачем не відчужувалось, фактично перебувало у володінні та користуванні ВАТ "ТНТ", що, крім іншого, підтвердив в своїх поясненнях представник позивача в судовому засіданні. Земельна ділянка, на якій розміщене нерухоме майно у смт. Володимирець по вул. Соборній, 4, належить на праві власності відкритому акціонерному товариству "ТНТ", що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 293699 від 06.07.2009р.

Разом з тим, рішеннями Постійно діючого Третейського суду при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" від 24 червня 2008 року у справі №18/2008 за позовом ТОВ Будинок побуту "Пролісок" до ВАТ "Кредобанк" і Пирога Р.Б. та від 25 червня 2008 року у справі №19/2008 за позовом ТОВ Будинок побуту "Пролісок" до ТОВ Комерційного банку "Західінкомбанк" і ОСОБА_5. задоволено позови про визнання права власності на вищезазначене нерухоме майно. На підставі цих рішень та виконавчих листів Здолбунівського районного суду від 27.06.2008р. №6-22/08 та від 27.06.2008р. №6-21/08 комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної .інвентаризації" було здійснено реєстрацію права власності на вище вказані обєкти нерухомості, що знаходяться за адресою вул. Соборна, 4, смт. Володимирець Рівненської області за ТОВ Будинок побуту "Пролісок". В подальшому 04.07.2008р. ТОВ Будинок побуту "Пролісок" і відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" уклали договір купівлі-продажу, на умовах якого вищеперелічене нерухоме майно було продано товариству "Hepic-Україна". На підставі цього договору купівлі-продажу комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" виконало державну реєстрацію нерухомого майна, яке знаходиться за адресою вул. Соборна, 4 у смт. Володимирець Рівненської області, за ТОВ "Неріс Україна".

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном юридичної особи, слід вважати таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України. Тому відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання його судом недійсним не вимагається. Такий правочин відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю".

В процесі розгляду господарським судом Рівненської області справи за №7/174 також було встановлено, що "відкрите акціонерне товариство "ТНТ" не брало участі/не залучалось до розгляду 24,25 червня 2008 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" справ №18/2008 та №19/2008, що вбачається з рішень третейського суду. Також ВАТ "ТНТ" не брало участі при розгляді питання видачі виконавчих листів Здолбунівським районним судом. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Відкритим акціонерним товариством "ТНТ" не укладались угоди про розгляд спорів третейським судом, зокрема Постійно діючим Третейським судом при асоціації "Правовий захист національного бізнесу". Тобто у третейського суду не було підстав розглядати спір щодо майна та визнавати за третьою/іншою особою право власності на нерухоме майно.

За таких обставин будь-які третейські угоди, укладені між третіми/іншими особами є нікчемними у відповідності до норм статті 216 ЦК України. При цьому у відповідності до норм чинного законодавства немає необхідності у додатковому визнанні третейської угоди недійсною.

Рішення третейських судів є актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів і не є правовстановлюючим документом. Рішення третейського суду, якими за товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" було визнано право власності на обєкти нерухомого майна, не можуть бути правовстановлюючими документами. Пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10 січня 2008 року визначено, що відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обовязковими лише для сторін спорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про третейські суди" виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документу, отже, без наявності такого виконавчого документу саме по собі рішення третейського суду не може бути підставою для вчинення відповідних дій субєктом владних повноважень.

Ухвалами Здолбунівського районного суду від 18.09.2008р. виконавчі листи Здолбунівського районного суду від 27.06.2008р. №6-22/08 та від 27.06.2008р. №6-21/08, на підставі яких було зареєстровано право власності на нерухоме майно належне ВАТ "ТНТ" за ТОВ "Будинок побуту "Пролісок", визнані такими, що не підлягають виконанню. Рішення суду набрали законної сили.

Наведені вище обставини були враховані Рівненським окружним адміністративним судом при розгляді справи №2а-1087/09/1770 за позовом ВАТ "ТНТ" до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" і товариством з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна". Відповідно до постанови адміністративного суду від 21.05.2009р. у цій справі зобовязано комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вчинити дії по скасуванню записів (реєстрацій) в Реєстрі права власності на нерухоме майно права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" і товариством з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Соборна, буд. 4. Зобовязано, крім того, комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вчинити дії по відновленню реєстрації (записів) в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності за відкритим акціонерним товариством "ТНТ" на будівлі на споруди що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Соборна, буд. 4.

