Рішення № 16568047, 23.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2011Справа №5002-2/1573.1-2011 За позовом Прокурора міста Судака (98000, м.Судак, вул.Яблунева, 10) в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему в м. Судак (98000, м.Судак, вул.Леніна, 85а)

До відповідачів: 1) Новосвітської селищної ради (98000, м.Судак, смт.Новий Світ, вул. Голіцина, 9); 2) Гаражно-будівельного кооперативу "Форт" (98000, м.Судак, смт.Новий Світ, вул.Л. Голіцина, 9; 98000, м.Судак, смт.Новий Світ, вул.Шаляпіна, 7, кв.60)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (98000, м.Судак, вул.Мічуріна, 4).

Про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки та про повернення земельної ділянки.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідачів 1) не зявився; 2) ОСОБА_1 голова, протокол №1 у справі, ОСОБА_2 представник, довіреність у справі.

Третя особа не зявилась.

За участю прокурора відділу прокуратури АР Крим Шехіревої посвідчення НОМЕР_1

Суть спору:

Прокурор міста Судака звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему у м. Судак з позовом до Новосвітської селищної Ради та до Гаражно-будівельного кооперативу "Форт", в якому просить суд визнати незаконним та нечинним рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14 “Про надання ГБК “Форт”в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва гаражів”; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 р., укладений між Новосвітською селищною радою та ГБК “Форт”; повернути Новосвітській селищній Раді земельну ділянку площею 0,1370 га, яка була надана ГБК “Форт” для розміщення гаражів; внести відповідні зміни до даних Державного земельного кадастру України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що спірним договором оренди, укладеним на підставі рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14, Гаражно-будівельному кооперативу "Форт" в користування була передана ділянка, на якій розташовані обєкти нерухомого майна, тобто яка не є вільною від забудови, чим порушено приписи статті 120 Земельного кодексу України. Так, прокурор зазначає, що з північного боку ділянки розміщено капітальну залізобетонну споруду, що має довжину 21 метр та ширину 5 метрів, висота над рівнем ґрунту складає 1,3 метра. У східній частині ділянки знаходиться капітальна залізобетонна споруда, що має довжину 6 метрів та ширину 7 метрів. Вказана споруда являє собою резервуар з 4-ма люками. З північної сторони ділянки розміщено 3 плити, що мають довжину 5 метрів та ширину 1 метр. У східній частині ділянки, під землею, знаходяться залізобетонні споруди, що мають довжину 4 метра та ширину 2,3 метра, резервуар, якій знаходиться у вказаній споруді має глибину 4 метра. Таким чином, за твердженням прокурора, більша частина ділянки зайнята спорудами. Прокурор посилається на те, що вказані об'єкти - державне майно, а саме комплекс споруд, який складається з відстійника №№ 1, 2, площадки №3, підпірної стіни №4 - компактна установка КУ-200, збудовані ще у 1977 році. Зазначене нерухоме майно від Фонду державного майна України прийняв ЗАТ “ТОК “Новий Світ”. В обґрунтування цих посилань прокурором наданий акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ЗАТ “ТОК “Новий світ” від 26.02.2002р.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.05.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Відділ Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

10.06.2010 р. до ГС АР Крим від Прокурора міста Судака надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати незаконним та нечинним рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14 «Про надання ГБК «Форт» в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва гаражів»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 р., укладений між Новосвітською селищною радою та ГБК «Форт»; відновити становище, яке існувало до укладення 17.12.2003 р. договору оренди між ГБК «Форт» та Новосвітською селищною радою шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1370 га, яка була надана ГБК «Форт» для розміщення гаражів, Новосвітській селищній раді.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду АРК від 04.10.2010 р. по справі №2-7/2521-2010 (зараз №5002-2/1573.1-2011) позов було задоволено. Постановою від 16.12.2010 р. Севастопольського апеляційного господарського суду рішення ГС АРК від 04.10.2010 р. залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 р. рішення господарського суду АРК від 04.10.2010 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р скасовано, справа направлена до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.

05.5.2011 року від Новосвітської селищної ради надійшов відзив на позов, яким відповідач вважає позовні вимоги прокурора цілком обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

10.5.2011 року від прокуратури м. Судака надійшло письмове пояснення до позову, в якому зазначено, що висновок суду касаційної інстанції не відповідає фактичним обставинам справи. Також зазначено, що судами попередніх інстанцій було встановлено, чия нерухомість, де вона знаходиться, кому належить, та на підставі яких документів, розташована на земельній ділянці.

17.5.2011 року від прокуратури міста Судак надійшов супровідний лист з додатковими документами у справі.

Від Прокуратури м.Судака 22 червня 2011 року до суду надійшов лист №2369 від 20.6.2011р, відповідно до якого прокурор додатково обґрунтовує позовні вимоги.

23 червня 2011 року до суду від Відділу Держкомзему в м. Судак надійшов лист №196-35/10-77 від 22.6.2011р, відповідно до якого позивач заявляє про підтримання позовних вимог та додатково їх обґрунтовує.

