Постанова № 16569909, 20.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року 17:00                               Справа № 2а-0870/3895/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.А., за участю представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність №1/05-р від 21.04.2011), представників відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 04.05.2011), ОСОБА_3 (довіреність від 08.06.2011), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 скасовано, постанову Господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 в частині скасування податкових повідомлень – рішень №0000180802/0 від 12.03.2007, №0000180802/1 від 15.05.2007 скасовано, в іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

19.05.2011 Вищий адміністративний суд направив справу №5/184/07-АП за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, матеріали якої надійшли до адресата 24.05.2011.

26.05.2011 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено ухвалу про прийняття адміністративної справи до провадження та призначення справи до розгляду на 08.06.2011.

08.06.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, які надали письмові пояснення по справі та просять відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У зв’язку з необхідністю надання витребовуваних судом додаткових доказів, судовий розгляд справи відкладено на 20.06.2011.

20.06.2011 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (далі іменується – позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (ділі іменується – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000160802/1 від 15.05.2007, №0000180802/0 від 12.03.2007, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000200802/0 від 12.03.2007 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000190802/0 від 12.03.2007 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 680 грн. 00 коп.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі – визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000160802/1 від 15.05.2007, №0000180802/0 від 12.03.2007, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000200802/0 від 12.03.2007 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000190802/0 від 12.03.2007 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 680 грн. 00 коп.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд за результатами розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі виніс постанову від 23.06.2008, якою постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 касаційну скаргу позивача задоволено частково: скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008, постанову Господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищим адміністративним судом України окреслено позицію щодо нарахування податковим органом податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів (податкові повідомлення-рішення №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007), яка полягає в наступному.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік від 08.07.2005. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем невірно встановлено заниження податку за 3-4 квартали 2005 року на суму 32945 грн. 00 коп., оскільки позивачем податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2005 рік вже було узгоджене шляхом подання відповідного розрахунку на 2005 рік.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007, виходив з того, позивачем за 3-4 квартали 2005 року застосовано ставки до об’єкту оподаткування без врахування змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», якими були збільшені ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, визначені Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»; судом першої інстанції не були з’ясовані суттєві обставини справи.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на основі повно та всебічно досліджених обставин справи, а оскаржувані рішення судів в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007 не відповідають вимогам ст. 69, 159 КАС України.

Суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено відповідність періоду, за який податковим органом виявлене правопорушення та періоду, за який донараховане податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та не встановлено факту сплати такого податкового зобов’язання позивачем по відповідних періодах 2005 року, що має важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПАТ «Запоріжстрансформатор», за результатами якої складено акт перевірки «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» від 26.02.2007 №80/08-02/00213428 (далі іменується – Акт перевірки).

Пунктом 3.1.7 Акту перевірки (арк. 18, том 1) під час визначення правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлено, що за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 позивачем занижено податок за 2005 рік на суму 32945 грн. 00 коп., в тому числі за 3 квартал 2005 року на суму 10981 грн. 67 коп. та за 4 квартал 2005 року на суму 10981 грн. 66 коп.

Перевіркою встановлено порушення ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 №1963-XII, який набрав чинності з 31.03.2005, а саме позивачем занижено податок з власників транспортних засобів за 4 та 4 квартали 205 року на суму 21963 грн. 33 коп. Відповідач вказує на те, що позивачем застосовано ставки до об’єкту оподаткування без врахування змін згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 №2505-IV.

Позивач, не погоджуючись з висновками та результатами перевірки, вказує, що він надав Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік в строки, передбачені податковим законодавством. В даному розрахунку позивач визначив суми податкових зобов’язань по транспортним засобам, які знаходились на підприємстві станом на 01.01.2005, а у відповідності до аб. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі іменується – Закон №2181-III) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, і будь-який з платників податків повинен сплачувати до бюджету суму відповідно до узгодженого податкового зобов’язання. Згідно Закону №2181-III уточнюючий розрахунок у майбутніх податкових періодах надається тільки в тих випадках, коли платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації. У наданому Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік позивач ніяких помилок не допускав, атому не зобов’язаний був подавати уточнюючий розрахунок на 2005 рік, як того вимагали органи податкової служби.

Позивач також посилається на те, що згідно Закону №2181-III платник податків звільняється від обов’язку подавати податкову декларацію за звітний період протягом року у разі, якщо його податкові зобов’язання були відображені у річній декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору, а оскільки Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є річною податковою декларацією, то позивач не зобов’язаний надавати зазначений розрахунок в перебігу періоду з 31.03.2005 по 15.07.2005.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно пільг, зміни податків, зборів, механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Згідно ст. 27 Бюджетного Кодексу України нормативні акти, які впливають на формування доходної чи видаткової частин бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та видаткової частин бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

У зв’язку з наведеним, позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000180802/0 від 12.03.2007 та №0000180802/1 від 15.05.2007 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підставою для повернення справи судом касаційної інстанції на новий розгляд було невстановлення попередніми судовими інстанціями факту сплати податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік.

