Постанова № 1656787, 04.03.2008, Житомирський окружний адміністративний суд

                                                                                                                          Справа №2-а-32 /08

                                                                                                                                       категорія 23  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2008 року                                                                                                   м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді   Євпак В.В.

при секретарі судового засідання Курдиш М.В.

за участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Ком-Житомир”   до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

        Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить податкові повідомлення-рішення №0003452301/1 та №0003442301/1 від 14.12.2007 визнати недійсними.  Вимоги мотивують тим, що ними не були вчинені порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”. ТОВ „СВ Ком-Житомир” зазначає, що органи податкової служби вважають, що в період з 01.01.2005 року по 01.08.2005 року підприємство  повинно було при здійсненні операцій поставки послуг стільникового зв”язку включати до бази оподаткування податком на додану вартість збір на обов”язкове державне пенсійне страхування, але в даний період  підприємство при виписці податкових накладних на продаж, сума збору на обов”язкове державне пенсійне страхування виділялось окремим рядком і до бази оподаткування ПДВ не була включена. Сума завищення суми ПДВ до бюджетного відшкодування становить на 6222 грн., заниження податку на додану вартість за зазначений період становить 32825 грн. Вони ж вважають, що до 01.08.2005 року ніякими законами України з питань оподаткування збір на обов”язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв”язку не було включено до вартості (ціни) послуг стільникового  рухомого зв”язку. А тому збір, який нараховують оператори на вартість зазначених послуг, сплачують абоненти. До вартості  мобільних послуг сума такого збору не включається, а тому не могла обкладатись ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують. Свої заперечення обґрунтовують тим, що підприємство здійснювало оптову та роздрібну торгівлю картками мобільного зв”язку, стартовими пакетами, мобільними телефонами, укладало угоди про надання послуг стільникового мобільного зв”язку. Підприємство не нараховувало та не сплачувало збір на обов”язкове державне пенсійне страхування.  В порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”  підприємство при здійсненні операцій з поставки послуг стільникового зв”язку не включило до бази оподаткування податком на додану вартість 195236 грн. 48 коп. ( збір на пенсійне страхування, який підприємство не нараховувало та не сплачувало до бюджету), в зв”язку з чим загальна сума  заниженого податку  становить 39047 грн. – завищення суми ПДВ до бюджетного відшкодування за березень 2005 року на 6222 грн. та заниження податку на додану вартість за період  з 01.01.2005 року по 01.08.2005 року на загальну суму 32825 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Ком-Житомир”, яке здійснювало оптову та роздрібну торгівлю картками мобільного зв”язку, стартовими пакетами, мобільними телефонами, укладало угоди про надання послуг стільникового мобільного зв”язку,  з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року  по 30.06.2007 року складено акт від 02.11.2007 року №6211/23-1/32886130/0110.  На підставі зазначеного акту керівником ДПІ в м. Житомирі 16.11.2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення  №0003452301/0 та №0003442301/0.

            За результатами розгляду скарги товариства,  ДПІ в м. Житомирі 14.12.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:  №0003452301/1  про зобов”язання сплати податку в розмірі 6222 грн. та  фінансових санкцій в розмірі 3311 грн. та №0003442301/1 про зобов”язання сплати податку в розмірі 32825 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16413 грн.

            Щодо оподаткування послуг стільникового зв”язку податком на додану вартість та збором на обов”язкове державне пенсійне страхування суд виходить з наступного: операції з надання послуг стільникового зв”язку є такими операціями, які відповідно до пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” підпадають під об”ект оподаткування податком на додану вартість, а згідно з пунктом 9 ст.2 Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” є об”єктом оподаткування збором на обов”язкове пенсійне страхування.

    База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі і послуг стільникового зв’язку, до набрання чинності Закону України від 07.07.2005 N2771-IV“Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” визначалася відповідно до пункту 4.1 Закону України “Про податок на додану вартість” виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і тому включається до бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки жодних виключень щодо державних податків та зборів, які враховуються при обрахунку бази оподаткування, крім самого податку на додану вартість, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг. Оператори стільникового рухомого зв’язку перераховують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування на відповідний рахунок.

Враховуючи те, що оператор стільникового зв’язку виступає агентом по перерахуванню коштів у вигляді додаткового збору на обов’язкове пенсійне страхування (незалежно від форми контрактних відносин), а також те, що загальнодержавний збір компенсується споживачами послуг стільникового зв’язку одночасно з оплатою ними зазначених послуг, то загальна вартість, що компенсується споживачем оператору за послугу стільникового рухомого зв’язку до 01.08.2005 була базою оподаткування податком на додану вартість. Оператор утримує із споживача послуг суму податку на додану вартість та вносить його до бюджету.

В той час оператори стільникового зв’язку в порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” не включали до бази оподаткування збір на загальнодержавне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку посилаючись на те, що у Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 N 1740, не передбачено включення до ціни послуг стільникового рухомого зв’язку, що сплачується платниками оператору цього збору у розмірі 6% вартості таких послуг.

До того ж, відповідноПорядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 N 1740 із змінами та доповненнями виписані саме правила (процедура) перерахування збору на загальнодержавне пенсійне страхування з операцій, по яких такий збір нараховується. Ці правила як і будь-які інші не впливають на порядок оподаткування податком на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 11.4 Закону України “Про податок на додану вартість” зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

А можливості зміни порядку оподаткування іншими нормативно-правовими актами не передбачено взагалі.

Таким чином, до дати набрання чинності Закону України від 07.07.2005 N 2771-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України”, яким змінено редакцію пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, оператори рухомого (мобільного) зв’язку повинні були при здійсненні операцій з поставки послуг стільникового зв’язку включати до бази оподаткування податком на додану вартість збір на обов’язкове державне пенсійне страхування(з 01.08.2005 р.на кожному етапі продажу карток предоплаченого сервісу мобільного зв”язку сума збору на обов”язкове деержавне пенсійне страхування в базу оподаткування ПДВ не включається).

Судом встановлено,  що позивачем в порушення зазначених вище вимог ЗаконуТОВ „СВ Ком-Житомир” при здійсненні операцій з поставки послуг стільникового зв”язку за період з 01.01.2005 року по 01.08.2005 року не включило до бази оподаткування податком на додану вартість 195236 грн. 48 коп. ( збір на пенсійне страхування, який підприємство не нараховувало та не сплачувало до бюджету), в зв”язку з чим загальна сума  заниженого податку  становить 39047 грн. – завищення суми ПДВ до бюджетного відшкодування за березень 2005 року на 6222 грн. та заниження податку на додану вартість за період  з 01.01.2005 року по 01.08.2005 року на загальну суму 32825 грн.

З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідністю з вимогами Закону. а тому підстав для визнання незаконними немає.

Тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.         

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”, Законом України  „Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” , ст. ст. 86, 158-163 КАС України,

                                                                       постановив:

 В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Ком-Житомир”   до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003452301/1 та №0003442301/1 від 14.12.2007 року відмовити за безпідставністю.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду  набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя                                                                                                             В.В.Євпак