У судовому засіданні 23.6.2011 року представник Гаражно-будівельного кооперативу "Форт" надав суду відзив на позов, у якому зазначає, що підстав для задоволення позову у суду нема.

Представники позивача, першого відповідача та третьої особи у судове засідання не заявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленій належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

22 липня 2003 р. Новосвітською селищною радою було прийнято рішення №14, яким затверджено проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "Форт" для будівництва та розміщення гаражів (для житлових, житлово-будівельних, гаражно- та дачно-будівельних кооперативів) в смт. Новий Світ по вул. Голіцина, №9» площею 0,1370 га.

Цим же рішенням було передбачено передати гаражно-будівельному кооперативу «Форт» земельну ділянку в смт. Новий Світ, вул. Голіцина, №9 із земель Новосвітської селищної ради в довгострокову оренду, строком на 50 років, для розміщення гаражів (для житлових, житлово-будівельних, гаражно- та дачно-будівельних кооперативів) загальною площею 0,1370 га.

На підставі цього рішення 17.12.2003 р. між Новосвітською селищною радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Форт" був укладений договір оренди, пунктом 1.1 якого передбачено, що Новосвітська селищна рада передає, а Гаражно-будівельний кооператив "Форт" приймає в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,1370 га.

Відповідно до пункту 2.1 Договору земельна ділянка, розташована в смт. Новий Світ по вул.Голіцина, №9, загальною площею 0,1370 га, передається в довгострокову оренду для розміщення гаражів (для житлових, житлово-будівельних, гаражно- та дачно-будівельних кооперативів) строком на 50 років.

Прокурор міста Судака, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему у м. Судак з позовом до Новосвітської селищної Ради та до Гаражно-будівельного кооперативу "Форт", в якому просить суд визнати незаконним та нечинним рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14 «Про надання ГБК «Форт» в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва гаражів»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 р., укладений між Новосвітською селищною радою та ГБК «Форт»; відновити становище, яке існувало до укладення 17.12.2003 р. договору оренди між ГБК «Форт» та Новосвітською селищною радою шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1370 га, яка була надана ГБК «Форт» для розміщення гаражів, Новосвітській селищній раді, мотивуючи свої вимоги тим, що спірним договором оренди, укладеним на підставі рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14, Гаражно-будівельному кооперативу "Форт" в користування була передана ділянка, на якій розташовані обєкти нерухомого майна, тобто яка не є вільною від забудови, чим порушено приписи статті 120 Земельного кодексу України. Так, прокурор зазначає, що з північного боку ділянки розміщено капітальну залізобетонну споруду, що має довжину 21 метр та ширину 5 метрів, висота над рівнем ґрунту складає 1,3 метра. У східній частині ділянки знаходиться капітальна залізобетонна споруда, що має довжину 6 метрів та ширину 7 метрів. Вказана споруда являє собою резервуар з 4-ма люками. З північної сторони ділянки розміщено 3 плити, що мають довжину 5 метрів та ширину 1 метр. У східній частині ділянки, під землею, знаходяться залізобетонні споруди, що мають довжину 4 метра та ширину 2,3 метра, резервуар, якій знаходиться у вказаній споруді має глибину 4 метра. Таким чином, за твердженням прокурора, більша частина ділянки зайнята спорудами. Прокурор посилається на те, що вказані об'єкти - державне майно, а саме комплекс споруд, який складається з відстійника №№ 1, 2, площадки №3, підпірної стіни №4 - компактна установка КУ-200, збудовані ще у 1977 році. Зазначене нерухоме майно від Фонду державного майна України прийняв ЗАТ “ТОК “Новий Світ”.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість прокурору та позивача у вирішенні спору судом, покладає на них обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як, а ні прокурор, а ні позивач не представили суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог до Новосвітської селищної Ради та Гаражно-будівельного кооперативу "Форт" про визнання незаконним та нечинним рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14 «Про надання ГБК «Форт» в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва гаражів»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 р., укладеного між Новосвітською селищною радою та ГБК «Форт»; відновлення становища, яке існувало до укладення 17.12.2003 р. договору оренди між ГБК «Форт» та Новосвітською селищною радою шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1370 га, яка була надана ГБК «Форт» для розміщення гаражів, Новосвітській селищній раді, на підставі наступного:

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності знаходяться всі землі України, окрім земель комунальної і приватної власності. Закон не виключає знаходження земель, що належать державі Україна, в будь-якій категорії земель, склад яких даний в ст. 19 Земельного кодексу.

Пунктом 12 р.10 перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Згідно до ст.13, 41 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власності від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Ця ж норма закріплена і в ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст..26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, крім іншого, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, місцевих рад в галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та інш.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на день винесення спірного рішення, тобто станом на 22.07.2003 р.) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Відповідно частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.07.2003 р.) закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що до повноважень органу місцевого самоврядування, у даному випадку Новосвітської селищної ради, належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності, тобто Новосвітська селищна рада при прийнятті рішення, та укладанні договору діяла в межах своїх повноважень.

На час прийняття Новосвітською селищною радою оскаржуємого рішення та укладання договору позивача, як юридичної особи, не існувало.

