Постанова № 16570565, 24.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2011 р. № 2-а- 4686/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бартош Н.С.,

суддів Чалого І.С., Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача - Полєтаєва І.О., Фахрієва С.М., відповідача Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат"ВЕЛЕС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001642305 від 21.04.2011 р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем зменшений податок на додану вартість за отримані товари від контрагентів. Однак, сума податку на додану вартість була задекларована на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які на час виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Товар був отриманий позивачем, сплачений по безготівковому рахунку та використаний у власній господарської діяльності. При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені саме підприємством позивача. Також, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також зазначив, що вважає посилання податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з постачальниками, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів щодо недійсності правочинів, вчинених позивачем, а тому підстав вважати їх такими не має.

У судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова документальна виїзна перевірка відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. , за результатами якої 07.04.2011 року складений акт перевірки №971/2305/35698538, де були зафіксовані порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1445334,00 грн., в т.ч. у січні 2010 р. на суму 190500,00 грн., у лютому 2010 р. на суму 144167,00 грн., у березні 2010 р. на суму 597667,00 грн., у квітні 2010 р. на суму 425500,00 грн., у травні 2010 р. на суму 70833,00 грн., у червні 2010 р. на суму 16667,00 грн.

Позивач не погодився з висновками акту та надав відповідачеві заперечення стосовно фактів, викладених в акті перевірки.

За наслідками вказаного акту перевірки, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001642305 від 21.04.2011 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2529334,35 грн., у тому числі за основним платежем 1445334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1084000,35 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Згідно наданої позивачем копії договору, судом встановлено, що 06.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" (Покупець) та ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» (Постачальник) укладений договір поставки №Х-45.

За умовами вказаного договору постачальник зобовязаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і своєчасно сплатити на умовах даного договору товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у податкових накладних: від 15.01.2010 р. №ДК 00070363/8, від 16.01.2010 р. №ХФ 00147060/8, №ХФ 00147071/8, № ХФ 00147077/8, №ДК 00070679/8, №00147072/8, №00147073/8, №00147062/8, від 17.01.2010 р. №КМ 00083354/8, №ХФ 00147170/8, №ДФ 00016273/8, №ХФ 00147172/8, №ХФ 00147171/8, №ХФ 00147169/8, №ДФ 00016271/8, від 04.02.2010 р. №ХФ 00152881/8, №КА 00021033/8, №ХФ 00152770/8, від 05.02.2010 р. №ДТ 00087381/8, від 06.02.2011 р. №КА 00021207/8, № ДФ 00018517/8 від 17.03.2010 р., № ЧЕ 00023921/8 від 15.03.2010 р., № КА 00024285/8 від 19.03.2010 р., № КА 00024171/8 від 18.03.2010 р., № КВ 00185524/8 від 18.03.2010 р., № ХФ 00166485/8 від 19.03.2010 р., № КА 0024308/8 від 19.03.2010 р., № КА 0024071/8 від 17.03.2010 р., № ЧЕ 00023960/8 від 15.03.2010 р., № КА 00024216/8 від 18.03.2010 р., №КА 00024276/8 від 19.03.2010 р., № ХФ 00165292/8 від 16.03.2010 р., № КА 00023991/8 від 16.03.2010 р., № КМ 00095465/8 від 18.03.2010 р., № ДК 00086345/8 від 18.03.2010 р., № КА 00023978/8 від 15.03.2010 р., № КА 00024366/8 від 19.03.2010 р., № ХФ 00166436/8 від 19.03.2010 р., № КА 00024072/8 від 17.03.2010 р., № 166087/8 від 18.03.2010 р., № 166088/8 від 18.03.2010 р.,№ КА 00024289/8 від 19.03.2010 р., № ХФ 00166472/8 від 19.03.2010 р., № КА 00024012/8 від 16.03.2010 р., № 26749/8 від 23.04.2010 р., № 26870/8 від 25.04.2010 р., № 177471/8 від 22.04.2010 р., № 20136/8 від 25.04.2010 р., № 26891/8 від 25.04.2010 р., № 26793/8 від 24.04.2010 р., № 26380/8 від 26.04.2010 р., № 26896/8 від 25.04.2010 р., № 26766/8 від 23.04.2010 р., № 26737/8 від 23.04.2010 р., № 178747/8 від 26.04.2010 р., № 26657/8 від 22.04.2010 р., № 26693/8 від 22.04.2010 р., № 177796/8 від 23.04.2010 р., № 178305/8 від 24.04.2010 р., № 26817/8 від 24.04.2010 р., № 178309/8 від 24.04.2010 р., № 20062/8 від 24.04.2010 р., № 26621/8 від 22.04.2010 р., № 177856/8 від 23.04.2010 р., № 95523/8 від 23.04.2010 р., № 114493/8 від 22.04.2010 р., № 177895/8 від 23.04.2010 р., № 106860/8 від 14.05.2010 р., № 28393/8 від 14.05.2010 р., № 184979/8 від 14.05.2010 р., № 184708/8 від 14.05.2010 р., № 196651/8 від 17.06.2010 р., № 197020/8 від 17.06.2010 р., № 196969/8 від 17.06.2010 р., № 29567/8 від 17.06.2010 р., № 136922/8 від 17.06.2010 р.

Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с.117-136, 138-192).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" та ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» договірні правовідносини оформили у встановлений законом спосіб та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого не включення у законодавстві не передбачено.

Крім того, в акті перевірки міститься посилання на акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Едан плюс», ПП «Мегалотт ЛТД», якими встановлено, що усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Едан плюс», ПП «Мегалотт ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків в силу приписів норм ч.1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемними.

Юридична відповідальність, як встановлено ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Під час розгляду справи позивачем були надані копії первинних документів, а саме: договори поставки (а.с.107-116), видаткові накладні (а.с.21-38, 57-78, 114-128), податкові накладні (а.с.39-56, 79-113, 129-134), банківські виписки з рахунків, з яких вбачається, що отримані товари були використані позивачем у власній господарської діяльності та надані ним наступним покупцям: ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Едан плюс», ПП «Мегалотт ЛТД», що підтверджує реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" визначило суми податкового кредиту.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що на момент укладання та виконання правочинів контрагенти позивача - ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Едан плюс», ПП «Мегалотт ЛТД», були включені до єдиного реєстру, а тому твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), позивачем неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим та спростовується вищенаведеним.

Крім того, суд зауважує, що зазначені висновки податкового органу не можуть впливати на формування податкового кредиту позивача, оскільки до матеріалів справи приєднані документи в підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентами.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Суд також зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Отже у позивача були всі законні підстави для віднесення сум ПДВ по здійсненим господарським операціям з ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Едан плюс», ПП «Мегалотт ЛТД» до складу податкового кредиту, а відповідачем не наведено доказів учинення позивачем та його контрагентами зловмисних взаємоузгоджених дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; доказів неможливості реального здійснення у спірних правовідно синах господарських операцій з ура хуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, еко номічно необхідних для виконання робіт або послуг.

Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001642305 від 21.04.2011 р., оскільки воно є протиправним і повинно бути скасоване судом, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001642305 від 21.04.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "ВЕЛЕС" 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2011 р.

Головуючий суддяБартош Н.С.

Судді Чалий І.С.

Архіпова С.В.