Постанова № 16569144, 09.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

09.06.11 Справа № 5015/769/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління № 40”від 15.04.2011р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області

від 15.03.2011 року у справі № 5015/769/11

за позовом: приватного підприємства “Аванті”, м.Кременчук Полтавської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління № 40”, м.Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 202137,00 грн.

представники сторін: не з”явились

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.2011р. у справі №5015/769/11 (суддя Гриців В.М.) задоволено позов приватного підприємства (далі-ПП) “Аванті”, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Львівське шляхо-будівельне управління № 40” на користь позивача 195000,00грн. боргу, 7137,00грн. пені, 2021,37грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 195 000грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з врахування суми пені, обчисленої згідно п.6.2. договору поставки, з врахуванням положень ст.ст. 526, 549, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України.

Дане рішення оскаржується позивачем - ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40»в частині стягнення пені, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню; просить рішення в цій частині скасувати та прийняте нове, яким в позові відмовити. Зокрема, зазначає, що договором було передбачено передоплату за поставлений товар, однак, позивач поставивши товар без попередньої оплати, а відповідач, прийнявши такий товар, змінили умови договору, і додатково строк здійснення розрахунків не погоджувався. Скаржник зазначає, що вимога про проведення розрахунків позивачем не направлялась, відтак, строк виконання зобов?язання не настав, тому відсутні підстави для стягнення пені. Також вказує, що справу розглянуто без участі представника відповідача, чим порушено принцип рівності сторін та змагальності учасників судового процесу.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.59-60), зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. адресату (а.с.48-49).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до умов договору №06/05-01 від 06.05.2008 року, укладеного між ПП "Аванті" (постачальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Львівське шляхо-будівельне управління №40" (покупець по договору, відповідач у справі), постачальник зобовязався поставити покупцю нафтопродукти погодженими партіями, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар, в кількості відповідно до поданих заявок, погоджених з постачальником (а.с.11-12); найменування та кількість товару, одиниці виміру та ціна товару вказані в товарних накладних (п.1.2. договору); відповідно до п.4.2. договору, покупець здійснює 100% передоплату товару або на інших умовах, узгоджених сторонами; підставою для перерахування попередньої оплати за товар є рахунок на передоплату постачальника (п.4.3. договору).

Окрім того, умовами договору визначено відповідальність сторін, зокрема, п.6.2. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі одної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, покупцем для отримання від ПП «Аванті»бітуму нафтового дорожнього в кількості 53,60тон виписано довіреності серії ЯОС №078803/188 від 02.10.2008р. та №078774/159 від 19.09.2008р. на ОСОБА_2 (а.с.16-17).

На виконання умов договору, ПП «Аванті» по видаткових накладних №РН-0000395 від 19.09.2008р.,№РН-0000430 від 02.10.2008р. на підставі довіреності через ОСОБА_3, передав у власність ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40»товар та надав транспортні послуги, загалом, на суму 220712,68грн. (а.с.18, 20).

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 25712,68грн.

04.01.2010р. ПП «Аванті»направлено на адресу ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40»претензію за №04/02 з вимогою оплатити 195000грн. боргу (а.с.37-38), яка залишена таким без відповіді та задоволення.

Наявність заборгованості та непроведення оплати за поставлений товар стали підставою звернення з позовною заявою про стягнення 195000грн. боргу в примусовому порядку.

Також, відповідно до п.6.2. договору, відповідачу нараховано пеню в сумі 7137грн. за шість місяців прострочки.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи уточнення до позовної заяви, згідно якого позивачем збільшено розмір пені до 13133,91грн., однак, у звязку з відсутністю доказів направлення такої заяви відповідачу, господарським судом не прийнято до розгляду уточнених позовних вимог.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення умов договору, а саме, без попередньої 100% передоплати, здійснив поставку товару по видаткових накладних на суму 220712,68грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних №РН-0000395 від 19.09.2008р., №РН-0000430 від 02.10.2008р., довіреностей серії ЯОС №078803/188 від 02.10.2008р. та №078774/159 від 19.09.2008р. та не заперечується сторонами у справі.

Відповідачем видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Аванті», здійснено часткову оплату вартості отриманого товару в сумі 25712,68грн., тобто, вчинено дії, якими підтверджено факт прийняття товару.

Окрім того, судова колегія звертає увагу, що у видаткових накладних, у рахунках-фактурах чи у довіреностях, як підставу здійснення відповідної господарської операції не зазначено договір №06/05-01 від 06.05.2008 року, укладений між сторонами, однак, оскільки сторонами не заперечується, що поставка товару здійснена власне на виконання умов договору поставки, судова колегія вважає таку поставку договірною.

Оскільки договором було передбачено обовязок позивача здійснити поставку тільки після 100% передоплати або на інших умовах, узгоджених сторонами і така передоплата не була проведена відповідачем, доказів зміни умов договору в частині проведення оплати чи поставки чи додаткового погодження строку здійснення оплати вартості поставленого товару, узгодженого графіку, визначеного п.3.1. договору, до матеріалів справи не долучено, відтак, судова колегія зазначає, що сторонами не погоджено строку оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію ПП «Аванті» за №04/02 від 04.01.2010р. з вимогою оплатити 195000грн. боргу. Факт отримання такої претензії відповідачем 30.01.2010р. підтверджується поштовим повідомленням (а.с.37-38).

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України та ст.ст.230, 231 ГК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору поставки встановлено інший порядок обчислення пені, зокрема, відповідач зобов?язався сплатити пеню в розмірі одної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки з моменту поставки товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач на власний ризик, з порушенням умов договору, здійснив поставку товару без попереднього замовлення покупця та без 100% передоплати товару, тому, виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов?язання, та умов договору, судова колегія прийшла до висновку, що пеню слід обчислювати за період з 08.02.2010р., однак, як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, обчислену за шість місяців з моменту здійснення поставки, відтак, відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги та стягнення суми 7137грн. пені.

Разом з цим судова колегія зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено розрахунку суми пені та доказів проведення часткової оплати вартості товару, відтак, не вбачається можливим встановити правильність такого нарахування пені позивачем.

Заява про уточнення позовних вимог, згідно якого позивачем збільшено розмір пені до 13133,91грн., правомірно не прийнята господарським судом до розгляду у звязку з відсутністю доказів направлення такої заяви відповідачу.

Відповідно до ст.33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення 7137грн. пені, як таке, що прийнято за невідповідності висновків суду матеріалам та обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління № 40” задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011р. у справі №5015/769/11 скасувати в частині стягнення 7 137грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства «Аванті»на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське шляхо-будівельне управління №40" 35,68грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Місцевому суду видати накази з врахуванням даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.