Постанова Рівненського окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі №51597/09/9104. На виконання рішення адміністративного суду комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" відновлено первинну реєстрацію в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно (будівлі і споруди за адресою вул. Соборна, 4 у смт. Володимирець Рівненської області) за відкритим акціонерним товариством "ТНТ", що підтверджено інформаційними довідками та листом КП РОБТІ від 10.03.2010р. №285. Так КП "РОБТІ" скасовано реєстрацію прав власності на зазначені обєкти нерухомості за ТОВ "Неріс Україна" на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2008р. №1262 та за ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" на підставі рішень Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" від 24.06.2008р. у справі №18/2008 та від 25.06.2008р. у справі №19/2008.

З урахуванням наведених обставин судом встановлено, що власником адмінбудівлі площею 1270,6 кв.м., артскважини площею 11,5 кв.м., контрольно-пропускної будки площею 14,9 кв.м., складу сировини площею 312,8 кв.м., вагової будки площею 22,4 кв.м., водонапірної башні, складу площею 124,3 кв.м., цеху безалкогольних напоїв площею 529,7 кв.м., трансформаторної підстанції площею 21,8 кв.м., консервного цеху площею 773,8 кв.м., механічної майстерні площею 57,2 кв.м., котельні площею 334,8 кв.м., нежитлової будівлі, цеху по розливу настойок площею 549,4 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Соборна, 4 у смт. Володимирець Рівненської області, був і є позивач ВАТ "ТНТ", який набув перелічене майно шляхом приватизації на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.1993р."

Матеріалами справи №5004/970/11 підтверджено, що на даний час перелічені вище обєкти нерухомого майна перебувають у власності відкритого акціонерного товариства "ТНТ" (технічні паспорти станом на 01.06.2010р. на обєкти нерухомості том 1 а.с. 84-151).

Вищевикладені обставини свідчать про те, що відкрите акціонерне товариство "ТНТ" внаслідок неправомірних дій ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок" та ТзОВ "Неріс Україна" у період з червня місяця 2008 року по жовтень місяць 2008 року включно було протиправно обмежене у здійсненні та реалізації права власності/розпорядження власним нерухомим майном. Так у період часу з 27.06.2008р. по 04.07.2008р. власником обєктів нерухомості, котрі знаходяться у смт. Володимирець Рівненської області по вул. Соборна, 4, протиправно виступало товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок", а у період з липня 2008 року по жовтень місяць 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна", що також підтверджується укладеним між ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок" та ТзОВ "Неріс Україна" договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008р., актом прийому-передачі нерухомого майна від 04.07.2008р. до цього договору, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1 а.с. 69-73, 77).

Визначені обставини також відображаються і у долученому до матеріалів справи (том 2 а.с. 5-100) обвинувальним висновком по кримінальній справі №20/86-08 за фактом заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем майном ВАТ "ТНТ" в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок".

В провадженні господарського суду Рівненської області знаходилась також справа №2/78 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" до відповідача: закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство "ТНТ", про повернення безпідставно набутих коштів 41000 грн. та стягнення 6880 грн. 43 коп. процентів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.06.2010р. у зазначеній справі (том 1 а.с. 16), залишеним без змін у відповідності з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. (том 1 а.с. 17-20) та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010р. (том 1 а.с. 21-24) позовні вимоги ТзОВ "Неріс Україна" було задоволено частково та стягнуто із закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" 41000 грн. безпідставно набутих коштів.

При цьому в процесі розгляду судами зазначеної справи останніми було встановлено, що "відповідно до статей 1, 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії субєкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Пункт 5.1 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. №28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442, передбачає, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Пунктом 6.18 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобовязаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобовязаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобовязаний здійснювати оплату спожитої на таких обєктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів. З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи власником приміщення по вул. Соборній, 4 в смт. Володимирець був позивач товариство "Неріс Україна" на підставі договору купівлі-продажу та акту прийому передачі від 04.07.2008р.

Договір постачання електричної енергії у спірний період (вересень 2008 р.) був укладений відповідачем (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") з третьою особою (ВАТ "ТНТ") та діяв у період з 29.05.2008 р. по 15.10.2008 р.

Договір на постачання електричної енергії укладений відповідачем (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") з позивачем (ТзОВ "Неріс Україна") 24 жовтня 2008 року, чинний на день розгляду справи, знаходиться на стадії розірвання, оскільки між позивачем (ТзОВ "Неріс Україна" та третьою особою (ВАТ "ТНТ") існував спір щодо права власності на приміщення.

