Рішення № 16568341, 01.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.11р.Справа № 5005/4894/2011

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", смт.Ювілейне Дніпропетровської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест", смт.Ювілейне Дніпропетровської області

про стягнення 28 246 грн.54 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., дов. від 01.03.10р.;

від відповідача: ОСОБА_2., дов. від 28.04.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" звернулося до господарського суду з позовної заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" грошові кошти у розмірі 28 246 грн. 54 коп. як такі, що були ним збережені за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08.01.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3., ТОВ „АТБ-інвест” є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а, та водночас - орендарем земельної ділянки загальною площею 0,7010 га, на якій розташоване вищевказане майно, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрованого в реєстрі за № 9790. Згодом відповідач повідомив, що придбав у власність частину будинку, розташовану на земельній ділянці, орендованій позивачем. Відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-А, які були виготовлені на замовлення позивача, площа частини земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача, становить 0,2105 га або 30 % загальної площі земельної ділянки. У відповідності з вимогами Закону України „Про плату за землю”, Закону України „Про оренду землі” та умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а, в тому числі і за користування тією її частиною, якою фактично користувався відповідач, починаючи з моменту придбання ним у власність нерухомого майна. Позивач вважає, що в силу ст. 377 ЦК України з моменту набуття відповідачем у власність нерухомості, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, у нього виникло право оренди частини земельної ділянки та обовязок здійснювати плату за користування землею, оскільки користування землею в Україні є платним. Враховуючи, що відповідач не сплачує за фактично зайняту земельну ділянку, він повинен компенсувати позивачу сплачену ним орендну плату пропорційно частині зайнятої земельної ділянки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що він не може вважатись належним землекористувачем земельної ділянки по вул. Косіора, 1-А, оскільки він своє право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку не оформив відповідною цивільно-правовою угодою з власником землі і в нього відсутні правовстановлюючі документи на землю. Вважає, що у відповідача не виникло обовязку по сплаті земельного податку або орендної плати за спірну земельну ділянку і він правомірно не здійснював ці платежі. Відповідно, у відповідача була присутня достатня правова підстава для збереження грошей, які за думкою позивача він повинен був витрачати на плату за землю. Оскільки для застосування норм ст. 1212 ЦК України необхідно, щоб збереження майна відбулось без достатньої правової підстави та внаслідок дій, вчинених необґрунтовано, то у даному випадку ці норми не можуть бути застосовані. Просив в задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі-продажу від 08.01.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3., ТОВ „АТБ-інвест” стало власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а.

У звязку з придбанням позивачем будівель, 29.12.2003р. останньому за вищезазначеною адресою надана в оренду земельна ділянка площею 0,7010 га, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4., зареєстрованого в реєстрі за № 9790. Орендарем земельної ділянки за договором є ТОВ "АТБ-інвест".

17.08.2007 року за договором купівлі-продажу від 17.08.2007 року відповідач придбав у власність частину будівлі площею 54,9 кв.м.

Відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-А, площа частини земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача (ТОВ "НЗ-інвест") становить 0,2105 га, що складає 30 % загальної площі земельної ділянки.

Позивач в період з серпня 2010р. по березень 2011р. сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора,1-а, в тому числі за ту частину, якою фактично користувався відповідач, починаючи з моменту придбання ним у власність нерухомого майна, що підтверджується платіжними документами, довідкою Лівобережної МДПІ від 20.06.11, тощо.

Згідно розрахунку позивача сплачена ним орендна плата за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р. пропорційно частині зайнятої відповідачем земельної ділянки складає 28 246 грн. 54 коп.

Як зазначає позивач, добровільно компенсувати суми за користування землею відповідач відмовився, що стало підставою звернення до суду з позовом на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.08.2007р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового при значення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на час тину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічне положення містилася у ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна).

Таким чином, у відповідача в силу прямої вказівки закону, з моменту набуття ним у власність нерухомості по вул. Косіора, 1-А, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці виникла можливість реалізувати власне право користування земельною ділянкою площею 0,2105 га (згідно Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028) та виник обовязок здійснити плату за користування фактично зайнятої земельною ділянкою на підставі ст. 2 Закону України „Про плату за землю”.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки збереження відповідачем грошей, які не були ним сплачені у якості плати за землю, при тому що користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу майно, відбувалось за рахунок позивача, то відповідач зобовязаний повернути ці кошти позивачу.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проведення відповідачем платежів за земельну ділянку по вул. Косіора, 1-а матеріалами справи не підтверджується. Орендна плата за земельну ділянку в повному обсязі, тобто за земельну ділянку в цілому, сплачувалась позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в матеріали справи.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, доводи позивача, зазначені в позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 28 246 грн. 54 коп.

Згідно зі 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Мічуріна, 5, код ЄДРПОУ 34560674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27С, код ЄДРПОУ 30691543) грошові кошти у розмірі 28246 грн. 54 коп. (двадцять вісім тисяч двісті сорок шість грн. 54 коп.), 282 грн. 47 коп. (двісті вісімдесят дві грн.. 47 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А.Рудь

Рішення підписано -04.07.11р.