Постанова № 16569892, 30.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року (11 год. 10 хв.) Справа № 2а-0870/3486/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №3000/10/10-012 від 01.06.2011,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про: стягнення податкової заборгованості.

13.05.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Хортицького району м. Запоріжжя (р/р 31417514700008, отримувач: Місцевий бюджет Хортицького району, код платежу 18040100, код ЄДРПОУ 34676906, банк отримувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) заборгованість по збору за провадження торгівельної діяльності (роздрібна торгівля), сплачений фізичними особами в сумі 1391,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2008 році відповідачем, на підставі його заявки, було отримано у позивача торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності. Відповідач має заборгованість перед бюджетом по збору за провадження торгівельної діяльності (роздрібна торгівля) в сумі 1391,83 грн., у томі числі пеня 1,83 грн., які виникли з 14.05.2008.

Ухвалою судді від 16.05.2011, у звязку з невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 106 КАС України, позовна заява була залишена без руху, наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 31.05.2011.

Станом на 31.05.2011 позивач усунув недоліки позовної заяви, про які йшлося в ухвалі від 16.05.2011.

Ухвалою судді від 02.06.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 15.06.2011.

У судове засідання, призначене на 15.06.2011 відповідач не прибув, у звязку з чим судове засідання було відкладене на 30.06.2011.

У судове засідання 30.06.2011 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв та заперечень відповідача до суду не надійшло.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 30.06.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що заборгованість, про стягнення якої заявлений позов, визначена позивачем в межах строку стягнення, визначеного п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, тобто в межах 1095 днів до дати звернення позивача з цим позовом. Тому позивач не враховує заборгованість яка виникла у відповідача до 14.05.2008. За даними облікової картки відповідача, до 14.05.2008 у позивача виникла податкова заборгованість в сумі 29,60 грн., проте, у звязку із тим, що строк давності сплив, позивач не заявляє вимоги щодо цієї суми. Також представник позивача зазначив, що відповідач до позивача із заявами про припинення діяльності не звертався. Заборгованість станом на дату розгляду справи відповідачем не погашена, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 30.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності фізичної особи 21.06.1994 відповідач зареєстрований відділом реєстрації та єдиного реєстру Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради в якості фізичної особи - підприємця.

Рішенням Запорізької міської ради від 13.02.2008 № 12 був затверджений розмір щомісячної ставки вартості торгових патентів на здійснення торгової діяльності у м. Запоріжжі для торгівлі з кіосків, палаток, які не мають торговельного залу в розмірі 170 грн.

27.02.2008 відповідач звернувся до позивача із заявкою на придбання торгового патенту у якій зазначив вид діяльності роздрібна торгівля, місце здійснення діяльності кіоск №117 по вул. Калнишевського, 18, період, на який придбається патент з 01.03.2008 по 28.02.2009. під час придбання патенту відповідачем було сплачено 310 грн.

На підставі заявки на придбання торгового патенту позивачем відповідачу було видано торговий патент на здійснення торгівельної діяльності ТПА №898795 періодом дії з 01.03.2008 по 28.02.2009, про що в журналі реєстрації заяв та видачі торгових патентів Хортицького району було зроблено відповідний запис.

За даними облікової картки відповідача з 15.04.2008 у нього виникла заборгованість з плати за придбання торгового патенту в сумі 184,60 грн., яка після часткової оплати позивачем, 14.05.2008 зменшилась до 29,60 грн.

14.05.2008 через несвоєчасну сплату відповідачем вартості торгового патенту за період з 15.04.2008 по 14.05.2008 відповідачу була на рахована пеня в сумі 1,83 грн.

Останній платіж за торговий патент відповідачем був зроблений 14.05.2008 року.

Протягом травня 2008 лютого 2009 років заборгованість відповідача, за рахунок несплати вартості торгового патенту та нарахування пені, збільшилася до 1421,43 грн., у тому числі пеня 1,83 грн.

З врахуванням спливу строку давності щодо 29,60 грн. несплачених відповідачем за придбаний торговий патент в квітні 2008 року, сума заборгованості відповідача з плати за торговий патент станом на дату звернення позивача із цим позовом становить 1391,83 грн.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до визначення наведеного в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР (далі Закон №98/96) торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 2 Закону №98/96 визначено, що торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №98/96 об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Частиною 2 та 3 статті 3 Закону №98/96 встановлено, що під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти, крім іншого, кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців.

Відтак, діяльність, яку здійснював відповідач, є обєктом регулювання Закону №98/96 та могла здійснюватися на підставі торгового патенту.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 2 Закону №98/96 торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №98/96 вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць на території обласних центрів встановлюється у межах граничних рівнів від 60 до 320 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону №98/96 оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.

Відповідно до ст. 6 Закону №98/96 кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 2 Закону №98/96 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Судом встановлено, що відповідач, протягом період дії придбаного ним торгового патенту, не звертався до позивача із заявою про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №98/96 суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за порушення строків сплати або неповне внесення чергових платежів нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Частиною 3 статті 9 Закону №98/96 визначено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, крім іншого, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Визначенням, наведеним в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Хортицького району м. Запоріжжя (р/р 31417514700008, отримувач: Місцевий бюджет Хортицького району, код платежу 18040100, код ЄДРПОУ 34676906, банк отримувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) заборгованість по збору за провадження торгівельної діяльності (роздрібна торгівля), сплачений фізичними особами в сумі 1391,83 гривня (одна тисяча девяносто одна гривня 83 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 01.07.2011.