Сторонами не заперечується, що у період вересень-жовтень 2008 року третя особа ВАТ "ТНТ" приміщенням та електроенергією не користувався. Позивач (ТзОВ "Неріс Україна") не заперечує, що частково сам користувався електроенергією.

Господарський суд вважає, що не є суттєвим хто фактично споживав електроенергію у спірний період. Визначальним є та обставина з ким укладався договір, тобто хто юридично був "споживачем". Як свідчать обставини справи, у спірний період стороною у договорі (споживачем) була третя особа товариство "ТНТ". Третя сторона, як споживач по договору, не дотрималась вимог Правил користування електричною енергією (п.6.18), не повідомила постачальника енергії про звільнення приміщення, або про припинення користування електроенергією, тому зобовязана була здійснити оплату. Суд приймає до уваги ту обставину, що рахунок за активну електроенергію від 21.10.2008р. в якому вказано розрахунковий період з 16.09.2008р. по 15.10.2008р., виданий відповідачем (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") на імя третьої особи (ВАТ "ТНТ"), а не позивача (ТзОВ "Неріс Україна".

При цьому судом було встановлено і те, що "такі дії відповідача ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" узгоджуються з чинним законодавством. Постачальник електроенергії надсилає рахунки споживачеві по договору. Він не зобовязаний встановлювати інших власників приміщення. Однак рахунок оплатив позивач (ТзОВ "Неріс Україна"), не сторона по договору. Таким чином відповідач безпідставно набув майно (кошти) позивача. В даному випадку відповідач (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") не позбавлений права в установленому порядку вимагати сплати боргу третьою особою (ВАТ "ТНТ"), третя особа не позбавлена права на загальних підставах вимагати у позивача відшкодування збитків. Суд приймає до уваги ту обставину, що чинне законодавство встановлює відповідальність за незаконне, самовільне споживання електроенергії без дозволу. Однак, в такому випадку особа, яка вчинила таке правопорушення несе окрему, спеціальну позадоговірну юридичну відповідальність перед постачальником електроенергії. Предметом даного ж спору є правомірність сплати за спожиту електроенергію за певний період".

В процесі розгляду господарським судом Рівненської області справи №18/149 (рішення від 27.09.2010р. том 1 а.с. 25-31) за позовом відкритого акціонерного товариства "ТНТ" до відповідачів: закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" про визнання недійсним договору на постачання електричної енергії №554 від 24 жовтня 2008 року та визнання споживачем електричної енергії, останнім було встановлено, що "між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" укладено договір №554 від 24.10.08р. про постачання електричної енергії. Підставою для укладення вказаного договору був договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок" та ТзОВ "Неріс Україна" 04.07.08р. Відповідно до вказаного договору ТзОВ "Неріс Україна" придбало нерухоме майно в т.ч. трансформаторна підстанція, тощо. Даний договір купівлі-продажу став підставою для звернення до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" щодо укладення вищевказаного оспорюваного позивачем правочину по постачанню електричної енергії. З доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ТзОВ "Неріс Україна" на адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" було направлено відношення №7 від 24.07.08р., яким просили оформити договір на постачання електроенергії в звязку з виробничою необхідністю та зміною власника за адресою: смт. Володимирець, вул. Соборна, 4. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" листом від 29.07.08р. за №469 повідомило ТзОВ "Неріс Україна" про те, що усі правовідносини з приводу постачання та користування електроенергією на зазначені обєкти врегульовано договором про постачання електричної енергії №40 від 18.01.07р. виключно із ВАТ "ТНТ". Таким чином, ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не може укласти договір на постачання та користування електроенергією із ТзОВ "Неріс Україна", оскільки це призведе до порушення в односторонньому порядку умов, визначених договором на постачання та користування електроенергією №40 від 18.01.07р. ТзОВ "Неріс Україна" 06.08.08р. повторно було направлено на адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" відношення про оформлення договору на електропостачання з ТзОВ "Неріс Україна" в звязку з виробничою необхідністю та зміною власника за адресою: смт. Володимирець, вул. Соборна, 4, та вважать безпідставною відмову укладення договору. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" 13.08.08р. за №606 направлено на адресу ВАТ "ТНТ" пропозиції у відповідності до ст. 188 ГК України щодо розірвання договору на постачання та користування електричною енергією №40 від 29.05.08р., а на адресу ТзОВ "Неріс Україна" направили лист за №605 від 13.08.08р., що враховуючи надані документи, а також те, що згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" в порядку ч. 2 ст. 188 ГК України надіслало на адресу ВАТ "ТНТ" пропозицію про розірвання договору на постачання та користування електроенергією. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" листом від 29.09.10р. за №2406 повідомило позивача - ВАТ "ТНТ" про те, що останньому необхідно надати документи, що підтверджують законність підстав користування обєктами нерухомого майна, на які здійснюється електропостачання за договором №40 від 29.05.08р. У випадку ненадання таких документів в строк до 10.10.08р., дія договору на постачання та користування електричною енергією буде вважатися припиненою з 15.10.08р. На адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" 09.09.08р. надійшла заява, що у звязку з переходом права власності на комплекс виробничих приміщень ВАТ "ТНТ", що знаходяться за адресою: смт. Володимирець по вул. Соборній, 4 до ТзОВ "Неріс Україна" згідно попередніх додатків, ч.2 ст. 188 ГК України, Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 із відповідними змінами та доповненнями просили розірвати договір №40 із ВАТ "ТНТ" від 18.01.07р. відповідно також до розділу 6 та умов даного договору та 9 або) укласти з ТзОВ "Неріс Україна" договір як із субспоживачем.