З метою з’ясування всіх обставин по справі та дослідження належних доказів, позивача в судовому засіданні 08.06.2011 було зобов’язано надати суду всі первинні платіжні документи в підтвердження сплати сум податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік.

16.06.2011 до канцелярії суду надішли додаткові письмові пояснення позивача, згідно яких останній зазначає, що згідно акту про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню від 08.06.2010 були знищені всі банківські документи за 2005 рік, тому їх надання в підтвердження сплати сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік є неможливим.

Згідно наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 №41 «Про затвердження Переліку типових документів» (Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів) (далі іменується – Перелік) перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій із зазначенням строків зберігання документів, складено відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», постанови Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року №1004 «Про проведення експертизи цінності документів», з врахуванням положень інших нормативних актів та методичних посібників з експертизи цінності документів.

Перелік включає документи, що утворюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими підприємствами, установами та організаціями незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що утворюється в результаті виробничої і науково-технічної діяльності організацій.

Склад документів і строки їх зберігання визначено у Переліку в результаті безпосереднього вивчення документів із врахуванням рекомендацій фахівців відповідних галузей народного господарства і соціально-культурної сфери, положень відомчих (галузевих) переліків зі строками зберігання, примірних і типових номенклатур справ, рішень Центральної експертно-перевірної комісії Державного комітету архівів України про встановлення або зміну строків зберігання окремих видів документів.

Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання і для знищення типових документів, тобто загальних для всіх або більшості організацій. Для полегшення роботи з визначення строків зберігання документів до Переліку включено також окремі види документів нетипового характеру.

Перелік має на меті забезпечення збереженості, організацію і якісне поповнення складу Національного архівного фонду. Перелік використовується під час формування справ, при підготовці різних видів номенклатур справ, розробці схем класифікації документів та відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням строків їх зберігання, а також у практиці роботи комісій з проведення експертизи цінності документів.

Строки зберігання документів у Переліку диференційовано за двома групами організацій. До першої групи належать організації, в діяльності яких утворюються документи НАФ. Вона включає організації – джерела формування НАФ повного та вибіркового прийому. Строки зберігання документів для цих організацій подаються в графі 3-й Переліку. Відповідно до законодавства державні і комунальні організації – джерела формування НАФ передають документи НАФ на постійне зберігання до державних архівів або архівних відділів міських рад в обов'язковому порядку, а інші організації – на підставі угод між власником документів і відповідною архівною установою. Друга група включає організації, в діяльності яких не утворюються документи НАФ. Строки зберігання документів цих організацій подаються в графі 4-й Переліку.

При визначенні строків зберігання документів слід знайти відповідну статтю в Переліку і провести поаркушний перегляд справ.

Згідно пп. 288 п. 3.3 «Державна податкова політика» розділу 3. «Фінансування, кредитування, податкова політика» Переліку строк зберігання документів – банківських документів (акти, довідки, платіжні реєстри, доручення) про надходження усіх видів податків у державний бюджет становить три роки, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, – ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ – зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Позивачем надано до суду акт про виділення та знищення документів, які не підлягають зберіганню, в якому знищенню підлягали банківські документи за 2005 рік (рядок 4 переліку). В розділі «Примітка» даного акту позивач вказав, що знищення таких документів можливе лише у разі завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, – ревізії, а ткож у разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ – зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Суд звертає увагу на те, що складений позивачем акт про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню, не містить номера такого акту та дати його складання. В акті міститься лише рукописний запис завідуючого архівом з зазначенням дати 08.06.2010.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення з приводу факту знищення банківських документів, які свідчили про сплату сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 та зазначив про неправомірність такого знищення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в серпні 2008 року. Остаточне рішення по справі, а саме рішення касаційної інстанції було винесене 05 травня 2011. Відтак, суд приходить до висновку, що позивач по справі усвідомлював всі наслідки дій щодо знищення банківських документів, проте не вжив жодних заходів для їх збереження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується – Закон №996-XIV) первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документом, що підтверджує факт сплати платником податку податкового зобов’язання може бути будь-який банківський документ з відміткою про зарахування такої суми зобов’язання на відповідний рахунок.

Проте, позивач по справі не надав суду жодних доказів сплати сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005.

Суд звертає увагу на той факт, що позивачем у додаткових письмових поясненнях від 14.06.2011 зазначено, що після прийняття постанови від 23.06.2008, якою суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 05.102007, ПАТ «Запоріжтрансформатор» сплатило до державного бюджету суму донарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафні санкції у загальному розмірі 32945 грн. 00 коп. на підставі податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі згідно платіжного доручення №08991 від 02.07.2008.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач визнав факт порушення з його боку повноти сплати податкових зобов’язань перед органами податкової служби та підтвердив посилання відповідача на такі порушення згідно Акту перевірки «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» від 26.02.2007 №80/08-02/00213428.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000180802/0 від 12 березня 2007 року та №0000180802/1 від 15 травня 2007 року, відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя К.М.Недашківська

24.06.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.