Рішення № 16567967, 24.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2011Справа №5002-18/2069-2011 за позовом - Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, АР Крим, м. Сімферополь (95006, м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі: Міністерства Внутрішніх Справ України (01024, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) в особі: Військової частини 3009 ВВ МВС України, АР Крим, м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

Про стягнення 26 410,91 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - 1 ОСОБА_1 начальник юр. Служби, довіреність від 08.10.2010 року

Від позивача 2 ОСОБА_3. представник, довіреність від 13.01.2011 року

Від відповідача не зявився

Прокурор Бакмаєв Ю.О. посвідчення НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх справ України в особі Військової частини 3009 ВВ МВС України (далі позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати на суму 13224,04 грн., завдаток за договором у розмірі 5446, 00 грн., заборгованість за спожиті комунальні послуги на суму 6661, 99 грн., пеню за несвоєчасну оплату орендної плати та комунальні послуги на суму 1078,88 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 546, 570 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 05.07.2010 року між військовою частиною 3009 ВВ МВС України та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди нерухомого військового майна № 45.

Згідно із вказаним договором військова частина 3009 ВВ МВС України передала в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення площею 350,9 кв.м., в будівлі казарми ГП № 20 військового містечка, що знаходиться на балансі військової частини 3009, розташоване з адресою: м. Сімферополь, вул. Субхі, 1.

Як виходить з тексту позовної заяви, позивач належним чином виконує свої обовязки за договором, претензій з боку відповідача щодо неналежного виконання договірних зобовязань військовою частиною не надходило, проте на дійсний час, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка складається з несплаченого авансу, заборгованості по орендній платі, заборгованості за спожиті комунальні послуги, пені за несвоєчасну оплату послуг з оренди майна та пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг.

Як вказує прокурор у своїй позовній заяві, невиконання умов договору відповідачем завдає шкоду не тільки майновим інтересам МВС, а й інтересам суспільства та держави, що і стало підставою для звернення Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх Справ України в особі Військової частини 3009 ВВ МВС України із позовом до суду.

06.06.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач повідомляє, що не зможе зявитися у судове засідання, у звязку з відїздом по сімейним обставинам та клопоче справу без участі відповідача не розглядати. Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.

20.06.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач зазначає, що не може зявитися у судове засідання та просить суд не розглядати справу без участі відповідача. Суд залучив таку телеграму до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2010 року між військовою частиною 3009 ВВ МВС України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди нерухомого військового майна № 45.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець (балансоутримувач) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно вбудовані нежитлові приміщення їдальні загальною площею S = 350.9 м. кВ. будівлі № 20 (ГП), що знаходиться на балансі військової частини 3009 (далі - балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Субхі, 1 вартість якого визначена на 01.04.2010 року за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 1453706, 00 грн.

Відповідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, підтвердженої Кабінетом Міністрів України, та результатами конкурсу і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2010 року) 4955,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач стверджує, що відповідачем не сплачений завдаток в розмірі 5446,00 грн., комунальні послуги в сумі 6661,99 грн., заборгованість з орендної плати на суму 13224,04 грн. у звязку з чим просить стягнути їх примусово.

Як свідчать матеріали справи відповідачу були надіслані рахунки: за №15 від 10.01.2011 року за оренду приміщення на суму 2864,13 грн.; за опалення №30 від 13.11.2011 року на суму 2785,91 грн.; №37 від 13.01.2011 року на послуги водопостачання на суму 82,00 грн.; №29 від 13.01.2011 року за споживану електроенергію на суму 1884,30 грн.; №69 від 08.02.2011 року за оренду приміщення на суму 6259,52 грн.; №86 від 08.02.2011 року за опалення на суму 3707,22 грн.; за водопостачання №96 від 08.02.2011 року на суму 73,80 грн.; №85 від 08.02.2011 року за споживану електроенергію на суму 1397,64 грн.; №132 від 09.03.2011 року за оренду приміщення на суму 6315,86 грн.; №175 від 10.03.2011 р, податок на землю на суму 503,89 грн.; №152 від 10.03.2011 року за опалення на суму 4854,05 грн.; №160 від 10.03.2011 року за водопостачання на суму 98,40 грн.; за споживану електроенергію на суму 1654,12 грн. за №151 від 10.03.2011 р.; №207 від 08.04.2011 року за оренду приміщення на суму 6404,29 грн.; №226 від 13.04.2011 року за опалення на суму 5070,83 грн.; №235 від 13.04.2011 р. за водопостачання на суму 73,80 грн.; №225 від 13.04.2011 року за споживану електроенергію на суму 1674,18 грн. та сальдо на 01.01.20111 року у вигляді завдатку за останній місяць оренди становить 5446,00 грн.

Проте, відповідачем вищенаведені рахунки були сплачені частково лише на суму 39041,95 грн.

Згідно п. 5.15 Договору з метою забезпечення виконання зобовязань Орендар вносить завдаток у розмірі орендної плати за один останній місяць оренди.

Відповідач проти заборгованості за комунальні послуги в сумі 6661,99 грн. та завдатку в розмірі 5446,00 грн. не заперечує, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 22.06.2011 року (а.с 31), підписаним обома сторонами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що позовні вимоги позивача щодо стягнення комунальних послуг у сумі 6661,99 грн. та стягнення завдатку у розмірі 5446,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2011 року, вже під час розгляду справи Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 була сплачена заборгованість з орендної плати за січень, лютий та березень 2011 року, про що свідчить банківська виписка.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати за січень, лютий та березень 2011 року в сумі 13224,04 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1078,88 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені та враховуючи те, що вище судом встановлено факт невнесення плати за послуги у строк, встановлений договором, суд погоджується з таким розрахунком пені позивача, у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1078,88 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 господарського процесуального кодексу України.

24.06.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.06.2011

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Військової частини 3009 ВВ МВС України, АР Крим, м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1; р/р 35221001000125 в ГУ ГКУ в АР Крим, код ОКПО 23313842, МФО 824026) завдаток у сумі 5446,00 грн.; 6661,99 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги; пеню у розмірі 1078,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 264,11 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 13224,04 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.