Враховуючи вищевикладене між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" було укладено договір №554 від 24.10.08р. про постачання електричної енергії, який оспорюється ВАТ "ТНТ".

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.09р. по справі № 2а-1087/09/1770 за позовом ВАТ "ТНТ" до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок", ТзОВ "Неріс Україна" про визнання неправомірними дій та скасування рішень, зобовязання вчинення певних дій, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.09р. за №51597/09/9104 залишена без змін. Даною постановою встановлено, що на підставі рішень Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" від 24 червня 2008 року, по справі №18/2008, від 25 червня 2008 року, по справі №19/2008, виконавчих листів Здолбунівського районного суду від 27.06.2008 року (справа №6-22/08) та від 27.06.2008 року (справа №6-21/08) КП "Рівненським ОБТІ" було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок", яке в подальшому здійснило відчуження нерухомого майна на користь ТзОВ "Неріс Україна" за договором купівлі-продажу від 01.07.08р. та акт прийому-передачі до даного договору. Даною постановою зазначено, що чинність укладеного договору купівлі-продажу від 04.07.08р. судом до уваги не приймається, За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном юридичних осіб, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Тому, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не визначає, як такі що не підлягають доказуванню обставини, викладені в судових актах адміністративних судів у справах адміністративної юрисдикції. Така прогалина пояснюється тим, що справи, які зараз відповідно до Кодексу адміністративного судочинства як справи адміністративної юрисдикції розглядаються в адміністративних судах, до введення в дію Кодексу адміністративного судочинства розглядалися господарськими та цивільними судами. Тому такі справи не виокремлювалися. А тому, рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, якщо у справі беруть участь ті самі сторони. В даному випадку, адміністративним судом надано юридичну оцінку договору купівлі-продажу від 04.07.08р. на підставі якого було укладено договір на постачання електричної енергії №554 віл 24.10.08р. між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна", який оспорюється в судовому порядку ВАТ "ТНТ".

Суд вважає, що даний договір купівлі-продажу від 04.07.08р., на підставі якого укладено між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" договір №554 від 24.10.08р. про постачання електричної енергії, який визнається ВАТ "ТНТ" в судовому порядку недійсним, є неукладеним".

Враховуючи вищевикладені встановлені судами обставини, господарським судом в даному випадку здійснено висновок про те, що у період часу з 04.07.2008р. по жовтень місяць 2008 року власником нерухомого майна, котре знаходиться у смт. Володимирець по вул. Соборна, 4, виступало товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна", котре й вчиняло комплекс заходів, спрямованих на володіння, розпорядження та користування цим майном, зокрема, вчиняло заходи, спрямовані на використання електричної енергії, укладення відповідного договору на постачання електричної енергії, направлення у звязку з цим енергопостачальній організації відповідних пропозицій, листів та клопотань (том 1 а.с. 74-76,78-83).

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.