Отже, селищна рада при прийнятті відповідного рішення та укладанні договору оренди земельної ділянки ніяких прав позивача не порушувала.

Прокурор наполягає на тому, що на спірній земельній ділянці розташовано обєкт нерухомості, що є комунальною власністю і являє собою компактну установку - КУ-200, 1977 року будівництва, об'ємом 80 куб. м.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання по справі призначалася судова будівельно - технічна експертиза.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновку експерта №1755 від 27.9.2010р експертом встановлено, що на земельній ділянці, переданій в оренду Гаражно-будівельному кооперативу «Форт», розташовані якісь споруди. Однак згідно висновку ці споруди не є компактною установкою - КУ-200, об'ємом 80 куб.м.

Крім того, вказана компактна установка була прийнята до комунальної власності Новосвітської селищної ради на підставі рішення №79/26/08 від 21.07.2008 р., акта приймання-передачі від 12.08.2008 р., та було видано свідоцтво від 27.02.2009 р. про право власності територіальної громади смт. Новий Світ на КУ-200, тобто право власності зареєстровано в 2009 році, а правовідносини між ГБК „Форт” та Новосвітською селищною радою склалися в 2003 році, що також свідчить, що на момент прийняття рішення та укладання договору право власності на ці споруди ні за ким не було зареєстровано, тобто вони не мали власника.

А ні прокурор, а ні позивач в ході розгляду справи не довели суду, в чому саме рішенням Новосвітської селищної ради порушено права Держкомзему м.Судак. Також не доведено, в чому саме є порушення земельного законодавства. Прокурор та позивач не довели, чиє право власності та яким чином порушено на час прийняття рішення та укладання договору. А ні прокурором, а ні позивачем не доказано, що право власності на споруди належить Держкомзему м.Судак.

Прокурор наполягає, що при прийнятті оскаржуємого рішення та укладанні відповідного договору Новосвітська селищна рада порушила ст..120 Земельного кодексу України, та ст..321 Цивільного кодексу України.

Однак в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2011 р. вказано, що господарський суд АРК та Апеляційний господарський суд м.Севастополя при прийнятті рішень по справі №2-7/2521-2010 неправильно застосували ст..120 Земельного кодексу України, та ст..321 Цивільного кодексу України.

Інших порушень земельного законодавства прокурор не навів.

В матеріалах справи відсутні схеми компактної установки КУ-200, графічні матеріали, що визначають її місце розташування, акт введення споруди в експлуатацію та інвентарна справа на КУ-200. Не були надані ці документи і експерту під час проведення дослідження.

Подальша передача КУ-200 до комунальної власності Новосвітської селищної ради не має будь-якого значення, оскільки у даному випадку суд оцінює правомірність рішення органу місцевого самоврядування на момент його прийняття.

Отже, суд не погоджується з посиланням прокурора на те, що передача Новосвітською селищною радою Гаражно-будівельному кооперативу "Форт" земельної ділянки з розташованим на ній нерухомим майном, що належить іншій особі, є порушенням статті 120 Земельного кодексу України у звязку з тим, що на момент передачі цієї земельної ділянки право власності на ці споруди нікому не належало.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

При цьому, згідно зі статтею 6 Закону, до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, у том числі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Однак, з моменту прийняття Новосвітською селищною радою відповідного рішення та укладання договору оренди, уповноважений орган ніяким образом не зафіксував якогось порушення земельного законодавства та не видав ніякого припису селищній раді про його усунення.

Суд звертає увагу на те, що рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами і являють собою господарські правовідносини, в які Держкомзем не має права втручатися інакше, як у встановленому законодавством порядку у разі порушення земельного законодавства. Однак це порушення уповноваженим органом, тобто Держкомземом ніяким чином не зафіксовано.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено суду правомірність вимог до Новосвітської селищної Ради та Гаражно-будівельного кооперативу "Форт" про визнання незаконним та нечинним рішення Новосвітської селищної ради від 22.07.2003 р. №14 «Про надання ГБК «Форт» в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва гаражів»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 р., укладеного між Новосвітською селищною радою та ГБК «Форт»; відновлення становища, яке існувало до укладення 17.12.2003 р. договору оренди між ГБК «Форт» та Новосвітською селищною радою шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1370 га, яка була надана ГБК «Форт» для розміщення гаражів, Новосвітській селищній раді, та, відповідно, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, відносяться на позивача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 25.6.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК| України

В И Р І Ш И В :

1.У позові відмовити.

2.Стягнути з Відділу Держкомзему в м. Судак (98000, м.Судак, вул.Леніна, 85а) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 в банке получателя: ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь отримувач: Держбюджет м.Сімферополь) 255,00грн. держмита.

3.Стягнути з Відділу Держкомзему в м. Судак (98000, м.Судак, вул.Леніна, 85а) удоход державного бюджету України (р/р 31214264700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003 одержувач: Держбюджет м.Сімферополь) 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

4.Стягнути з Відділу Держкомзему в м. Судак (98000, м.Судак, вул.Леніна, 85а) на користь Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 31252272210502, ЗКПО 26225794 у Банку ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач КримНДІСЕ) 3222,00грн витрат за проведення судової експертизи.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.