Разом з цим судом також було встановлено, а матеріалами справи (обвинувальний висновок по кримінальній справі №20/86-08 за фактом заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем майном ВАТ "ТНТ" в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок") підтверджено, що будучи у період 2008 року власником нерухомого майна та розпоряджаючись останнім товариство "Неріс Україна" укладало із іншими субєктами господарської діяльності договори оренди нерухомого майна, в результаті чого споживачами електричної енергії у період вересня-жовтня місяців 2008 року виступало як ТзОВ "Неріс Україна" так і перебуваючі у договірних відносинах з цим товариством орендарі приміщень.

Слід зазначити також і те, що в провадження господарського суду Рівненської області знаходилась справа за №5019/346/11 за позовом закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" до відкритого акціонерного товариства "ТНТ" про стягнення 41000 грн. Рішенням господарського суду у цій справі від 22.03.2011р. (том 1 а.с. 61-64) було постановлено стягнути з відповідача на корить позивача 41000 грн. заборгованості по оплаті електричної енергії, відпущеної на підставі укладеного між сторонами договору №40 від 29.05.2008р. згідно рахунку за активну електричну енергію від 21.10.2008р. у період з 16.09.2008р. по 15.10.2008р., а також розстрочено виконання рішення суду до 30 вересня 2011 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили. Матеріалами справи (платіжні квитанції том 1 а.с. 66-68) підтверджується виконання ВАТ "ТНТ" рішення суду у встановлені останнім терміни розстрочених платежів.

В процесі розгляду господарським судом Рівненської області справи №5019/346/11 останнім було також встановлено ті обставини, що: "власником приміщення по вул. Соборна, 4 у смт. Володимирець було товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" на підставі договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі від 04 липня 2008 року. Договір постачання електричної енергії у спірний період (вересень 2008 року) був укладений відповідачем (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") з третьою особою (ВАТ "ТНТ") та діяв у період з 29 травня 2008 року по 15 жовтня 2008 року. Договір на постачання електричної енергії укладений відповідачем (ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") з позивачем (ТзОВ "Неріс Україна") 24 жовтня 2008 року чинний на день розгляду справи. Знаходиться на стадії розірвання, оскільки між позивачем та третьою особою існував спір щодо права власності на приміщення. Сторонами не заперечується, що у період вересень-жовтень 2008 року третя особа ВАТ "ТНТ" приміщенням та електричною енергією не користувався. Позивач не заперечує, що частково сам користувався електроенергією".

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає за необхідне засвідчити, що статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

При цьому варто звернути увагу на природу господарських відносин, які в даному випадку виникли між ВАТ "ТНТ" та ТзОВ "Неріс Україна", а саме на те, що підставою виникнення будь-яких господарсько-договірних відносин, в тому числі "спеціальних" повязаних з користуванням електричною енергією, повязується з настанням обєктивних юридичних фактів набуття права власності його втратою, тобто дій та бездіяльності сторін господарських відносин.

04 липня 2008 року між ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок" та ТзОВ "Неріс Україна" було укладено договір купівлі-продажу за №1262. Згідно даного договору та акту приймання-передачі до даного договору ТзОВ "Неріс Україна" стало набувачем нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 4, смт. Володимирець, Рівненська область.

Беручи до уваги, що в спірний період власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Соборна, 4, смт. Володимирець, було ТзОВ "Неріс Україна", виходячи із визначення поняття змісту права власності, а саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України), а також враховуючи положення норми ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд власність зобовязує, що свідчить про обовязок ТОВ "Неріс Україна", як власника майка, нести тягар його утримання, що відповідає приписам Цивільного кодексу України.

Власник зобовязаний утримувати майно, що кому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищевикладене, керуючись нормами Цивільного кодексу України, а саме визначенням того, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи норму ст. 11 Цивільного кодексу України, яка свідчить про те, що обовязки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, суд, в сукупності з наданими письмовими доказами вважає про наявність та підставність обовязку ТзОВ "Неріс Україна" відшкодувати ВАТ "ТНТ" завдані неправомірним діями (незаконне споживання електричної енергії) збитки в сумі 41000 грн.

При цьому судом враховано також і те, що долучений до матеріалів справи обвинувальний висновок підтверджує та деталізує обставини набуття ТзОВ "Неріс Україна" у власність нерухомого майна ВАТ "ТНТ", що знаходиться по вул. Соборна, 4 в смт. Володимирець та його використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 223 Кримінально-процесуального кодексу України обвинувальний висновок це процесуальний документ про закінчення досудового слідства. У ньому підводяться підсумки розслідування в справі і формулюється обвинувачення, на підставі якого кримінальна справа щодо обвинуваченого направляється до суду і визначається коло обставин, що підлягають дослідженню в судовому засіданні. Обвинувальний висновок є чітким, логічним, переконливим та мотивованим документом, у ньому відбиваються тільки конкретні, достовірно встановлені факти і обставини справи з посиланням на зібрані й перевірені при розслідуванні справи докази. У ньому недопустимо наводити здогади і припущення, а також джерела доказів без викладення й аналізу фактичних даних (відомостей про факти), що містяться в них.

Додатково, на підтвердження того, що ТзОВ "Неріс Україна" користувалось майном в спірний період 2008 року, котре знаходиться по вул. Соборна, 4, в смт. Володимирець, позивачем було долучено до матеріалів справи постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.11.2009р. (том 1 а.с. 54) про передачу частини майна ТзОВ "Неріс Україна", а саме ягід загальною вартістю 1165576 грн., на зберігання до ТзОВ "Ін-Тайм" в м. Луцьку по вул. Конякіна, 2а. При цьому кримінальну справу за фактом заволодіння, шляхом зловживання службовим становищем майном ВАТ "ТНТ" слідчим слідчого управління УМВС України в Рівненській області було порушено 08.08.2008р. Даний документ підтверджує те, що до і під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Моши 3., Л. Антонюк, А. Кривовязюка майно ТзОВ "Неріс Україна" перебувало за адресою вул. Соборна, 4, в смт. Володимирець Рівненської області.

За таких, викладених в наданому суду обвинувальному висновку, обставин, ВАТ "ТНТ" фактично було позбавлене належного йому майна, а тому за відсутності в працівників товариства "ТНТ" доступу до нерухомого майна та виробничих приміщень по вул. Соборній, 4, в смт. Володимирець, відповідно користуватись електроенергією чи здійснювати будь-яку господарську діяльність товариство не мало змоги.

Згідно Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 обєкт споживача житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування.

Крім того, як вже було засвідчено судом, відповідач ТзОВ "Неріс Україна" звертався до електропостачальної організації з пропозиціями щодо укладення договору на постачання електричної енергії і саме підставою такого звернення було набуття відповідачем права власності на майно за адресою вул. Соборна, 4, смт. Володимирець. Дане, в контексті з Правилами користування електричною енергією для населення свідчить про те, що ВАТ "ТНТ" у спірний період не було фактичним реальним споживачем електроенергії.

Факт набуття ТзОВ "Неріс Україна" у власність і як підтвердження використання нерухомого майна по вул. Соборній, 4, в смт. Володимирець в своїй господарській діяльності підтверджується та не заперечується сторонами у справі. Виходячи із визначення поняття змісту права власності, а саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України), а також враховуючи положення норми ст. 319 ЦК України (власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд) власність зобовязує, що свідчить про обовязок ТзОВ "Неріс Україна", як власника майна у період 2008 року, нести тягар його утримання, що відповідає приписам Цивільного кодексу України (власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом ст. 322 Цивільного кодексу України).

ВАТ "ТНТ" у період вересня-жовтня місяців 2008 року приміщеннями, що знаходяться за адресою: вул. Соборна, 4, смт. Володимирець, та електроенергією не користувався. Представник ТзОВ "Неріс Україна" не заперечує, що частково відповідач користувався електроенергією, що, на думку суду, не позбавляє останнього звернутись з регресними позовними вимогами до інших юридичних осіб, які знаходились на території ВАТ "ТНТ" у спірний період.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі. Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного звязку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином для виникнення зобовязання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2) заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3) причинний звязок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди;

5) обґрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобовязанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку суд враховуючи вищевикладені встановлені обставини вважає, що нанесення матеріальної шкоди позивачу неправомірними діями відповідача, вина відповідача, причинний звязок між діями відповідача та збитками позивачем доведені в повному обсязі.

За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками).

Разом з цим відповідач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено в основу заперечень на предявлений позов, не навів аргументів на спростування обставин, викладених позивачем.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок ТзОВ "Неріс Україна".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11, офіс 413, код ЄДРПОУ 32273576) на користь відкритого акціонерного товариства "ТНТ" (Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 4, код ЄДРПОУ 00379488) 41000 грн. у відшкодування завданих збитків, 410 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

01.07.11